Цицькін (спльовує). Там не бува такого, діду, казки це дідуся Панаса.(с) Ви ще напишiть про те що: Ви «ревiли» гуртом стару туристичну пiсню про «Семьон Мехайлович Будьоный скакав на рыжом скакуне»(с) i як «штаны мокреть уж стали и плакать не было уж сил»….
Чудові світлини, пане Андрій, такі ракурси 131-го вперше... а це Вам за звитягу та старання вже з мого хвоторужжа!
Пане Олександр, саме про ці світлини велась розмова... нашої зустрічі в той день. ... 99.ID Soldaten Lkw in Stellung Kriminitsche vor KIEW
а це зовсім поряд... на південний-захід... через горбок... Glewacha, südlich Kiew, Ukraine, 07.08.1941 Зліва на той час... наслідки перших десятиліть БОЛОТНОГО комуністичного раю під хато-норою з очеретяним дахом поцвівшим мохом... молода сільська рабиня без трусів, але з настирною думкою від жируючого сільпарткому про можливе життя в зовсім недалекому майбутньому... когди ми усех єксплуататорів в расход... как контру в ями... когда нігери по всій планєцє начнуць досита жраць рєпу с овсом... а не буржуянськіє членоподобние банани.
... zerstörter russischer Bunker... це не киурщина, але як приклад розпаковки споруди при спробі гарнізону тупо відсидітися за товщею залізо-бетону. І як тут не згадати славетний 205-й «УМАНЬСЬКИЙ» гарнізон, який кровопивцям нічим особливим не докучав, а тихенько сидів в очікуванні «асвабаждєнія».
Дякую за можливість організувати зйомку сюжету на цю тему! Розглядаємо справжню історію ДОТу №131 Київського укріпрайону, який десятиліттями подавався як символ героїчного опору в обороні Києва 1941 року. Проте сучасні дослідження та архівні джерела спростовують радянську версію подій. Як і багато інших «героїчних» епізодів, історія 131 ДОТу виявляється типовим прикладом радянської пропаганди. Зокрема, відсутність слідів інтенсивних боїв на споруді та суперечливі свідчення очевидців викликають питання щодо реального ходу подій.
На фото різні споруди. Справа можливо ДОТ ЛеУР. Треба фото з більшим розміром для індентифікації. А справа вже Полоцьк або КИУР. Це явно споруда будівництва 1929 року.
... 88 Flak Artillerie Geschütz in Feuerstellung vor Kiew in der Ukraine 1941, а чого 88-ма стояла саме в цьому місці? Зенітники захищали брід та переправу в районі 130-го, яка була занадто важливою для підрозділів 95-ї ПД після 4 серпня 41-го... а ствол гармати догори - для відбиття повітряних атак більшовицьких «крис» з 36-ї АД, які щоденно роями налітали з півночі.
Всупереч євкодімово-ясніцьких та про-блажейських байок про надуте «херойство» 8-го БРО КиУР дослухаємось до зведення саперів 95-ї піхотної дивізії від 2 серпня 1941 року: «… Передпілля шириною 500 метрів на захід від дороги до села Кременище сильно заболочене, помітні великі водойми. Ділянка передпілля шириною 500-600 метрів на схід від дороги до села Кременище дуже волога та плавка. Пішохід занурюється в ґрунт на 15-20 см, а ближче до струмка – ще більше. Рослинність – очерет та чагарник людського зросту, частково придатний для спорудження гаті. При наближенні до струмка спочатку неприцільний кулеметний вогонь, потім на заболоченій ділянці місцевості нас без проблем помітили та обклали прицільним кулеметним та мінометним вогнем». ВИСНОВОК... які шеренгові атаки п,яних автоматників могли бути на цій ділянці фронту в ті часи... бо вони були тільки в химерних уявах прокомуністичних свідків... які навішували локшину вам на вуха на протязі післявоєнних часів. Die Dorfbewohner waren aufgeregt und warteten auf das Ende der Kämpfe um Bunker Nr. 9.., um irgendwann einmal dem Kommissar davon zu erzählen – Kremenysche, 4.8.41.
З розвідувального повідомлення штабу 95-ї піхотної дивізії від 2-3.8.41 р. про місця переходу через річку Вета на схід від с. Кременище: «… На ділянці 280-го піхотного полку немає рухомих протитанкових загороджень. У двох місцях є лише незліченні котушки дроту товщиною 6-8 мм (діаметр), однак вони навряд чи можуть розглядатися як протитанкові загородження. На ділянці 280-го піхотного полку є три переправи через річку Вета: a). біля бункера 99 ширина броду близько 40 м, ширина річки 3 м. Брід для танків прохідний в будь-яку погоду без попередньої підготовки. б). біля бункера 98 ширина броду близько 10 м, знаходяться зарості тонкого чагарнику до 40 м. Необхідно переходити вбрід. Брід для танків навряд чи прохідний без попередньої підготовки. в). між бункерами 97 і 96 прямо біля лівої межі ділянки 280-го піхотного полку ширина броду 3 м. Ширина болота, яке потрібно переходити вбрід близько 80-100 м. Брід прохідний тільки в суху погоду, як зараз, і тільки після підготовки. Вся інша місцевість захищена від проходу танків болотом. У районі бункера 98 стоїть вантажівка більшовиків, яка завантажена мінами і детонаторами. Приблизно в 300 м на захід від бункера 97, трохи північніше протитанкового загородження, виявлено броньований сталевий купол». Але чомусь на схемі "купол" відмічений червоним квадратом лівіше від № 97 (№ 135).... а так все збігається з описом. За переклад німецького ПИСАНОГО тексту донесення з вдячністю Олександру КРЕЩАНОВУ, з яким, та зовсім недавно... 4 місяці тому, ми разом збирали павутину в іржаво-сирій тиші прохолоди "бронебьованого сталевого куполу" № 131!
А хтожбечки має можливість та хист розібратися в цих рукописних корокульних письменах кровопивців... було б цікаво дізнатися про переклад цього хволіату. Що цікаво... донесення від 23.8.41 р. з точненнями від 24.7.41 р., скоріш за все цю інформацію дітовбивці черпали від полонених та перебіжчиків більшовиків.
Саме отакі ПАНЦЕРПАЛЬКИ були запеньдьорені попереду іржавого ПЕНЬКА № 131, бо північний заболочений берег р. Вета на давав можливості більшовикам вирити повноцінний протитанковий рів... простіше та скоріше по часу розбудови - надовби зі стовбурів обпаленої деревини. Але в Кременищі, попереду 131-го була лише однорядність "пальок", яка виглядала не такою щільною, як на приведеній німецькій світлині.
BEWAFFNUNG DES PANZERSCHUTZHAUFS Nr. 131. In der derzeit aktuellen Frage erhalten wir einen völligen und unerwarteten Unsinn, der rein technisch ausgehend vom Innenraum des Panzerschutzhafs der Anlage Nr. 131 betrachtet werden sollte. Bei einem relativ kürzlichen Besuch und einer Besichtigung des 131. im April einer Gruppe alter und stetig älter werdender berühmter «DOT-Kämpfer» kam man zu dem Schluss, dass es technisch unmöglich ist, zwei Maxim-Maschinengewehre im Inneren der Panzerhaube Nr. 131 zu installieren – dafür fehlt einfach der Innenraum. GENAU... aber, wie man so schön sagt, «... kurz gesagt, es ist unmöglich»... 1. Außendurchmesser der Haube = ca. 3,8 Meter, Innendurchmesser der Haube = 3 Meter, wobei die Dicke der Panzerhaube = 40 cm nicht berücksichtigt wird. 2. Körper EINES Standard-Maschinengewehrs vom Typ «Maxim», das in KiUR-Anlagen verwendet wird (von der Spitze des Laufs bis zu den Abzugshaltern) = 1,07 Meter. 3. Bei der Platzierung von ZWEI «Maxim»-Maschinengewehren innerhalb der Haube, deren Befestigung an derzeit völlig unbekannten Arten von Maschinengewehrständern völlig unklar ist, erhalten wir: 1,07 m multipliziert mit 2 Maschinengewehren = 2,15 Meter. 4. Nun ziehen wir die Länge der beiden Maschinengewehrständer vom Innendurchmesser der Haube ab: 3 Meter minus 2,15 Meter = es bleiben ... 85 cm freier Raum im Durchmesser des Turms. 5. Im Inneren der Haube befinden sich vertikal anhebbare Panzerschleusen an allen vier Schießscharten mit einer Dicke von 4-5 cm. Bei der Anbringung von 2 Maschinengewehren kommt noch die zusätzliche Dicke der Panzerschleusen hinzu: 4 cm multiplizieren wir mit 2 Panzerschleusen = etwa 10 cm. 6. Wir ziehen vom verbleibenden Durchmesser des Turmdeckels ab: 85 cm minus 10 cm = es bleiben 75 cm freier Raum im Turm. Es ist zu beachten, dass das Ende des Laufes des Maschinengewehrs nicht in die Schartenöffnung hineinragt, sondern nur bis zu einer sicheren Entfernung für das Herunterlassen der Panzerklappe – bis zu ihrer Innenseite. 7. Die ungefähre Dicke des Brustkorbs eines Menschen beträgt etwa 30–35 cm, mindestens jedoch, wenn der Maschinengewehrschütze beim Zielen am Maschinengewehr gebeugt ist (vom Kopf über die Abzugshandgriffe entlang des gebeugten Rückens bis zum gekrümmten Gesäß) etwa 70–80 cm. 8. Wir führen eine weitere Berechnung durch: Zwei Personen, die an verschiedenen Maschinengewehren stehen, nehmen zusammen 35 cm multipliziert mit 2 Personen = 70 cm ein, dann nehmen zwei Personen, die sich beim Zielen beugen, zusammen eine Entfernung von 75 cm multipliziert mit 2 Personen = 1,5 Meter ein. 9. IM ERGEBNIS ERHALTEN WIR ... aber hier entsteht eine unverständliche Situation mit den verbleibenden ungenutzten 75 cm Platz zwischen zwei Maschinengewehren, die auf unverständlichen Arten von Maschinengewehrständern innerhalb der Panzerhaube befestigt sind: – wenn die Personen dicht an den Maschinengewehrgriffen stehen – Rücken an Rücken: 75 cm minus 70 cm = es bleiben 5 cm freier Raum im Gesamtdurchmesser der Haube – die Maschinengewehrschützen stehen mit dem Rücken aneinander und können nicht zielen; – wenn die Personen sich zu den Maschinengewehrgriffen beugen und bücken, haben wir: 75 cm minus 1,5 Meter = im Gesamtdurchmesser der Haube von 3 Metern fehlen katastrophale 75 cm Freiraum für die Unterbringung von zwei Maschinengewehrschützen – ein gleichzeitiges Feuer auf verschiedene Sektoren aus zwei Scharten ist praktisch unmöglich. Und nur an einer Stelle konnte man einen schwachen Anhaltspunkt entdecken... Auf Höhe der Verbindung zwischen Boden und Wand der Panzerhaube, unterhalb der zentralen (südlichen) Schießscharte, wurde ein seltsames metallisches Objekt in Röhrenform mit einer Länge von etwa 10-15 cm und einem Durchmesser von etwa 2-3 cm entdeckt (leider wurde dieses hervorstehende Metallteil nicht genau vermessen, sondern nur betrachtet, abgetastet und fotografiert). Die anwesenden «DOTologen» äußerten die vorsichtige und zurückhaltende Vermutung, dass es sich um die Überreste oder einen erhaltenen Teil eines unerklärlichen Drehgelenks handeln könnte, an dem ein unbekannter Typ eines Maschinengewehrs oder eine primitive Befestigung an der Wand der Schießscharte angebracht gewesen sein könnte. Vermutlich konnte dieses «Gelenk» eine Bewegung von etwas an der Wand der Haube ausführen, möglicherweise nach unten – in Richtung des Turmbodens. BEFESTIGUNG VON MASCHINENGEWEHREN AN DER WAND IM INNEREN DES PANZERSCHUTZES NR. 131 UND SONSTIGE TECHNISCHE AUSRÜSTUNG DER RÄUME. Bei der Besichtigung wurden KEINE deutlichen und fundierten Halterungen oder Öffnungen in den Wänden des Panzerhaubitzas Nr. 131 festgestellt, an denen ein Maschinengewehr in der Nähe aller vier Scharten befestigt werden könnte! Hier ist zu berücksichtigen, dass allein das Gehäuse des Maschinengewehrs «Maxim» mehr als 27 kg wiegt, was für einen horizontal angeordneten Gegenstand, der beim Feuern in Salven einen sehr starken Rückstoß hat, eine beträchtliche Masse ist. Es sei darauf hingewiesen, dass der horizontal angeordnete Körper des Maschinengewehrs «Maxim» in einer Höhe von 1,3 Metern über dem Boden der Haube angebracht werden sollte, was genau den Aussparungen aller vier unteren Kanten der Scharten im Panzerturm entsprechen musste.
ОЗБРОЭННЯ БРОНЕКОВПАКА № 131. У назрілому нині питанні отримуємо повний і несподіваний нонсенс, який слід розглянути суто технічно, виходячи з внутрішнього простору бронековпака споруди № 131. Як відомо, в кулеметних спорудах КіУР застосовувалися два види кулеметних станків, на яких закріплювався для стрільби станковий кулемет «Максим». Більш ранній за установкою – металевий станок Юшина, який своєю формою нагадував велосипедну раму і мав загальну довжину близько 140 см. Більш пізній – дерев'яний станок «ПС-31» Горносталева, який більш широко застосовувався в KiУР, маючи загальну довжину близько 130 см. Ніяких кріплень або відповідних їм отворів в районі всіх амбразур для цих типів станків на стінах бронеколпака 131-го НЕ СПОСТЕРІГАЄТЬСЯ... ці станки тут не застосовувалися. Так яким же чином кріпилися два згаданих «Максима» в абразурах 131-го і скільки їх насправді знаходилося всередині бронеколпака споруди? Як видно на наведеному фото... ніяких стандартних кріплень або отворів у стіні для кріплення вищезгаданих станків у бронековпаку 131-го не було... виходить, їх не могло бути і поміж!!! Під час відносно недавнього квітневого відвідування та огляду 131-го групою старих та, неухильно продовжуючих старіти іменитих «BUNKERологів», був зроблений єдиний висновок, що два станкові кулемети «Максим» встановити всередині бронековпака № 131 було технічно неможливо – банально для цього не вистачало внутрішнього простору в діаметрі ковпака. А САМЕ… але, як то кажуть «… коротше скліфасовський»…
Тимчасово зануримося В ДУРНЮ нині писящого про все ЦЕ та уявімо в розрахунках про ЩО... та все про ТЕ... про киурщину з 8-го БРО... 1. Зовнішній діаметр ковпака = близько 3,8 метра, внутрішній діаметр ковпака = 3 метри, при цьому не враховуємо товщину стінок бронековпака = 40 см. 2. Тіло ОДНОГО стандартного, що застосовувався в спорудах КіУР, станкового кулемета «Максим» (від кінчика надульника до рукояток гашетки) = 1,07 метра. 3. При розміщенні ДВОХ с/п «Максим» всередині ковпака, при абсолютно незрозумілому їх кріпленні на абсолютно невідомі нині типи кулеметних станків маємо: 1,07 м множимо на 2 с/п = 2,15 метра. 4. Тепер віднімаємо від внутрішнього діаметра ковпака займану довжину 2-х станкових кулеметів: 3 метри мінус 2,15 метра = залишається... 85 см вільного простору в діаметрі башти. 5. Всередині ковпака розміщені вертикально підйомні бронезаслонки на всіх чотирьох амбразурах товщиною в 4-5 см, при розміщенні 2-х кулеметів – це ще мінус додаткових товщин б/з: 4 см множимо на 2 б/з = близько 10 см. 6. Віднімаємо від діаметра, що залишився, простору ковпака: 85 см мінус 10 см = залишається 75 см вільного простору в башті. СЛІД ЗАУВАЖИТИ, що кінець надульника ствола кулемета не входить всередину прорізу амбразури, надульник лише доходить до безпечної відстані для опускання вниз бронезаслінки – недалечно до її внутрішньої сторони. 7. Приблизна товщина об'єму грудної клітки тулуба людини = близько 30-35 см, а по мінімуму, коли кулеметник зігнутий при прицілюванні до кулемета (від голови біля рукояток гашетки по зігнутій спині в бік вигнутої дупи) = близько 70-80 см. 8. Здійснюємо чергове обчислення: дві людини, що стоять біля різних кулеметів, займають разом: 35 см множимо на 2 особи = 70 см, тоді дві людини, що зігнулися при прицілюванні, займають разом відстань: 75 см множимо на 2 особи = 1,5 метра. 9. В РЕЗУЛЬТАТІ ОТРИМУЄМО… але тут виникає якась незрозуміла ситуація з невикористаними 75 см простору між двома кулеметами, закріпленими на незрозумілому типі кулеметного станку всередині бронековпака: – при стоячих людях впритул до рукояток кулеметів – спина в спину: 75 см мінус 70 см = залишається 5 см вільного простору в загальному діаметрі ковпака – кулеметники уперті спинами і прицілюватися не можуть; – при нахилених і зігнутих людях до рукояток кулеметів маємо: 75 см мінус 1,5 метра = в загальному 3-метровому діаметрі ковпака катастрофічно не вистачає 75 см вільного простору для розміщення двох кулеметників – одночасний вогонь по різних секторах обстрілу з двох амбразур неможливий по суті.
10. І лише в одному місці вдалося помітити якусь слабку зачіпку... Нижче центральної (південної) амбразури, на рівні кута стику підлоги зі стіною бронековпака, був виявлений незрозумілий намертво закріплений металевий предмет трубчастої форми довжиною близько 10-15 см і діаметром близько 3-5 см (на жаль – ця стирчаща залізяка детально не вимірювалася, лише оглядалася, обмацувалася старечими клешнями та фотографувалася). Раніше про цей дивний «кругляк» колись згадував Макс Володарський, який висунув припущення, що цей предмет цілком міг бути якоюсь частиною, можливо, кулеметного станка або ще якогось таємничо-невизначеного пристосування для кріплення чогось. Було висунуто легке та ненав'язливе припущення присутніх «BUNKERистів», що це могли бути залишки або збережена частина від незрозумілого «шарніра» або поворотного пристосування, на якому міг бути закріплений невідомий тип кулеметного станка або якесь його примітивно-«самопальне» кріплення до стіни біля центральної амбразури. За висунутим імовірним припущенням, виявлений «шарнір» трубчастої форми міг здійснювати якийсь рух чогось з боку від стіни ковпака, можливо, вниз – у бік підлоги башти. А як все було насправді… нині назавжди приховано за ширмою МИНУЛОГО!
КРІПЛЕННЯ КУЛЕМЕТІВ ВСЕРЕДИНІ БРОНЕКОВПАКА ТА ІНШЕ ТЕХНІЧНЕ ОБЛАДНАННЯ В ПІДЗЕМНИХ ПРИМІЩЕННЯХ СПОРУДИ № 131. Повторення – мати навчання, але тепер… неухильно та наполегливо просуваємося до подальшого пізнання істини № 131. 1. Ніяких яскраво виражених та відповідних за діаметром отворів, різьбових болтів або стандартних кронштейнів кріплень всередині і зовні стін бронековпака № 131 придатних для установки кулеметних станків, в районі всіх чотирьох амбразур ковпака, при огляді НЕ ВИЯВЛЕНО! Також потрібно враховувати те, що тільки саме тіло с/к «Максим» важить більше 27 кг, і це без урахування ваги води в кожусі охолодження ствола та ящика з кулеметною стрічкою на 250 патронів (разом близько 10 кг!), а це досить істотна маса для горизонтально розташованого кулемета, який при цьому має дуже сильну віддачу при веденні тривалого вогню чергами. На фото: ракурс на центральну (південну) амбразуру з середини ковпака. Слід уточнити, що горизонтально розташоване тіло с/к «Максим» повинно розташовуватися всередині бронековпака на висоті близько 130 см від рівня підлоги башти, що повинно було чітко відповідати прорізу всіх чотирьох нижніх країв амбразур ковпака. Ще в 80-ті роки в деяких кулеметних ДОТах південного сектора можна було зустріти кулеметні станки Горносталева, які були «закріплені» на кронштейнах стін без передбачених конструкцією напірних дерев'яних столів... станки просто звисали своєю задньою частиною до підлоги... провести установку та вести вогонь при такому способі кріплення с/к «Максим» немає можливості – у кулемета немає чіткої горизонтальної лінії прицілювання і він, швидше за все, буде теліпатися в отворі амбразури при веденні вогню.
Ракурс центральної амбразури з внутрішньої сторони ковпака. У звичайних типах кулеметних ДОТів КіУР с/к «Максим» надійно, а скоріше «намертво», закріплювався на рухомому кулеметному станку двох різноманітних за конструкцією типів, де для зручності прицілювання кулеметники сиділи на спеціальному подовженій площині сидіння з примітивним кріслом. Від міцного закріплення с/к в казематі типового кулеметного ДОТу залежить точність ведення вогню з кулемета, в бронековпаку № 131 – круглі стіни внутрішньої сфери ковпака з досить обмеженими за розмірами отворами амбразур, що ускладнює закріплення зразків кулеметних станків, що застосовуються в кулеметних спорудах КіУР. ДЛЯ ПРИКЛАДУ: – два кулеметні станки Юшина зразка 1929 року, які досить габаритні за своєю довжиною, в ковпаку 131-го одночасно використовувати не можна, через неможливість здійснення одночасного вивороту цих станків в потрібні сектори обстрілу під час бою, так як крісла кулеметників будуть при цьому натикатися одне на інше; – два кулеметні станки Горносталева зразка 1931 року, які дуже габаритні своїм кріпленням дерев'яних столів біля амбразури та довжиною сидіння кулеметника, займуть в ковпаку 131-го досить значну площу для необхідного одночасного вивертання станків в різні боки при веденні кулеметного вогню і теж... будуть упиратися одне в інше.
...нічого не нагУглилося... нажаль. З.ЬІ. одне ясно - кулемет там не ставився (ніЯкий)... З.З.ЬІ. ...ХОЧА!? ми колись недалечко знайшли рукоЯтку ведення вогню і "кошельок" від руського к-та "ДА"... (він - коротший, і теоретично - хоботОк можна на 15 см висунути в амбразуру...? ...і йому не потрібен громіздкий станок...) ? ? ?
