А я купив нового китайського веліка блискучого за скільки непомятаю чи 200 чи 400, а через тиждень привів його знов до магазину тай здав разом з купленим замком до нього, алеж блискучий був зараза, я як на ферарі їздив
Китайські веліки , нажаль, здебільшого відрізняються лише своєю блискучістю та ''сирим'' металом шестерень і механізмів. Все життя їздив на вітчизняних ''Українах'' , і жодного разу не пошкодував. Ну, окрім тих випадків, коли зустрічав справжні ''ферарі'' , звісно, що хотілося б на них.... Та і було тих ''Україн'' в мене тільки дві. Перша, 1978 року випуску, куплена з магазину. Її в мене батько у 2001 році ''віджав'', по господарських справах їздити . Після того, як продав свій МТ. І та друга, 1985 р.в., що куплена у 2002 році, про яку вище згадував. Із дуже незначними ремонтами вона їздила, їздила і їздила. Зносу не було. Їздила б зараз, якби не війна...
У меня с Европы первый велосипед тоже 2002-й год после трёхколёсного и зайчика с которых я к тому времени вырос. Трёхколёсный вообще был один ещё 1950х, а второй самое начало 1990х, или модель ещё 1980х не знаю. Во старый. Мой был голубенький на цвет. Новый голубая сидушка, а сам зелёный.
Пам'ятаю я ці ''торпеди'' дитячих часів Досить оригінальна форма, доречі. Повна відсутність будь-якої трансмісії, так би мовити, справжній direct-drive Трохи недопрацьований дизайн ''носової'' частини, як на мій особистий смак. Могли б зробити щось таке на кшталт передка люльки від ''Панонії'', відомого угорського мотоцикла тих часів. Виглядало б цікавіше.
У нього задня пластина була мені нормальна в дитинстві щоб ногою однією відталкувати. А для тих у кого ніжка більша була треба були новіші моделі. Він для геть міленьких діток був як мої бабуся і дідусь в свій час.
Такого в мене малого вкрали, через років 30 я знайшов його в проваллі біля річки. А на схожому ми катались з двоюрідним братом в його селі під Черкасами тож поервий раз я пішов в лігу копачів, наковиряв з дороги залізяк тай привіз на такому веліку до хати, як виявилось дід не зрадів знахідкам бо то виявивсь снаряд сорокпятки і козацьке ядро з пипкою. Я ще до асвальтування тої дороги повнив ще парочку таких металефих шарів по дорозі але все вже під асвальтом. Дід заставив викопати через дорогу напроти хати яму тай зарити всі знахідки.
Україна то вещь, теж на такому відкатав в Бурсу 2 роки, до поки з якимсь дідком лоб в лоб колесо в колесо вечері зіткнувсь тоді на другий день в мене був,больнічний а батько забрав велік на Комплікс до кузні щоб вирівняти раму.
Ту та ки да тому і віддав назад в магазин бо їхати він не хотів таче ти їдеш під гору проти вітру, бо метал їв метал. Перве китайське гівно блискуче.
Наприкінці 70-х спортивні моделі ''ХВЗ'' коштувати порядку 100 карб. Тоді як я у 1978 р. купував свою першу ''Україну'' (вибачаюсь за потворний каламбур), за 45 крб. 70 коп. В комплекті додавався передній багажник і кожух на цеп приводу. До останнього десь вдома зберігався чек магазину і документи з інструкцією по обслуговуванню.
У другій половині 60-х ми жили на Далекому Сході. В сестри був Орльнок на котрому вона ганяла з місцевими пацанами. Одного разу мені конче захотілося проїхатися на їй лісапеді - сестра у школі, батьки на службі та праці, а я самопас на подвір'ї вештався. Отже витягнув я цього Орльонка з мешкання, допхав до лавочки та всівся на нього й почав їздити по двору - було мені тоді років 5-6. В певному моменті вирішив я виїхати на асфальтову дорогу котра провадила до бухти. А мешкали ми на горці тож у низ я доволі швидко покотився, а от гальмувати я не вмів тож на перехресті я пролетів через кювет і затримався у якихось кущах що мене й врятувало бо далі була прірва та кам'янистий пляж. Це надовго відібрало в мене охоту на роверові пригоди. А от коли ми вже повернулися до Києва батьки мені купили Спутніка (тоді я був у 5-му клясі). Мешкали ми на Батиївці й ганяли з хлопцями по усіх околицях з Жулянами включно. Аж одного разу на шкільному стадіоні під час швидкої гонки з кумплєм під час переключання передачі увесь механізм трапив між шприхи і я зробив заєбістий оверкіль.!
Вітаю панове, ртбний таки день , наловив аж 50 штук балонів закинув ще удочку.Вже 4 берцесушки готові, збираю по миру труби і дальші вперед холода сунуть...
раніш не те що чічас , канцелярія пана К працювала справно , і привітання були вчасно..а зараз хромає. Вітаємо Старий Похабич з прошедшою Днюхою і з Новим роком народження !
Будь-яка свинособака вам скаже, що колядки изобрели в Австраґєнштабе, щоб нищенствовать за счет наивньіх и трудолюбивьіх пачитателей пшукина. Замість того, щоб разгавняться в срачєльнік.
Неймовірно чудово! Дивовижний спів а капела, в дусі найкращих традицій грузинських виконавців багатоголосого хорового співу. Незрозуміло, як таке дійство було можливо провести у російському торговому центрі
