В мене виноград та вино хоббі, роблю літер 120-150, немає часу, але подобається мені це діло. Один сорт винограду дає ігристе, вже в погребі стоїть рік, поки розливаю в пляшки, але виходить шампанське. Думаю прикупити весною якийсь сорт білого винного, та не знаю яке, Рівненська обл не південь, думаю в кінці березня поїхати, порозкривати лозу.
Вітаю)) Все просто. Люди передають у Гданськ посилки з особистими речами, книгами, смаколиками та якимось інструментом. У місті усе пакується та їде на захід України Новою Поштою. За 2 тижні посилка приходить адресату. Як це відбувається у деталях - не моя страва. Задав запитання - можна мені впасти на хвост та отримати з Польщі декілька пакетів новітніх ароматичних дріжджів, поки в нас їх ще немає, а я вже напрацюю собі торбу досвіда. Кажуть можна. Задав питання, чи можна переправити пару пляшок у Гданськ - кажуть можна. От і все питання. А сам механізм мене не цікавить - хай це буде таємницею)))
Вітаю)) Оте з бульбашками, має назву Petnat, він же петнат. Як кажуть - шампанське для бідних (падлюки). Різниця в технології. Петнат - газування вина за рахунок вторинного бродіння. Шампанське - бродіння спровоковане внесенням у тихе вино додаткової дози цукру та дріжжів. Мені подобається Petnat, вживаю з задовооенням, у той час як від придбаного ігристого стає трошки зле. Щоб обрати біле у ваш регіон треба зафіксувати 2 речі - мінімальна зимня температура та річний САТ. Скоріш за все оптимальним буде якись ранній американський гибрид.
На хуторі під Диканькою якісь люди зафігачили "Панський чан". Ну, чан з гарячою водою, бар, музика, дівчата сміються, хлопці регочуть. Пиво і вино рікою, вночі - музон гупає, регіт, разврат, хтось когось ловить, свєтомузика, бухалово, оргія. ***** Сиджу в будиночку, топлю піч. Ах ви гади, думаю. От так, значить, да. Сволочі. ***** І тут, раптом: "Батько наш Бандера, Україна - мати, ми за Україну будемо воювати..." І дівчачі голоси, і хлопчачі. Хором над хутором, і ген-ген за обрій. І голоси якісь чисті, ну. ***** Ну, окей, думаю. Що ж, хай люди відпочинуть. Не моє діло, хто там кого ловить. Шо ми, в молодості не чудили, ну. ***** Піду у піч дров підкину, і старого пса поглажу. Співайте, хех, хороша ж пісня. (с)
Зустрічався хлопець Михась з дівчиною Оксаною. Вона мешкала сама у своїй квартирі. А він - з батьками у хаті за містом. Переїхати до неї не дозволяла самоповага. Типу, не хтів бути альфонсом. І так зустрічались вони майже 2 роки. І от нарешті вона знайшла якісь слова, щоб переконати його переїхати до неї. І в той самий день переїзду по дорозі його зупинили на блок-пості та "призвали" в армію. ... (тут повинен бути якийсь висновок але хз що писати) #немаєщастяужитті
Так, від нього голова не болить, колір темно-рожевий, а виноград в стадії дозрівання на лозі, пахне свіжим молодим вином, ягода сереньокрупна. Інколи домішую деякі сорти винограду із звичайним сортом "Закарпаття", щоб надати колір, також подобається вино із додаванням ягід чорної горобини (рябина), перебивши блендером із цукром, просто бомба. Ще один цікавий сорт, синій великий виноград, теща привезла із Котовська, то коли починає грати, синій, переграє, золотистий і теж дає чуть газ, але через 2-3 роки в пляшці, газ пропадає, називаю його "Оксана". Мені хоть ще не 50, але близький до фінішу.
Спекла мамо млинців з гуманітарного борошна. От бачила, що воно темне. І пекла усе єдно. У завжи голодних сусідськіх котів сього свято. На їх вулиці ся перекинула вантажівка з млинами.
Не ходило мені про технологію, а про можливість дальшої відправки з Гданська бо до цього міста я маю майже 400км, а у Польщі діє НП. Усі кошти покриваю - це не є проблема. Дивна справа, але нема можливості написати до Вас у особисті.
17 березня 1943 року сталася незагойна трагедія Другої світової війни та окупації України – Різанина в Ремелі. Цього дня спільний військовий підрозділ нацистських есесівців і польського батальйону шуцманшафту знищив населення с Ремель на Західній Україні. З 500 мешканців удалося вижити лише 73 людям. Учнів місцевої школи спалили живцем в одному з господарських будинків. Учні школи Ремеля, спалені живцем. Фото: Вікіпедія (с) Здається мені, що і тут без свинопсячих диверсантів не обійшлося.
Не потрібні були кацапські агенти - поляки в стосунку до українців були такими же курвиними синами як і кацапи!
Інколи навіть гірше. Дід моєї дружини відсидів 6 міс в польський тюрмі, бо співав без дозволу українськи пісні на весіллі. Також, пан не дозволяв без дозволу в лісі збирати сухі дерева.
Могло бути і таке. Але ж і москальня підставляла мирняк під репресії з боку німаків, безліч випадків було таких.
Буколічне. Про віди на врожай. Після чотирьох днів дощу, сьогодні на кілька годин навіть вилізло сонце. Місцевий клюб аграріїв садомазохістів одразу зайняв позицію низького старту перед початком картопельної лихоманки... Мої співчуття всім потенційним жертвам люмбаго.)) (c)
Надеюсь через неделю-другую россияне окажутся в таком же положении с топливом как мы два года назад весной когда все заправки стояли пустые.
Не всі і не всюди.... В моєму селі по матері до 39року пів села були поляки а пів українці... Польський костел стоїть за 100м від української церкви... На старому цвинтарі по один бік від входу лежать поляки по інший українці.... Баба в школі вчила і польську і українську мови...є фото підписане на плакаті українською мовою: церковний хор, і це за часів Польщі... Купа родин були змішані...моя баба українка в першому шлюбі була за поляком...їх розлучила війна бо в 39р він пішов на війну з німцями по завершенні село окупував сересер і його як врага народа не пустили до баби з дитиною в сересер а її не випустили до него в Польшу... тітці вдалось якось виїхати до батька в Польщу, там і залишилась...і заміж тітка вийшла за поляка виселеного з сусіднього селе...так я і маю двоюрідного брата по бабі (моя мати вже від другого шлюбу з українцем)...після 39 року поляків з села насильно вивезли в Польщу а українців з Польщі завезли в їхні дома... Саме більше для розбрату з поляками наробили кацапи...
