Зимовий рейд боївки УПА, П'ятничани-Юшківці. 24 грудня 1944р.

Захід організувала Жидачівська боївка пошукового товариства «Пам’ять».
В рейді взяли участь члени товариства з Рівного, Львова, Стрия, Жидачева і Миколаєва (7 бійців) і шість новаків з навколишніх сіл і району.
Терен проведення заходу – Жидачівський район Львівської обл.

 

Збір усіх учасників відбувся в селі Пятничани. Перед початком реконструкції було вшановано бійців УПА сальвою.

 

За офіційною версією, яка була озвучена до початку рейду для усіх учасників, частина групи відправляється в с. Юшківці для облаштування табору і повинна була вийти на зустріч основній групі, але не тек воно сталося як усі гадали!!!!!!

 

Події відбувалися 24 грудня 1944 року, рейдова боївка Ворона повинна була здійснити перехід з села Пятничани в село Юшківці, довжина маршруту 13км.
О 12:00 боївка вийшла зі свого розташування в Пятничанах і попрямувала до Пятничаньської вежі, де очікувала на прихід трьох новаків з с. Кологури.

 

В цей час спецгрупа ВВНКВД (псевдобоївка Гонти) втерлася в довіру до селян Юшківців і особливо до сторожа місцевої школи (семпатика УПА). Під час розмови до сторожа підбіг посильний і повідомив що з села Кологури троє хлопців пішли на зустріч рейдовій боївці щоб провести їх до магазину в Кологурському лісі, для поповнення запасів набоїв а потім в с. Юшківці на ночівлю.

 

Спец групою було прийнято рішення перехопити боївку Ворона на переправі через річку Боберку біля Кологур. Мотивуючи своє бажання зустрітися з боївкою, спецгрупа ВВНКВД попросила сторожа терміново доставити їх до Кологур на своїй фірі.

Не знаючи терену і використовуючи тільки карту було прийнято рішення зробити засідку на переправі, здійснити по одному пострілу і прикриваючись чагарником і парканом відступити попри село в ліс до магазину зброї. (командир спецгрупи ВВНКВД особисто знав місце розташування магазину).

"Фото буде завтра"
Маємо тільки вид на переправу з засідки

 

Боївка Ворона розташувалася в Пятничаньській вежі і дочекалася провідників з села.
Розділившись на три групи рушили до Кологур через хутір Сенів.Ліва стежа перейшла р. Боберку, нижче по течії і рухалась до переправи одночасно з передньою стежею. Знаючи місцевість боївка Ворона несвідомо оточила спецгрупу.

 

Спец група не знала про кладку нижче течії і коли побачила головну групу на пагорбі зконцентрувалася на переправі і була захоплена і знищена групою що рухалась по правому березі Боберки вверх по течії. Зі сторони УПівців був поранений тільки командир.

Звиняйте фотографувати бій не було бажання і можливості з обох сторін,
там головне живим залишитись.

Продовження історії буде завтра....

 

По-перше, хочу подякувати всім учасникам тактики та тим, хто так чи інакше до неї долучився. Як на мене спецбоївка (на переправі) провалилася через незнання терену та недооцінку можливостей ворога - тили повністю були проігноровані та залишилися неприкриті, за що і поплатилися! Все від недосвідченості.

 

Понятно что форма на бойцах кто какую замутил,но вот очень уж не по делу пуговицы на фасаде брежневской шинели,цвет еще ладно могла быть,но вот пуги это уже перебор.Или может я ошибаюсь?

 

Ошибаетесь. Это могла быть первушная русская шинель,такие вещи в селах живут долго.

 

Принял к сведению,тогда надо полагать пуги с ореликами должны быть.

 

Друг Гаврило тут ти правий, повна недооцінка противника .
Справді всі хто взяв участь в цьому тактичному переході були задоволені.Тут було все - краса Прикарпатського краю, зимова пора(поля ,гаї,ліси ,маленька річка зимою прекрасно виглядають) ,історична подія - яка відбулася 22.12.1944 року в цьому терені,а якщо бути точним в с.Юшківцях. Дві сутички між боївкою УПА та спецбоївкаю ВВ НКВД. Тай піший перехід протяжністю в 13 км. .
Тільки ваше бажання збиратись в походи ,а далі буде ....

 

Погано.....
Всі зауваженя у ОТЕПАНА в приватці...

 

Гарний захiд. Шкода, що нашi стежi не перетнулися, заходи провели в один час, але в рiзних мiсцях. Але думаю у лютому, на Гавареччинi, повоюемо

 

так вийшло... Зате ми, і думаю Ви також побачили слабкі місця, які потрібно виправити, щоб провести серйозний захід в Лютому.
Також шкода що не всі наші змогли прийняти участь.

 

перекур спецрупи перед першою засідкою, як кажуть "можливо останній раз"

 

Гадаю, що мета заходу була досягнута: провели тактичні заняття, вшанували полеглиг героїв, провели "агітаційно-розяснювальну роботу". Головне - це те, що до нас долучилися молоді хлопці, яким не байдужа історія і що свою небайдужість та жагу знань вони готові черпати не лише з книжок, а й у "лісах". Також позитивним є той момент, як зустрічали нас в селах - скільки захоплення, щирої радості та привітності. Ну і сама боївка... ще раз дякую Вам, хлопці, - після кількагодинної тактики, після майже десятикілометрового переходу темним лісом та полем, а далі слизькою дорогою, мокрі, голодні, помучені - жодного нарікання, жодного докору чи прирікання, жодної сварки чи лайки: дружно воно якось було! І нехай, можливо, не все було у нас добре з нашими підсумками, кокардами чи шинелями, в плані їх "правильності" (ми все ще вдосконалюємося і розуміємо, що багато чого ще потрібно зробити), але дух боївки відчувався, а ще - щира радість та вдячність простих людей, які радо вітали "хлопців з лісу" щирим "Слава Україні" та гарячим борщем. Це на мою думку багато чого варте.

 

Слава Україні друзі, шкода що я не зміг поїхати, красиві фото, друзі розповідали що було класно.

 

….. продовжуємо,
після ганебної поразки, спецгрупа відійшла в ліс і почала готуватися до перехоплення боївки біля магазину.
підкріпившись салом і буржуазним коньячком, спецгрупа розмістилась на висоті, навколо магазині в радіусі 70метрів по чотирьох сторонах висоти, також було зроблено одну засідка біля самого магазину. Завданням спецгрупи було затримати боївку на одну годину і знищити магазин будь-якою ціною.

 

Через півгодини очікувань передня стежа напоролася на засідку Гавлила, який розпочав бій. Розділена боївка була змушена обійти гору і підніматися з іншої сторони.
Сам бій тривав більше години. В результаті бою спецгрупа ціною чотирьох бійців затримала боївку на одну годину. Зі сторони УПА полягло 5 вояків з 9-ти, включно з командиром боївки. Командир спецгрупи, після ліквідації Ворона, підірвав магазин і відступив по східному схилу гори в село.
Завдання спецгрупи – виконано.

 

після розбору подій усі учасники виходу рушили в темряві лісом до Дев’ятницької дороги і далі за маршрутом в с. Юшківці. До нашого приходу в місцевій старій школі був зварений борщ і натоплена сама школа, для нашої ночівлі. Після вечері, проводилась агітаційна робота з мешканцями і роздано агітки, проведено навчання по зброї для учасників рейду.
Вихід закінчився наступного дня в неділю.

 

Цю замітку, командир псевдо баївки УПА, написав для радянської газети "Правда",бо дуже все однобоко, як і все в ті часи, 40-50 роки XXст.
В результаті бою псевдо боївка була знищено 3 чол. і в полон захоплено 1чол., (окрім їхнього керівника),а нічка вже була темна.Повстанці на бій затратили забагато часу,тому і провалили своє завдання, хоч перемогли і знищили засідку ворога, під час бою хлопці показали відважно і кількох стрільців УПА варто відзначити за проявлену відвагу.
А далі на одного командира псевдо боївки, напоролось 5 стрільців УПА йдучи на місце збірки, так він встиг вистрілити у Ворона,але що дальше було з Гонтою всі розуміють.
Після бою реконструктори зібрались біля розведеного вогнища, трохи погрілись, а потім стали всі в одну лаву до молитви за душі всіх українців,які полягли в цих лісах у 1930-1950-х роках в боротьбі за кращу долю для рідної України.

 

В зимовому лісі досить добре робити засідки. Лежачи замаскований в засідці, в зовсім тихому лісі, я почув як хтось іде (листя та гілляччя під тонким шаром снігу видавали будь-який, навіть дуже обережний крок), через 2-3 хвилини зі сторони, з якої чулись "кроки" побачив 2 фігури (які йшли чомусь разом), йшли прямо на мене, боючись бути демаскованим, підпустив їх на метрів 20-30 та "гахнух" - положив одразу обох. Розуміючи, що це лише передня стежа, почав маневрувати - в основному повзком або корткою перебіжкою від дерева до дерева. Змістився на метрів 50-60 від попередньої позиції. Заліг в якійсь ямі, після 5-10 хв лежання зауважив ще одного "бандерівця" (знову видавав шум під ногами), знову гахнув, не знаю чи вбив його, скоріше за все, поранив, а от інший партизан, який рухався з тим першим синхронно, але метрів 15-20 вбік від нього, "вичислив" мене і одразу ж "завалив".