Здравія камради! Прошу вашої думки щодо знахідки, яка нагадує прягу... Матеріал латунь покрита нібито мельхіором. клеймо S
Доброго дня! По формі дійсно нагадує прягу. А от за розмірами вона здається якось завеликою - довжина 8 см. Пряги подібної форми, латунні, із мельхіоровим покриттям, часто траплялися по 30-40 рокам, але всі вони були значно меншими, і товщина металу була не більше 1 мм. Як правило, від брючих ременів. А у Вашої, здається, метал помітно товстий. І залишається незрозумілим, навіщо в ній зроблені шість тонких отворів по периметру? На брючний ремень вона явно не підійде. Для уніформи якось теж не підходить. Можливо, саморобна, для верхнього одягу? Тоді, питання про мельхіорове покриття. Хто б його робив на саморобній? Багато запитань.
Вітаю! Нагадує половину корпусу замку-застібки на три положення для портфеля або великої валізи. Маленькі отвори по периметру - для кріплення на основному виробі. Кругле - для кнопки керування засувкою. Виступи – для аналогічного кріплення другої плати замка до боковин.
Вибачте, звичайно потрібно було б знайти приклад замку в зборі на виробі. Ось схожий за конструкцією:
...взагалі то "мєльхіор" це вид латуні... ...це покриття - штучна позолота на латуні... А що воно таке - вже відповів комрад SergZSK
Вибачте, але це приблизно як "чугун - вид заліза". Мельхіор - сплав міді з нікелем. Латунь - мідь з цинком.
...Вибачте, я трохи некоректно висловився. я про те - нонсенс покривати один сплав міді іншим !? (...якщо це, звісно, не стосується єлектрохімії...)
Тобто, всі ті довоєнні брючні пряги , латунні із покриттям, схожим на мельхіор, що часто траплялися мені і камрадам, можливо були покриті нікелем? Бо на хром не схоже. Покриття на них однозначно було. І майже завжди виглядало ''так собі'' через багато років в грунті.
Вітаю! Зазвичай до складу мельхіору входить 70% міді 30% нікелю + невеликі домішки заліза та марганцю (0,8% та 1%), хоча в окремих випадках склад сплаву відрізняється від цих пропорцій. З приводу покриттів: загальне порівняння покриття предмета нікелем проти хромування показує, що хром зазвичай забезпечує більш високу твердість та чудову корозійну стійкість. В результаті це підходящий вибір для предметів, схильних до впливу вологи та інтенсивного використання. Декоративне хромування часто наноситься поверх нікелювання для підвищення твердості та якості поверхні. Але нікелювання дає рівномірніше покриття. Нікель більш пластичний, він може легко покривати складні форми та геометрії, можливий широкий діапазон товщини шару. Нікельовані деталі забезпечують розумну довговічність, він стійкий до іржі та корозії і наноситься нікелеве хімічне покриття за нижчими цінами ніж хромування. Мені здається більш логічним покриття пряг нікелем ніж хромом.
Конструктивно такі мікрофони могли бути різними, камрад А10А надав схему якогось одного з них. Не обов'язково 100відсоткове сходство. З повагою.
Клейма можуть бути і чорнильні, не обов'язково штамповка. Там видніються якісь два трикутники, але не певен, що то клейма.
Добрий день, почистив (можливо не тим чім треба чистив) але клейм не замітив не ма нічого на перший погляд. Дякую за відповідь С УВ
Доброй ночи. А точно знак из "тяжелого" метала? Судя по фото реверса,все указывает что знак изготовлен из т. н. "лёгкого" метала то есть из алюминиевого сплава.
Доброго вечора! В свій час, наприкінці 80-х, мені разом із дипломом вручили такий самий знак. Він був латунний, а закрутка дійсно алюмінієва, з тим самим написом, що і у камрада. На ваги я його не клав, але на долоні навскидку відчувалося, що знак не алюмінієва ''пустишка'', а як то кажуть, взявши до рук, ''маєш весч''. Коробочка в мого була не пластикова, як тут на фото, а із тонкого картону з білим глянцевим покриттям. Дуже вірогідно, що в останні роки існування срср окремі партії таких знаків могли вироблятися і з легких сплавів. Як той самий знак ''гвардія'', наприклад. Пам'ятаю, як у 80-ті серед ''дембелів'' цінувалася саме латунна ''гвардія''. Її вага одразу була відчутна, взявши до рук, помилитися було неможливо.
Вітаю! У мене такі ж до дипломів 1979 та 1980 року, і рефлений малюнок реверсу, і напис на гайці та логотип ЛМД. Крім гвинта всі алюмінієві деталі (ромб, герб, шайба і обидві гайки). Зважив обидва: 6,27 та 6,48 грам. Напевно, різні були в ті роки, як кому пощастить...