Будні і побут копаря

Благодаря усилиям Тумана вопрос Фиолетового исчерпан

 

, я вже одною ногою в модератостві і вже дари подносячі ...

чую десь хлопнуть хочуть, от на якому етапі , до чи після

 

Просто по доброму Вам заздрю.
В мене все навпаки. З полів пішов в огороди Доля вона така непередбачувана, це щось.....
Вже третій сезон як покинуто копарьскі справи, бо ніщо так не штовхає до переміни місць, як загроза життю близьких, та і власному життю також...
Війна видавила мене з тих самих полів, де я десятиліттями віддавався улюбленому хоббі шукача. Та і з власної домівки також.
Тепер замість знахідок можу розмістити лише фото своїх городніх здобутків. Такі часи...
Як той вищезгаданий екс-імператор Діоклетіан, що показував свою капусту.
Капуста, правда, не задалася, а от помідори які не які, ще й досі плодять потрохи.
Хоч ними похизуюся, поки немає знахідок:

Всім добра! І Перемоги!!

 

Уважаемый и прекраснейшний , сияющий будущий модератор , когда вы заходите в Курилку солнце встает над всем Райбертом , целую ваши сообщения в этой теме . Я особенно , а так же и остальные , просто благоговеем когда видим онлайн метку возле вашей гениальной аватарки . Да будут лета ваши вечны как космос , деяния ваши благословенны на устах подданных ваших флудивых и кара от вас желанной манной снизходящей нам убогим . Позвольте иногда вставить словцо не нормативное , ибо убог я и терзаем похотями интернетовскими ......

 

Наснаги вам в стрічку !

 

В мене там два мертвих акаунта з бездоганною репой на всі паролі погибли в старих телефонах . тож он хто спасітель

 

Хайби шлях трафив ті ремонти не піддавайтесь на провокації своїх дружин. Як нового року закінчу то буде фарт.

 

Мля, через йоб@них кацапів беремо хату, ніби норм, але все одно відчуваю наближення РЕМОНТУ.
У попередній хаті прожили 15 років, і все одно не зробив "до кінця", бо завжди нові ідеї...

 

музика грала, цукерки давали.

 

Троюрідний брат теж ближче до центра шукав так щоб зразу з ремонтами з гаражем. Кінцевий результат невідомий.

 

Ремонт-не действие. Єто состояние. Его нельзя закончить. Можно только приостановить (с)

 

А Ви звідки знаєте ?

 

Ремонт можна у спадок передавать , не дякуйтє , живіть повноцінним житттям .

 

Все життя щось ремонтую. Тим і заробляв на життя.

 

і хто підхопив знамя?...чи цокирку/меч/дубінку?

 

Имхо, но желающих нет...

 

Ох, як це знайомо, оця навала нових і старих ідей по благоустрою житла...
Тому за роки життя почав напрацьовувати з цього приводу власний підхід. Просто не поспішаю одразу із реалізацією ідей одразу після того, як вони виникли.
Очікую якийсь час, забуваю про них, потім знову до них повертаюся. І так багато разів, аж поки не з'ясується, що жити без реалізації цієї ідеї цілком собі можна. Або навпаки, не можна аж ніяк. Аж кричить, що треба нарешті її реалізувати. Це ознака того, що ідея повністю дозріла.
Тоді вже беруся за справу. Але вже доводжу виконання вистражданої ідеї до повного перфекціонізму, щоб все сяяло, ''як котові яйця''.
Один с прикладів цього була шафа-купе, яку я проектував і будував років п'ять .
Але ж що це була за шафа! Палац!! В ній можна було жити . За розмірами вона була як мінімум вдвічі більше, ніж будь яка шафа-купе з тих, що продавалися вже готовими.
А ціна її вийшла відносно невеликою. Мабуть тому, що я намагався, там (але лише тільки там, де це потрібно) використовувати першокласні матеріали і фурнітуру.
Це значно економило кошти, адже про всякі допустимі ''підміни'' або інші ''нестругані дошки'' десь у глибоких нетрях шафи знав і знаю тільки я один. Ззовні ж вона була бездоганною і виглядала дорожче, ніж коштувала.
Дружина була в захваті від шафи і потайки пишалася моїми здібностями.
І це було вже щось, бо ви ж знаєте, як буває важко догодити жінкам.

 

Тю, просто робити вигляд киплячої діяльності...

 

Ні, якщо вже ідея оволоділа і захопила, і коли вже чітко бачаться шляхи, як зробити яскраво, надійно, і якісно, то вже робити вигляд ''киплячої діяльності'' не виходить. Хочеться і самому побачити результат.
Але це тільки в тому випадку, коли ідея дійсно цікава, і поєднує в собі красу, практичність і доцільність.
Ще один приклад - років 20 тому облаштував панель за газовою плиткою на кухні ''пластівцями'' із дикого каменя (пісчаника із різними відтінками) в єдиному ансамблі із полицями із мореного дуба. Вийшло дуже непогано, здобув похвалу навіть від бувалих майстрів.
Ідею виношував довго, заготовляв матеріал, шлифував деревину....
Але ж коли вже справа добігала кінця, відчував справжню наснагу і захоплення від роботи.
Таке буває не часто.

 

Якщо хтось щось подібне замислює зробити на власній кухні, поділюся нюансом із особистого досвіду.
Мова про фінальну операцію із готовою кладкою пісчаника. На відміну від інших природних каменів, він не має природнього блиску чи якоїсь особливої фактури. Якщо нічим його не покрити, виглядає якось незавершено, щось не те.
А якщо покрити дуже масним шаром лаку, буде бліщати, і віддавати диким несмаком.
Тому зробив так - розвів масляний лак уайт-спірітом до дуже рідкого стану і покрив в один шар.
І пісчаник ''зазвучав''! Вийшло добре, без жодних бликів, фактура добре прорисувалася.
Р.S. Є цікаві ідеї і по саморобній шафі-купе, які були реалізовані на практиці. Якщо хтось буде будувати свою шафу, можу поділитися в особистій переписці. Звісно, зараз всім трохи не до шаф, але можливо пізніше, після війни...

 

робити комусь за за гроші і робити собі тринькаючи свої кошти то є різні речі ...

 

точно те саме відбувається коли лакуєш хорошу деревину, перестараєшся маєш блискуче фуфло, дешеву поробку.

 

просто, дешево, сердито.