Це щось, як мінімум, київська русь. А можливо й старіше. На віоліті більш точно би визначили. Такі речі не з дешевих.
Київська культура.Наперстний ланцюг,не дешевий,головне не чухайте ничим,бо в'бєте емалі,це ВЕЛИКИЙ мінус у ціні
Всім дякую за відповідь!Ось що найшов про такі прикраси"Такі прикраси належали жінці високого соціального статусу, імовірно, представниці племінної знаті або заможної родини. Елементи нагрудного ланцюга (пекторалі) та фібул, виконаних у стилі Київської археологічної культури (II–V ст. н. е.) з характерними виїмчастими емалями. Такі коштовності були не просто оздобами, а важливими маркерами ідентичності та достатку.Виготовлення таких складних бронзових виробів з емаллю вимагало високої майстерності ювелірів, а самі прикраси були дорогими та рідкісними предметами розкоші того часу.Круглі елементи з орнаментами часто мали солярне (сонячне) значення та виконували роль оберегів. Такі набори прикрас підкреслювали особливе становище жінки в громаді та могли передаватися як сімейні реліквії.
Дякую! Знаєте, як кажуть: справжні місця знахідок — як грибні галявини, люблять тишу. Але задоволення від процесу неймовірне!
Десь приблизно на таку відповідь я і розраховував Копати до вас їхати не збиралися, а от дізнатися регіон поширення КК було б цікаво. Також кожен з відповіді чи з поля чи лісу, може прикинути, де шукати таку красу у себе.
Дякую за адекватність! Насправді, головний секрет не в точці на карті, а в вмінні бачити. Такі знахідки люблять тишу і терплячих. Бажаю вам того самого відчуття драйву, коли з-під землі чи листя з’являється щось особливе. Нехай ваші поля та ліси будуть до вас щедрими!
Щодо регіону КК були справжніми "урбаністами" свого часу. Шукайте їх там, де є чорнозем, пологий схил до води (бажано південний) і затишок від вітру. Вони любили комфорт не менше за нас. Тож кожен потічок у вашому лісі чи полі може виявитися саме тим місцем. Головне звертати увагу на кераміку під ногами, вона найкращий вказівник
Доброго! Копните там глубже на предмет захоронения…. Только не мародерте если шо… лучше к специалистам…
Розумію занепокоєння, але мародерство — це взагалі не моя історія. Я поважаю такі речі, тож якщо знайдемо щось серйозне, вирішуватимемо через офіційних спеціалістів і за законом.
Дякую, я вже знаходив пару фібул, і знайомий трапецевидні також. До речі, без атрибутивних прикмет на місцевості.
Вітаю! Це ще раз доводить, що "вибитих" місць не буває. Тим азартнішим стає пошук, коли знаходиш артефакти без жодних прив’язок на місцевості.
Друзі, отримую десятки повідомлень у приват із запитами про ціну та можливість купівлі цієї речі. Відповідаю всім одразу: річ не продається і продана бути не може. Цей предмет має історичну цінність, тому я прийняв єдине вірне рішення — офіційно передати його до державного музею. Процес передачі вже завершено, а об’єкт задокументовано як частину культурної спадщини України. Згідно із законом, з цього моменту річ належить державному музейному фонду, а не приватній особі. Будь-які спроби її викупу чи перепродажу є незаконними. Тепер вона належить історії та майбутнім поколінням, а не чиїйсь приватній колекції. Прошу поважати це рішення і більше не писати з пропозиціями про купівлю.
