14-й БРО - 105-й як він є

А далі якщо, шановний АКАІ поділеться своєю позаштанною німецькою інформацією, щоб знову не було викревлень моїх сраних висновків, які мають вигляд... марення придурковатого ДЄБІЛА.
Вперед, пане Андрій, нахер вона ця затаємна "інфа" майбутьніх фоліантів з підписами авторів... після того... по ДНК... всі почергово в свій час підемо в глибини пустоти (в когорту робіт до пана КУЗЯКА)!

 

Завдячуючи звитягам пана Кайнарана маємо змогу побачити ці архівні дані... послідовність дій 51-го окремого штурмового саперного батальйону на теренах 14-го БРО.



Треба зазначити, що 51-й ОШСБ не приймав участі в придушенні гарнізонів більшовицьких ДОТів № 101 та № 106, які окремо розгризали сапери 195-го саперного батальйону 95-ї піхотної дивізії.

 

КОЛИСЬ... це було і стояло на південь від 105-го, а в серпні 41-го, коли лісу в цій місцевості не було, в оптику можливо було роздивлятися Козине, Підгірці, Безрадичі та Ходосівку і північну околицю Обухіва.

 

Десь в період першого десятиріччя 2000-х цю споруду звалили, розпиляли та здали на металолом... ЖЛОБИ з лісництва чи підори-егеря з Мригів.
В цей час на металолом пішли також їжаки з району 102-го та 104-го, дебела по товщині арматура кріплення стін траншей з реставрованих ДОТів та стара вишка біля лісництва.
Курвота жлобівська... все пиздять аби хоть гнилою копійчиною набити свої кармани... СУКИ... ТВАРІ!!!

 

Через 27 років залишки від ГЕОДЕЗИЧНОЇ ВЕЖІ № 1035 вдалося знайти з великими труднощами... ліс змінився.
Скоріш за все вежа була збудована, можливо, ще до часів киурщини... але навколо та поряд з нею є незначний настріл від 98К, один з швелерів має кульовий простріл.
Вогонь вівся по лежачій цілі, скоріш за все по кровопивцю... більшовицька куля пробила швелер з півночі на південь.
А з датою помилка вийшла... зробив запис дати "1935" з чужих очей, в той час була зима з нальоддю... не то розгледіли помогальники.

 

Трошки замальовок по 105му.

 

До знайомства с Олександром Кузяком, а це десь сталося в середині чи на початку 90-х, вимірами та кресленнями споруд киурщини займатись не доводилось... було... "не моє море".
Але після знайомства з кресленнями О.К. мене просто проперло... і почалась епоха подорожей з лінійкою та зошитом та помагайцями (яким дуже вдячний і до тепер!!!).
Пан Олександр надав своє креслення 105-го, спочатку з обмірами та кресленням нічого в мене не виходило, але дивлячись на його роботу... вчився, та довелось 105-й переміряти неодноразово.
То виворіт амбразур був не тим, то стіни не сходились, то грані неспівпадали... але дякуючи підказкам Олександра потроху зрозумів та з часом вже стало цікаво.
Особливо ребусно та загадково було вимірювати та креслити залишки споруд після підриву, коли споруда розтрощена в хлам... це вже класика, яку може зрозуміти лише той, хто цим хоча б трохи займався.

 

ТА САМЕ ГОЛОВНЕ, що довелось... роззявивши очі та рота... це всеж таки розгледіти, хоча споруда знайома ще 70-х років... декілька днів тому.



Ліва (східня) амбразура 105-го та кріплення з залишками кулеметного столу... полум,я так всю деревину погризло, що навіть виникли запитання... від чого це трапилось?



Права (західна) амбразура та залишки столу... ми бачимо теж саме... якась незрозуміла пожежа ватрила всередині споруди, але... задумайтесь...
скільки треба було наносити всередину дров, щоб полум,я піднялося на висоту більше метра та палахкотіло з повною силою десь з пів-години?



Але глянувши на залишки одвірка... рами вхідних дверей... стало зрозуміло, що тут попрацював німецький вогнеметник... і все це відбулося після другого придушення 105-го.
Перша спроба захопити та придушити 105-й закінчилась лише блокуванням споруди з північної сторони, яка в невдовзі закінчилась контратакою більшовиків з зняттям блокади.
Що цікаво, про це розповідали вже вимерші старожили Мригів, з 105-го добре продивлялися південні підступи до хутора та сам населенний пункт.
Але про інші подробиці трохи згодом...

ВИСНОВОК: на все треба дивитися не тільки прямо, але ще й нагнутися, лягти на підлогу та підняти очі вгору на те, що... зовсім ніколи не видно...
але там може бути багато відповідей на запитання, про які мовчить історія.

 

Столи у 105- му унікальні. Не як для КиУР а взагалі для Споруд ЛС. Так столи більше ніде не робили. Два двутаври в стіну і зверху стіл.

 

А це лише незначні залишки, чи краще буде сказано... ОГАРКИ від дерев'яних кулеметних станків ПС-31... треба зрозуміти, що в казематі 105-го ПАЛАЛА не ватра від навали деревини,
а рідкозустрічаюча в тутешніх місцях суміш з вогнемету Flammenwerfer 35 (FmW.35) — німецький переносний ранцевий вогнемет зразка 1934 року, до речі...
що був знайдений біля ДОТу № 102 та зараз його можливо побачити в музеї 2-ї СВ.



Для чого німецький вогнеметник витрачав дефіцитну в польвих умовах напалмову суміш...???
Можливо, так здається, щоб не штурмувати цей бункер вже в... ТРЕТІЙ РАЗ.
Казематне устаткування для стрільби з амбразур 105-го було знищене на всі... не 100%, а на всі 200%.

 

Залишки від "лінивого" протитанкового рову південніше 105-го (більшовики цей вид інженерних загороджень називали "ПРОРУБІ", що може бути в перекладі як... "ОПОЛОНКИ" ),
в якому одна з піхотних рот 95-ї ПД активно та багатоденно гніздилася під час серпневих подій по придушенню згаданої споруди та наступу до 2-ї лінії оборони 14-го БРО.



А тепер мене дуже зацікавили кулеметні столи в 106-му... особливо погляд під їх... "пелену".

 

А я спочатку той обгар на столах не побачив, а потім як побачив!!! ))))

 

Для повного розуміння... цетральна (південна) амбразура та кулеметний стіл зі слідами обпалення та тління.



Протитанковий рів позначений на німецькій мапі практично правильно, а от "ополонки" криво та занадто довгі, бо "ополонки" ідуть по місцевості прямо... в лінію.

 

ВСЕ В СВІЙ ЧАС!
Пане Олександр, викладена Вами світлина ЛеУРського № 1134 тільки зараз розперла мені мізки та дала зрозуміти те, що ніяк не доходило дивлячись на зовнішні стіни 105-го.
А саме... це бачиш, навіть обмацуеш... розуміє, що так не повинно бути, а допетрати та зробити висновок чому це так не так... не можеш.
ЛеУРська світлина підштовхнула та дала можливість зрозуміти... що зараз в 105-му... так не так.



Німецька піхота вела стрілецький вогонь по 105-му з дистанціїї не меньше 300 метрів (з лінії "ополонок", де вони накили свої одиночні окопи).
Тут п,яні автоматники шеренгами не сунули на споруду, вони лише здалеку вели щільний гвинтівочно-кулеметний вогонь по амбразурах ДОТа... але чомусь всередину амбразур не попадали.
Кулі здалеку лише дзьобали та вибивали зовнішній шар залізніння, який згодом почав осипатися та почав оголятися внутрішній шар армування.
Були найбільш побиті стіни навколо західної та центральної амбразур, все це могло виглядати як ми зараз спостерігаємо на стіні вище амбразури ЛеУРівського ДОТа.
Різниця тільки в тім, що 105-й реставрували в кінці 50-х років, а ЛеУРівський - реставрації не зазнав.
Отже, незрозуміле до цього часу утовщення на стінах 105-го (виділене на лівій частині фото) - це наслідки після встановлення деревяної обриштовки під час реставраційного бетонування.

 

ВОДОПОСТАЧАННЯ СПОРУДИ № 105 - місцева назва... "МРИГІВСЬКИЙ ДОТ".
Як видно зі світлин, отвору для "затички" в стелі споруди немає... а чому?



Місце, де повинен бути отвір для буріння скважини колонки Нортона позначений червоними пунктирами... а зараз будуть виключати світло... про це трохи згодом.

 

Ніколи навіть не спадало на думку, що колись доведеться напружувати мізки в розгляді і «обсмакувати» непотрібу тему водопостачання споруд на території Кіурщини...
так як вона ніколи організм не хвилювала і не була йому знайома...
Ну були в ДОТах ці колонки Нортона, навіть колись вони зустрічалися на Кіурщині залишками їх металевих тіл... ну і хрін з ними.
А тут, виявляється, настав час зануритися в цю тему... по самі верхи маківки... навіть довелося згадувати деякі схожі деталі цієї теми зі свого минулого.

10 липня 2025 року у віці трохи більше 80 років помер дід Григорій Глущенко – останній з корінних мригівчан, який народився там і виріс... багато чого за своє життя він бачив і знав...
а для нас він був просто «дядько Гриша».
У повоєнні шкільні роки він ходив пішки з хутора Мриги до школи села Вита Літовська (до недавнього часу... Чапаївка),
де в ті часи в багатьох місцях місцевості лежали та стирчали з землі іржаві залишки бурхливих подій 2-ї світової... як літа 41-го, так і осені 43-го років.

За колишніми розповідями багатьох тутешніх старожилів, війна в цих місцях насрала «залізом» та кістками досить ґрунтовно.
Органіку з більшовицьких могил, але тільки з тих місць, про які знали люди, військові вивезли на кладовища ще в кінці 50-х,
а ось «залізо» тут зустрічається і донині, але вже в незначній кількості.
За останні сорок років «крупняк» вже ґрунтовно вибитий і «старателі» змушені були перейти на стародавню старовину... вона дорожча і цінується...
але найголовніше – її потрібно вміти з упертим завзяттям виходжувати і мати в наявності досить чутливе «гудло».

Це була приказка, а казка буде ЩЕ попереду... із знаменитого циклу «казок КіУРівського лісу».
Так ось, дядько Грицько, часто за чаркою оковитої розповідав деякі епізоди зі... житія свого молодецького... коли патрони в землі ще не покрилися яскравою іржою та шляхетною патиною..

 

Десь у низині на північний захід, на жаль, місце він так і не показав, а лише розповідав про нього, метрів близько 100 або більше у бік Мгигів до тилу від 105-го, був тут ще в повоєнні роки...
БЕТОННИЙ КОЛОДЯЗЬ, про який знали всі мешканці хутора (відстань від ДОТу достовірно невідома... далі всі цифри розмірів будуть умовними... як це звучало з вуст свідка!).
Цей бетонний колодязь був побудований в той же час, що і 105-й... а було це десь в році так це 1932-му.
Колодязь мав глибину в п'ять або шість бетонних кілець метрової висоти в діаметрі до 1-1,5 метрів, які зверху прикривалися бетонною кришкою чи накриттям...
з колодязя, заповненого ґрунтовою водою, до ДОТу йшла металева а МОЖЕ чавунна труба для подачі в споруду № 105 чистої води.

 

АГА. Пан Олександр піднімає тему за темою, ічим далі тим воно цікавійше!!!!! Блін, не можу спокіно вичитувати готові тексти книг - слідкую. Так. А тепер до теми. В свій час досліджуючі КоУР в 13 бро. Це район села Турчинка ми знайшли ДОт біля якого з землі стирчала труба ..Якого вона тут робила біля ДОТУ подумали ми тоді. Почали ї\ї тягнути з землі. Метрі два ми витягнули (вона була десь на 60-70 см в грунті) а далі вона ішла в глибину. Тому ми це діло кинули і поїхали далі по точках. А це саме і була труба водогону з колодязя який був десь неподалік!! Фото в студію!

 

А ось як здійснювався сам процес подачі води... уявити і збагнути не можу... мізків і досвіду в переливанні рідини не маю і з цим у практиці не стикався... правда,
маю неодноразовий досвід заливання різних рідин у каністри, пляшки або ротовий отвір.

Напевно це відбувалося так... труба подачі самопливом заповнювалася водою, за умови, якщо колодязь заповнений доверху
(тиск зверху вниз) і при цьому труба повинна бути вставленою десь в найнижче кільце резервуара... і найголовніше... щоб рівень дна колодязя збігався по горизонту з
колонкою Нортона всередині ДОТу або міг бути трохи нижче горизонтальної лінії.

Ну а в 105-му, де споруда розташована на висоті, а передбачуване місце колодязя, можливо, розташовувалося в низині за 100 метрів від ДОТу і при цьому
колодязь знаходився в перепаді висоти до колонки в більш ніж 20-30 метрів, а то й більше.
Ну не можу зрозуміти цю систему подачі... це ж скільки часу потрібно качати важіль колонки Нортона, щоб створити всмоктуючий тиск в трубі і... щоб з таким підйомом в різниці висот в 30 метрів,
вода потекла з крана всередині споруди.
Виходить, що в гарнізоні ДОТів з такою системою подачі води повинна була існувати посада...
«колонщика» або «качальщика», щоб вода в будь-який момент могла дзюрчати з опущеного хобота чавунного Нортона.

Виходить, якщо в ДОТі перестали качати і рвати жили на важелі Нортона, тиск всередині труби відразу падає... і вода по трубі починає йти назад у колодязь... або як це відбувається насправді?
Вода гарнізону екстрено потрібна... давай качай, створюй тиск і чекай... поки вода підніметься знизу вгору... заповнить всю довжину труби і почне литися з колонки...
перестав качати... вода йде назад вниз у колодязь... труба порожніє на всій своїй відстані.

 

Це не так працює. Вода закачуеться в систему заздалегідь!! Система в середині ДОТ замкнута. І під час бою насосом ганяють воду по колу в системі ДОТ а не з колодязя.
ПС. Перепад у 30 метрів не бачив. Максимум 2-3 буває. А буває що і вровень. Тим пак, що не всі ДОТ обладнували таким чином а тільки деякі (переважно в тилу або на несамих бойових ділянках.)

 

А ось ДЗУСЬКИ, пане Олександр-р-р-р... перепад висоти від можливого розташування колодязя до споруди 30-50, а може й більше... МЕТРІВ.
Я цього зрозуміти не можу... але так сказав дід Грицько... наполеглево його недноразово перепрошував... маю стєпінь йому вірити та прислуховуватися до його слів.

 

Ну не знаюю. де це такі перепади у КИУР, а тим пак у плоскому КоУРі.. Дід трохи перегинае палицю.. Ставлю на 5-7 метрів)) А дід не міряв і визнача то на свій хлопський розум.
Ну а по іншим питанням то воно вірно? Качали хлопці воду а потім її зливали на зиму по потребі.

 

А сьосьо-сьо..., і це тільки ракус звідки кровопивці блокували та в кінецному етапі... придушили 105-й.



Пане Олександр, а давайте згадаємо про "КОЛОДЯЗЬ" біля 210-го... його навіть, мені здається, зміряв в свій час КУЗЯК, але для для мене це "сооружение" пройшло... АЖ НІ ЯК!

 

І раптом спало на думку таке немислиме, а може все-таки... і рубанука я припускаючи і з легким каналізаційним нальотом незрозумілостей.
А може ж таке бути, що важіль колонки накачав та створив тиск всередині труби, вода поперлася по трубі до колонки і її там тримає закачаний раніше внутрішній тиск...
акварідина завмерла в томливому очікуванні нового запрошення вилитися з зігнутого хобота колонки Нортона...
але вже при нових і повторних махаючих рухах важеля колонки в тискових обіймах п'ятипалої клешні спітнілого та бруднолайливого більшовика.

За словами дядька Грицька, в 14-му БРО був ще один бетонний колодязь, і знаходився він у старому дубовому лісі на південь від 108-го ДОТу.
Там був подібний метод будівництва, але уточнень випитати зі свідка так і не вдалося. Як багатьом відомо, 108-й розташований на височині,
а місце знаходження передбачуваного колодязя мало розташовуватися на рівнинній низовині... але чому саме попереду ДОТу... це незрозуміло.