Киевский УР

Бойове донесення командира 538-го протитанкового артилерійського дивізіону (ПТАД) від 6.8.41 р. командиру 538-го гаубичного артполку РГК ПЗФ:

«О 20.00 два ешелони ворожих літаків, у кількості до 15 одиниць, пройшли з південного-сходу над хутором Петрівський
у напрямку вашого району, але вогнем зенітних батарей були повернуті назад.
Літаки скинули бомби по передньому краю оборони біля хутора Петрівський: по району батарей, ДОТів та позицій 45-го ПТАД.

О 20.10 15 літаків нашої конструкції і розпізнавальних знаків прослідували в південно-західному напрямку, за 5 хвилин, з району Київа через хутір Петрівський,
летів 21 літак «И-15» і «И-16» зі знаками та робили крен-віраж – наше упізнання на 6-те число і раптово з пікірування почали розстрілювати наші частини з кулеметів з висоти 15-20 метрів.
Під обстріл потрапили район 1-ї батареї та район на південь від штабу дивізіону, ДОТи й окопи піхоти.
Чим пояснити таке бомбардування, чи на наших літаках були німецькі льотчики, чи це просте незнання положення своїх військ.

Артилерійський вогонь по району хутора Петрівський ведуть: важка батарея противника з району західніше с. Білогородка; важка батарея противника з району на схід від с. Білогородка;
важка батарея з району на схід від с. Бобриця; батарея з району лісу на схід від с. Юрівка та міномети противника з усіх напрямків, за винятком району Київа.
Найбільше зазнала артвогню 1-ша артбатарея в районі залізниці, але сюди, скоріш за все, вела вогонь батарея вашого полку, гадаю, що 3-го дивізіону,
бо вогонь ведуть із району хутора Далекий Яр.
Я посилав розвідників для уточнення. Дивізіон, упродовж з 1-го числа і до сьогоднішнього дня, проводить розвідку.

Сьогодні розвідка під командуванням командира взводу лейтенанта Єгорова дійшла до району Тарасівка - Юрівка, у цих селах ні противника, ні наших військ не виявилося.
Розвідка виявила: 6 танків, колону автомашин і 7 легкових машин, що рухалися з району лісу до с. Вета Поштова.
Лейтенант Єгоров каже, що до башти танка противник нав'язує колоди і підходить до ДОТу, потім блокує його, а піхота спрямовує туди хіммашину і в амбразуру пускають гази -
це він з'ясував у лейтенанта в районі с. Юрівка, який перебував у ДОТі і який сказав, що німці вже зайняли 50 наших ДОТів.

Зараз триває бій за хутір Чабани, противник підходить до району с. Пирогів – ці відомості потребують уточнення.
Дивізіон втрат не має.
Батареї звикли до ворожого вогню, оскільки розриви від гармат противника лягали за 15 кроків від розрахунків.
По гарматі 3-ї батареї противником було випущено 16 снарядів.

Політико-моральний стан особового складу здоровий, 15 осіб подали заяву про вступ до партії.

Командир 538-го ПТАД капітан Почановенко».

 

Боярський коледж екології та природних ресурсів... або, Боярський фаховий коледж НУБіП України!
До чого це... бо насправді... це бувша територія збірного бойового цвинтара Вермахту періоду 1941-43 р.р... Soldaten Friedhof Glewacha Kiev Ukraine 1941.
Значна частина поховань була ексгумована в середині 90-х, але доволі значний процент могил потрапив під забудову... під головну будівлю та асфальтне покриття... про що трохи згодом.



Тут кровопивці ховали тільких тих, хто загинув безпосередньо на полі бою... під час боїв в першій половині серпня 41-го року... та ще трохи додали в вересень-листопад 43-го.

 

... 88 Flak Artillerie Geschütz in Feuerstellung vor Kiew in der Ukraine 1941, права світлина ну дуже... ну дуже добре підказує -
в якому саме секторі КиУР рвуть сраки більшовикам ці 88-мі Flak та навіть... в якому місці якого БРО це дійство відбувається.

 

Розтрощенний в хлам корпус від збитого більшовицького ИЛ-2, який гепнувся з небес південніше від ДОТ № 177... все могло статись, можливо,
до цієї справи міг бути причетним саме розрахунок 88 Flak, який вів вогонь з району Кременища.
Дюралева шкірка на хвостику більшовичка рвана та задерта... ймовірно від детонації підвіски бомбового навантаження цієї пташки... що дуже схоже на влучання зенітного снаряду.

 

Беззаперечне співпадіння світлин вересневого Києва після відступу більшовиків... але з незначним проміжком в часі... на що може вказувати шолом на колесі 37-мм ПТГ.

 

А під аркою Куренівського мосту... на барикаді 76-мм "Лендер" стоїть... але цю світлину з гарматою, колись, не зберіг

 

На дніпровських кручах... чи то Видубичі (?), чи в районі Лаври, чи трохи північніше...

 

...ця гармата ??

 

А це вже якась туфта спостерігається... Deutsches Eisenbahngeschütz in Feuerstellung vor Kiew Ukraine... Німецька залізнична гармата на вогневій позиції перед Києвом, Україна
Скоріш за все... це якимось Севастополем злегка смердить... чи я дурень!

 

Пiд Севасом же була Дора…
Якось ця гармата, на вашому фото не неi не схожа. Та й посадка i рельеф наче не схожi, iмхо.
Фото Дори знизу.

 

Знайшлась ще одна світлина з більш кращим ракурсом для встановлення місця зйомки... це десь-сь-сь... а тут особистих думок вже немає! Десь від Видубичів включно з Першотравневим парком.
До речі - цей 75-мм легкий піхотний "окурок" le.IG.18 міг стріляти до 3.550 метрів, розрахунок 6 чоловік.
Щось пан Рост... якось таємниче притих чи затаївся в передтечі... думок.

 

...це не 80-cм "дора", це 28-см "крупп К5"(E ?)
https://ru.wikipedia.org/wiki/28cm_Kanone_K5_(E)

 

Громадська ініціатива “Голка” до 22 червня підготувала спецвипуск програми “Києве мій” і поспілкувалася із директором Національного музею історії України у Другій світовій війні, істориком та дослідником Юрієм Савчуком

"І я хотів би звернути вашу увагу на один надзвичайно цікавий факт: у нашому музеї прямо зараз в експозиції можна побачити протитанкові їжаки, які використовували під час оборони Києва в 1941 році. І частина з них використовувалася у березні 22-го року на вулицях Києва. Вони були розміщені на нижній частині вулиці Шовковичної, перехрестя біля лікарні. Їх навіть зафіксували на фото з вікна авто – на їжаках були чітко видно інвентарні номери музею і це видно в пості на Facebook.

Кажу як директор ці речі на межі червоних ліній, але ми їх не перетнули. Усі кияни тоді об'єдналися, щоб відстояти і столицю, усвідомлюючи виразно, яку це має роль і значення взагалі для ходу цієї війни і ситуації, що складається.

На початку березня 2022 року до нас звернулися представники Генштабу з проханням надати карти київських районів 1941 року. Враження були змішані. З одного боку гордість, що ми, музейники, можемо бути корисними і допомогти обороні. З іншого – тривожне усвідомлення, що плани загарбання Києва майже не змінилися, що в 1941-му, що у 2022-му.Саме тому такі жорстокі бої велися за дорогу Київ-Житомир, намагання ввести десант у Васильків і перекрити Одеську трасу. Ці паралелі дуже символічні й промовисті. Вони пов’язують події Другої світової та сучасної війни набагато тісніше, ніж може здатися на перший погляд.
- А що ще просили у Музею військові для оборони столиці?
Бракувало триніг для станкових кулеметів калібру 16 – зброя була, набої були, а самих триніг не вистачало. І ось ми разом із військовими зняли з експозиції ці триноги та передали їм. Шкодую, що не зафіксував цей момент на відео. Ех, не до зйомок було. Але акти передачі у нас збереглись. Завершуючи цю тему, додам: дві бойові машини піхоти, які перебувають зараз на території музею, були вивезені й виконували оборонну функцію на мосту Патона та Дарницькому мосту. Це Музей війни – і цим усе сказано.
Юрій Савчук: Генштаб просив у Музею другої світової війни карти Києва. - Голка

 

Вікторович, як вже згадувалось, значна частина П/Т їжаків була надана кимось МУЗЕЮ з території меморілу-каплиці 14-го БРО
(в передчутті, що їх зпиздять на металобрухт... невідомі особи... це ще було на початку 2000-х).
Відомо, що новороблені їжаки 80-х років з заводу "РАДАР" (вироблені на "коммуністі" - Корчувате - зварником Олегом ВОРГАТЮКОМ, по чиїхсь схемах),
використовувались під час Майдану-2014, а далі... х/з.

 

Після 2014 року більше перезахоронень НЕ БУДЕ, інший світ... інший світогляд.
На початок 2014 року перепоховано: 1941 рік - 444 чоловік, 1943 рік - 312.
Ось так... 756 чоловік... зниклий безвісті БАТАЛЬЙОН...

 

Чогось цей недобункерочок нагадує 380-й "барбет" з району Білогородки... чогось... особливо його закругленості та і спостерігається вершина пагорба.

 

...про "флотськіх"
- Броварський р-н (флотілія) - 11 пресон (?? по пам"яті)
- Баришівсько-Березнський повІт (ну, Ви - в курсі)
пів-бушлата з гудзиками і кишенею з кількома набоями "наган" польського виробництва...
(без останків)... там ще булО, але не факт, що тЕ барахлішко - "флотських"...

 

Колись в каплицю до взводу пінчаків назбирали... все більше з Березані, але...
Та більш незабутьній випадок з казанком "МУК" та в довісок до нього... пара приблудних кісток і... всімизнаний "закінчений"-пошукіст гордо та заслужено... поїхав за кордон... стидоба!
А шось його бурхлива діяльність в присобаченні кісткам імен... закінчилася... чи шо?... бо пошукістська тема зараз стала неактуальною.

 

Виходячи з нагородного листа... виходить, що таваріщь євдокімов виконував обовязки камісара КиУР лише з 1-го вересня 1941 року,
коли війська більшовиків на кіурщині вже деякий час сиділи в очікуванні... Березаньського КАЗАНА.
В Святошине прибув лише 5 серпня... і в моменті на підїзді отримав німецьку приписку в госпіталь... а от лист (см. продолжение) відсутній, а жаль!
З Шепетівки до Києва = 230 км, цікаво - коли могли відбуватися подіїї липня 41-го в районі ШепУР, та скільки часу знадобилося та якими стежками євдокімов прослизнув на терени киурщини,
де вже півмісяця кровопивці понаривали павутину окопів та траншей на досконально засрали приміські лісопосадки.

 

Из подборки вариантов «воспоминаний» бывшего заместителя коменданта КыУР по политической работе, полкового комиссара Иллариона ЕВДОКИМОВА:

1-Й ВАРИАНТ ВООБРАЖЕНИЯ… ВО ГЛАВЕ С ГЕРОИЧЕСКИМ КОМИССАРОМ:

«… Утром 11 июля я заглянул в пулеметный батальон лейтенанта Н. Цымбала, занимавший участок по обе стороны Жытомырського шоссе.
Пополненный добровольцами, батальон хорошо подготовился к бою – подступы к мосту через р. Ирпинь пристреляны, четко отлажено взаимодействие между ДОТами.
Очень понравилось мне и настроение наших ребят – бодрое, боевое. Но тут неожиданно раздалась команда: «Воздух!».
А на шоссе все ближе и ближе черные точки – немецкие мотоциклисты, а за ними – танки и бронетранспортеры.
Пытаюсь сосчитать танки с белыми крестами на борту – три, пять, десять… (даешь еще тысшу танков и толпу пьяных автоматчиков! – Примечание).
Все ясно: как мы и предполагали, именно здесь передовые части Клейста решили протаранить нашу оборону и самой короткой дорогой с ходу ворваться в Кыев.
Из амбазуры ДОТа хорошо вижу, как точно бьют наши артиллеристы по немецким танкам.
Но противнику все же удалось пробиться к западному берегу р. Ирпинь. Вот немцы уже на мосту… (больная фантазия старика-коммуняки – Примечание).
И тут грохнул оглушительный взрыв. Мост взлетел в воздух – четко сработали наши саперы. Бой утих только к вечеру».

2-Й ВАРИАНТ ВООБРАЖЕНИЯ… БОЛЕЕ СПОКОЙНЫЙ И БЕЗ КОМИССАРА:

«… Во второй половине дня 11 июля со стороны Жытомыра защитники города услышали гул моторов. Он наростал.
Вскоре на Жытомырському шоссе появились немецкие мотоциклисты. За ними двигалась мотопехота, по обочинам шли танки.
К городу устремилась 13-я танковая дивизия противника.
Едва ее подразделения приблизились к заранее пристрелянным рубежам, как на них обрушился смертоносный артиллерийский и пулеметный огонь
(фантастические видения того, чего и быть не могло на самом деле, но… все можно легко придумать – Примечание)».

 

А ось і зовсім не передбачене лукавим комісаром... КОЛІЗІЯ якась... але це коли ви не знаєте про зміст нагородного листа приведеного тут вище...
А саме - це епізод у книзі мемуарів-спогадів баграмяна, який приблизно відбувався десь в період 8.7-11.7.1941 року, якщо не помиляюсь.
У своїх спогадах баграмян засвідчив про дійсну присутність євдокімова на теренах киурщини ще в першій половині липня 41-го року... бетонна печатка на віки.
Але... крисячачи по архівах евдокімов не зміг замести остаточно всі свої старі невідповідності в біографії періоду війни.

Из воспоминаний бывшего заместителя начальника штаба Юго-Западного фронта, полковника Ивана БАГРАМЯНА («ТАК НАЧИНАЛАСЬ ВОЙНА», 1971 г.):
«… Обсудив все вопросы, мы выехали на оборонительные позиции южного сектора.
Полковник Сысоев чувствовал себя плохо, и не смог сопровождать нас.
Со мной отправились полковник Чернов и полковой комиссар Евдокимов
(а як ми знаємо, що комісар приперся в Київ лише 5.8.41 р., і де він зависав до цього часу... невідомо! - Примітка)
Возле Юровки побывали на огневых позициях противотанкового дивизиона.
Артиллеристы, сбросив гимнастерки, орудовали лопатами.
По обнаженным спинам струился пот».

Цікаво було б дізнатися... пройдисвіт євдокімов, старіючого з подробицями оточувавших облич колишнього замначштаба в 41-го році, баграмяна підступно вжарив (обдурив),
чи може баграмян простодушно та довірливо підіграв авансом євдокімову, для того, щоб комісар у своїх майбутніх стараннях післяпошукового письменницьства
створював беззаперечні «шедеври» з ідеологічними подробицями та мильними бульками в історії КиУР.

 

Дещо дивно читати це "натягування комісара на глобус", тим більше, що ще 22 червня 2019 року я опублікував в групі "Київський укріпрайон 1928-1941" в Facebook скомпільовану мною за купою архівних документів УПК на Євдокімова.
В КиУР він прибув 08.07.1941 у складі управління РРУР. І був замполітом, а не воєнкомом, оскільки до Указу ПВС СРСР від 16.07.1941 №17/160 в ЧА взагалі не існувало комісарів. І ще був нагородний на Євдокімова від 11.08.1941 підписаний Мішєнєвим, Власовим і Лутаєм, але в ньмоу більше плутанини ніж конкретики.

 

Ну, Баграмян це ще той «свiдок подiй»

Десь тут на форумi вже писали - що Iван Христофорович, пiсля 1941р., нiколи не був у Шумейковому, навiть коли там вiдкрили монумент.
От його «Докладная» на одному з кацапських ресурсiв.

https://csruso.ru/nashi-universitet...a-gruppa-kirponosa-vo-glave-s-komandujushhim/

Можливо ще десь есть його «Докладная» у виглядi скрiна з рукописноi копii.

Хто залишився живим - той i мемуари пише. ‍♂️

А чи посилали його на прорив, чи вiн сам туди рвонув, бо свое життя дорожче - з Мелехи через Ждани на Сенчу - хз.

Р.S. Це якщо карти не брешуть