Ой, там в мелочах масса моментов. Это в целом не военная модель, их румыны в войсках использовали не от хорошей жизни - потому как новейшей военной модели обр.1939 было крайне мало к началу войны.
Кто-то из форумчан упоминал, что данная фотография из брошюры «Romania Mare. Румынские танки и танкетки в боях за Украину и Крым». А на фото члены экипажа танка R-2. Пишу для того, чтобы информация не затерялась и продолжала жить и в этой теме
5 августа 1941 года началась Героическая оборона города Одесса. Немножки фото за это Вы таких некоторых не видели наверно https://ww2abc.com/ru/collections/defence-of-odesa
Отличный подгон, спасибо тебе !!! Искал давно полный фоторепортаж по командировке Халипа с Симоновым в Одессу, но я так понял единого собранного в кучу его нет. Симонов всю жизнь сожалел что не выполнил тогда свое обещание вернуться к одесситам ....
Здається раніше тут такого не було. Знайдено совєтіш папірен з переліком тих, хто був залишений по завданню у місті Одеса у жовтні 1941-го року. Завдання не вказано, але перелік людей доволі великий. Також цікавим моментом є те, що у цьому ж загальному переліку є люди, про кого вказано, що залишився у Одесі і нічого не вказано про якесь завдання, а ті хто займався розпізнаванням документа, вже виходить від себе додали, що залишилися за завданням. Менше з тим, потрібно викласти списки тих, хто згідно паперів дійсно залишився у місті при евакуації з метою виконання якогось завдання або завдань??? Ймовірно це підпілля.
Пардон, не зовсім точно написав повідомлення. Чи цікавить подібна інформація (списки людей)? Викласти їх сюди у тему?
Где 11я пехотная румын понесла брльшие потери? Если присмотреться к первой фото, можно увидеть много дичи..
https://maps.app.goo.gl/UTruc4E3U7JND9kC8 Колхозники все после войны, отдельные фрагменты костей там попадаются,был в 2013м
А как же водоем на переднем плане ? Я так понимаю - это не рядовое военное кладбище, коих были десятки вокруг города и в области. Это явно какой то мемориал , но где и какой ?
Водоем высох..дамба осталась, раньше там была основная дорога на палиево..теперь по другому..это то место И снимки из серии там где румынские трупаки на подводе навалены
А вот и водоем на карте 40х годов. И на месте меморила кстати говоря как раз отмечено обозначение кладбища
Перелік людей, стосовно яких у документі зазначено - Оставлен по заданию, але при цьому вказано, що залишився при евакуації, без будь-якої указівки стосовно завдання. Джерело у архіві федерастів - ЦАМО, Ф. 58, О. 818883, Д. 76 Приклади сторінок
Зрадники та герої одеського підпілля. Починаючи з 15 вересня 1941 року і до заняття Одеси румунами (16 жовтня 1941) політвідділом Приморської армії, що обороняла місто, були підготовлені 469 осіб, які мали продовжити підпільну боротьбу в зайнятій румунськими окупантами Південній Пальмірі. Основам диверсійної роботи їх готували в імпровізованих навчальних центрах, що розташовувалися на території дач і піонерських таборів на Фонтані. Тяжко у навчанні — легко в бою? Як би не так! Чи вони погано вчилися, чи їх погано вчили, але багато з диверсантів до початку підпільної діяльності просто не дожили. Практику доводилося проходити на фронті, вірніше, за його лінією, куди партизанів активно закидали. Результати кажуть самі за себе. Наприклад, група Солдатенка бойове завдання по дислокації в катакомбах виконала, але при цьому зжерла більшість своїх власних бійців, а решту румуни розстріляли. А ось група Цибульського із п'ятнадцяти осіб була винищена поголовно, не встигнувши вийти навіть в зону дислокації. Зайнявши місто, румуни сповістили одеситів, що за донесення буде нагорода, а хто повідомить про євреїв, той займе їхні квартири. Навпаки, за недонесення містян чекає смерть, і негайно повісили по десятку городян на кожному базарі міста щоб висіли та нагадували хто тут влада. Доноси посипалися на румунів так, що сигуранца (румунська контррозвідка) не встигала їздити за адресами арештовувати та розстрілювати підозрюваних. Багато містян через такий спосіб покращили житлові умови. До речі тільки в Одесі румуни за посібницьтва одеситів знищили понад 70000 євреїв та ще 10000 людей інших національностей. Але головного удару по підпіллі завдали зрадники. У воєнні роки у разі зайняття міста противником, збройне підпілля мав очолити перший секретар обкому партії. В Одесі цю посаду обіймав товариш Колибанов. Рішучий і жорсткий у мирний час, на війні він втратив увесь свій запал і... утік із міста, залишивши партизанити своїх заступників: Петровського та Сухарєва. Вже на п'ятий день після заняття Одеси румуни за доносом заарештували Петровського. Здавалося б, загибель комуняки була неминуча, але ні! 25 жовтня його випускають на волю. Дуже скоро керівники всіх підпільних осередків отримують інструкції від нього із наказом щомісяця інформувати Петровського про акції, що готуються, а також про місця їх проведення. Перший секретар вимагає повідомити йому особисті дані чинних партизанів, і навіть нових. Підпільники дуже здивувалися б, якби довідалися, що товариш Петровський усі отримані від них дані відразу переплавляє у сигуранцу. Після цього провали пішли один за одним. Румуни, які отримували свіжу та достовірну інформацію, як горішки клацали одеські підпільні групи. Загалом завдяки «діяльності» Петровського свою смерть знайшли 265 одеських партизанів. Не пощадив перший секретар і свого колегу Сухарєва, котрий воювати з румунами не збирався, а працював... сторожем у приватному магазині. За доносом шефа його заарештували, закатували на допитах і розстріляли. Однією з найбільш боєздатних одеських підпільних з'єднань була група, очолювана досвідченим чекістом Володимиром Молодцовим (Бадаєвим), який не підпорядковувався Петровському. 7 листопада 1941 року партизани закидали гранатами одну з румунських військових частин, а вже 18 листопада на станції Дачне пустили під укіс ешелон із румунами та технікою. На цьому перелік перемог закінчується. Крім того, існує ще й зворотний бік медалі. На будь-яку вдалу дію підпільників румуни відповідали репресіями проти місцевого населення – брали сотнями заручників та розстрілювали їх у людних місцях. Трупи забирати не дозволяли тижнями прибирати. 8 лютого на вулиці Ніжинській Молодцов (Бадаєв) був заарештований, а згодом був закатований і розстріляний. Його групу розгромили, а підпільників розстріляли. Серед них був і знаменитий комсомолець Яша Гордієнко, який під жорстокими тортурами так і не видав жодного зі своїх товаришів, які залишилися на волі. Чого не скажеш про зв'язкового Бойка, який виявився агентом румунської сигуранці. Він і здав із тельбухом всю групу Молодцова (Бадаєва). До середини 1942 одеське підпілля було практично знищено румунами. Щедро забезпечених грошима, продовольством та зброєю партизанів загубили некомпетентність та малодушність власних командирів, а також повальна зрада як всередині так і з боку одеситів. Більшість із тих, хто справді вів смертельну боротьбу з фашистами, загинули. Натомість залишилося чимало липових героїв, які заявили про свої подвиги вже після звільнення міста. Багато хто з них прожив довго і щасливо, користуючись пільгами. Однак, напевно, перед очима у кожного з них періодично постають слова з передсмертної записки Яші Гордієнко: «Прощайте, дорогі! Нехай батько одужує. Я хочу. Прошу тільки не забути про нас та помститися провокаторам. Цілую вас міцно, міцно, міцно. Не падайте духом. Кріпіться. Привіт усім рідним. Перемога буде за нами! Яша». Від совісті не втекти якщо покидьки зустрінуться на тому світі з Яшою... Часом партизанська боротьба в Одесі набувала комічних, безглуздих і навіть потворних форм. Так якийсь Бугаєнко, виправдовуючись перед органами НКВС, заявив, що сколотив підпільний загін, а сам улаштувався чистильником взуття та... погано обслуговував румунських солдатів та офіцерів. Такий ось внесок у перемогу, за який герой отримав пільги та орден від Совецької влади! А ось полковник Червоної Армії товариш Щербаков організував по суті елітний червоний партизанський загін. За вступ до нього він брав десять марок із умовою сплати щомісячних внесків у двадцять марок. Жодних бойових дій ці хлопці не вели, натомість партійни збори та політінформацію проводили регулярно. Цікавий і загін товариша Тимофєєва, який таки вів озброєну боротьбу, щоправда, не з румунами, а з простими одеситами. Погрожуючи зброєю, «підпільники» у добровільно-примусовому порядку вилучали у містян гроші та продукти на «боротьбу з фашизмом». Чим не рекет? А може це була боротьба? Одним із найганебніших епізодів в історії одеських партизанів став інцидент у селі Холодна Балка Біляївського району. 9 квітня 1944 року до села підійшов загін із двох десятків калмиків на чолі з німецьким офіцером. Тут же був добре озброєний партизанський загін із сорока бійців, очолюваний головою місцевого колгоспу. Двоє калмиків побігли до села розвідати обстановку, внаслідок чого одного з них застрелили партизани. Недовго думаючи, загін калмиків увійшов у село і почав розстрілювати і рубати шашками всіх мирних жителів. У живих залишилося троє селян. Партизани тим часом розсудливо пішли із села і долею односельців не переймалися. До речі, після війни керівник загону отримав звання Героя Соцпраці та розповідав піонерам у школі про свою партизанську славетну юність. Попалось в фейсбуке.
Практически тоже самое было и в Хатыни, когда партизаны убили 2-3 немецких связистов, укрылись в селе, при заходе немецкой патрульной группы в село начали их обстреливать из домов прикрываясь гражданскими, когда немцы подтянули более крупные силы, партизаны просто ушли в лес, оставив гражданских в селе.
