Взагалі є план на майбутнє,якщо закінчиться війна,і звільнюся з служби,хочу добудувати свій будинок і зробити приватний музей.
Категорично з вами не погоджуюся. В цьому житті є стільки всього цікавого (я зараз за життя без війни). Можна будувати власну затишну оселю. Можна мандрувати. Можна займатися спортом. Можна займатися кулінарією. В решті решт, більше часу приділяти батькам, дітям, дружині, рідним та друзям. Щодо колекції, бажано щоб вона була компактна і при нагоді її можна було б продати без втрат.
А я все своє "добро",спродав...Основний напрямок,була нумізматика.А коли підсів на коп в 2010,сфера інтересів розширилась...А в 2018 році,якось "закінчилось" здоровʼя,і стали потрібні кошти. Посидів,подивився на своє майно,подумав: діти дорослі,їх це не зацікавило,онуки ще малуваті і живуть не поряд,що робити? Лікуватись і мати можливість ходити,чи лижати поруч з колекцією...Вибір був очевидний,хоча і не без жалю.А після того ,я тільки і продавав. А зараз фронт поруч,і як би речі не прийшлось збирати...не до колекцій.А от гроші,потрібні завжди.
Так,в кожного по своєму,але прикро що обставини в нашому житті заставляють розлучатися з улюбленою справою.
Ну ви знаєте,коли продавав,було жаль.А потім настало,якесь полекшиння.Став до речей ставитися простіше,звільнилося багато місця в гаражі і будинку.Коли викопував монетку,уже не впадав у розпач від її стану.А навпаки навіть :"хоть таку викопав",став думати.
доброго всем в теме. Не хотел ничего здесь пиСАть но не смошг удержаться и вставлю свою думку. 1) Рано или поздно в свое время Вам придется расстаться с коллекцией (все мы смертны) 2) Как Вы планируете расстаться с ней ? По наследству сыну допустим, а его не интересует тема Вермахт, а например интересна тама АТО ? Другой вариант создать музей ,лучше идеи казалось бы нет ,но : А) Для кого он (музей )будет создаваться? В) Какая посещаемость его музея этого ? Сейчас музеев создается как грибов после дождя ,но немногие из них выживут в дальнейшем В Севастополе до 2014 г был прекрасный частный музей с очень редкими экз времен Крымской Войны и какая его судьба ?? Кстати посещаемость того музея была не очень большой. Сам вот стою на рапутье -что делать с предметами котррые дороги и памятные и подарены друзьями. Не нахожу пока решения. Пусть судьба и Бог распорядяться. ___________________________ С уважением .
Колись в мене була колекція. Поступив в інститут, подарував колекцію двоюрідному брату. Через деякий час дізнався, що вона поїхала на металобрухт. 1990 рік, касони були у фарбі. Небагато, але стан був люксовий. Для сина тримав спорткар - той виріс та поїхав за 900+ км та не телефонує. Тє що нам цінно, цінно тільки нам.
Да еще известны истории из прошлого когда коллекционеры умирали от истощения не желая продать в скрутни часи 1917-1918 гг) хотя бы один предмет из коллекции! Также случаи самоубийств поле того как человека лишили всей коллекции в один день. Но были те ,кто добровольно расставался со свими собраниями, причем огромными. Их делали сторожами собственных коллекций Кстати, не обязательно самому создавать музей ,можно некоторые предметы передать в уже существуюший или продать.
Ну це вже зовсім,крайність. Поціновувачів багато і в різних темах. Хто собирає модельки,а хтось обгортки від жуйки. Ось можливо і правильніше,своє колекцінування продати,а не передавати родичам,друзям,знайомим.Яким на це все, наплювати і не цікаво. А той хто вкладає кошти,принаймі зацікавлений в їх збереженні(ну в тій речі,що купив),і примноженні їх. І розуміє хоч матеріальну сторону,а більшості і історичну.
Я планую створити музей по другій світовій війні,і трохи по царизму підзбиралося,наприклад багато знайомих людей які знають мене та моє хоббі цікавляться речами запитують що воно і звідки,як і коли використовувалося,хоча ці люди далекі від колекціонування.
А ще це моя власна думка,колекціонування це історія нашого минулого і про наше минуле потрібно пам'ятати,що було до нас та які події відбувалися,що і хто призводив до війни і голоду або до процвітання,за довго до війни України з росією,ми знали і нам писали наприклад Тарас Шевченко що Кацап це біда,но ми не брали цього до уваги тому що жили сьогоднішнім днем і не аналізували минулі події,і до чого це привело,но наголошую, це моя власна думка і бачення.
Та Бог відвів. Я б у 88-89 роках напродавав би, непиляні мавзери з патроном у патроннику. Більше лайна не було, але й цього б вистачило по саму лісосіку.
"Рано или поздно все коллекции переезжают из одного гаража в другой или в мусорник"(с) Универсального рецепта нет. Но нынче в век технологий можно оцифровать свою коллекцию, создать фото книгу с аннотациями, историей, красивым мигом, которую всегда можно взять ссобой, открыть и сново насладится тем что когда-то физически приносило радость провертев в уме те миги облодания. Так же такую книгу можно размножить и подарить камерадам. Люди уходят, а книги живут. Наш форумчанин вошел в историю издав книгу по металлическим знакам головных уборов - черепам и орлам СС, в которой живут коллекции автора и других людей, эти книги кочуют по миру и хоть одна из них прожевет может и 100 лет. Да расстоватся тяжело но надо уметь отпускать, конечно деньги, как и жизнь тоже миг, но всегда можно начать коллекционирование заново, даже если пришлось покинуть родной дом...
