Що хто думає про колекціонування в подальшому.

Не казали, щоб батьків не хвилювати.
Зайшли, та відразу заблукали. посмертно!

 

Ви при пам"ятi?

 

Так,а ви?

 

Давайте в темі небудемо висловлювати свої невдоволення та якісь нерозуміння чогось,тема створена для висловлювання думок про колекціонування,хто як бачить данний напрямок в теперішній ситуації в країні.

 

В вас щось негаразд,якщо не ма що сказати по темі тоді попрошу її покинути.

 

Доброго Вам времени. Два месяца ничего не писал на форуме - отмечусь.
Как по мне - все зависит от того какой у Вас так сказать жизненный настрой, каким Вы видите будущее и свое место в нем. Если видите позитивно то у Вас не должно по идее возникать вопросов с коллекционированием. Собирать что то интересное - это хобби которое приносит удовольствие и развивает самого коллекционера. Я не взирая на события которые происходят вокруг - спокойно, время от времени, покупаю то что мне интересно и не планирую с этим завязывать. Даже второй половинке удалось любовь к винтажу привить. Сама уже покупает что ей интересно
Так что коллекционировать или нет - решать Вам и только Вам, а коллекционеры и коллекции были есть и будут пока существует этот мир.
С ув.

 

Я іноді купую історичні інструменти: для душі і, якщо знадобитися, для роботи, хоч постійного місця проживання і не маю.

 

Я лично не собираюсь завязывать с коллекционированием. Тем более я сейчас на войне и когда выдается свободная минутка - с удовольсьвием лажу по сайтам. Это как Отдушина и получается немного отвлечся...Более того, удается больше сейчас приобрести, тк доход увеличился...

 

Так ви праві,кожен дивиться на це по своєму,але якось все частіше приходять думки кому буде це потрібно в подальшому,багато камрадів на війні багато вже немає,я і сам вже скоро як 3 роки на службі,а молодь до цього мало схиляється,я дуже нехочу продавати своє надбання тай нерозглядаю це як заробіток але шкода щоб це все просто не пропало.

 

Хоббі та колекціонування напряму залежить від наявності у людей вільних грошей.

Я впевен на 100%, що після того, що принесли на наші голови підари та їх zeлемські агенти, наша країна впаде у фінансову прірву на багато десятиріч.

І буде вже не до колекціонування.
Знеціниться все, крім базових потреб.

 

Так от мене це і турбує найбільше.

 

Колись я почув від знайомого бізнесмена - треба фіксувати збитки.
Тобто втрачати, це завжди боляче.

Але як тільки ти погодився з тим, що так, вже потпапив у халепу, вже збитки нанесені. Треба перегорнути сторінку та почати з нового аркуша.
Ментально, морально та енергетично це складно. Але після прийняття настає полегшення.

Ну ще й колекції формуються під впливом часу, моди, вподобань.

Колись було модно колекціонувати вуха, черепа з сусідньої місцевості, та таке інше.
Де усі ці колекції?
Ніц нема, пішли за часом.

Питання у запиті часу.

 

Все вірно

 

Помню как тяжело оказалось продать вещи Рейха тут. Хотя у меня и интересные были, но я их отдал на обмен ввиду нелеквидности.
https://reibert.info/lots/pogony-propagandistov.654262
Но любителей оценить тут много которые ничего не покупают от слова совсем. Главное видимость интереса к теме было создать.

Около двухсот лет назад в Новой Зеландии процветал культ засушенных голов, страна поставляла их в промышленных масштабах как экспортный продукт зарубеж. История с немецкими вещами напомнила мне страничку из истории Новой Зеландии.

Началось все с того, что один британский капитан увидел высушенную голову в одном из домов маори и предложил местным её выкупить за условные бусы. Аборигенам так эта тема понравилась, что они начали предлагать эти головы и другим белым. Коллекционеры со всего мира начали эти головы скупать. Потом дошло до того, что головы меняли на ружья. За пару десятилетий количество маори сократилось втрое. Они нападали друг на друга, истребляя соседей целыми племенами. Ради того, чтобы отрезать головы у соотечественников и подать их белым.

Но голов постепенно в мире стало так много, что цена на них сильно упала. Ну и сам Лондон начал бороться с этим бизнесом. Головы стали не нужны.

Лучше модельки собирать оказалось их везде и всегда продать можно. Или зажигалки Zippo возможно как вариант. Или ещё чего-то более востребованного чем погоны и орлы.

 

Наприклад,з темою рейху,речі тих часів не зявляються наприклад як голови людей,і кількість артефактів зменшується,є вислів Іншого завозу небуде,а багато перегниває в землі,моя думка що стосується речей Вермахту буде завжди в тренді,адже погодьтеся всі їхні речі мають певну естетику і енергетику,речі тих часів це показник технологічного розвитку,багато речей є першими варіантами нинішніх речей якими користуємося.

 

Эти вещи кочуют с музея в музей, с гаража в гараж, с мусорки на мусорку. Ничего необычного. Мне порой одна и та же вещь дважды, а то и трижды в руки попадала в разное время. Я сейчас не про археологию с земли, а вещи с шкафа.

 

Я за довгі роки назбирав купу різного майна основний напрямок Вермахт,від укупорок до ґудзиків кокард і тд,все індивідуальне в своєму роді,радує око та душу,на початку мотивував себе тим що це інвестиції певного роду тепер думаю чи не попав я в мінус))

 

Вітаю.Тим, хто заражений збиранням і колекціюванням,дуже важко вилікуватись і часто густо-густо спадкоємці розпродують накопичення:хтось виграє матеріально,а хтось думає,що позбувається мотлоху...

 

Я все (ну майже все, 98%) продав. Почав продавати ще в ковідні часи. Гроші не профукав, віддав дітям, вони купили квартиру в новобудові (ще до війни).
Ви не уявляєте який це кайф, я скинув тягар з плечей. Я нічого не шукаю, я перестав моніторити сайти, я почав думати за інше, я ні за чим не шкодую.
Часи мого колекціонування це маса отриманого задоволення, але й одночасно це ще той геморой.
Тепер я ні чим не обтяжений.
Третій рік все на паузі і в депресії, не хочеться зовсім нічого.
Вважаю що я прийняв вірне рішення.

 

В мене жінка кричить продай свій хлам,але в мене син росте планую підсадити його на цю тему.

 

Якщо я все продам то я з депресії не вийду ніколи)

 

Suum cuique-Кожному своє...

 

Дружина у вас практична, можливо варто прислухатися.
А щодо сина, є маса прикладів коли нащадків це зовсім не цікавить. В них своє життя.

 

Всему свое время- поговорка как раз в тему.