За годину докрошили 3,4 тони хробаків. Треба терміново вивести якихось хижаків, які будуть це все жерти у напівпастерізованому вигляді))))
Молода команда набудувала укріплень біля доріг, щоб було краще видно начальству їх потьомкінські дєрєвні. Але бісові хробаки не хочуть більше наступати багатокілометровими колонами по трасах. Лізуть з флангів на осликах і пішки, по одному. Дякаємо.
Військові кажуть, що степ пустий, нема жодної тваринки. Все розбіглося, яке вижило. Нікому їсти на фронті, а в тилу нікого.
Переход якості у кількість! Пробито позначку у 40 тон хробаків на добу! Це навіть більше, ніж я рубав мнєсо у DOOM))) Це просто якесь свято)))
Пише, що найбільше в Гуляйполі і в Покровську добули хробаків. Наступають зі Сходу, бо кловани укріплення чомусь зробили тільки з Півдня.
Трумп бубіньку намагається післати на вибори і нахій, але той комизиться. І 82% мутре наріте теж хоче від нього пісділу.
Оце так да! 2й день поспіль мадярівці рублять хробаків на мнясо у кількості, яка перевищує можливості середнього мнясокомбіната. 46 тон за добу, приріст 9 тон з пірцуном. Повага!
С Наташою ми будували халабуди з стільців та ковдр. Вони з батьками жили навпроти, на нашому першому поверсі хрущоби на Східних кварталах Луганська. Батьки Наташи виглядали як образцова показатєльна пара з СРСР. Мама Олена — соціальний педагог, а батько Юра — льотчік. Якось Юра з рейсу в Пекін привіз червоний величезний фонарь, який дивно розкладався. Але це ще не все. В нього на торці було РАДІО. Поки в сусідньому місті стріляли перших олігархів Брагіна і Щербаня [стріляли успішно, насмєрть, бомбами і з калаша впритул], а Павло Лазарєнко попутно з стрілянієм займався продажом електрохарчування англосаксам, так от, поки це все було, ми сиділи без світла. Іноді по 2 доби. Тоді, на другу добу, якщо дядя Юра був не в рейсі, він виносив у двір мегафонарь. Во дворі, і це правда, [але я за цим не сумую, бо нашо мені сидіти з сусідами у дворі], сиділи мешканці всіх квартир, бо хулі їм ще робити. Інтернет нам тоді не привезли, соцмережі не винайшли, екофлоу по скідону на Темu міг купити тільки дєвєрь Кучми. Так от, дяд Юря виносив фонарь, сідав на пєньок і починав крутити ручку радіо, аж поки з двух юанєвого дінаміка не починав хрипіти Титомир: «Єто Сан Франциско, город в стілє діско, тисячі огнєй». По-перше, це було іронічно, слухати про тисячі огнєй, коли вся Луганська область була схожа на чорну діру в сузір'ї Донбасу; а по-друге, шо таке «тілідіско» було не дуже зрозуміло. Так ми проводили віялови вечори на Луганщині. В області, казали, у всякіх Суходолськах, люди жгли багаття і подекуди місцевий партійний актив. Але то було дуже далеко. І от дивлюсь я на графік відключень і думаю: «А піздатий був фонарь у дяді Юри» (с) Дааааа, були ж часи....
Ще до 14 року не міг повірити своїм вухам , коли прості люди з Луганщини були в екстазі від Путіна. Заздрили кацапам. От як би і Україні такого красавчика.
Так от якраз попередній пост з Луганська- як при совітах у них було світло і який киздатий був китайський фанарь.