Крест из похоронок на фамилию Шевченко

Хрест, викладений з «похоронок»

На вічну пам'ять загиблим Шевченкам

Ірина ЛУК'ЯНЕЦЬ, спеціально для «Дня», фото автора


Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941 — 1945 років поповнився оригінальною історичною пам'яткою. Це символічний хрест, викладений зі сповіщень про загибель визволителів нашої Батьківщини лише на одне прізвище — Шевченко. Вони ніби об'єднали Україну хрестом власних жертовних доль.

Ідея створення хреста виникла у наукового працівника музею, заступника директора меморіалу Любові Легасової напередодні 62-ї річниці Перемоги у Другій світовій війні. Причому прізвище Шевченко не було найпоширенішим. Воно викликає асоціації з титаном думки, пророком Тарасом Шевченком. Тоді й взялися музейні працівники відшукувати однопрізвищників у книгах пам'яті України.

Як розповіла Любов Легасова, відшукати у більш ніж 280 книгах пам'яті загиблих у війні на прізвище Шевченко було не дуже легко. Потребувало часу і сил.

— До речі, серед Шевченків — шістнадцять Героїв Радянського Союзу, шістьом з них почесне звання присвоєно посмертно.

Лише за даними цих книг, військовослужбовців рядового та сержантського складу на прізвище Шевченко загинуло 12 108 чоловік.

Суттєву допомогу у цій благородній справі надало Міністерство оборони України. На запит музею військові комісаріати з різних областей нашої держави на довічне зберігання передали особові справи військовослужбовців з посвідченнями про загибель — понад півтора мільйони одиниць.

— Викласти хрест з усіх зібраних документів на це прізвище неможливо, — зазначила науковець. — Ми відібрали сповіщення, які відображають так звану «географію болі та втрат» українських родин на прізвище Шевченко від заходу до сходу, від півночі до півдня України.

Зокрема, для створення хреста було відібрано «похоронки» із Закарпаття, Тернопільщини, Вінниччини, Харківщини, Донеччини, Київщини та Сумщини. Також надавалася превага тим, які добре читаються або мають друкований вигляд. Їх на хресті приблизно тридцять. Такі сповіщення про загибель виписувались у двох примірниках: один з них надсилався родичам загиблого, а інший зберігався у військкоматі, звідки призивали його на службу.

— Цією пам'яткою ми хотіли показати соборність України, той тягар, який несли визволителі на своїх плечах. Як символ цієї пам'яті — два рушники, зав'язаних у вузол по обидва боки хреста. Праворуч рушник з села Покуття. Він символізує західні регіони України. Другий характерний для cхідної та центральної частин України.

За кожною «похоронкою», зрошеною сльозою скорботної родини, матері, яка «прогледіла очі» в очікуванні повернення сина, стоїть конкретний подвиг, героїчна, трагічна доля бійця. Найчастіше саме за неї, мов за соломину, чіпляються внуки та правнуки, аби довідатись про останній бій загиблого, хоча б про місце його поховання. Одна з них розповідає, що киянин Герой Радянського Союзу Григорій Мефодійович Шевченко був командиром 957-го стрілецького полку 309-ї стрілецької дивізії 40-ї армії Воронезького фронту і героїчно загинув 28 вересня 1943 року у бою, захищаючи рідну землю.

У центрі хреста — сповіщення, датоване 9 травня 1945 року, виписане на ім'я командира розрахунку батареї 120-міліметрових мінометів 953-го стрілецького полку 51-ї армії Ленінградського фронту Івана Шевченка. Цього переможного дня він героїчно загинув під час розгрому Курляндського угруповання нацистських військ за визволення латвійського містечка Лієпая, де й був похований у братській могилі. А народився Іван Шевченко 1927 року у селі Нове Життя Чорнобаївського району Черкаської області (колишня Полтавщина).

газета "День" №83, четвер, 24 травня 2007

 

По русски хорошо бы а то все глаза поломаешь пока незалежный почитаешь

 

этот язык называется "украинский"

Крест, выложенный из «похоронок»

На вечную память погибшим Шевченкам

Ирина ЛУКЬЯНЕЦ, специально для «Дня», фото автора


Национальный музей истории Великой Отечественной войны 1941—1945 годов пополнился оригинальной исторической памяткой. Это символический крест, выложенный из извещений о гибели освободителей нашей Родины, только на одну фамилию — Шевченко. Они как будто объединили Украину крестом собственных жертвенных судеб.

Идея создания креста возникла у научного сотрудника музея, заместителя директора мемориала Любови Легасовой накануне 62-й годовщины победы во Второй мировой войне. Причем фамилия Шевченко не была самой распространенной. Она вызывает ассоциации с титаном мысли, пророком Тарасом Шевченко. Тогда и взялись музейные сотрудники отыскивать однофамильцев в книгах памяти Украины.

Как рассказала Любовь Легасова, отыскать в более чем 280 книгах памяти погибших в войне по фамилии Шевченко было не очень легко. Это требовало времени и сил.

— Кстати, среди Шевченок — шестнадцать Героев Советского Союза, шестерым из них почетное звание присвоено посмертно.

Только по данным этих книг, военнослужащих рядового и сержантского состава по фамилии Шевченко погибло 12 108 человек.

Существенную помощь в этом благородном деле предоставило Министерство обороны Украины. По запросу музея, военные комиссариаты из различных областей нашего государства на пожизненное хранение передали личные дела военнослужащих с удостоверениями о гибели — свыше полутора миллиона единиц.

— Выложить крест из всех собранных документов, выписанных на эту фамилию, невозможно, — отметила научный сотрудник. — Мы отобрали извещения, которые отражают так называемую «географию боли и потерь» украинских семей, по фамилии Шевченко, от запада до востока, от севера до юга Украины.

В частности, для создания креста были отобраны «похоронки» из Закарпатья, Тернопольщины, Виннитчины, Харьковщины, Донетчины, Киевщины и Сумщины. Также отдавалось преимущество тем, которые хорошо читаются или имеют печатный вид. Их на кресте приблизительно тридцать. Такие извещения о гибели выписывались в двух экземплярах: один из них посылался родственникам погибшего, а другой хранился в военкомате, откуда призывали его на службу.

— Этим памятником мы хотели показать соборность Украины, ту тяжесть, которую несли освободители на своих плечах. Как символ этой памяти — два рушника, завязанных в узел по обе стороны креста. Справа рушник из села Покуття. Он символизирует западные регионы Украины. Второй характерен для Восточной и Центральной частей Украины.

За каждой «похоронкой», политой слезой скорбящей семьи, матери, которая «смотрела во все глаза» в ожидании возвращения сына, стоит конкретный подвиг, героическая, трагическая судьба бойца. Чаще всего именно за нее, как за соломинку, цепляются внуки и правнуки, чтобы узнать о последнем бое погибшего, хотя бы о месте его погребения. Одна из них рассказывает, что киевлянин, Герой Советского Союза Григорий Мефодиевич Шевченко, был командиром 957 го стрелкового полка, 309-й стрелковой дивизии 40 й армии Воронежского фронта и героически погиб 28 сентября 1943 года в бою, защищая родную землю.

В центре креста — извещение, датированное 9-м мая 1945 года, выписанное на имя командира расчета батареи 120- миллиметровых минометов, 953-го стрелкового полка 51-й армии Ленинградского фронта, Ивана Шевченко. В этот победный день он героически погиб во время разгрома Курляндской группировки нацистских войск за освобождение Латвийского городка Лиепая, где и был погребен в братской могиле. А родился Иван Шевченко в 1927 году, в селе Новая Жизнь Чорнобаивского района, Черкасской области (бывшая Полтавщина).

 

Идея конечно интересная, но только почему именно Шевченко? Или к нас других выдающихся фамилий нет???