Російсько-Українська війна. Новини

Терни Ямполівка кацапські штурми БУЛИ.

 

Від початку повномасштабного вторгнення РФ, українські захисники ліквідували близько 431 550 російських загарбників.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на пресцентр Генштабу.
Як зазначається, загальні бойові втрати противника з 24.02.22 по 18.03.24 орієнтовно становлять:
особового складу ‒ близько 431550 (+810) осіб,
танків ‒ 6809 (+19) од,
бойових броньованих машин ‒ 13014 (+17) од,
артилерійських систем – 10668 (+34) од,
РСЗВ – 1017 (+0) од,
засоби ППО ‒ 720 (+0) од,
літаків – 347 (+0) од,
гелікоптерів – 325 (+0) од,
БПЛА оперативно-тактичного рівня – 8308 (+36),
крилаті ракети ‒ 1922 (+0),
кораблі /катери ‒ 26 (+0) од,
підводні човни - 1 (+0) од,
автомобільної техніки та автоцистерн – 14141 (+68) од,
спеціальна техніка / special equipment ‒ 1731 (+8) Джерело: https://censor.net/ua/n3479177

 

Наші артилеристи після виконання важкого завдання з радістю вертаються до рідного бліндажу.

Тут на хлопців чекають смачні страви, чай та тепло буржуйки.
Бійці зізнаються, що роблять навіть делікатеси з тушонки. Командир розрахунку інколи дивиться по Інтернету кулінарні передачі і потім куховарить смаколики. Після їжі – спілкування із рідними та сон.
Після відпочинку хлопці знову прямують на позиції. Бойова робота триває.

 

Від початку повномасштабного вторгнення РФ українські захисники ліквідували близько 432 390 російських загарбників.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на пресцентр Генштабу.
Як зазначається, загальні бойові втрати противника з 24.02.22 по 19.03.24 орієнтовно становлять:

• особового складу - близько 432390 (+840) осіб,
• танків - 6819 (+10) од,
• бойових броньованих машин - 13049 (+35) од,
• артилерійських систем - 10698 (+30) од,
• РСЗВ - 1017 (+0) од,
• засоби ППО - 721 (+1) од,
• літаків - 347 (+0) од,
• гелікоптерів - 325 (+0) од,
• БПЛА оперативно-тактичного рівня - 8318 (+10),
• крилаті ракети - 1922 (+0),
• кораблі /катери - 26 (+0) од,
• підводні човни - 1 (+0) од,
• автомобільної техніки та автоцистерн - 14191 (+50) од,
• спеціальна техніка - 1735 (+4) Джерело: https://censor.net/ua/p3479376

 

Від початку повномасштабного вторгнення РФ українські захисники ліквідували близько 433 090 російських загарбників.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на пресцентр Генштабу.
Як зазначається, загальні бойові втрати противника з 24.02.22 по 20.03.24 орієнтовно становлять:
особового складу ‒ близько 433090 (+700) осіб,
танків ‒ 6828 (+9) од,
бойових броньованих машин ‒ 13058 (+9) од,
артилерійських систем – 10714 (+16) од,
РСЗВ – 1017 (+0) од,
засоби ППО – 721 (+0) од,
літаків – 347 (+0) од,
гелікоптерів – 325 (+0) од,
БПЛА оперативно-тактичного рівня – 8355 (+37),
крилаті ракети – 1922 (+0),
кораблі/катери – 26 (+0) од,
підводні човни – 1 (+0) од,
автомобільної техніки та автоцистерн – 14198 (+7) од,
спеціальна техніка ‒ 1738 (+3) Джерело: https://censor.net/ua/n3479576

 

Від початку повномасштабного вторгнення РФ українські захисники ліквідували близько 433 840 російських загарбників.

Про це повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на пресцентр Генштабу.
Як зазначається, загальні бойові втрати противника з 24.02.22 по 21.03.24 орієнтовно становлять:

• особового складу ‒ близько 433840 (+750) осіб,
• танків ‒ 6832 (+4) од,
• бойових броньованих машин ‒ 13074 (+16) од,
• артилерійських систем – 10740 (+26) од,
• РСЗВ – 1018 (+1) од,
• засоби ППО ‒ 721 (+0) од,
• літаків – 347 (+0) од,
• гелікоптерів – 325 (+0) од,
• БПЛА оперативно-тактичного рівня – 8365 (+10),
• крилаті ракети ‒ 1922 (+0),
• кораблі/катери ‒ 26 (+0) од,
• підводні човни - 1 (+0) од,
• автомобільної техніки та автоцистерн – 14242 (+44) од,
• спеціальна техніка ‒ 1741 (+3) Джерело: https://censor.net/ua/n3479794

 

Зранку підори штурмували лісосмугу поблизу н.п Тоненьке, змогли просунутися та зайняти декілька позицій. Втрати з обох сторін.

 

Пацики з 46-ої ОАеМБр стоять як титани в Георгіївці, але зараз йдуть бої в самому селі навколо риболовного ставка - дуже непроста місцевість(руїни навколо водойми), важко закріпитись, противник має просування на 250 метрів вздовж ставка. Ситуація напружена, до Курахово 12 км, але він їм не світить, проте обстрілюють знатно.

 

Машовець

Я уже писал, что определяющим вопросом кампании 2024 года станет процесс формирования и развертывания враждующими сторонами стратегических резервов Поэтому любая информация, любые сведения о смысле, содержании и динамике его протекания будут иметь ключевое значение. Конечно, об этом процессе в Украине я писать ничего не буду, по понятным причинам, а вот внимательно посмотреть на врага — не помешает. Сначала определимся с терминами и сроками. Согласно планам российского командования (и соответственно, тамошнего военно-политического руководства) основная масса российских стратегических резервов должна приобрести боевые и оперативные возможности примерно в конце весны, начале лета. То есть, процесс мобилизационного развертывания своего войска, в своем основном объеме, российское командование планирует к этому моменту завершить. Это, так сказать, "в идеале", если не будет никаких сбоев, срывов графиков и поставок, поступление мобресурса будет осуществляться "бесперебойно и беспрепятственно" и т.д., или каких-либо "внезапно возникающих" внутренних траблов на рф не случится. Что, на сегодняшний день, по-моему, выглядит, скажем так, дискуссионно. Почему? Рассмотрим чуть ниже. Однако сформировать (создать) стратегические резервы - мало. Ими нужно с умом и наиболее эффективно воспользоваться. Это, в свою очередь, предполагает такой, достаточно сложный следующий этап (процесс), как оперативное развертывание определенных группировок войск на определенных операционных направлениях. Другими словами, командованию противника нужно определиться с планом, где, как, в каком составе и каким образом применить эти резервы. И соответственно ему провести целый комплекс ПРАКТИЧЕСКИХ мер по перемещению, сосредоточению и развертыванию этих резервов. То есть, проще говоря - превратить собственно сформированные резервы в развернутые группировки войск в конкретных районах, в конкретных направлениях. Да еще сделать так, чтобы противник (ВСУ) ничего "такого" не подумал, и ни о чем "не догадался". Однако, собирая буквально по крохам информацию о процессе формирования стратегичных резервов "на россии", заинтересованный в этой информации человек, вполне возможно, может прийти к ну очень противоречивым выводам. Попробую объяснить, почему именно. В рамках формирования стратегических резервов в составе русской армии, на данный момент, разворачивается целый ряд новых частей, соединений и объединений. Одновременно с этим даже формируются новые военные округа и реорганизуются отдельные командования. То есть, врагу почти ОДНОМОМЕНТНО нужно ну-у очень много ресурсов (имеется в виду, объем). Причем, номенклатура того, что ему нужно, образно говоря, "здесь и сейчас" – немалая. От аптечек и сухпаев до фронтовых бомбардировщиков и оперативно-тактических ракет. А еще вспомним, что все это нужно ТАКЖЕ и для действующей в Украине почти полумиллионной стратегической группировки российских войск. Поэтому, установленные российским командованием, сроки завершения основного объема мобилизационного развертывания его войска, кажутся, по-моему, скажем так, слишком смелыми. Я уже приводил пример с 27-й мотострелковой дивизией (мсд), где установлены "пожелания" по срокам приобретения боевых способностей основной массы штатных частей и подразделений этого соединения приходятся на конец апреля, но в реале - основная масса штатного и военной техники (ВВТ) может поступить в это соединение только в конце нынешнего 2024 г. Да и то, если не будет срывов в выполнении государственного оборонного заказа (ГОЗ) на рф (т.е. это лишь план-пожелания), что , в нынешних условиях, кажется, мягко говоря, проблематичным. Сегодня рассмотрим пару других примеров тех сложностей, с которыми российское командование, так или иначе, столкнется, или уже сталкивается, в процессе развертывания своих стратегических резервов. На оккупированных, в ходе серии советско-финских войн, в течение прошлого века, территориях (Карелия) сейчас идет процесс формирования 44-го армейского корпуса (АК) из состава "воспроизведенного" Ленинградского военного округа (ЛВО).

 

Основным элементом этого объединения должна стать 72-я мотострелковая дивизия (мсд). Кроме нее, в состав этого АК должны также войти:
128-я отдельная мотострелковая бригада (омсбр)
вероятно, 9-я артиллерийская бригада (или какая-нибудь другая по номеру)
70-я ракетная бригада (рбр)
отдельный инженерно-саперный полк (исп)
отдельный батальон управления
отдельный разведывательный батальон Ну и еще целый ряд подразделений, характерных для "корпусного комплекта войск (сил). При этом, интересно, что отдельного корпусного зенитно-ракетного полка "почему-то" не предусмотрено, равно как и отдельного противотанкового дивизиона или отдельного ремонтно-восстановительного батальона. Соединения, части и подразделения корпуса формируются в районах Петрозаводска, Сортавала и Луга. Очевидно, что после их формирования существует очень большая вероятность того, что какие-то соединения и части корпуса (скорее всего, 72-я мсд и 128-я омсбр, возможно также, что частично и абр и рбр корпуса) будут перемещены в состав, так называемой "Объединённой группировки вс рф на юго-западном твд", хотя с формально-официальной точки зрения, формирование и развертывание этого АК связывается российским военным командованием с "затягиванием" Финляндии в НАТО. Так вот, на "доукомплектование" соединений и частей только этого корпуса, российскому командованию почти ОДМОМОМЕНТНО нужно, как минимум 1210 единиц бронетанковой техники и ракетно-артиллерийского вооружения. Это, минимальные потребности (чтобы корпус приобрел минимальные показатели по боеспособности и боеготовности в запланированные сроки), даже в таком "оптимизированно-сокращенном" штате. В реальности российское командование может обеспечить (или лучше сказать, "запланировало"), поступление в корпус всего 55-60% ВВТ от потребности. И не "до конца весны - начала лета", а в течение всего нынешнего года. Это по ВВТ, по личному составу, еще интереснее. Планируется, что основными районами "вербовки" (или как сейчас модно говорить, "рекрутинга") в ряды этого объединения должны стать г.Санкт-Петербург и вся Ленинградская обл. рф. Это выглядит вполне логично – можно воспользоваться целым набором удобных "инструментов" для привлечения будущих контрактников. Например - сразу заманивать возможностью "служить недалеко от дома" (что, в сочетании со сравнительно высокой зарплатой, может давать определенные "бонусы", по крайней мере в рекламных целях), район дислокации и формирование корпуса - один из плотнонаселенных в рф, что также дает определенные преимущества в процессе набора и комплектации соединений и частей корпуса и т.д. Однако, на практике все эти плюсы перебивает один весомый минус – вполне реальная перспектива оказаться на ЛБС в Украине со следующими печальными последствиями для себя. Поэтому "доукомплектование" штатов частей и соединений корпуса, на сегодняшний день продолжается, скажем так, не очень резво. Мало того, что российские вербовщики в ряды этого объединения были вынуждены расширить возрастные рамки для потенциальных военнослужащих (18 - 64 лет), но и включить туда еще и так называемых "мигрантов" (18 - 55 лет), причем, как для российских граждан, да и мигрантов вполне разрешается поступать на военную службу в ряды этого корпуса БЕЗ ОПЫТА военной службы (конечно, это потребует организации и проведения хотя бы базовой военной подготовки для таких лиц). Учитывая тот факт, что ОДНОВРЕМЕННО формируются и разворачиваются не только один 44-й АК, но и еще целый ряд дивизий, бригад и даже армий, пусть даже в "оптимизированном" виде (штате), становится понятно, что российскому военному стратегическому командованию уровня, в этом смысле, нужно какое-то "нетривиальное" решение. Что касается человеческого ресурса, то здесь понятно - "мобилизацию никто не отменял", или может быть - "от частичной - к общей". И, скорее всего, так и будет. Но с ВВТ и другими материально-техническими ресурсами – несколько сложнее. Надо резко и одновременно наращивать производство, или "где-то взять" нужное количество этой ВВТ.

 

С производством, в силу целого ряда причин, у российского командования существуют определенные трудности (чтобы не вдаваться в цифровые детали, просто отмечу - объемы и темпы производства НОВОЙ ВВТ на рф просто не соответствуют "громадью планов" российского командования в сфере развертывания новых формирований). Итак, какой выход? Правильно – ремонт, модернизация поврежденной ВВТ и снятой с долгосрочного хранения (другими словами, "распаковка запасов"). Все логично, стратегическим резервам – стратегические запасы. Однако есть нюанс. Это долго и тоже не совсем соответствует темпам формирования стратегических резервов. Потому что? Да, начнем наращивать темпы ремонта и восстановления ВВТ на соответствующих производствах. Для этого их нужно модернизировать. Вот, есть акционерное общество (АО) "163-й бронетанковый ремонтный завод", который относится к сфере деятельности - НПО "Высокоточные системы" (структурная фирма государственной российской корпорации "Ростех"). Сфера деятельности – средний и капитальный ремонт (а также, сервисное обслуживание) таких образцов ВВТ, как БМП-1, БМП-2, танков Т-72 (модификаций – М, Б, Б1). Общий объем мощностей - примерно, 200-220 восстановленных единиц указанной ВВТ в год. Совет директоров принимает решение "модернизировать" производство на этом заводе, чтобы сократить технологический цикл и нарастить объем "конечной продукции" (добиться выпуска 400 единиц отремонтированной и восстановленной ВВТ в год). Выделяются соответствующие деньги, предпринимаются "неординарные" шаги и принимаются решения (например, по созданию отдельной площадки по ремонту двигателя УТД-20, БМП-2) и т.д. Но, темпы "растут очень медленно", по целому ряду объективных и субъективных причин. И в настоящее время позволят "существенно нарастить" объемы отремонтированной и восстановленной ВВТ на 163-м БТРЗ всего до 280-300 единиц в год. Вполне допускаю, что до конца года они там вырастут до запланированных показателей. Однако, еще раз, это возможно случится К КОНЦУ ГОДА, а не к концу весны - началу лета, как это нарисовали в своих "смелых" планах стратеги по ГОМУ российского гш. Поэтому, вывод. Когда мы в очередной раз слышим и видим "страшные" заявления каких-то иностранных "центров изучения войны", СМИ, неназванных "британских разведчиков" или других экспертов, в том числе и отечественных, о том, что вот-вот, "почти" летом", враг пустит в ход свои стратегические резервы и мы, в очередной раз, "все умрем", стоит всегда переспрашивать - а какие именно резервы, в каком состоянии и где враг собирается "пустить в ход"?

 

Загадка кацапської самоходки.
На фото є номер сау-117 який відповідає 9 артилерійській бригаді, разом з тим рядом, є тактичний знак 205 мотострілкової бригади. Згідно фото виходить поділили.

 

За даними Генштабу, станом на 22 березня 2024 року, орієнтовні втрати військ РФ в Україні становлять:

• особового складу ‒ близько 434 710 (+870 за добу)
• танків ‒ 6 840 (+8 за добу)
• бойових броньованих машин ‒ 13 111 (+37 за добу)
• артилерійських систем – 10 775 (+35 за добу)
• РСЗВ – 1 018
• засоби ППО ‒ 723 (+2 за добу)
• літаків – 347
• гелікоптерів – 325
• БпЛА оперативно-тактичного рівня – 8 388 (+23 за добу)
• крилаті ракети ‒ 1953 (+31 за добу)
• кораблі/катери ‒ 26
• підводні човни – 1
• автомобільної техніки та автоцистерн – 14 287 (+45 за добу)
• спеціальна техніка ‒ 1 749 (+8 за добу)

 

Працюють наші! Хто таке не любить?
Коли у "етіх" все горить підряд!
Тернопільські артилеристи добре луплять:
Гармати, саушки, боєприпасів склад.

 

Кирилл Данильченко

З моменту відходу російських військ з півночі України у квітні 2022 року смуга українсько-російського кордону від монумента “Три сестри” на межі з Білоруссю і РФ до "опорників" на річці Сіверський Донець (а пізніше – до ріки Оскіл на Харківщині, куди росіян вибили восени 2022 р.) є районом запеклої війни малих груп, саперів, засідок та артилерійських дуелей.
Багато в чому це сталося через лісисту та пересічену місцевість - поміж десятків кілометрів порізаних ярами посадок і лісових масивів, погано захищених нечисленними прикордонними заставами, де в 1990-ті активно процвітала контрабанда, зручно вести диверсійні рейди та нальоти.

Спойлер

Інша причина - запеклий український опір під час вторгнення. Місцеві рибалки, лісники, мисливці та навіть браконьєри і контрабандисти активно влилися у сили оборони, робили засідки на російські колони, допомагали розвідці й теробороні, не соромилися заходити на територію РФ з перших днів вторгнення.
Адже тут не було пієтету перед "старим кордоном" - якщо того вимагала ситуація, то заходили. Як робили це раніше на полюваннях, під час перевезення контрабанди чи сезонної торгівлі - поза прикордонними пунктами тут так було завжди й продовжилося з початком великої війни.
Встановити протитанкову міну на заїждженій колії і розтяжки на узліссі, повалити стовпи чи підірвати ЛЕП, розстріляти "водовозку" або автоцистерну паливозаправників, злити паливо з бака підбитого БТР і витягнути трофейний ПЗРК чи кулемет – це і є класична війна патрулів і малих груп.
Так було з українського боку раніше і продовжується зараз.
Звичайно, трапляється і навпаки, коли активно діють російські ДРГ.
Попри те, що штати прикордонних застав часто стали нагадувати за чисельністю армійські батальйони, а Сили оборони розгорнули в регіоні спеціальні частини (зокрема нового формування – "єгерські"), які брали участь у битві за Чернігів, але відстані тут все одно мають велике значення.
Батальйон у маневровій обороні має займати десять кілометрів у один ешелон. Насправді ж бували ситуації, коли він розтягувався і на 20 км, ще й відправивши частину людей у протидиверсійні команди, а частину - на мережу спостережних пунктів та охорону тилу.
Якщо це не дуже досвідчені частини свіжого формування, то ще добре, якщо вони можуть розраховувати на вогневу підтримку мінометного взводу та десяток пострілів з гаубиці Д-20 через хвилин 15 від початку вогневого контакту з супротивником. А за цей час може статися багато чого, навіть у стрілецькому бою.
Бо важко, коли на "опорнику" тільки два-три десятки вчорашніх мобілізованих, а в секторі діє одразу кілька ворожих ДРГ - нерідко трапляються масові заходи росіян під прикриттям їхньої 152-мм артилерії та іншого озброєння.
У РФ багато профільного спецназу: ГРУ, ФСБ, Федеральної служби виконання покарань, поліції, Сил спецоперацій, є і цілі бригади частин спеціального призначення. Хоч вони сточилися за два роки війни, добре підготовленої піхоти для дій у прикордонні у росіян вистачає.
Піхоти, яка сильна у стрілецьких боях, здатна швидко ставити протипіхотні міни, оснащена приладами нічного бачення та безшумною зброєю з якісними прицілами.
Тому з російського боку періодично з'являються десятки відео з розстрілами лісників, засідками в упор на волонтерські авто та поодинокі військові машини, наскоки на опорні пункти та викрадення у полон прикордонників.
До цього всього додалася ще постійна загроза від дронів-камікадзе і плануючих бомб, що вимагає залучення протиповітряної оборони.
Противник багато місяців б'є по прикордонних позиціях української артилерії та намагається зловити радіолокаційні станції ППО. А також зносить прикордонні села, як це відбувається зараз на Сумщині.
Тому для протидії повітряному полюванню росіян на північне прикордоння були перекинуті пускові PATRIOT, які в результаті покарали противника, збивши минулого травня в одному вильоті два вертольоти радіоелектронної боротьби Мі-8, Су-34 і винищувач Су-35, що супроводжував їх.
Російська авіаційна група тоді спробувала засліпити українські РЛС перешкодами і завдати ударів корегованими бомбами, але втратила дев'ять спеців і пілотів, а ті події стали відомі як "Брянська різанина".
При цьому ділянка північного прикордоння завжди була другорядною - і під час боїв за Куп'янськ після прориву в Балаклії у 2022 році, і під час Херсонської операції.
Вона радше відволікала сили на протидиверсійні дії та прикриття кордону, ніж була цікава у плані масштабних дій углиб території.
Росіяни вже пробували заходити тут і їм не сподобалися розбиті колони техніки та десятки покинутих без палива танків.
"Російський добровольчий корпус" (РДК) та Легіон "Свобода Росії" під час тогорічного весняного рейду на Грайворон також не йшов далі демонстраційних дій і наскоків.
Тоді бійці російських добровольчих формувань, атакуючи Грайворонський виступ, зайшли до села Козинка, захопили кілька бронемашин, "потріпали" прикордонників ФСБ, накрили артилерією завод “Монокристал” і хімічне підприємство, знищили гелікоптер та й вийшли.
Тому що тоді це було відволікання уваги від наступу на півдні в районі Роботиного й під Бахмутом.
У принципі, щось схоже відбувається і у нинішньому "передвиборчому рейді", до якого долучилися бійці РДК, Легіону "Свобода Росії", "Сибірського батальйону", а також формувань чеченців.
Їхні завдання - трохи військові, трохи політичні.
Трофейний (ще з минулорічного рейду) БТР-82 РДК завдав вогневого ураження по російському пункту переходу "Грайворон", де його і захопили РДК – це було символічно.
Щоправда, були втрати техніки й російських добровольців - Т-72, ІМР-2 та машини розмінування на мінному шлагбаумі. Але їхні танки через кордон все ж прорвалися та активно діяли.
Тривають артилерійські дуелі з виявленням та знищенням "Градів" і САУ у Бєлгородській області.
А заходження у прикордонне село Козинка та селище Горьковський створило яскраву картинку, як кремлівський режим зносить артилерією і авіацією свої ж села.
Також були удари вглиб російської території дронами-камікадзе, з накриттям станції РЕБ "Житель" та знищеною пів дюжиною бойових машин місцевих територіальних полків.
Плюс два десятки полонених російських військових та необхідність армії РФ перекидати тактичне ППО з інших напрямків.
Рейд російських добровольців через кордон у зручному місці у зручний час – це ще й спроба показати, що "87% голосів" за Путіна не означають, що його підтримують всі росіяни.
А для тих, хто справді підтримує, - це спосіб відчути на собі те, за що вони голосували: "СВО", яке "йде суворо за планом", евакуацію та відселення, а також удари по Бєлгороду і дим над будівлею ФСБ.

Зараз РФ рівняє з землею плануючими бомбами українські прикордонні села, розбиває дороги, мости, намагається дістати місця зосередження військових.
Взагалі, виглядає так, що цивільне населення з прикордонної смуги варто було виселяти вже давно - два роки великої війни вже минуло і час для підготовки був. Постійно нарікати на те, що чогось не вистачає (часу, грошей, організації) навряд чи можна.
Все північне прикордоння України може стати укріпрайоном.
А найкраща оборона у війні малих груп – це вогневе ураження ворожих прикордонних застав, мережі камер та всіх можливих станцій радіоелектронної розвідки і дистанційне мінування на "тій стороні", щоб не давати диверсійним групам комфортно заходити чи вже виходити з українського боку.
Активна війна триває й операції малих груп на кордонах, менше помітні для широкого загалу, нікуди не зникнуть.

 

Вчора близько 4 години ранку на позиції 92-ї штурмової бригади ЗСУ під Андріївкою рушила колона техніки фашистів.
Десять бронемашин: 2 танки, 3 БТР, 2 БМП, 3 МТЛБ. Штурмовики 92-ї бригади знищили майже всю цю групу. З десяти одиниць бронетехніки вісім було знищено. Одному вдалося втекти. Один БТР був утоплений орками.
Вижив лише один із його екіпажу.