От 50ти и выше )))

Привіт, друзі.

 

Зараз меняют зелений колер на смарагдовий. Но це пока зараз. А потім будуть змінювати червоний на рубіновий. Потім жовтий на лімонний. Ну а на десерт повністю світлофори змінять. Габарити інші будуть.

 

Привітався.

Немає слів.
Кацапідари ліплять лютих манкуртів з молоді, яку їм просто продав карфагенський підар за оманські валізи з баблом.

Лють.

 

жесть...
сподіваюсь більшість по примусу приймають участь в комішабашах... невже за 3 роки зробили манкуртів?
Дня парні.
Батя на днях наблюдав збиття якоїсь хрені...казав недале від нас впала на поле в/біля болотця...мо на вихідні прогуляюсь ..сцука там завжди лиси жили - наполохали мабуть тваринок...

 

Про 211 бригаду, аватарів і понтони. Дві особисті історії початку повномасштабки. Саме їх я згадала першими, прочитавши статтю.

-------------------

⁃ Ваш хлопець в шмаття.

Я не бачила обличчя командира. Але кажуть, що він став схожим на стіночку. Біленьку таку стіночку, присипану традиційною донбаською пилюкою. Бо про прильот градів по штабу, в рацію передали за кілька хвилин до того. А саме туди був відряджений наш боєць чергувати біля входу.

В саперний взвод його докинули перед ротацією, аби заповнити порожню клітинку. Досить швидко зʼясувалось, що з корисних вмінь у нього лише давно забута професія парикмахера. А основний талант - знаходити бухло там, де його знайти немає шансів. Він знаходився в трьох основних агрегатних станах: буйний і некерований; сплячий на грані втрати свідомості; в стані відходняків і пошуку бухла. В останньому варіанті він пропонував кожному зустрічному зробити модню зачіску за символічну плату, а краще - за пляшку.

Після численних спроб вирішити це хоч якось цивілізовано, взвод впав у відчай. Бо запойний алкаш на бойових - це окремий гемор. Алкаш в саперному взводі - гемор в квадраті. Бог з ним з його зброєю - вона була надійно заникана в коморці командира. Але за своєю, як і за всіма саперними лахами, треба було пильнувати цілодобово. На жоден вихід його неможливо було взяти навіть в якості тяглової сили. Залишити на ППД на чергуванні теж, бо разом з ним треба було лишати ще пару няньок. При катастрофічному браку людей це було сильно «пабагатому».

Останній варіант хоч якось його використати без тотальної шкоди і був штаб. Всі сподівались на те, що стоячі «на тумбочці» на вході він не буде мати змоги знайти чим догнатись. Знов-таки - на очах у комбата і начштабу, яким на той момент вже проїли дірки в головах про «подіньте його кудись, поки воно випадково не підірвалось разом з саперним ППД».

Сказати, що взвод його любив - сильно збрехати. Але не настільки, аби радіти тому, що його розірвало ворожими градами.

… - В шмаття. Де він, ****, знайшов???
- В сенсі - знайшов? Живий? Чи що?
- «Мертвий». Забирайте негайно.

Як зʼясувалося, наша бусінка на вході в штаб знайшла ящик волонтерського антисептика у вигляді гелю. І вижрала його. В прямому сенсі слова.

Позбавитись його так ніколи і не вдалось. Списати його відмовились. Лікування було до одного місця. На певний час він дав всім передишку, зламавши хребет під час відпустки. Але через кілька місяців оклигав і повернувся в стрій.

--------------------------------------

… Понтонери заїхали на берег невеличкої річки на сііжезвільненому Поліссі красиво. Здоровезні вантажівки одна за одною вивантажували секції в воду , хлопці жваво розтягували троси і хвацько зʼєднували секції , незважаючи на течію.

Сапери, які з самого ранку повзали на колінках по замінованому берегу з металошукачами і щупами, вибрались на безпечну ділянку подивитись. Розтяжки точно нікуди не подінуться, а таке видовище не кожного дня побачиш.

На останньому етапі щось в них пішло не за планом і одну з секцій вони не втримали. Крик, гулкий удар металу об метал і один з хлопців, впавший на коліна з рукою, затиснутою між двома величезними секціями.

Йому пощастило. Якимось дивом запʼясток потрапив в паз і його не відірвало. Але з розрізаного пальця хлестало як з крану. Розібрати що там стирчить - кості, чи сухожилки, було складно. Цю картину я вже наблюдала зблизька. Бо аптечки у них не було жодної. Навіть звичайної автомобільної. Тому я розпотрошила свою.

Не знаю що більше мене вразило - те, що у них з собою не було банальних бинтів, чи те, що до нього крім мене ніхто не підійшов.

Коли кров зупинилась, пігулки я в нього напхала і посадила спиною до дерева, бо стояти він не міг, хлопці знайшли його командира. Командир злився. Злився через те, що тепер треба його кудись везти, робити рентген, шити, гіпсувати і взагалі - це на сьогодні не планувалось…

Я намагалась доколупуватись до якогось їх великого командира, чи то полковника, чи то підполковника з питаннями "як же так? на цілк роту - жодної аптечки?"
- Ну то не видали. Я їх що - народжувати буду?
- То давайте я з фондом знайомим поговорю. Напишіть заявку, я розкажу як.
- Та на хера воно мені треба з паперами возитись.
- А якщо б йому руку відірвало? А нікого поряд з аптечкою? Ви б його не встигли нікуди довезти.
- Ну то мені держава б нового дала.

... Мабуть це мав бути жарт. Мабуть мені мало б бути смішно. Але саме тоді я зрозуміла сенс вислову "Йшов на війну, а опинився в армії".

-----

Моралі не буде. Ніякої. Мені однаково гидко від обох персонажів. І я можу лише здогадатись що було б, якби вони зійшлись в одній точці.
(с)

Мій загиблий приятель, розповідав про свого ротного зразка 2022 року, точно як у 2й частині.

Трошки у тилу стояло 2 битих танки, яких з якихось причин не евакуювали.
Єдин наш, другий підарський.
64 та 72й.
Тіла з них повиймали, або вилізли самостійно.
Боєукладка присутня в обох. Обідва комплектні, Познімали тільки акуми.
Приятель каже, є ідея - давай заведемо, наведемо на підарський воп та жахнемо. Бо з важкого озброєння підрозділ має тільки максима, що лєніна бачив, трофейний утес без ствола, та турецький агс, в якого в першому ж застосуванні розсипалась затворна група.

Ротний крутився місяць, як вуж на пательні, поки дав згоду.
Ну от.
Приятель тягне до танка 2 свіжепридбаних акума.
Ротний куширями тікає подалі, щоб не давати дозвіл на постріл.
Так і не бахнули.

 

Що ж, тепер на часі та на черзі валити Сьірскава.

 

Карфагенський та його ланцюгова психа впораються

 

Обережно з тим лайном, може бути з супризами

 

та я колупати не буду - то не моє...так подивитись здалеку...да і думаю до того там народ вже прошерстив все

 

Можливо))
Коли неподалік впав без детонації ПЛАБ, я навіть в думках не мав шукати те лайно.
Хай ДСНС шукає та вирішує що з ним робити.

 

Прифронтове Запоріжжя незламно грає zeмельським прутнем по роялю.

Мене останнім часом дивує наплив людей в АТБ на шевчику. От якось він не зменшується. Коли не зайду, треба трошки постояти в черзі.
Але.
Зайшов в єдну перукарню - я був єдиний клієнт.
Зайшов з коханою в жіночий салон - ми також були там єдині.
Були днями у кафе італійської кухні, де були також у квітні, людей суттєво менше, незважаючи на те, що зараз була неділя, а у квітні - робочий день.

Не можу сказати, що місто - пустеля, але було помітно, коли у 2022 році до нас приїхала купа людей, зі злитих карфагенським підаром територій. Було помітно, коли після першого масованого обстрілу С300 купа людей виїхала.
Після першого масованого обстрілу ПЛАБами виїхало також.

А от зараз немає різкого відпливу людей, але кількість повільно таки зменшується.

Тільки АТБ якимись чарами концентрує мурашник біля себе.

І от тепер місцева влада збирається попилити на електро транспорті, в умовах обмеження електропостачання.

У напів порожньому місті.
Пс. Був у Дніпрі.
На контрасті разюча відмінність.

 

скоріше за все, що не на лимонний, це, м'яко кажучи, не патріотично, а бурштиновий, це і потужно, і патріотично

 

У 17...18 роках мав мрію придбати невеличку вантажівку, на 5..10 тон, та трошки побудувати комунізм в окремо взятому будинку.
Не склалося. Можливо й найкраще.
Але я сам вивчив ПДД для С категорії та здав екзамени, вибив 20/20.

Правда від практики відкупився, бо я ЗІЛів боюсь капець, з любого боку, не те що з середини.

Ну от.
Тепер zeлемська підарасня перетворює документ, виданий державою на сміття. 5 років документ дійсний, а потім перетворюється на обмилок zeлемського.

І от цікаво.
Державний інструмент ДІЯ, стверджує, що цей документ дійсний до 2048 року.

Не є порушенням конституції, намагання zeлемської підарасні вкоротити йому віку, заднім числом зменшити цей термін?

А що з цього приводу думає ЄСПЛ?
Хто у темі?

 

Я розповім усім, до чого довів країну цей фігляр zeлемський (с)

Хто ще оформив картку Кешьек zeлемського, признавайтесь)))

 

колись у Польщі терміново було потрібно номер з податкової, а я не мав ні його, ні внутрішнього паспорта, тож зкачав "дію". потім декілька разів користувався прогою в Україні, але не всюди конало, типа, паспорт покажіть... але нещодавно відкрив її, а там вказано, авторизуйтеся за допомогою онлайн банкінгу. я і видалив ту програму. а виявляється, що не все так просто? до тієї дії ще дещо прив'язано. країна в телефоні? кожен з нас президент? такого цинізму мабуть ніхто і ніде не зустрічав. а ви питаєте, ще хто бере ту тисячу?
хоча є такі люди, самі пишуть у соцмережах, а я чесна порядна людина, мені нема, чого ховатися... щоправда, книжки не вдалося купити, але у Макдональдсі розрахуватися вдалося, і на комуналку пішло

 

В мене дія ассоціюється виключно з 3мя хлЄбалами - ахахамії, гетьмуданцева та дерьмака.
Кожен з них має намір залізти в кишеню та обібрати людину.

Поробку ту я видалив з пристрою, але це ніц не змінює - обліковий запис на серваку вже створено та усякі непублічні організми мають до нього доступ.

Отаке.

 

Розкажу вам одну цікавезну історію з надзвичайно повчальними висновками.

Як ви знаєте, в світі існує спільнота людей, які вірять в пласку Землю. Якщо вам здається, що це дрібна купка якихось утирків, ви помиляєтеся: за деякими опитуваннями аж 2% громадян США вважають Землю диском та 3% росіян. Відсоток варіюється від країни до країни.

Треба окремо зазначити, що це, мабуть, одна з найнайспростованіших конспірологій евер, наука просто завалила її доказами з усіх можливих боків – від фізики й астрономії до географії та повітроплавання. Певні наукові просвітники, науковці-підкастери та інші популяризатори науки досі мають час та натхнення для марних спроб довести пласкоземельцям повну абсурдність цього вимислу, але все як горох об стіну.

І ось одного дня група наукових просвітників вирішила піти ва-банк. Вони запросили найгучніших "пласкоземельних лідерів думок" у безкоштовну подорож до Антарктиди – у грудні, коли там сонце не заходить цілодобово. Якщо ви бодай трохи знайомі з наукою, то знаєте: на пласкій Землі таке явище неможливе, адже сонце у цій моделі рухається по колу над диском і не здатне освітлювати його край.

Щоб ви розуміли, подорож до Антарктиди коштує ніфігово – 35 тисяч доларів. Кошти збирали краудфандингом. Люди жертвували гроші в наївному, але світлому сподіванні: от зараз пласкоземельці побачать полярний день на власні очі – і нарешті відмовляться від свого абсурдного переконання.

Топові пласкоземельні інфлюенсери передбачувано відмовилися; в подорож вирушили, скажімо так, "зірки" другого ешелону.

Побачили. Пересвідчилися. Засняли на відео. Відзвітували перед пласкоземельською спільнотою: факт, сонце над Антарктидою в грудні не заходить.

Знаєте, що було далі?
Спільнота відповіла:
"Це фейк!"
"Це постановка на зеленому екрані студії Disney!"
"Це комп'ютерна графіка, у вас тіні відсутні!"
"Вас просто перекупили!"
І на :
"А ми тут придумали нову модельку пласкої Землі, яка якраз пояснює цілодобове сонце над Антарктидою в грудні."

Висновок? Навіть найабсурдніша конспірологія, найбільш параноїдальна нісенітниця і найфантастичніша маячня з легкістю витримують тиск тонни наукових доказів, бездоганної аргументації та ідеально проведеного експерименту.

Це прекрасно ілюструє Закон Брендоліні, або принцип асиметрії нісенітниці:
"Кількість енергії, необхідної для спростування нісенітниці, на порядок більша, ніж та, що була витрачена на її створення."
Це означає, що поширити неправдиву або абсурдну інформацію значно легше й швидше, ніж аргументовано її спростувати.

Суть проста: вигадати дурницю – справа на хвилину. Спростувати її – це години, дні й тижні зусиль. А результат? Поки ви доводите одне, хтось уже встиг вигадати три нові.
Допоки в суспільстві вагомість суджень якогось полудурка-тіктокера або чергового інстаграм-гуру буде співставна з вагою (або й навіть перевищує!) опінії фахівця, ви не досягнете жодного ефекту.

Єдине, що варто робити – забезпечувати наявність та доступність фактів, доказів і здорового глузду для тих, хто ще вагається і шукає правду. Все!

І ви все ще прагнете знайти спосіб переконати зелєбобів, що Порошенко не "збагатився в 82 рази" і не "здав Крим"? Серйозно?

Забудьте. Вони безнадійні.

P.S. якщо комусь треба, посилання на ту поїздку в Антарктиду, яку було названо The Final Experiment, на відповідні треди з обговореннями в твіттері та роліки на ютубі я можу дати в коментах. Але там все англійською.

P.S.S. Запам'ятайте Закон Брендоліні. Він ще не раз зекономить вам безцінний час вашого життя. (с)

 

якби Земля була пласкою, то Сонце не могло б світити декілька діб над Антарктидою

 

Та отож.
Але проблема не у Сонці, а у дирі у мізках пласкоземельців, через яку можна імплементувати любий тріпер, від zeлемського до рептилоїдів.

 

...остобисто мені - асоціюється нступними "виборами" і злИвом даних кацапам...
(причому - з 19-го року...)

З.ЬІ. ...чого воно вАрте, якщо електрика зникне надовго !?...
(вже писАв про то)

 

Мене реально виручило, коли ся забув документи....

Але так.
Дія - це тріпер та діверсія проти України.

 

Українська армія не має сил відвоювати Донбас і Крим, але Україна не може віддати ці території , — Зеленський

“Конституція України забороняє нам це робити. Де-факто ці території наразі контролюють росіяни. У нас немає сил, щоб повернути їх"

Запам’ятайте цей день. 18.12.2024. НАРЕШТІ Зеленський сказав правду, яку від нього чекали (с)

 

Є ще один закон. Дурень не знає що він дурень, тому що він дурень. Автора не пам'ятаю.

 

Там їх два))

 

Як перестати волати (с)