Українське визвольне військо (УВВ) і інші Українські формування / Ukrainian Liberation Army

Сподіваюся, категорія для фотографій правильна.
Фотографії позначені наступним чином:
------ Нагороди за хоробру поведінку під час встановлення мін.
------ Андрій Богоєвський, українець, сержант російського Вермахту
------ Рашутя, жовтень 1943 року
Фотографії власної колекції...якщо переклад неправильний, будь ласка, виправте його. Дякую.

 

Sind Sie sicher, dass es kein ROA ist? Ich frage aufgrund den Kragenspiegel.

 

Привіт,
щиро дякую за ваше повідомлення.
Згідно з підписами до фотографій, відомо:
1) Ім'я особи
2) Громадянство особи (українці)підкреслено червоним
3) Українці в російській формі
4) місце та рік
Завжди знайдуться так звані «експерти», які стверджуватимуть, що такого ніколи не було. Опис фотографій це відображає.
Сподіваюся, переклад правильний.Саме тому існує форум, щоб люди могли обмінюватися ідеями та набувати досвіду.
Гарної неділі.З найкращими побажаннями.

Хайко

 

Дякую за цікаві фото Хайко! Маємо українця з РОА - таких було дуже багато. Бачив в інтернеті сольдбух авіації КОНР - на українського офіцера пілота.

 

Доволі якісне студійне фото вилізло

 

1. О вау, суперове фото! Також дякую за керунок - копнув в тому архіві і знайшов ще одне фото унтерофіцера Колоянко. Так як фото з Данії, цілком імовірно що це фото тієї частини УВВ яка в Данії/Голандії базувалася.

2. Гефрейтер Реєнко

3. Фото підписано як Український (в дужках можливо і російський) солдат з дружиною.

 

Продавався такий однострій. Нашивки оригінальні але не відомо чи так було чи збірна солянка. В любому випадку, додаю сюди:

 

Хотів би зауважити, що у вйськовому музеї Копенгаґена жодних експонатів про УВВ нема, зате на 1 поверсі була книга зі згадками РОА, навіть із фото, знімав окремі сторінки.

 

Тема УВВ в Данії малодосліджена, якщо не помиляюся то там був один Ост-швадрон який потім записали до УВВ. Натомісь було розміщено декілька підрозділів РОА і кавказців.

 

Не ношені і не розрізані щитки УВВ. Кілька років тому було знайдено валізу американського ветерана - щоб речі які він перевозив не потовклися він її набив звязаними пачками добровольчих щитків. Серед них були і щитки УВВ.

 

Более качественная версия видео Йозеф Геббельс жмёт руку украинскому волонтёру

 

Фото підписано як "Українська капела, Киів". Більші відділи укр. добровольців, для підтримки бойового духу мали при собі оркестри. В даному випадку оркестра одного з таких підтрозділів виступає на Київському вокзалі. В товпі також видно українських поліцейських або хіві з повязками і солдат Вермахту.

 

Так я помітив пілотки. Можливо це один з поліцейських або Шума батальйонів - їх екіпували латвійськими одностроями.

 

Звісно що латвійські батальйони були в Україні, але фото підписане як "Українська капела, Київ".

 

Виставили на продаж такий кітель. На мою думку то теж солянка, але додамо сюди:

 

Член ОУН при батальйоні Роланд - "Бакай". Згодом служив офіцером в Вермахті (невідомо чи це була українська частина чи ні).

 

І чим вона російська ? Стандартна форма герру , та обшива згідно наказу 5000/43 для УВВ та РОА

 

Кітель то, зроблений для козачої частини на західному фронті

 

На чому базується ця думка?

 

З повідомлення начальника 4 Управління НКВС СРСР Судоплатова заступнику начальника 3 управління НКВС СРСР Ілюшину.
5 грудня 1942 р. № 7/с/97

«Українські націоналісти, які раніше перебували в підпіллі, зустрічали німців із хлібом-сіллю /у Дніпропетровську, Перещепино, Кишеньці та ін./ і надавали їм усіляку допомогу.
Німецькі окупанти широко використовували націоналістів для організації в окупованих областях УССР так званого нового порядку.
Прагнучи створити видимість участі самих українців в управлінні державним апаратом, німці поставили на чолі адміністративні та муніципальні органи, організовані на окупованих територіях патентованих зрадників українського народу.
Посаду мера міста Амурнижньодніпровська було надано ЧЕРНЕТЕ-КАЛЕНИКУ.
Обласним суддею Дніпропетровської області було призначено МАНЖЕЛЯ Федора Івановича, а ГАВРИЛЕНКА Івана було визначено на посаду заступника. Начальника Дніпропетровської обласної поліції, радником гестапо у м.Дніпропетровську є ГАВРИЛЕНКО Іван Федорович, на посаду начальника Амурнижньодніпровської поліції був призначений ЗЕЛЕНСЬКИЙ Микита, уродженець с.Мануйлівки, колишній правий есер, потім укапіст, що пізніше проліз у КП/б/У, працював обер-майстром заводу ім. К.Лібкхнета в Н-Дніпровську, був виключений з партії, судимий, 1929 р. втік з Дніпропетровська і знову з'явився лише за німців.
Старостою с.Знаменки, Н-Московського району, Дніпропетровської області було призначено ПЕТРЕНКА Сава.
Секретарем міської поліції у гір. Амурнижньодніпровську та радником гестапо призначено РЕВОЛЬ Данило, уродженець с.Мануйлівки.
Двоюрідний брат ЧЕРНЕТА-КАЛЕНІКА – ЧЕРНЕТА Петро, уродженець с. Мануйлівки, колишній правий ср (есер), при німцях був головою «Просвіти» в с.Мануйлові, при Петлюрі був волосним старостою та організатором петлюрівських частин, потім перебував у УКП, заарештовувався органами НКВС. Працює у Амурнижньодніпровської поліції.
Необхідно зазначити, що німці, знаючи минуле зазначених сіл та міст Дніпропетровської та Полтавської областей, так званого Кишеньсько-Орельського району, поставили їх у привілейоване становище порівняно з іншими селами.
Перетворивши Кишеньсько-Орельський район на свою опорну базу, німці за допомогою українських націоналістів очистили цей район від усього совєтського. Так, наприклад, у с. Орлик навесні 1942 року німцями було вилучено і потім розстріляно в лісі біля р.Дніпро 60 сімейств совєтского активу, у с. Китай-Городі німці розстріляли 45 сімейств, у с. Жданівка, Котовського району вилучено 35 сімейств, у с. Нехвороща - 200 розстріляно, у с. Перещепино розстріляно близько 100 сімейств, а 2 особи - колишні помічники начальника РКМ та бригадир колгоспу /прізвища їх не знаю/ були повішені на воротах німецької комендатури. Подібні звірства мали місце і в низці інших сіл.
Після цього німці здійснили широке вербування серед місцевого населення для служби поліції в інших районах, головним чином прилеглих до Самарських лісів.
Для боротьби з партизанським (совєтським) рухом німцями було організовано з українських націоналістів каральні загони та направлено до с. Знам'янка, Н-Московського району 150 осіб, під командуванням ПЕТРЕНКА Сави у с.Васильівка, Перещепинського району 100 осіб.
З лютого місяця 1942 року німці розпочали формування «добровольчої української національної армії» (Українське Визвольне Військо).
З цією метою вони попередньо переоблік усіх військовозобов'язаних з 19 до 45 років.
Набір «добровольців» в українські частини проводився у райцентрах військовими відділами, а формування відбувалося у містах Кременчук, Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Сталіно та Маріуполь.
Вербування «добровольців» в українську армію здійснювалося шляхом виклику у військовий відділ військовозобов'язаних, де їм пропонувалося «добровільно» вступити до «української національної» армії і при цьому оголошувалося, що остання захищатиме лише інтереси України. Тих, хто відмовився чомусь вступати «добровільно» в армію, німцями розглядалися, як неблагонадійні, заарештовувалися і вирушали до спеціальних концтаборів, наявних у м. Кременчуці та Дніпропетровську.
Для підготовки командних кадрів у м. Кривому Розі та Дніпропетровську організовували офіцерські школи.
Курсанти до цих шкіл набиралися з українських націоналістів, бувши. командирів Червоної Армії. Викладацький склад у школах складається із німецьких офіцерів-інструкторів.
Навчання рядового складу «української армії» проводиться вже випущеними зі школи офіцерами-українцями під наглядом німецьких офіцерів. Дисципліна введена палична.
З бесід із сім'ями та солдатами «української армії» мені стало відомо про те, що сформовані українські частини німці відправляють до Західної України і, головним чином, до Луцька. де нібито формується «українська армія», яка буде спрямована проти Англії.
Найбільш надійні «українські частини», сформовані із петлюрівських елементів, німцями використовуються для боротьби з партизанами.
Українські націоналісти роз'їжджали по селах і агітували селян вступати у «свою» армію, яка захищатиме їхні ж інтереси. У перших числах квітня місяця 1942 р. ЧЕРНЕТА-КАЛЕНИК в с. Підгороднє, Дніпропетровського району, де він намагався переконати українців у необхідності «добровільного» вступу до «української» армії, його було прийнято сходом, у якому зібралось приблизно з 5 тисяч осіб, вельми недружелюбно, висміяний і освистаний. В результаті такого прийому, ЧЕРНЕТА-КАЛЕНИК мав не закінчивши своєї промови швидко ретируватися. При від'їзді з села хлопці закидали його машину піском та камінням.
За образу свого ставленика, німецькі окупанти розстріляли 400 людей. Описи на розстріл були складені старостою с. Підгірне /прізвища його не знаю/, колишній кулак, петлюрівець, активний укапіст, кілька разів заарештовувався органами НКВС та поч. поліції ДУБ Іваном – колишній петлюрівець, «вільний козак».
У с.Знам'янка, Н-Московського району неодноразові спроби старости зібрати селян на сход не мали успіху, німецьким агітаторам довелося виїхати ні з чим.»
Джерело: Центральний Архів ФСБ рф, ф. 100, оп.11, д.7, л. 60-66

 

Трошки спробував в реставрацію фото через ШІ

 

Декілька питань/зауваг:

1. Чи це радянські пілотки?
2. Пояси не шкіряні а радянські брезентові і виглядали так:

 

У них трофейні пілотки, а які ж вони були ще ? Суконні були , але там покрій і форма інша. А стосовно ременів, я вкурсі, і в них доволі рідкісні моделі тесьмяних ременів. Спробуйте переробити тоді фото)