Українська еміграція

Члени греко-католицького Братства св. Йосафата - відділення Українського Народного Союзу. Рочестер, штат Нью-Йорк. 1953р.

 

Українське Чикаго дев'яносто два роки тому.

Наприкінці квітня 1933 року відбулася знакова подія не тільки для українців Чикаго, але й усієї діаспори. Урочисте заложення каменя під Український Павільйон на Світовій Виставці Поступу Прогресу. Напередодні закладення наріжного каменя, місце для Українського Павільйону було змінено: "В останню хвилю, Українська Виставова Корпорація, через ріжні причини технічної натури, рішила зрезигнувати з місця на Виставовім Острові, на якім малося на думці будувати Павільйон. Український Павільйон повстане в сусідстві з Транспортейшен Білдінг, на головнім виставовім терені коло озера Мічіган. Фахівці признали це місце краще від попереднього...Українські архитекти й артисти гарячково працюють над викінченням ріжних подробиць зверхнього вигляду Павільйону..."

Урочисте закладення наріжного каменя відбулося рівно о полудні 14 квітня при "Великім здвизі народу. Точно в полудне д-р Мирослав Сіминович, голова Української Виставової Корпорації, відкрив свято короткою промовою і зазначив рискалем основи під Український Павільйон. Пані С. Чижович від імені Старого краю привітала українське громадянство з нагоди свята і закінчила гарячим закликом до співпраці. Другим бесідником була Маруся Бек, абсольвентка права з Пітсбурга. Пані Бек промовляла по англійськи. Вона підчеркнула значіння вистави для української молоди, яка не знає своєї батьківщини. Опісля від імені шікаговської вистави і її головного заряду привітали українців у теплих словах майор Страйкменс і майор Кітінг, які висловили впевненість, що Український Павільйон стане окрасою Світової Вистави По закінченню церемонії відспівали національний гімн український і американський" - писала газета "Свобода"

До відкриття Українського Павільйону залишалося півтора місяці, тому комітет з питання організації виставки, невтомно працював над збором коштів, яких вкрай бракувало...адже згідно звітів комітету, за чотири з половиною місяці до вікдриття павільйону було зібрано тільки 1 600 доларів із 20 тисяч необхідних. В українській пресі приводилися приклади успіху і важливості мати свою виставку, - як "Кришталева Заля" на виставці у Лондоні 1851 р., яку відвідало 6 мільйонів відвідувачів. Або світовий розголос про сталеварного магната Альфреда Круппа, що виставив на тій же Лондонській виставці "Литл Блок" сталі вагою одна тона і перевершив британський "Монстер Блок", що важив 500 кілограм, чи Ейфелева вежа висотою 300 метрів, продемонстрована на Світовій виставці 1889 року в Парижі...
Заклики зробили свою справу і напередодні відкриття Українського Павільйону збір коштів став активнішим, в кожному номері газети "Свобода" друкувалися фінансові звіти та імена жертводавців...

Мало хто уявляв, що вже відкритий Український Павільйон ще не мав готових виставок, бо експонати надходили із України, підготовлені карти України привозилися із Господарської академії в Подєбрадах, дві скульптури Олександра Архипенка на виставці в Павільйоні. виконані спеціально для Чикаго, ще не встигнуть висохнути.

В таких умовах творилася визначна подія, - Павільйон "Україна" відкрився 1 червня 1933 року. Синьо-жовтий прапор і тризуб вінчав дах будівлі і символізував вільну Україну. Українці були єдиною бездержавною нацією, представленою серед інших держав як рівну між рівними.

 

Голова ОУН Ярослав Стецько і журналіст Андрій Бандера, син провідника Степана Бандери.

 

Афіша вечора українського мистецтва в Поливаний понеділок у Торонто. 3 травня 1926р.

 

Фотографії відзначення Дня Героїв в еміграції.

 

Виступ Михайла Омеляновича-Павленка на Святі Героїв.

 

Степан Бандера, Михайло Черешньовський, Степан Ленкавський, Іван Вовчук, Степан Галамай біля Ніагарського водоспаду. 1955р.