Водій замінив ресору і йому треба затягнути хомути (4 болти) гайковим ключем (з довгою, подовженою рукояттю). Скільки на це піде часу?.....
протягнути стрємянки по правильному треба в декілька етапів, приблизно 20-30 хвилин, враховуючи валяння на землі, гайковерт зменьшить час вдвічи але однаково кінцева затяжка вручну.
Вельми гарна загадка ! Якщо не зливати з моста нігрол то гайки самі затягнуться з часом.. Але коли того нігролу не було з випуску машини - вже нічого не допоможе. Жаль що зараз немає автосправи, а є права голубенькі та рожеві Там ще й міст, або ж чулок догори раком.
Стремянки з тонкого вязального дроту, гайки китайські, спочатку би це все на 180° знизу до верху перевернути, поки полуось ресору не розчавила.... Дві ліві руки.... А так ресори з вигляду не погані. Заберу в подарунок
цікаво, хто з вас і скільки раз міняв ресори на різній техніці, що повна впевненість в перевернутості моста і решта приколів. Може згадаєте що таке центральний або корінний болт, а ще яке навантаження на розрив витримує болт М6 з маркуванням 8.8? А це мінімальна класифікація для автомобілів, звичайно в ходовій 10.9. А ще- питання було про ЧАС протяжки стремянок. Чисто ресорна підвіска, особливо з балкою під ресорою, найгірше що може бути на звичайних дорогах.
Пьяні японці тєж на крузаку догори дригом ресори прикрутили і нічого їздить .Отакі автосправи , авикажете .
навіть знаю чому, бо возять всі по 8 тон. А передня не тріщала, бо композитна, пластикова. І не працює ніяк крім вертикально. В світі є дуже багато чого, ніхто не бачив всього, навіть в техніці і її частині, автомобілях.
хто бачив боком їдучі волги, москалі і рідше всякі совкогрузовики, це напівпритомний майстер ресору навпаки поставив, задом наперед.
Колись давно, ще в "прошлій жизні" займайся брухтом. Самі "ходові" були УАЗівські, потім "Волговські", на третьому місці "Москвічьовські". Це те що постійно в село на воза шукали.
У л200 до 2006 року теж ресора знизу моста, з 2006 зверху Чому хз, їздив на обох різниці невловив, ресори лопались і там і там)))
Эх ...мосты ....гайки ...аж покатилась скупая копарская слеза .. А вы тут все об каком то металлоломе ржавом .... Нате вам ПРАВИЛЬНЫЕ мосты и гайки . Вспомните о копе , если такие остались еще тут ... .
Тютюнові клізми для потопельників! Перший задокументований випадок застосування тютюнової клізми як реанімаційного методу було задокументовано 1746 року. Випадок дуже дивний... Чоловік рятував свою потопаючу дружину. До того моменту, коли він витягнув її на берег, вона була вже непритомна. Намагаючись хоч якось оживити свою кохану, він не придумав нічого кращого, ніж закурити свою люльку, вставити дружині в зад і дмухнути в інший кінець.... Дивно, але це спрацювало і дружина прийшла до тями!!! Одного вдалого випадку було достатньо. Практика вдування тютюну в анус почала поширюватися по всій Англії. Штучне дихання було давно відоме, але чомусь на нього не покладали особливих надій. Адже куди цікавіше виловити потопельника і покурити йому в зад, чи не так? Європейські лікарі підхопили ідею тютюнових клізм і почали практикувати її повсюдно. Такими клізмами лікували (або намагалися вилікувати) практично все - починаючи від головних болів до онкології та черевного тифу. У 1774 році лондонські лікарі створили інститут з надання негайної допомоги потопаючим, який трохи пізніше став називатися Королівським Гуманним Товариством. Саме завдяки цим хлопцям тютюнові клізми набули справжньої популярності. Справа дійшла навіть до того, що поблизу всіх водойм знаходилися спеціальні набори для реанемування потопельника - клізма з тютюном. Є відомості, що навіть проводилися інструктажі серед населення. Кожен мав уміти поводитися з такою штукою. А якщо з якоїсь причини такий наборчик був відсутній під рукою, то в хід йшли підручні засоби - ті ж курильні трубки. Щоправда тут була ймовірність не видихнути дим у зад, а навпаки вдихнути вміст прямої кишки в себе, але це мало кого лякало, адже питання життя і смерті. 1811 року англійський учений Бен Броді під час досліджень на тваринах виявив негативні властивості тютюнового диму (нікотину) на серцево-судинну систему. Про це дізналося суспільство, і процедура покурювання стала сходити нанівець. До 1855 року всі набори з клізмами зникли з берегів водойм, і попакуріння зникло з радарів. Ось така історія...
Чоловік рятував свою потопаючу дружину. До того моменту, коли він витягнув її на берег, вона була вже непритомна. Намагаючись хоч якось оживити свою кохану, він не придумав нічого кращого, ніж закурити свою люльку, вставити дружині в зад і дмухнути в інший кінець.... Дивно, але це спрацювало і дружина прийшла до тями!!!..... 1700 рік... в вікторіанській Англії жінки купались від чоловіків окремо, обеспєчені дами в кабінках виїджали платних х. з куди. і притом 17 вік пардон бікіні тоді небуло з цього вивід : запутана історія... можливо даж і не люлька була використана
Найгірша смерть сільської хати, Коли подвір'я затиха... Немає щось кому сказати, Дитячий гомін не луна. Повільно трави забирають Відбитки стомлених слідів. Сюди тепер не поспішають, Вже й комин звик до холодів. Холодна піч посеред хати, Забутий аромат грибів. Нема кому їх тут збирати, Й палити вогник, щоб димів. Десь серед трав згубились квіти, Що їх садили навесні. І по світах розбіглись діти, Навіщо хата у селі...? А в хаті фото чорно-білі, В барвистих арках рушників. Там бабця, ще в вінку весільнім, І дід найкращий з женихів. Стоїть велика синя лава, Гостей чекає… та дарма. Кому до неї тепер справа, Був рід великий - вже нема. Паркан вклонився тут доземно, Хто ж його стане піднімать? Тут тихо так, що аж нестерпно, Нема кому і заспівать... Колись тут пісню шанували, Співали гучно, як могли. Тут покоління колисали, В колисці плетеній з лози. А нині доживає хатка, Вже свого віку до кінця. Залишиться хіба, що згадка Про двір дитинства, як взірця. @ Із інтернету
