Сотенному УПА Мирославу Симчичу "Кривоносу" сьогодні виповнилося 88 років. Многая літа, друже, і міцного здоров'я! Слава Україні!
Мирославу Симчичу "Кривоносу" - 90! Сотенному УПА Мирославу Симчичу "Кривоносу" 5 січня виповнилося 90 років. Многая літа, друже, і міцного здоров'я! Слава Україні!
Приєднуюсь до побажань!!! Це наж справжній, незламний герой і приклад для наслідування Родовід М.В.Симчич: Я, Симчич Мирослав, син Василя, народжений у селі Березів Вижний колишнього Яблунівського, а нині Косівського району, 5 січня 1923 року, в сім'ї селян середньої заможності. Походження моє не хто зна яке, а просте селянське. Прадідів не пам'ятаю. Діди обидва були селяни. У Карпатах аж до Першої Світової війни були невеличкі групи опришків. Що вони там робили, я сказати не можу. Хіба би десь подивився по архівах в Івано-Франківську, бо були якісь процеси проти тих опришків. Але знаю це з розповіді мого діда по матері. Бо діда по батькові я вже не пам'ятаю – він загинув раніше, ніж я народився, десь перед Першою Світовою війною, в сутичці опришків з австрійською поліцією, яка ще нишпорила по горах. Ім’я діда по батькові було Симчич Микола, сільське прізвисько Михаличків. А дід по матері – Голинський Михайло, син Василя. Обидва мої діди – і по матері, і по батькові – були друзі і належали до котроїсь опришківської ватаги. Коли остання ватага була розгромлена і дід по батькові, Микола Симчич, був убитий, то дід по матері, Михайло Голинський, зостався живий і втік в Америку. Закінчилась Перша Світова війна. Австрії не стало, опришків у Карпатах не стало, вже ніхто не продовжував старі традиції. Тато моєї мами Михайло повернувся з Америки. У котрому році, добре не знаю, але коли я був хлопчаком років дев'яти-десяти, він мені час від часу дещо розповідав. Причому під секретом, бо боявся і польської влади. Бо які імперіалісти не приходять, вони тільки замінюють один одного, але політику продовжують ту саму і тих самих людей переслідують. Ось, наприклад, кого більшовики переслідували в 1939 році, тих самих і німці переслідували в 1941. Кого били німці з 1941-го по 1944-й, того й більшовики, коли прийшли. Вони один одного не знищують, оці імперіалісти, а доповнюють. Так що дід боявся і поляків. Розповідав, що вони – дід Микола і дід Михайло – в опришках були побратимами. У діда Михайла була дочка – моя мати, а в діда Миколи син – мій батько. І вони ще у ватазі домовилися їх оженити. А колись був у нас такий неписаний закон, що виходили заміж і женилися не з тими, кого любив чи хотів, а з ким було поле в межу, або з ким батьки сказали. Як батьки сказали, так діти – хотіли, чи не хотіли – мусили робити. Такий був закон ще донедавна. Я пам'ятаю, цієї традиції дотримувалися до Другої Світової війни, аж тепер уже більшовики її поламали. Але ще й досі дещо зберігається. Ось, скажімо, в Галичині й на Буковині є кілька сіл так званої української шляхти. Ще король Данило визначних своїх воїнів нагороджував шляхетськими правами. Воїн, який одержував шляхетські права, наділявся великими земельними угіддями. Він за свою землю податок державі не сплачував. У нас тут, у Карпатах, були солеварні, млини тощо. За них шляхтич теж податку не сплачував – користувався такими привілеями. Оце таке шляхетське право. Так що не були це люди іншого походження – це були ті ж самі українці, тільки доблесні воїни, заслужені перед королем. Король Данило всю оцю Березівську долину дав таким заслужених воїнам, які, як тепер сказали б, пішли вже на пенсію. За старими оповіданнями, їх прийшло сюди сім чоловік. Старшого з них називали Береза. А коли старший називався Береза – то й село досі називається Березів. У нашому селі посьогодні ще зберігається така традиція, що браття церкви, які колядують на церкву, то старший, той, хто веде цю групу і збирає гроші, називається Березою. За старою королівською традицією будь-якого старшого, керівника групи, організації досі називають Березою. Село Березів відтак розрослося, то його поділили на чотири частини. У нас є ще одне величезне село – Жаб'є. Воно має кілометрів сто вздовж і стільки ж упоперек. Його однією сільською управою важко охопити, то розділили Жаб'є на сім, здається, сіл. А а наш Березів розділили на чотири – Нижній, Вижній, Середній і Баня Березів. Я знаю, що наш рід зайшов сюди за короля Данила і поклав початок нашому селу. А от про прадідів уже нічого не знаю, бо ніде не можу знайти. Знаходив у якійсь книжці, що був боярин Симчич у короля Данила. Може, той боярин і прийшов у тій групі сімох. Отож рід мій селянський, але ведеться зі старого шляхетного кореня з часів короля Данила. І все село шляхта. Тому до Другої Світової війни в нас був неписаний закон, що хто походив зі шляхетського роду, той не мав морального права одружитися з мужиком. Наприклад, сусіднє село називається Текуча. Це самі втікачі від кріпосного права. Оселилися тут, у Карпатах, бо тут завжди були опришки. У Карпатах до колгоспів панщини ніхто не знав. Була всяка влада – Польща, Австрія – а кріпацтва не знали. Чому? Тому, що ми завжди отих панів-посесорів, жидів-лихварів били і не знали, що таке гнути шию. Карпати не знали гнути шию! А оця королівська шляхта – тим більше. Отакий мій родовід. По лінії моєї матері є одне особливе ім'я – Гриць Голинський. Це рідний брат мого діда, маминого батька. Сотник українських січових стрільців, командир пробойового Гуцульського куреня. Він його організував, увійшов до складу корпусу січових стрільців і провоював усю війну аж до відступу в Чехословаччину. Ця особистість записана в “Історії українських січових стрільців”. Це мій стрий, моєї матері батька рідний брат, по-східноукраїнському дядько – сотник українських січових стрільців. Оце таке моє походження, звідки я такий узявся.
Мої вітання борцю за волю і незалежність України! Його життя і діяльність - приклад для наслідування.
Слава Нації! Був в Коломиї на святкуванні його дня народження. Вразило наскільки він просто спілкується з людьми різного віку. В свої 90 років має чисту думку, якби я не бачив його а лиш слухав, подумав би що йому 30-40 років. Міцного йому здоров'я!!!
Неординарна особистість! Пройти через таке... і залишитись таким! Ось це Справжній Герой! Такому хочеться вклонитись низько-низько! А у нас якісь ЗасуКи в героях ходять. Слава Герою і многая літа!
