14-й БРО КиУР - ДОТ № 101

Щось схоже на це, МОЖЛИВО, могло і відбуватися... але це з серії - казки КиУРівського лісу утотожнені до району ДОТу № 102 14-го БРО КиУР....
На протязі багатьох років це довелося спостерігати, переживати та пережовувати.. якомусь віджившому пиздню, а так... що вийшло...

"... Гуркіт розриву міни інстинктивно змусив Сергія втягнути голову в шию і присісти.
Уламки з бурчанням і свистом розлетілися навкруги, але йому пощастило, вибух стався в низині за сусіднім пагорбом.
Кілька великих шматків металу, як лезом бритви обрубали гілки молодих сосонок.
Одні з них опали донизу, кілька повисло - плавно розгойдуючись з боку в бік.
З шипінням обсипався піднятий вибухом пісок, у бік людини здійнялася й наплила пелена сірого пилу й дрібного піску.
Попелясто-чорна хмара перегорілого тротилу, клубочачись і перекручуючись розширювальним колом, піднялася в ранкову блакить неба і розчинилася.
На якусь мить, окружність вибуху заповнив затхлий перегар вибухівки упереміш із запахом сирої землі.
Перегородки носових пазух людини інстинктивно зжалися з коротким видихом, Сергій закашлявся.

- Але ж це метрів за двадцять від мене, - напівпошепки вимовив Сергій, чомусь таким чином ніби підбадьорюючи себе.
Одразу ж у мозок ударила думка про настанови бійців, які побували під час обстрілу, - міни німець кидає по три штуки.

Сергій побічним поглядом окинув місцевість попереду себе і напівзігнутим пробіжком кинувся в першу ліпшу воронку.
Саме в цей момент пролунав вереск чергової німецької міни.
Вибух вдарив вибуховою хвилею по вухах, угору здійнялася хмара чорного диму по колу, дико завило залізо, що розліталося в сторони.
Вибухова хвиля вдарила в спину, піднятий вибухом пісок повністю занурив солдата, пил забив ніс.

Міна вдарила метрів за десять лівіше від укриття солдата.
Усім тілом Сергій втиснувся в круті укоси свого несподіваного укриття в очікуванні нового вибуху.
Хмара пилу, що піднялася, застелилася пеленою і накрила воронку з бійцем, задушливий сморід тротилу, дзижчання у вухах.

Минула хвилина, а можливо, і дві, ... нового вибуху не було.
Так само зі сходу сліпуче світило сонце, що сходить, надсадно нили зграї комарів, що налітали,
і над головою висіла непроглядна блакить ранкового серпневого неба.
Рукавом гімнастерки Сергій розмазав по обличчю прилиплий бруд, матюкнувся, випльовуючи пісок з рота.
Тільки в цей момент він відчув, що щось боляче впирається йому в груди.
Він підвівся, глянув вниз себе і отетерів...
Новий вереск міни, що наближалася, змусив його втиснутися всім тілом у укіс старої глибокої вирви
від великого снаряду і тимчасово забути про свою незручність.
Гахнуло вибухом за кілька метрів від його укриття.
У вухах бійця завили вищі ноти октави звуків, потім настала тиша... і повільний задушливий звук всередині мозку... у-у-з-з-зу-зу-зу-зу-у-у-у-у.
З якимось уповільненням Сергій відчував усім тілом, як його накриває новим шаром піднятого піску.
Щось сильно вдарило його по правій нозі, але ніякого болю він не відчув, тільки якось трохи вбік вивернуло йому ногу.

(кожен читаючий подальше вийобство може заперечити... простим символом мінус).

 

Тільки можна заздрити людині, яка має змогу та талант витягти з фантазії своїх мізків такі звукові коливання та частоти....

 

Взагалi то це флуд!
Ну раз розпочали флудити - а на РОП - 3 на Корчах у вас моторка не стояла? Там з «Комунiста» багато було «мареманiв»

 

Колега... ви праві... щось мені вже це остопиз... надоїло вже!
Беру ПАУЗУ на невизначений проміжок часу... АНТРАКТ!
Як казали німці під Бродами... "до потом!"

 

В наказі по 29-му армійському корпусу 6-ї армії Вермахту від 3 серпня йшлося про те, що основний удар частинами 71-ї ПД і 99-ї ЛПД
буде завдано в районі дороги Васильків - Київ на північ,
для подальшого розширення вглиб раніше захопленого плацдарму на північному березі заплави р. Вета.
95-й піхотній дивізії відводилася лише другорядна роль –
«...для підтримки наступу проводить посилену розвідку, відволікає на себе та зв'язує сили ворога, вилазками штурмових груп і діями артилерії».
Німецьке командування добре розуміло, що, проводячи наступ на південному фланзі КиУР,
їх частини можуть потрапити під нищівний фланговий вогонь кораблів Пінської флотилії та армійської артилерії з правого берега р. Дніпро.
Німецьке командування добре бачило на картах, що наступ на Київ на правому фланзі 6-ї армії можливо провести тільки прямим фронтальним ударом
з великими втратами в особовому складі підрозділів.
Виходить, що 95-та піхотна дивізія лише імітувала наступальні дії на території 14-го БРО КиУР –
ці потуги були лише відволікаючим маневром для відтягування уваги більшовицького командування.

***********************************************************************

 

ПАНОВЄ, зберігайте накопичену роками інформацію про події минулих часів на паперових носіях, тому що з часом мозкові звивини,
на жаль, втрачають властивості чіткої констатації дат подій та їх вагомих подробиць!
Для чого вся ця писятина треба?
Час дуже швидко спливає, вже давно пішли в вічність безпосередні учасники та свідки більш як 80-ти річних подій 1941 року.
Нині поступово вимирають свідки 70-х років, кому в ті часи було під 20 років та більше,
хто на свої власні очі бачив та обмацував руками предмети та наслідки подій 41-го, які в силу багатьох обставин були та і донині залишаються невідомими.

 

За багаторічні блукання територією ліній оборони 14-го БРО, а цей процес тривав не одне десятиліття, довелося КОМУСЬ
багато чого виявити, витягти, побачити та обмацати руками.
Якось згодом несподівано прийшла ідея, наносити на мапу даної місцевості місця виявлення тих чи інших знахідок,
аж до кількості відстріляних гільз різними видами зброї, залишків використаних частин ручних гранат,
хвостовиків мінометних мін та місць зосередження артобстрілів, скидання під час використання уламкових «сорочок» гранат та т.д. і т.п.
До подробиць фіксувалися місця виявлених останків людей, глибина їх залягання та трупоположення, місця знахідок зброї та боеприпасів всіх видів.

Незабаром це «нанесення» стало звичкою після кожного виходу «в металеве провалля часів 41-го», і дуже скоро самопальна карта
почала вказувати напрямки до місць нових перспективних районів пошуку, які почали виправдовуватися реальними знахідками.
З роками, стара різнокольорова мазня на мапі, почала уточнювати й розповідати ще більше подробиць, що відбувалося в 14-му БРО в серпні 41-го –
де, в якому напрямку, якими силами та яким озброєнням вели бій протиборчі сторони, яка була інтенсивність бою та багато іншої цінної інформації.
У той період часу в 14-му БРО конкуренти-слідопити з «гудлом» на п'яти не наступали, можна було знайти якусь непотребну частозустрічаючу залізяку,
оглянути її та й кинути поруч із місцем знахідки, прийти сюди за рік... а залізяка лежить, там, де її колись ви залишили.

 

...колись копАв серпень VII - VІІІ БРО - 99 л.П.Д. - 71 П.Д.
(по обидві сторони траси)

було таке ;
з одної позиції німецький кулемет МГ-34 відстрілював 100 набоїв
(2-3 осічки, 1-2 "клИни")
3-й номер розрахунку за цей час вистрІлював 2-4 обойми із свого "маузера"...
інколи (рІдко, коли було зовсім гАряче) стріляв командир зі свого МП-38/40...
таких місць там було близько 10-12

...нажаль на карту не наносив - асе по пам"яті...

З.ЬІ. ...настрІли там цікаві - (німецькі, французькі, мадярські, чеські...)

 

Наприкінці 80-х та і в першій половині 2000-х, масового всенародного «слідопитства» в Києві ще не спостерігалося,
а люди з армійським металошукачем в руках простими обивателями сприймалися дуже насторожено та з традиційним запитанням:
«Ну, шо... хльопці, тут у нас велика радіяція?»
У відповідь жартома «чорнобильці» традиційно відповідали:
«Недалеко звідси... так там так фонить, що у жінок радіацією спідниці аж по-пупа задираються!»

 

У районі кожного з дев'яти ДОТів 14-го БРО традиційно зустрічалися уламки від снарядів та мін, але з притаманною саме кожній споруді, з різною кількістю,
ступенем щільності та калібром застосованих тут артбоєприпасів.
Найменшу кількість артуламків було виявлено на доступних для досліджень територіях біля ДОТів № 105 та № 103 –
бій із німецькою штурмовою групою при підтримці 37-мм ПТО з доступних під час бою дистанцій.
ДОТ № 105 – одна з перших споруд, яку довелося пропустити через свідомість дитинства, юністі та старісті.
Зробимо деяку спробу розмотати клубок розвитку можливих подій навколо 105-го перших чисел серпня 1941 року,
але це буде не констатація фактів, а лише спроба прояснити події скрізь примарну пелену часу, можливо, те що тут могло відбуватися колись.
Що нам відомо із скромного мізеру більшовицьких архівних матеріалів:

З оперзведення № 038 штабу Київського УР до 18.00 2.8.41 р:
«...О 15.30 2.8.41 р. отримано повідомлення, що в районі хутір Мриги - Ходосівка блоковано кілька ДОТів.
Вживаються заходи до ліквідації блокування».

З бойового донесення № 005 штабу Київського УР до 21.30 2.8. 41 г.:
«... За даними розвідки частин КиУР, відмічено угруповання піхоти та артчастин противника в районі:
... на південь від хутора Мриги.
... 147-а СД - ДОТи №… 101, 104 блоковано».

З оперзведення № 066 штабу Київського УР до 22.00 2.8. 41 р.:
«… В районі Козине два батальйони піхоти з артилерію противника.
По показах полоненого, в цей район вийшли розвідзагони трьох різних дивізій.
В 17.00 2.8 в районі опорного пункту Мриги противник блокував дві споруди, під вечір ДОТи деблокували».

Що зараз відомо з мізеру матеріалів сучасної книги по історії бойового шляху 95-ї піхотної дивізії 29-го армійського корпусу Вермахту:
«… Передовий загін, який діяв з початку атаки від с. Козине на північний-захід в напрямку
до с. Вета Литовська, наштовхнувся в 09.30 на зайнятий бункер (14.5 км на північний-захід від с. Козине), який він помилково прийняв за бункер 103.
В 11.45 дивізія наказала передовому загону, щоб він захопив бункер № 103' та розташований поблизу бункер № 102.
Обидва бункери були сильно заміновані.
Зразу ж після опівдня передовому загону вдалось підірвати умовний бункер № 103' та придушити бункер № 102.
Атаки більшовиків в напрямку бункерів № 102 и № 103' були відбиті».

Випливає висновок з наведеного тексту.
Обстановка в районі 14-го БРО КиУР та навколо хутора Мриги в більшовицьких документах за 1 серпня не згадується зовсім.
Але саме німці згадують, що напередодні передовий загін 95-ї піхотної дивізії зачистив село Козине від більшовиків о 23.20 1 серпня.
Згодом надійшов наказ зі штабу 29-го армійського корпусу про початок подальшого наступу на Київ на світанку 2 серпня.
в своїх зведеннях, з різницею в півтори години, більшовики доповідали про блокування німцями двох ДОТів 14-го БРО,
але час події дуже різницця – це проміжок часу з 15.30 до 17.00.

 

Яка РІЗНИЦЯ?... а різниця в сприятті ЧАСУ... який плине незважаючи на наше сприйняття навколішного середовища.
Проміжок ЧАСУ... якихось... 40 років



Ненажерливість "особин", при "владі"... статки яких залежать від загальної бідності "народу"... йобана руська "єліта" за зеленими парканами... району КОЗИНЄ.

 

ДОТ № 103 був збудований в «гордій самотності» від інших споруд на оборонних лініях 14-го БРО... він сам...
серед густої стіни стовбурів старих сосен... він сам... з обмеженими секторами обстрілу... він сам...
без найменшої підтримки піхоти заповнення... він сам.. намагався відбиватися, але німці його обійшли та взяли легким штурмом з тилу, можливо,
і без втрат в підрозділі.
Так яким чином міг вести бій 103-й в таких невтішних для гарнізону умовах?
Сектора обстрілу амбразур ДОТу № 103: західна (права) – обмежений до 200 метрів, з пагорба в низину між стовбурами старого соснового лісу;
південна (центральна) – рівнинна місцевість з обмеженим оглядом до 200-300 метрів між сосновими стовбурами, з «мертвою» зоною лівої частини
за рахунок крутого схилу пагорба; східна (ліва) – по задуму проєктувальників, повинна була контролювати вогнем дві дороги.
Лісову грунтову, яка проходила за менш 100 метрів під височиною на якій була розташована споруда, та шосейну дорогу, вимощену бутовим камінням,
в напрямку з с. Козине до Києва.



Але за рахунок занадто близького будівництва 103-го до схилу пагорба, де різниця перепаду висоти з рівниною складає більш як 15 метрів,
більша частина грунтової дороги потрапляла в «мертву» зону лівої амбразури – дорога не прострілювалася та не проглядалася.
Шосейна дорога на Київ також повністю потрапляла для 103-го під густу зарості верхівок та стовбурів старого соснового лісу та листяного підліску –
суцільна природна «мертва» зона.
Схоже на те, що німецькі сапери 2-ї роти 51-го ШСБ могли обійти 103-й з заходу, по низинах лісової місцевості,
або пробратися по «мертвій» зоні під схилом пагорба зі сходу.
По слідах, які залишилися до нашого часу, чітко видно, що накладним зарядом вибухівки саперами була підірвана бронезаслінка центральної амбразури.
Щось конкретно про інші дві амбразури нічого визначити не має можливості – вони повністю знищені силою вибуху під час остаточного підриву споруди.



Схоже, що частина більшовицького гарнізону спробувала вирватися з заблокованої споруди,
але була перебита в передвхідному бліндажі та траншеї поряд з ДОТом, можливо, інша частина загинула всередині споруди або зодом здалася в полон.
В кінці бою, німці оглянули споруду зсередини, чотири гвинтівки гарнізону розкидали навколо вхідного бліндажу,
попередньо витягнувши з них затвори та магазинні пружини.
Під час бою гарнізон не встиг використати накопичений запас боеприпасів – цинкові коробки та кулеметні стрічки в ящиках з патронами
були буквально розчавлені та сплющені в бліндажі силою ударної хвилі вибуху під час підриву споруди.
Артпідтримкою німецької штурмової групи, виходячи з залишків уламків використаних тут мін, були дії кількох розрахунків 50-мм мінометів.
За німецькими даними – Bunker № 103b (він же ДОТ № 103 – Примітка) був захоплений саперами 2-ї роти 51-го ШСБ
в цей день 5 СЕРПНЯ о 14.30 – це був… BІBТОРОК.
З кінця 70-х років, серед законспірованої зграї «копачів-дотятників», руїни бувшого ДОТу № 103 мали умовну місцеву назву… – «ОРУЖЕЙНЫЙ».
Виявлені останки загиблого гарнізону 103-го в листопаді 1993 року були перепоховані на збірному військовому цвинтарі в районі ДОТу № 107.

 

103-й другої половини 80-х років... зверніть увагу на схил пахорба та старі сосни в секторі обстрілу східної амбразури

 

Понівочена та покручена силами вибуху протиштурмова решітка захисту входу в "глушник" 103-го, що ,можливо,
може звучати як російською "тупик"... досі експонується в музеї історії 2-ї СВ.
От були часи... все могло лежати навидноті роками та десятиліттями... мегаполіси знищують все навкруг себе...

 

А це вже середина 90-х... натуральна стара місцевість навколо 103-г, яка практично відповідала подіям серпня 41-го...
в 2000-х все це потихеньку зрізали на потреби "розбудови" особистих статків... деякі "особи" різко піднялися... із грязі в князі.

 

На фоні руїн 103-го... мій найкражий ДРУГ 90-ї, з яким разом випили не один десяток баклаг води...
досвідчений професіонал в розкопках, для якого рити землю на глибину... це насолода його буття.

 

А це вже нинішній жалюгідний стан... залишки... і досі в ебеї так і не вилізли німецькі фото моменту штурму 103-го... на жаль, що не доведеться це побачити.
Декілька разів, особисто, аж соромно це сказати... не зміг знайти місце розташування 103-го... інша, чужа місцевість, інша планета та дикі відчуття емоцій.

 

Підніму трохи тему, порився в фото по 14 Бро загалом по району 105-104 дота.Не густо, але на той час я думав що там вже вибрали під нуль все.

 

Ще район вісоти 105-104 дот

 

стандартний при кожному виході хлам

 

І закінчу вже зі своїм сміттям,використання німцями по 14Бро міні галушкою 150мм. Лежала біля здорової ямищі з підривами.Чи то сапери забули вкинути чи хтось приникав, один такий в ямі розлетівся на шматки.Район висота по леп від 105 дота де позиція 45 мм пушки.Гільз 150мм назбиралось там 6 штук нажаль фото вже втрачені.

 

39 років після другої світової... але тут головне - старі сосни, які були німими свідками подій перших чисел серпня 41-го навколо 105-го.



На початку 80-х район хутора Мриги та ДОТа № 105 - повна глушина південної київської околиці, пісчані дороги... довкола мізер людей, табуни диких тварин,
а нині... засихаюча пустош природи, засилля забудовників... та перенаселення території... поступове зникнення води.

 

Праве (німецьке) фото було дуже схоже на ракурс 105-го... але після перевірки виявилося... не той це бункер, а жаль.



Хоча права (західна) амбразура у 105-го висаджена силами (вертикального направлення) потужного вибуху накладних зарядів саперами штурмової групи 95-ї ПД, а скоріше - піонірами 278-го піхотного полку.
Але це було вже під час 2-го німецького блокування та штурму споруди.
Після першого блокування 105-го більшовикам вдалося відбити ДОТ, але вдруге... ні.