ДОТ № 131 - історія брехні

Цицькін (спльовує). Там не бува такого, діду, казки це дідуся Панаса.(с)

Ви ще напишiть про те що:
Ви «ревiли» гуртом стару туристичну пiсню про «Семьон Мехайлович Будьоный скакав на рыжом скакуне»(с) i як «штаны мокреть уж стали и плакать не было уж сил»….

 

Чудові світлини, пане Андрій, такі ракурси 131-го вперше... а це Вам за звитягу та старання вже з мого хвоторужжа!

 

Пане Олександр, саме про ці світлини велась розмова... нашої зустрічі в той день.
... 99.ID Soldaten Lkw in Stellung Kriminitsche vor KIEW

 

а це зовсім поряд... на південний-захід... через горбок... Glewacha, südlich Kiew, Ukraine, 07.08.1941



Зліва на той час... наслідки перших десятиліть БОЛОТНОГО комуністичного раю під хато-норою з очеретяним дахом поцвівшим мохом...
молода сільська рабиня без трусів, але з настирною думкою від жируючого сільпарткому про можливе життя в зовсім недалекому майбутньому...
когди ми усех єксплуататорів в расход... как контру в ями... когда нігери по всій планєцє начнуць досита жраць рєпу с овсом...
а не буржуянськіє членоподобние банани.

 

... zerstörter russischer Bunker... це не киурщина, але як приклад розпаковки споруди при спробі гарнізону тупо відсидітися за товщею залізо-бетону.
І як тут не згадати славетний 205-й «УМАНЬСЬКИЙ» гарнізон, який кровопивцям нічим особливим не докучав, а тихенько сидів в очікуванні «асвабаждєнія».

 

Дякую за можливість організувати зйомку сюжету на цю тему!

Розглядаємо справжню історію ДОТу №131 Київського укріпрайону, який десятиліттями подавався як символ героїчного опору в обороні Києва 1941 року.
Проте сучасні дослідження та архівні джерела спростовують радянську версію подій.
Як і багато інших «героїчних» епізодів, історія 131 ДОТу виявляється типовим прикладом радянської пропаганди.
Зокрема, відсутність слідів інтенсивних боїв на споруді та суперечливі свідчення очевидців викликають питання щодо реального ходу подій.

 

На фото різні споруди. Справа можливо ДОТ ЛеУР. Треба фото з більшим розміром для індентифікації. А справа вже Полоцьк або КИУР. Це явно споруда будівництва 1929 року.

 

... 88 Flak Artillerie Geschütz in Feuerstellung vor Kiew in der Ukraine 1941, а чого 88-ма стояла саме в цьому місці?
Зенітники захищали брід та переправу в районі 130-го, яка була занадто важливою для підрозділів 95-ї ПД після 4 серпня 41-го...
а ствол гармати догори - для відбиття повітряних атак більшовицьких «крис» з 36-ї АД, які щоденно роями налітали з півночі.

 

Всупереч євкодімово-ясніцьких та про-блажейських байок про надуте «херойство» 8-го БРО КиУР дослухаємось до зведення саперів 95-ї піхотної дивізії від 2 серпня 1941 року:

«… Передпілля шириною 500 метрів на захід від дороги до села Кременище сильно заболочене, помітні великі водойми.
Ділянка передпілля шириною 500-600 метрів на схід від дороги до села Кременище дуже волога та плавка.
Пішохід занурюється в ґрунт на 15-20 см, а ближче до струмка – ще більше.

Рослинність – очерет та чагарник людського зросту, частково придатний для спорудження гаті.
При наближенні до струмка спочатку неприцільний кулеметний вогонь, потім на заболоченій ділянці місцевості нас без проблем помітили
та обклали прицільним кулеметним та мінометним вогнем».

ВИСНОВОК... які шеренгові атаки п,яних автоматників могли бути на цій ділянці фронту в ті часи... бо вони були тільки в химерних уявах прокомуністичних свідків...
які навішували локшину вам на вуха на протязі післявоєнних часів.



Die Dorfbewohner waren aufgeregt und warteten auf das Ende der Kämpfe um Bunker Nr. 9.., um irgendwann einmal dem Kommissar davon zu erzählen – Kremenysche, 4.8.41.

 

Ось десь саме про такий журнал було згадано тут... #134

 

З розвідувального повідомлення штабу 95-ї піхотної дивізії від 2-3.8.41 р. про місця переходу через річку Вета на схід від с. Кременище:

«… На ділянці 280-го піхотного полку немає рухомих протитанкових загороджень.
У двох місцях є лише незліченні котушки дроту товщиною 6-8 мм (діаметр), однак вони навряд чи можуть розглядатися як протитанкові загородження.
На ділянці 280-го піхотного полку є три переправи через річку Вета:
a). біля бункера 99 ширина броду близько 40 м, ширина річки 3 м. Брід для танків прохідний в будь-яку погоду без попередньої підготовки.
б). біля бункера 98 ширина броду близько 10 м, знаходяться зарості тонкого чагарнику до 40 м. Необхідно переходити вбрід.
Брід для танків навряд чи прохідний без попередньої підготовки.
в). між бункерами 97 і 96 прямо біля лівої межі ділянки 280-го піхотного полку ширина броду 3 м. Ширина болота, яке потрібно переходити вбрід близько 80-100 м.
Брід прохідний тільки в суху погоду, як зараз, і тільки після підготовки.
Вся інша місцевість захищена від проходу танків болотом.
У районі бункера 98 стоїть вантажівка більшовиків, яка завантажена мінами і детонаторами.
Приблизно в 300 м на захід від бункера 97, трохи північніше протитанкового загородження, виявлено броньований сталевий купол».
Але чомусь на схемі "купол" відмічений червоним квадратом лівіше від № 97 (№ 135).... а так все збігається з описом.

За переклад німецького ПИСАНОГО тексту донесення з вдячністю Олександру КРЕЩАНОВУ, з яким, та зовсім недавно... 4 місяці тому, ми разом збирали павутину
в іржаво-сирій тиші прохолоди "бронебьованого сталевого куполу" № 131!

 

А хтожбечки має можливість та хист розібратися в цих рукописних корокульних письменах кровопивців... було б цікаво дізнатися про переклад цього хволіату.
Що цікаво... донесення від 23.8.41 р. з точненнями від 24.7.41 р., скоріш за все цю інформацію дітовбивці черпали від полонених та перебіжчиків більшовиків.

 

Саме отакі ПАНЦЕРПАЛЬКИ були запеньдьорені попереду іржавого ПЕНЬКА № 131, бо північний заболочений берег р. Вета на давав можливості більшовикам вирити повноцінний протитанковий рів...
простіше та скоріше по часу розбудови - надовби зі стовбурів обпаленої деревини.
Але в Кременищі, попереду 131-го була лише однорядність "пальок", яка виглядала не такою щільною, як на приведеній німецькій світлині.

 

BEWAFFNUNG DES PANZERSCHUTZHAUFS Nr. 131.

In der derzeit aktuellen Frage erhalten wir einen völligen und unerwarteten Unsinn, der rein technisch ausgehend vom Innenraum des Panzerschutzhafs der Anlage Nr. 131 betrachtet werden sollte.
Bei einem relativ kürzlichen Besuch und einer Besichtigung des 131. im April einer Gruppe alter und stetig älter werdender berühmter «DOT-Kämpfer» kam man zu dem Schluss, dass es technisch unmöglich ist,
zwei Maxim-Maschinengewehre im Inneren der Panzerhaube Nr. 131 zu installieren – dafür fehlt einfach der Innenraum.

GENAU... aber, wie man so schön sagt, «... kurz gesagt, es ist unmöglich»...
1. Außendurchmesser der Haube = ca. 3,8 Meter, Innendurchmesser der Haube = 3 Meter, wobei die Dicke der Panzerhaube = 40 cm nicht berücksichtigt wird.
2. Körper EINES Standard-Maschinengewehrs vom Typ «Maxim», das in KiUR-Anlagen verwendet wird (von der Spitze des Laufs bis zu den Abzugshaltern) = 1,07 Meter.
3. Bei der Platzierung von ZWEI «Maxim»-Maschinengewehren innerhalb der Haube, deren Befestigung an derzeit völlig unbekannten Arten von Maschinengewehrständern völlig unklar ist,
erhalten wir: 1,07 m multipliziert mit 2 Maschinengewehren = 2,15 Meter.
4. Nun ziehen wir die Länge der beiden Maschinengewehrständer vom Innendurchmesser der Haube ab: 3 Meter minus 2,15 Meter = es bleiben ... 85 cm freier Raum im Durchmesser des Turms.
5. Im Inneren der Haube befinden sich vertikal anhebbare Panzerschleusen an allen vier Schießscharten mit einer Dicke von 4-5 cm.
Bei der Anbringung von 2 Maschinengewehren kommt noch die zusätzliche Dicke der Panzerschleusen hinzu: 4 cm multiplizieren wir mit 2 Panzerschleusen = etwa 10 cm.
6. Wir ziehen vom verbleibenden Durchmesser des Turmdeckels ab: 85 cm minus 10 cm = es bleiben 75 cm freier Raum im Turm.
Es ist zu beachten, dass das Ende des Laufes des Maschinengewehrs nicht in die Schartenöffnung hineinragt, sondern nur bis zu einer sicheren Entfernung für das Herunterlassen der Panzerklappe – bis zu ihrer Innenseite.
7. Die ungefähre Dicke des Brustkorbs eines Menschen beträgt etwa 30–35 cm, mindestens jedoch, wenn der Maschinengewehrschütze beim Zielen am Maschinengewehr gebeugt ist
(vom Kopf über die Abzugshandgriffe entlang des gebeugten Rückens bis zum gekrümmten Gesäß) etwa 70–80 cm.
8. Wir führen eine weitere Berechnung durch: Zwei Personen, die an verschiedenen Maschinengewehren stehen, nehmen zusammen 35 cm multipliziert mit 2 Personen = 70 cm ein,
dann nehmen zwei Personen, die sich beim Zielen beugen, zusammen eine Entfernung von 75 cm multipliziert mit 2 Personen = 1,5 Meter ein.
9. IM ERGEBNIS ERHALTEN WIR ... aber hier entsteht eine unverständliche Situation mit den verbleibenden ungenutzten 75 cm Platz zwischen zwei Maschinengewehren,
die auf unverständlichen Arten von Maschinengewehrständern innerhalb der Panzerhaube befestigt sind:
– wenn die Personen dicht an den Maschinengewehrgriffen stehen – Rücken an Rücken: 75 cm minus 70 cm = es bleiben 5 cm freier Raum im Gesamtdurchmesser der Haube –
die Maschinengewehrschützen stehen mit dem Rücken aneinander und können nicht zielen;
– wenn die Personen sich zu den Maschinengewehrgriffen beugen und bücken, haben wir: 75 cm minus 1,5 Meter = im Gesamtdurchmesser der Haube von 3 Metern
fehlen katastrophale 75 cm Freiraum für die Unterbringung von zwei Maschinengewehrschützen – ein gleichzeitiges Feuer auf verschiedene Sektoren aus zwei Scharten ist praktisch unmöglich.

Und nur an einer Stelle konnte man einen schwachen Anhaltspunkt entdecken...
Auf Höhe der Verbindung zwischen Boden und Wand der Panzerhaube, unterhalb der zentralen (südlichen) Schießscharte, wurde ein seltsames metallisches Objekt in Röhrenform mit einer Länge von etwa 10-15 cm
und einem Durchmesser von etwa 2-3 cm entdeckt (leider wurde dieses hervorstehende Metallteil nicht genau vermessen, sondern nur betrachtet, abgetastet und fotografiert).
Die anwesenden «DOTologen» äußerten die vorsichtige und zurückhaltende Vermutung, dass es sich um die Überreste oder einen erhaltenen Teil eines unerklärlichen Drehgelenks handeln könnte,
an dem ein unbekannter Typ eines Maschinengewehrs oder eine primitive Befestigung an der Wand der Schießscharte angebracht gewesen sein könnte.
Vermutlich konnte dieses «Gelenk» eine Bewegung von etwas an der Wand der Haube ausführen, möglicherweise nach unten – in Richtung des Turmbodens.

BEFESTIGUNG VON MASCHINENGEWEHREN AN DER WAND IM INNEREN DES PANZERSCHUTZES NR. 131 UND SONSTIGE TECHNISCHE AUSRÜSTUNG DER RÄUME.

Bei der Besichtigung wurden KEINE deutlichen und fundierten Halterungen oder Öffnungen in den Wänden des Panzerhaubitzas Nr. 131 festgestellt, an denen ein Maschinengewehr
in der Nähe aller vier Scharten befestigt werden könnte!
Hier ist zu berücksichtigen, dass allein das Gehäuse des Maschinengewehrs «Maxim» mehr als 27 kg wiegt, was für einen horizontal angeordneten Gegenstand,
der beim Feuern in Salven einen sehr starken Rückstoß hat, eine beträchtliche Masse ist.
Es sei darauf hingewiesen, dass der horizontal angeordnete Körper des Maschinengewehrs «Maxim» in einer Höhe von 1,3 Metern über dem Boden der Haube angebracht werden sollte,
was genau den Aussparungen aller vier unteren Kanten der Scharten im Panzerturm entsprechen musste.