Український добровольчий Легіон Січових Стрільців

Поштівка УСС "Етапна гімназія УСС". Ця гімназія була створена Степаном Прідуном наприкінці травня 1915 року в Замковій Паланці біля Мукачева, де перебував Кіш УСС.

Він так описав про причини заснування гімназії: "Найголовнїйшими завданнями курсу було: відсвіжити розум молодих людей, привернути їм попередню благородність і чистість почувань, вивести їх на якийсь час з тої очайдушности, яка опановує цїлу істоту людини на місцї вічної небезпеки, та використати час, присвячений зміцненню фізичних сил, на відпочинок духа й серця."

Хоча у цій гімназії навчалися лише стрільці, але населення Закарпаття знало про українську гімназію, що сприяло їхній українській самосвідомості. В гімназії навчалися близько 30 стрільців, які перед тим були гімназистами чи студентами. Степан Прідун викладав латину, грецьку мову, математику і філософію за програмою вищих класів гімназії. Гімназія проіснувала до 5 липня 1915р.

 

Дереворит із циклу “УСС 1914-1915” Олени Кульчицької.

 

«Cамохотник» – гумористичний журнал Українських Січових Стрільців. Перше число вийшло 21 липня 1915р. Журнал малювався від руки, а потім розмножувався на гектографі.

 

Поштова листівка видавництва "Червона калина". 1917р.

 

Вірш М. Угрин-Безгрішного "Гуртом в ряди!" з часопису "Червона калина". 24 квітня 1917р.

 

Картка стрільця 3-ї сотні 1-го полку УСС Миколи Гриньовського. 23.05.1916р.

 

Афіша про пластові та спортивні товариства - інфографіка, що документує українські руханкові (спортивні), стрілецькі та пластові (скаутські) товариства в Австро-Угорщині, які стали основою для формування Українського Легіону (Українських Січових Стрільців) у 1914 році.

 

З книги "Історія українського війська /від княжих часів до 20-х років XX ст./ Видання 4-е, змінене і доповнене. Автори: Іван Крип’якевич, Богдан Гнатевич, Зенон Стефанів, О. Думін, С. Шрамченко, рік: 1992 Львів, видавництво “Світ”.

 

Довоєнний (1913–1914) однострій товариства «Сокільські стрільці» (частина сокільського руху), який добровольці часто носили на початку формування Легіону УСС у серпні 1914р.

Основні елементи однострою з фото та історичних описів:
Кітель (мундир) — темно-зелений (або зелений) однобортний або двобортний кітель військового крою з коміром-стійкою, накладними кишенями, металевими ґудзиками (ймовірно, блискучими).
Петлиці (відзнаки рангу на комірі) — синього кольору, на них нашиті шеврони (трикутники або «кути догори») жовтого кольору. Для сотника (капітана/гауптмана) — це, ймовірно, кілька таких шевронів (на фото видно характерні кути/трикутники, що відрізняють старшинський ранг від рядових).
Погони — відсутні або мінімальні (на ранніх фото часто без них, або прості).
Пояс — широкий шкіряний ремінь з великою пряжкою, через плече — портупея (ремінь для шаблі/шаблі-подібної зброї).
Штани — темні (зелені або чорні), заправлені у високі чоботи.
Чоботи — високі шкіряні кавалерійського або піхотного типу, темні.
Головний убір — кашкет (кепі) військового зразка, подібний до англійського або австрійського, з кокардою «левик» (галицький лев на скелі) — це відзнака саме Сокільських Стрільців, яку перенесли в УСС.
Додаткове спорядження — револьвер/пістолет у кобурі, шабля (на фото видно піхви), сумка/планшетка на поясі.

Цей однострій був перехідним: багато добровольців приходили саме в таких «сокільських» строях, бо Легіон УСС на старті не мав повноцінної уніформи й отримував її поступово (спочатку австрійські сині/сірі кітелі, потім сіро-хаки з мазепинками).
Пізніше (з 1915–1916 рр.) УСС перейшли на стандартні австро-угорські форми з синіми петлицями піхоти, жовто-блакитними елементами та мазепинками, але фото Горука саме 1914 року фіксує цей «сокільський» варіант.