Непогоджусь від слова зовсім.Віруючі люди з найбільш здорово психікою.Відсоток людей,які із-за сімейних чи особистих проблем спиваються або кінчають життя самогубством,найбільший серед невіруючих людей.Тому говоріть за свою психіку і не треба ображати інших.
Дискутувати з вашим братом, і не важно з якої конфесії це останнє що мені б хотілось.У людини або є совість і розум,або нема.Це дається від народження.І релігія тут ні до чого.Чоловіку з нормальною псіхікою не потрібна ні релігія,ні інші наркотики.Стосовно мене,то я вибираю науку а не мракобєсіє.
Припахує совком,але то ваш вибір.Багато представників науки були віруючими іще багато чого можна сказати,але то буде флуд в данній темі.
Я приехал с двухдневной поездки домой, почти два дня эти не спали, и по приезду домой, мне слышались, то ли комары, то ли мухи, жужжание, причем так реалистично и отчётливо, что отличить было нереально.
...если не спать неделю, две, три, то еще и не такое послЫшится/привИдится (на себе проверял...) Про пещеры - это свойство слух (уха+мозга) человека.
Про пещеры удалили, а вы успели процитировать. А что касается мозга, то когда я не спал два дня, то мой мозг активнее работал, причем намного, а потом на третий день отрубался. И когда рано вставал в 7-8 утра и ложился в 11-12 ночи, то чувствовал себя бодрее, чем когда вставал в 2-3 дня и ложился х... знает когда. Но все равно привидений не видел.
Практически все материальные "чудеса" можно объяснить.А вот,что происходит в голове - тут пока темный лес.Глаз и ухо передают информацию в мозг,однако мозг и сам может генерировать образы и звуки.Галлюциногенные препараты,наркотики,алкоголь способны вызывать изменение сознания,галлюцинации.Без сомнения действуют на мозг и другие факторы - эл.магнитные поля,давление и т.д.И как отличить где реальное а где галлюцинация...
Давайте я Вам "мистическую" историю расскажу про лес, немцев и ВОВ.... Было это около 20 лет тому назад.... Вторая половина осени, разгар грибного сезона - опят море. Собираю я значит опята один в лесу, небо тучами закрыто и туман.... И тут вижу через лесную дорожку перебегают два "немца " - два человека в немецкой форме с карабинами в руках. Грибы я собирал тогда кстати в районе Лютежского плацдарма - кругом окоп на окопе. Ну так вот, я понятно не решил что перенесся в прошлое, а решил что кино снимают где то рядом и продолжил подрезать опята дальше. Через минут десять пересекся уже с бойцами "Красной армии". В разговоре с ними я тогда узнал что это не съемки фильма, а есть у людей такое хобби - как реконструкция. Но что то мне подсказывает что пускай 95% продолжили бы спокойно собирать грибы после встречи с "немцами на месте где много лет тому назад земля была красная от крови солдат", то оставшиеся 5% дали бы деру вон из лесу и рассказывали бы потом за праздничным столом или возле костра байку -" да правду говорю два фрица-призрака из тумана вышли" С ув.
Років з сорок з гаком їхав я зранку з нічної зміни додому. Була вже мінусова температура, холодно а їхав на мопеді то ноги тулив до двигуна щоб хоть чуть зігритись. Залишалось вже з півкілометра. Виїзжаю на поворот і бачу таку картину: метрів з сто попереду дорогу переходить дівчина з відром води. Зовсім без одежі в чому мати родила. Я притормозив, вона неспішно перейшла і пішла з відром за магазин. Приїхав я ні живий ні мертвий.Про таке нікого не спитаєш і не розкажеш бо будуть пальце біля лоба вертіть.На свою біду був я добряче начитаний то ж рішив що це в мене щось з головою. Аж через місяць вияснилось що то мені не привиділось а так і було. Я що хочу сказати: бувають моменти до яких наша психіка не готова і немає чіткої грані між реальністю і видінням.
Чего Вы не готовы? Они частенько голые ходят и в людных местах днём. Вон киви до измены родине в Праге был и фото сделал. Идёт мадам себе не смущаясь. Фото 2010х. Если Вы к такому не готовы, то расширять сознания для встречи с духами при помощи разных препаратов Вам противопоказано категорически... А все очень просто. За публичную наготу в многих странах ЕС не штрафуют.
Ківі в той час був тількі один рік, ще й фільм Табор уходит в небо зі сценою коли циганка роздягалась здається не було, про цей фільм тиждень все село говорило. Люди були зовсім інші і я б сказав набагато кращі. А так то чім уже мене можна здивувати? Вже мабуть і нічим
Затруднение венозного оттока, короче, из-за недостаточности кровоснабжения головного мозга звон в ушах. О как загнул)
Скорее всего галлюцинации начались от усталости и недосыпа. Звона не было, отчётливое звучание жужжания, такое бывало, только разные звуки, например - голос, женский, мужской, знакомых причем. А звон бывает конечно, вот от давления, или когда близко боеприпасы падали, аритмия начиналась, задышка, а потом бывало и звон.
Доброго дня! Здається, що у людей нашого братства копачів таки моменти хоч раз, а в багатьох, мабуть і не раз, були. Що поробиш, специфіка нашого особливого середовища, наших знахідок, аура місць, де колись відбувалися зовсім непересічні події, учасниками яких були тисячі наших пращурів..... Все це накладає певний тягар на наші копарьські плечі. І я не скажу, що цей тягар для нашого брата-копача є чимось неприємним, навпаки, хто колись на це підсів , того з наших лав виб'є хіба що тільки смерть))). Бо всі ці відчуття з нами назавжди. Хочу і я поділитися одним із своїх незвичайних випадків, на який в мене немає логічної відповіді. Багато років, а практично з ранньої юності, вивчав я один цікавий об'єкт. Колись, в 20-30 роки це був літній військовий табір РККА, потім, в війну це стало місцем боїв, німецькою стоянкою, а потім, після війни , осередком для розміщення німецьких військовополонених, які відбували трудову повинність.... Коротше кажучи, містина ця була з історією, із нашаруванням аури, де перетнулися долі, історії, судьби багатьох тисяч людей в різні часи. Звичайно, що багато років там ''сталкерувала'' велика кількість нашого брата-копача. Як же ж без цього! Було досхочу всіляких містичних випадків, про аномальність цих місць ходило багато розмов. Найбільш цікаву і показову історію з тих, які траплялися і зі мною, хочу розповісти, раз вже я зайшов до вашого вогнища . Чого в ній більше - містики, марення або зорових галюцинацій, я і досі не маю гадки... Але відчуття тоді мене торкнулися сильні, словами не передати. А відбулося ось що. Влітку 2016 року я майже весь сезон розкопував одне цікаве місце, де нашарувалися знахідки різних періодів. Грунт піщаний, легкий, тому сліди моїх трудів було видно мабуть із космосу Багатьом із нас відомо це відчуття - очікування, поки нарешті минеться нудний трудовий тиждень, і ось нарешті вихідні, чергова поїздка з лопатою за своїм довгоочікуваним куснем щастя... Так було і цього разу. За якихось 40 хвилин я вкотре подолав шлях від станції до місця. Вже майже наближався до цілі, залишилося пройти ще 6-7 десятків метрів, але раптом побачив , що в моїх раскопах вже копирсається якійсь чоловік. Само по собі цей факт не був чимось дивним, бо в тих місцях нерідко можна зустріти на своєму приіску якогось невідомого (або надто відомого))) старателя. Настрій суттєво погіршився, бо чиясь компанія в мої плани не входила Але цього разу я зрозумів, що відбувається щось незвичайне. Щось було в людині, яку я побачив.... м'яко кажучи, НЕ ТЕ. Ії рухи, повадки, навіть одяг, мені когось нагадували.... Я сховався за стовбуром дерева і став спостерігати. Я бачив чоловіка, одягненого в чорні джинси, сіру сорочку з довгими рукавами, чорну бейсболку... Він не поспішаючи обстежував мій раскоп, орудуючи саперною лопаткою. Там навіть металлодетектор був не потрібен, навпаки, він би заважав, бо різнородні по металам і розміром знахідки (від дрібної монетки, гільз всіх часів та народів, до ведра або давнього емалевого чайника "полкового'' розміру) залегали пластами, МД просто б заважав. Там було необхідно мистецтво справжнього археолога, з лопаткою та пензликом. Забігаючи наперед, скажу, що за пару сезонів я розкопав це місце, як Шліман Трою.... але зараз мова про інше. Крім одягу і повадок людини, яку я бачив, навіть лопатка в її руках здавалася знайомою! Я повільно оглянув себе...і побачив на собі ... ... Саме так - чорні джинси, сіру сорочку з довгими рукавами ... Чорна бейсболка на голові була також присутня. На мить мене пробили дрижаки ... з'являлося розуміння, що я ... дивлюся на себе...зі сторони Опанувавши себе , я вирішив, що це якій неймовірний збіг, що містика мабуть таки буває в цьому світі, але ж не так очевидно! Але наближатися до розкопу я не наважився. Зробив гак, і криючись за стовбурами і кущами, обійшов місце зі сторони, і десь через 20 хвилин повернувся. Те, що там нікого не виявилося, мене чомусь не дуже здивувало. Ба більше, я навіть зрадів. Більше здивувало те, що на піску не виявилося якихось слідів недавньої присутності. А вони ж мали бути! Бо я чітко бачив в руках того ''фантома'' саперну лопатку! Та й свіжі сліди від взуття мали б залишитися... Але нічого цього не було. На піску були тільки напівстерті сліди моєї давньої діяльності , що відбулася тиждень тому. І от що це було? Як це пояснити в межах здравого глузду... Чесно кажучи, не знаю. Якась часова петля із моєю участю? Неймовірний збіг обставин?? Але ж чому не залишилося слідов на піску, які б мав залишити цей ''містер XX''? Залишилися самі питання. Але ж це було!!! Вибачайте, що може втомив вас довгою розповід'ю. З повагою.
Булоб зовсім не дивно, коли Ви продовжували розкоп, відчули б на собі чийсь погляд. Ми не можемо ці речі пояснити. Ті, хто можуть, по якійсь причині мовчать.
Там взагалі містина дуже дивна. Перше, що впадає в око, а точніше в ухо, це незвичайна, загусла тиша. Навіть птахів не чути. Особисто я їх там не чув взагалі. А я там бував на протязі десятків років, завжди одне й те саме - давляча тиша. Навіть комарі, коли навесні кубляться роями і атакують копарів, роблять це якось без звичного для цих комах жужжіння і шуму, з якимось мовчазним остервенінням, ніби мстяться за щось. Лише коли піднімається сильний вітер, в кронах сосен ледь чутно злостиве гудіння гілок, або десь вдалині почується шум впавшего сухого дерева. І знову тиша. А ще кілька разів бувало таке - йдучи давно знайомим і багато разів пройденим маршрутом, де знайоме кожне дерево, куст, чи навіть гілка, на кілька секунд настає якесь запаморочення, починає здаватися, що трохи заблукав... Роздивляючись навколо, знову помічаєш начебто звичні орієнтири..... Продовжуєш тримати їх в полі зору. А потім ... несподівано виходиш в зовсім незнайомі місця, яких ніколи до того не бачив , хоча перед тим йшов роками знайомим маршрутом і дивився на звичні орієнтири! Потім стає зрозуміло, що до цих невідомих місць ти йшов начебто дуже швидко, кілька хвилин, а виходячи звідти, виявляється, що минуло під пів-години.... Отакі дива! І таких випадків було під десяток разів. Камради, що там бували можуть і своє щось подібне розповісти.
Если честно я не верю в так называемые зловещие места. Относительно недалеко от моего дома есть парк, людей там всегда много даже сейчас в период войны если конечно погода прогулочная. Там природа, свежий воздух по меркам большого города, перекусить можно. Иногда я там гуляю со своей второй половинкой по выходным. Ничего потустороннего и зловещего я там не видел и не чувствовал -- парк как парк и не более. А этот парк известен на весь мир - это мемориал Бабин Яр. С ув.
Можливо, не відчувається саме тому, що місце це давно і довго навмисно робили велелюдним , особливо ще за радянських часів. Або, здається, там навіть хотіли зробити шламовий відстійник цегляного заводу . Щоб навпаки, витравити з цього місця будь-які зайві спомини про цю трагедію. Якщо там і зараз парк, гуляють люди, випивають та закусують , можливо і музика звучить , то деж там дослухатися до якоїсь аури чи скритого негативу. Але це не означає, що їх там взагалі немає. Можливо вночі, коли настає тиша... А можливо справа в особистому сприйманні чи не сприйманні якихось містичних посилів. В когось це розвинуто, а хтось навіть не замислюються над цим. І знов таки, поки не наступив момент коли це ''потойбічне'' несподівано вибухає в нас. Нарешті, я писав про місце, яке завжди, с кінця 40-х було дике і занедбане, із залишками руїн, окопів, і битого каменю, які несподівано вигулькують серед хащ і в траві. Там ліс виріс, містами дуже дикий. Тому і сприйняття отого ''потойбічного'' мабуть трохи гостріше. А вашому випадку - там цілий парк розмістився, добре, що хоч не з атракціонами. Народні гуляння... Трохи різні умови для сприйняття трагічного минулого. Та й нарешті необов'язково вірити чи не вірити в наявність таких місць. Вони існують незалежно від нашого до них ставлення. І іноді нагадують про себе в різний спосіб... Мабуть, просто не всі це відчувають.
Не хотіли там шламовий відстійник зробити. А намагалися замити яр, використовуючи, у тому числі, так звану вскришну породу (пісок, суглінок тощо) від цегляних заводів. З-за порушень проекту і збігу обставин, сталася трагедія, коли обводнені грунти, прорвавши дамбу, зійшли на Куренівку у районі сучасного трамвайного депо і стадіону Спартак. В інеті є досконале дослідження цієї трагедії. Наскільки я розумію, яр наразі частково засипаний, і на його лівих рукавах побудований житловий масив.
Сегодня случайна встретил(знакомца)65лет мужику.25лет назад начинали вместе коп.Наставник мой получается).Мужик мастер на все руки(мотоцикл Урал,гараж,первй мд ручной сборки).В 1998 видел у него много отреставрированных -покрашенных вещей,классных.Тогда много было.Не пет,не курит-вообще,а выглядит как полтергейст...... ,силует лица с трудом смог рассмотреть....без слов,обалдел......такое впечатление что каждая поднятая им вещь,забрала у него часть души.....просто мумия.Помню сбавил когда он в ванну,дома высыпал пол мешка мг гильзача латунного-мыть).....
