Загальні питання щодо Російсько-Української війни

Юрій Бутусов

Ставка призначила командирів армійських корпусів, визначений їх склад. Організаційні зміни мають відбутись протягом місяця
Рішенням Верховного головнокомандувача В.Зеленського, головнокомандувача ЗСУ О.Сирського, командувача НГУ О.Півненко призначено 18 командирів корпусів, які будуть займати свою смугу фронту та отримають визначений постійний комплект військ, все це відбудеться протягом місяця. Це важливі та позитивні зміни, які за умови грамотної реалізації можуть значно покращити боєздатність військ та відповідальність командирів за людей та завдання.

Spoiler

Більшість бригад наземних сил, які діють у якості піхоти на фронті, зводяться тепер до складу 18 корпусів. Також є значна кількість частин прямого підпорядкування головнокомандувачу. Створення ще двох корпусів у складі ТРО під питанням, сподіваюсь, цього не будуть робити, ТРО не має застосовуватись на фронті у якості частин та з'єднань.
Більшість корпусів будуть складатись з 5 бригад, один корпус з 7 бригад. 13 корпусів створюються у сухопутних військах, 2 корпуси десантно-штурмових, 1 морської піхоти, 2 Нацгвардії. До складу кількох корпусів включені не діючі бригади, а назви нових неіснуючих бригад, в яких нема військ. Сподіваюсь, згідно з рішенням Ставки про заборону формування нових бригад, кидати людей у ці пусті структури не будуть.
На жаль, є і вагомі підстави для критики цієї в цілому позитивної реформи, є питання, які потребують негайної корекції, на мою думку.
По-перше, я писав про те, що створення дивізій та корпусів має відбуватись на основі тих військ, які вже діють у конкретній смузі, щоб швидко впорядкувати управління та організацію у діючих бойових порядках. Тоді не треба буде ніяких перегруповань військ, більшість залишається на своїх місцях, адже пересування - це час, гроші, і все це під ймовірними ударами ворога. Зараз у багатьох корпусів війська знаходяться на різних оперативних напрямках, тобто зруйнована логіка покращення організації та застосування військ в єдиній смузі. Ця логіка зручна для адміністрування у мирний час, але це не віповідає логіці війни та ситуації на фронті.
По-друге, для такої кількості управлінь корпусів не вистачає кадрів. Тому збирають будь-кого для укомплектування, вигрібають штаби бригад ТРО, наприклад, які також виконують завдання. Хоча дана реформа потребує скорочення кадрів у командуваннях родів військ-оперативних командуваннях, Генштабу, адже створення корпусів знімає з командувань основну адміністративну роботу. Але зараз навпаки - апарати командувань зберігають, а на корпуси забирають людей з бригад - це шкідливий підхід для військ, який викликає обурення, і збільшення бюрократичного апарату.

По командирах. Судячи з того, що діючі командири оперативно-тактичних управлінь та тактичних груп - О.Тарнавський, С.Перець, О.Бакулін призначаються на корпусів, система управління через імпровізовані ОТУ та ТГР нарешті скасовується.
З іншого боку, призначені комкори, які мають вагу завдяки управлінню на рівні бригад. Наприклад, корпуси очолять Руслан Шевчук, Роман Дармограй, Василь Матіїв, Дмитро Волошин, Андрій Білецький, Денис Прокопенко, Ігор Оболенський.
Серед командирів багато прізвищ бачити приємно, але є й такі, які викликають подив, через значну кількість питань щодо їх компетентності на минулих посадах. Ну, наприклад, став комкором екс-комриг 56-ї бригади Сірченко. Деякі призначення в армії залежили і залежать не від реальних заслуг та лідерських якостей, а виключно від особистих зв'язків з начальством.
В будь-якому разі, масштаб корпусу вимагає докладання визначних лідерських, управлінських та організаційних зусиль, будемо дивитись, хто як зможе впоратись з цим завданням, оцінювати будуть у першу чергу підлеглі. Багато буде залежати від того, хто буде призначений у штаби цих корпусів.
Я писав про необхідність воювати з'єднаннями та об'єднаннями з 2014-го року, десятки раз писав та говорив з початку війни, значна кількість людей також піднімала це питання де тільки можливо, і ось тиск громадськості дає результат. На одинадцятий рік війни, на четвертий рік повномасштабних бойових дій, Україна вперше у своїй історії розгортає з'єднання постійного складу зі штатною структурою управління. Це говорить про те, як складно та повільно відбуваються у нас елементарні зміни, і як швидко насправді, все можна за наявності політичної волі робити. Рішення про створення корпусів було оголошено місяць тому, і на запровадження видали ще один місяць.
Сподіваюсь, що головнокомандувач ЗСУ розгляне об'єктивні проблеми створення корпусів та відкорегує склад бригад, які включаються у корпуси на тому чи іншому напрямку, і заборонить розукомплектовувати штаби бригад.

 

Українські військові почали облаштовувати спеціальні захисні конструкції на дорогах поблизу лінії фронту для протидії ворожим дронам.

Відповідні кадри оприлюднив оглядач GirkinGirkin у соцмережі Х.

На них видно, що вздовж доріг встановлено дерев’яні стовпи, між якими натягнуто захисну сітку.

Одна з доріг, яка, ймовірно, розташована в Сумській області має захист з боків та згори, аналогічний захист має інша, місце розташування якої не розкривається.
Такі захисні споруди першими почали використовувати російські війська.

Уперше їх помітили влітку 2023 року поблизу Бахмута, хоча тоді це були не суцільні тунелі, а окремі натягнуті сітки, призначені для того, щоб дрони в них заплутувалися.

Влітку 2024 року російське видання ТАСС повідомило, що російські військові на Куп’янському напрямку почали накривати маршрути руху машин рибальськими сітками, утворюючи безпечні коридори.

 

Некоторые наблюдения (https://x.com/OSINTua/status/1899863928441561468) украинского морпеха-аэроразведчика Kriegsforscher относительно своего опыта участия в Курской операции:

• На его участке атаковали элитные российские части: 76-я и 106-я дивизии ВДВ, 11-ый, 56-ой и 83-ий полки ВДВ, 155-я, 177-я и 810-я бригады морской пехоты, а также опытные отряды операторов БпЛА. Такой концентрации элитных подразделений не было уже долгое время, что говорит о важности этого направления для русских.
• Русские почти не использовали танки в атаках - было всего несколько случаев. Не было "танков-черепах", как и замангаленных схожим образом БМП/БТР, хотя обычные боевые бронированные машины использовались активно. Российские боевые машины часто вели огонь во время атак, что далеко не всегда наблюдается на других участках фронта.
• Отмечено много потерь российских инженерных машин - в разы больше, чем было замечено под Авдеевкой.
• Самым горячим месяцем был октябрь, в особенности из-за масштабов применения планирующих бомб, для чего тогда была хорошая погода. В один из дней было отмечено 84 пуска бомб только по одному селу и двум лесопосадкам рядом с ним.
• Русские не всегда пользовались туманом для атак, хотя он бы существенно помог бы. Иногда они пользовались дымовыми боеприпасами, которые неплохо скрывали их перемещения.
• ВС РФ массово использовали боевые бронированные машины для попыток прорыва. Обычная атака состояла из 4-8 машин. Российская пехота была хорошо экипирована, их войска имели много других технических средств, например, антенн.
• Русские прилагали много попыток наведения понтонных переправ через речку Снагость, каждая из которых оканчивалась провалом, но они упорно продолжали, несмотря на потери. Сама речка обеспечивала довольно много туманов на их участке фронта.
• Туманы и плохая погода крайне ограничивали применение разведывательных БпЛА самолетного типа. При хорошей погоде русские старались максимально использовать аэроразведку для выслеживания украинской бронетехники и бить по ней дронами на оптоволокне. Украинская контрбатарейная борьба была также осложнена плохой погодой.
• Российская тактика была предсказуемой, большинство штурмов шло по одной и той же дороге, обычно при дневном свете. Несмотря на огромные потери в бронетехнике, они продолжали ее повторять. Самоубийственные атаки в пешем строю оказались более успешными - за счет массы русских и недостаточного количества украинской пехоты.
• Из-за потерь от мин русские начали использовать необычные связки квадроциклов и инженерных машин разграждения. Сапер на квадроцикле визуально выискивал мины перед прохождением инженерной машины.
• Российская артиллерийская поддержка в Курской области было слабой. Даже при выявлении позиций украинских операторов БпЛА по ним в основном били дронами, а артиллерия производила только 9-12 выстрелов. Для сравнения, в 2022 году русские могли пять часов вести огонь по позиции, где, как они считали, находилась аэроразведка.
• Координация между артиллерией и штурмовыми подразделениями была очень слабой - практически не было артиллерийской подготовки перед штурмами, российские орудия часто начинали бить уже после того, как их боевые машины сгорели.

@yigal_levin

 

Кацапи створюють підрозділи для будівництва логістичних коридорів з сіток

 

Через купу оптоволокна на полі бою є труднощі з польотами на мавіках.

Адже на низьких висотах і при посадці лопасті просто намотують те волокно і відповідно борти падають. В кращому випадку борт буде ремонтопридатний, якщо взагалі буде можливість його підібрати. Такі випадки стали дуже частими останнім часом.

Дана проблема наявна вже по обидві сторони фронту і, нагадаю, це ще не настав пік використання оптоволоконних дронів, думаю влітку це якраз станеться і відповідно буде ще більше проблем.

Тому на даний момент потрібно проводити польоти з урахуванням можливості наявності волокна на місцевості, особливо коли польоти проходять на низьких висотах(для скидів і тд). Наприклад якщо політ проходить нижче найвищої точки місцевості де наявні дерева, кущі і тд, за яке постійно чіпляється оптоволокно.

Офіцер ✙

 

Осінт-дослідник TheDeadDistrict (https://x.com/TheDeadDistrict/status/1907498923792437498) публікує фото 122-мм гаубиці М-30 у розпорядженні артилеристів ЗС рф.
Дорогий брат Болгарин () має багато постів про орієнтовну кількість таких систем на зберіганні, якщо коротко - то навіть при канібалізації 3-в-1/4-в-1 таких відновлених гаубиць може вийти немало.
Що правда, оскільки заряди там зменшенні порівняно з Д-30 - максимальна дальність на повному заряді складає біля 10 км.

 

Сучасна війна вимагає технологічності, масовості та простоти, як німецькі військові тут шукатимуть баланс
Німецькі видання WDR , NDR та Süddeutsche Zeitung (SZ) отримали в своє розпорядження та оприлюднили в спільній публікації стенограму виступу заступника військового аташе Німеччини в Україні, який відбувся 30 січня 2025 в школі унтер-офіцерів Бундесверу біля міста Деліч в Саксонії.
Цей виступ був присвячений досвіду використання озброєння від Німеччини в строю ЗСУ під час повномасштабної війни РФ проти України та є доволі показовим в тому плані, які висновки з цього досвіду зробити самі німецькі військові.
Згадану вище спільну публікацію можна прочитати ось за цим посиланням, звідти ми виділимо головні моменти, котрі місцями дуже дивують. Для початку там згадується САУ PzH 2000, котра характеризується як така, що "має настільки високу технічну вразливість, що її придатність до сучасної війни ставиться під серйозний сумнів". Частими можуть бути проблеми з перегрівом стволів або ж неполадками по електроніці.
В свою чергу, по Leopard 1A5 згадується його надійність, однак через слабкий захист такі танки використовуються лише в ролі "імпровізованої артилерії". Ну а Leopard 2A6 хоча і сучасніший, але "вимагає значного рівня технічного обслуговування та не може бути відремонтований в польових умовах", тобто поблизу лінії фронту.
ЗРК IRIS-T характеризується як дуже ефективна система, до якої однак ракети дорогі та дефіцитні, а по Patriot озвучено взагалі неочікувану річ – мовляв, це "видатна бойова система, котра непридатна до бойового застосування, бо виробник більше не може постачати запасні частини".
Натомість протиставляється "зенітний танк" Gepard як надійна система під доступні боєприпаси, та БМП Marder як простий та надійний у використанні зразок техніки. Однак вцілому наводиться висновок про те, що начебто жоден із зразків німецького озброєння "не є повністю придатним для використання у війні", і що головною проблемою тут виступає саме можливість ремонту в польових умовах.
При цьому німецькі військові в першу чергу намагаються екстраполювати на "свій грунт" саме досвід із проблемами по ремонту своєї техніки в польових умовах, зокрема щодо розміщення тилових пунктів технічного обслуговування.
Від Defense Express хочемо наголосити ось на чому. З однієї сторони, описана вище публікація навряд чи може бути повністю вичерпною в плані переосмислення Бундесвером досвіду ЗСУ по обслуговуванню німецької техніки. З іншої сторони, тут привертає увагу саме акцент німецьких військових в першу чергу саме на питанні "як ремонтувати", а уже потім – "як стріляти".

 

Олексій Гончаренко

На Брянщині палає завод «Стрєла».
Пишуть, що підприємство спеціалізується на радіолокаційному обладнанні, трансформаторах, котушках та іншій електроніці.