Пісні, вірші та проза на тему Російсько-Української війни

Пісня стара, та з новим відеорядом. Особисто дякую чеченцям за допомогу

 

Стіна в Часовому Ярі

 

Трек для дронщиків

 

Я знов дочекався повні -
Так солодко ниють зуби.
І вовк мій - рветься назовні,
Й тримати його - я не буду.
Темніють, гострішають кігті.
"Піксель" потертий скидаю.
Не боюся свинцю та міді,
А срібла - у них немає.
Світлішає ніч - відразу.
Сповзає розірвана шкіра.
Пульсують, стискаються м'язи
Голодного дикого звіра.
Чужинцю, молись наостанок,
Молись. Та це - не врятує.
Аж поки не зійде світанок -
"Козацьке сонце" панує!
Сьогодні - ти навіть не "ворог" -
Ти - здобич, налякана жертва.
Місяць - здіймається вгору.
Я йду - вбивати і жерти.
Хай мати твоя заплаче.
Нехай завиє дитина -
Я - сіроманець, а значить -
"Теплак" мені не потрібен.
Земля ця - надасть мені сили,
Розбудить прокляття забуті -
Сьогодні ти ляжеш в могилу
Від хижої вовчої люті.
Ти йшов гвалтувати, зайдо -
З благословіння тирану.
Я ж буду - опівдні, завтра
Блювати твоїми кістками.
І "скрепи твої духовні"
Не доживуть до світання -
Я знов дочекався повні.
Я вийшов на полювання.
13.07.2022
#мулікпише
Зі святом, сталеві сіроманці! Доброго полювання!
Всіх причетних!

 

(с) Юрій Сивух
"'Но греки як спалили Трою
Зробили з неї скирту гною ...''
То й наші легіні не гірші
Всяк почитавши тії вірші
У фуру стали запихать
Не сало кнедлики й ковбаси
a FPV й боєприпаси
Щоб трясцю ворогу подать
Доїхали десь манівцями
Якимись хитрими шляхами
Трусить той груз не слід було
Відкрили тихо двері ззаду
Без тулумбасів і параду
Від дронів небо загуло
І так вони повилітали
Їх там як мух у спеку стало
І стали дружно геть кружлять
На вражі голови лукаві
Круками смерті налітали
І стали їх на шмаття рвать
І як ахейці із коняки
Все перли дрони-небораки
Місити в гній ворожу рать
І їхня лють давалась взнаки
Натерли перцем оркам сраки
Що чисто божа благодать.

 

А нас нема? А ми - не ми?
А ми окраїна імперій?
А ми у полум'ї війни
І кров тече з наших артерій.
Шоломи, піки і мечі.
І коні, коні вогнянії.
Орли, шуліки і сичі
Летять на пагорби святії.
І там йде бій, щоночі бій.
Там нищить ворог всі святині.
Там небо - це шахедів рій.
І кров на білій скатертині.
Нас ріжуть навіть без ножа.
Вбивають навіть без гармати.
Бо й досі мова в нас чужа,
Бо й досі в мозку повно вати.
То ж нас нема. Попса, ждуни,
Коли ніякого закону.
Коли замучених синів
Так тяжко визволить з полону.
Поглянь, як хлопець впав в траву,
Руками землю обіймає.
Я - є! Ми - є! Живем! Живу!
І батько прапора тримає.
І мати воду вже несе.
Ти не один, нас є мільйони.
Хай трясця ворога трясе.
Хай згинуть нові гегемони.
Ми - є, були, ми - є народ.
Зупинимо це святотатство!
В нас на долоні свій штрихкод -
Свобода, віра, мир і братство!

Галина Потопляк
05.07.25

 

Стоїть малюк, закривши оченята,
На личку рана, куртка вся брудна,
До ротика підносить рученята,
А у кремл! радіє сатана!
Де дівся дім, де іграшки поділись?
Де ліжечко, в якому тихо спав?
Де теплий плед, під ним із татом грілись,
Коли мороз за носика щипав.
Де книжечка із добрими казками?
Машинки, ними грався з дідусем.
А де усе, що так любила мама?
Куди, скажіть, поділося усе?
Стоїть малюк, не може зрозуміти,
Що він зробив поганого комусь.
Чому сидять заплаканії діти,
І стогне чийсь згорьований татусь.
Бабуся в крик і падає на землю,
Благає всіх:"Рятуйте, поможіть!"
Бо десь отам, у цій руїні темній
Її донька з онуками лежить.
Це будуть перші згадки із дитинства:
Руїни, сльози, страх і крик людей.
Навіки закарбується це звірство
У душах всіх скалічених дітей.