Однозначно нічого і не скажеш. Потрібно нові джерела якісь. Для прикладу у Вістях комбатанта згадується цікава праця сотника Дмитра Гонти, колишнього адьютанта Божка - "Отаманщина". Опублікована в журналі Київ 1957 чч. 1-6. Прохання до форумчан чи хтось має інформацію з цього видання і чи можна ознайомитися
Повністю згідний! В Російських архівах непочатий край роботи та зараз "лавочку прикривають" особливо по гострих темах. Та навіть у нас часто те ж саме. Найчастіше кожен з учасників формувань УНР в радянських архівах проходив в документах як злісні контреволюціонери, бандити і тд. і на зібрану інформацію навіть у звичайних обласних архівах не те що спец накладений обмежений доступ та секретність.
Щодо частини-компетентність з наших істориків аж пре... Уланський Чугуївський полк носив номер 11. В піхоті 30 номер-Полтавський полк. Олексієвський, таки 31-й.
Супер просто... Якщо так то пре дiйсно. Треба почитати Токайла та Середу в оригiналi. Але ж Тинченко точно мав би перевiряти достовiрнiсть джерел.Хоча..
Вигляд повністю відповідний Запорізькій Січі. Чи немає бува іще свілин ідентифікованих побратимів Божка окрім загальних фотографій які вже викладені в обговоренні
У мене нiколи iллюзiй щодо "сурйозностi" Вiкiпедiї.Але в чеговий раз переконався в клоунствi данного ресурсу. Яксоь заглянувши на сторiнку по Отаману Божку : http://uk.wikipedia.org/wiki/Божко_Юхим Знайшов цiкавi подробицi...Виявилося,що вiн:"Похований у братській могилі поблизу сіл Великоселецьке та Малоселецьке Оржицького району на Полтавщині.[4]". Я почав дивитися,а куди ж вони посилаються i виявляється,що на :http://poltava-repres.narod.ru/knygpam/orjica.htm КНИГА ПАМ’ЯТІ УКРАЇНИ ОРЖИЦЬКОГО РАЙОНУ померлих в голодомор в 33 роцi.... Де особа пiд iменем Юхима Божка значиться в "СЕЛЕЦЬКIЙ СІЛЬСЬКIЙ РАДI Села ВЕЛИКОСЕЛЕЦЬКЕ та МАЛОСЕЛЕЦЬКЕ (Поховані на кладовищі, братська могила)" Ось так от.
Ю.С. Митрофаненко,Т.М.Цимлякова Дніпропетровський Національний Університет ДО ПОРТРЕТУ ЮХИМА БОЖКА Проаналізовано участь отамана Ю.Божка у подіях Української революції у 1918-1919 рр. http://www.nbuv.gov.ua/portal/Natural/Vdpu/history/2008_16/mitrofanenko.pdf
Ось ще фрагмент загальновідомої світлини.Проте тут не обрізана її права частина. http://pidvolochysk.info/-zmagannia-1918-1921.html Проте підпис ні в які ворота не лізе! "Українські відділи Симона Петлюри коло Тернополя, вересень 1920 року."
Похід Українських Армій на Київ-Одесу в 1919 році ген. Микола Капустянський. РОЗДІЛ V НАШІ СИЛИ Запорізька Січ. Отаман Божко. Друга дивізія (Запорізька Січ) - її перевезено разом з Запоріжцями через Румунію. Командував нею отаман Божко. Дуже цікава особа, типовий отаманчик і авантюрник високої марки, до того ж не цілком нормальний. Мріяв про гетьманство, звичайно про себе. Пробував воскресити всі звичаї Запорізької Січі у тому вигляді, який вона мала в ХVІ столітті. Отаман Божко сформував для особистої охорони бунчуковий курінь, вірно йому відданий. Усі справи обговорювались прилюдно всім курінем під його головуванням. Божко підписував свої розпорядження тільки гусиним пером. За Божком носили булаву (він її взяв з Музею ім. Поля в Катеринославі) і творив силу різних чудасій. У справах військових отаман Божко не дуже визнавався, одначе, відзначався особистою хоробрістю та відвагою. Його оточувала ціла зграя авантюрникїв. Всеж треба зазначити, що в стройових частинах Січі було багато хоробрих стійких старшин і козаків; вони не поділяли свавільничих інстинктів свого шефа. Штаб Армії домагався розформування цієї екзотичної бойової одиниці або призначення для неї відповідного начальника. На жаль, наших застережень не було взято під увагу. Наказний Отаман Осецький з дозволу Симона Петлюри наказав розгорнути Запорізьку Січ і назвати її 2-ою піхотною дивізією. Її начальником лишився отаман Божко. Це невдале призначення відразу ж дало багато сумних наслідків.
Горлис-Горский в "Холодном Яре" упоминает одного из подчиненных Божко: Нет ли у кого-нибудь хотя бы минимальных данных об этом человеке? Кстати, у Юхима Божко, был однофамилец — Федор. В августе 1917 г. корнет 2-го Дагестанского полка Кавказской туземной конной дивизии ("Дикой"), награжден солдатским Георгием 4-й степени (см.) Позднее офицер полка Черных Запорожцев. 31 августа 1919 г., выполняя приказ Владимира Сальского, сорвал российский флаг со здания Киевской думы. (Точнее, командовал группой казаков, выполнивших этот приказ.) В литературе о нем до сих пор передают неточные сведения из мемуаров Никифора Авраменко.
Виправив ВІКІ. Сам бувало забував село, де був похований Божко, тож тепер використовуватиму ВІКІ як записну книжку А не знає хто часом, чи не збереглася могила? З Житомирщини немає кого бува?
Кроме 30-го Полтавского пехотного были еще стрелковые полки: 30-й, 30-й Сибирский и 30-й Туркестанский. Если по "Чугуевскому" ориентироваться, то такой пехотный полк был: 548-й. Все существовали до 1918 г., только вот 30-й сп и 30-й Туркестанский сп сформированы были годом раньше, 548-й пп — в 1916 г.
Переглядав "Х.Яр" так дійсно згадується такий.Проте нажаль будь де ще я про нього не знайшов згадки. Мені здається що і Ковальцов і Орлик це його могли бути псевда,а справжє прізвище іншим. Так колоритна особа. Дяченко в своїх спогадах теж його згадує : "2 лютого полк отримав наказ залишити Дорошенківський курінь гарнізоном у м. Кобеляки, а самому перейти до Потоків, обсадити їх і сильними патрулями провадити розвідку в напрямі Катеринослава. Вже в Кобеляках у мене був поганий настрій. Місцевий лікар виявив поворотний тиф. Погоня за повстанцями не пройшла даром. Непритомного, поклали на сани, прикрили махновським кожухом і під опікою ветеринарного фельдшера та моєї "дванадцятки", з якою я прибув до 2-го Запорозького полку, повезли до наших ешелонів у Кременчук, де вже мною заопікувався шпиталь. Полк перейняв сотник Божко, який від Люботина був моїм заступником. " Проте він в деяких джерелах названий Юрієм а не Федором...
Незнаю чи виправляли проте й надалі цей бред:Похований у братській могилі поблизу сіл Великоселецьке та Малоселецьке Оржицького району на Полтавщині.[4] Цікаво вияснити було би.Проте вважаю таку ймовірну можливість дуже мінімальною.
Мне кажется, в то время псевдонимы (у французов есть понятие "военного псевдонима" — nom de guerre) были не так распространены, как во 2-ю мировую, когда повстанцы имели их по несколько штук. Так что Ковальцов, скорее, фамилия, а вот Орлик — псевдоним (в честь Филиппа Орлика). "Некоторые источники" — это наверняка мемуары. В мемуарах всегда много неточностей. Тот же Авраменко, не называя Божко по имени, путает его звание. А тут монография с опорой на архивные документы. В этом случае: Центральный государственный архив Кабардино-Балкарской республики, ф. и-20, oп. 1, д. 38, л. 195 об.
І все ж таки і в Перші Визвольні змагання маємо приклади серед повстанців,коли використовували по декілька псевд. Так.Згоден. Звісно тут підтвердження переконливі.Що він Федір сумнівів немає.
Дивні діла Твої, Господи...) Ну вже відредагую і тут, раз взявся.Сподіваюся, не вилізе якась третя ВІКуся....
