Несчасливое украинское поколение

Це як потужний вислів "от хлопці з фронту повернуться порядок наведуть..", чомусь всі завжди надіються на когось, а не на себе

 

Мобілізовані відразу по домам розійдуться хто ще не в сзч і досидить в армії до кінця війни. А кадрові мотивовані давно закінчилися. Є лише кадрові політруки в Києві тік ток військові що лише язиком можуть з серії держіть мене семеро. Ніхто і ніколи нічого для нас не зробить крім нас самих.

 

Так і є, але куди не глянь, під кожним постом про корупцію та безчинства коментарії тільки про хлопців що повернуться з фронту, які порядок наведуть, а незламно-потужний тил чим займається? Бо як вибори, то всі електорат, а як порядок навести то тільки хлопці з фронту..

 

Колись казали на все воля божья, потім віра в мудрість партії, тепер віра в хлопців які на своїх плечах чужий тягар винесуть. Тільки це все обман. Фокус старий як світ перекласти відповідальність на когось.

 

Мы то с вами не на фронте.
Я фактически работаю на ВСУ .
Потому что я им помогаю восстановиться после ранений .
Коллаборанты пусть едут .
Границы ж закрыты .
Я бы открыл .
Во первых есть люди которые хотят воевать .
Это кадровые офицеры и те кто в 22 пошёл в армию сам .
Во вторых зачем их держать тут чтобы они бежали через границу множили коррупцию .
В третьих нужна толковая контр пропаганда .

 

Это качество большинства людей.
Всегда среди многих находится один который берет на себя ответственность а остальные идут и делают .

 

Среди многих большинство просто ждёт когда оно само собой рассосётся. А с 1000 человек на поступок 1 в лучшем случае способен.

 

Первое что они реально могут сделать.
Второе люди воспитаны так чтобы лишний раз не высовывались .
Третье сделать поступок не легко .
Боятся все просто смелый человек засовывает страх поглубже в ...и делает.

 

Не все .
Есть ещё .
Я же их видел и вижу.
Война сильно затягивает людей .
Потом к мирной жизни адаптироваться сложно .

 

Що я , що дружина обидва на службі, я трохи на фронті, вона на ППД частини. Перед нами вибір, або ми будемо робити щось з цим піздецом в країні ( після війни), або еміграція і пошук кращого життя як можно подалі на захід від наших кордонів. Життя вже не буде минулим НІКОЛИ! І яким воно буде для нас та дітей, це все напряму залежить від нас, як і на данний час.

 

потужно

 

Якби б їх би потім назад не пустили було добре)))

 

Вони жалкувати не будуть. Ніхто не буде ні за чим жалкувати. Просто рогулі що кожен раз приходять до влади далі свого хутора нічого не бачать і не розуміють. Саме тому тут сенсу нема нічого очікувати і не від кого.

 

Не так все погано, ой не так щє все погано.

 

От дивлюсь я на назву теми, та трохи дивуюсь.

Бути щасливим, це внутрішній стан, яким можна в певних межах керувати самостійно.

Можна бути з повністю закритими потребами усієї піраміди, але при цьому бути нещасливим.
А можна отримати зайву пайку рису/теплі валенкі/цілу фуфайку, та відчути себе щасливим. Про це колись писав солженіцин.

Я вважаю, що моєму поколінню дуже пощастило. Бо можливості в нас були унікальні.
У більшості тих хто народився трошки раніше/пізніше у межах 10 років, вже можливостей для самореалізації було таки трошки менше.

Навіть у тому стані, в яке завели нас хуйло та оманський zeлемський, можна знайти можливість відчувати себе щасливим.

 

Скорее всего, верблюд пролезет сквозь игольное ушко, чем станет свидетелем того, как по-настоящему великий человек «откроется» в результате выборов.
Адольф Гитлер, «Майн Кампф — Моя борьба»

 

Відчувати себе щасливим і жити самообманом різні речі. А в темі саме про самообман забалакали.

 

Никакой порядок хлопцы с фронта наводить не будут. Так могут думать только "недалёкие люди". Махновщина ни кому не нужна. Будут выборы и новые лица в политике, в том числе и те кто прошел войну.

 

Прошел войну где? В Киевском ресторане? Кто возьмёт тракториста Мыколу с под Покровска что в окопе 2 года пробыл в списки под номером скажем 10? Может кто-то под номером 150 и возьмёт для пиара... Только 150 не проходной вариант.

 

Мыкола тракторист - пересядет на трактор.
На фронте воюют не только трактористы, но и юристы, врачи, програмисты, инженеры, учителя, полицейские, бизнесмены, ученые, писатели, поэты, музыканты и многие другие люди интеллектуальных профессий. Это будут новые политики.

 

Хорошо, сколько на Майдане было людей и сколько с них попало в парламент? Козак Гаврилюк например. Продолжите список... И главное что это дало в итоге?

История всегда идёт по кругу.

 

Фраза: история идет по кругу, вызывает аскомину.
По какому кругу? Приведите пример.
События в Украине не цикличны. Каждое событие - новый виток. Оба Майдана отличаются друг от друга.

 

По простому кругу, все что есть уже было. Как каждый новый день солнце сходит как и раньше во все дни. Как и переход УНР на час назад идея, это и в прошлом году мусолили и тогда и сейчас не прижилось. Как и 300 студентов на весь Киев нашлось желающих, как и выборы раз за разом и только хуже и хуже. Здравствуйте грабли, мы скучали.

 

Ну да, в одних окопах наслоения от римских наконечников до гильз по вмв и этой войне. Ибо одна река, одна дорога, один лес, одна высота там на протяжении десятков тысяч лет. Вот за эту саму высоту от легеонеров до ВСУ на том месте все и сражались. Ещё турки, козаки и тд. Лучше на вереницу самодуров посмотреть у власти с глубины веков, или про реакцию населения на войну. Что сейчас реакция безразличность, что в записках парижского горожанина во время столетней войны.