14-й БРО КиУР - ДОТ № 101

Як кажуть, істина виявляється тільки з пришестям якогось періоду часу.
Дивлячись, з роками, як новітні прилади пошуку в руках нової порослі старателів добивають залишки історичних нашарувань,
їх знахідки-трофеї показують дуже цікаві результати, з яких можливо зробити навіть... деякі остаточні висновки.
Так от, можна остаточно визнати, що на 99.9 % оборонні рубежі польових укріплень 14-го БРО КиУР - це польова австро-німецька оборона Києва періоду 1918 року.



В 1932-33 роках, при будівництві ліній оборони 14-го БРО, були збудовані тільки 9 (дев"ять) залізобетонних ДВС типу М2, можливо,
що якусь частину польових австро-німецьких укріплень 18-го року тоді тільки підчистили та підправили.
Протитанковий рів перед обороною БРО та "ополонки" східніше хутора Мриги - рили більшовики,
але правильніше буде... примусова рабсила з цивільних навколішніх сіл та міста, на початку липня 1941-го.
Основне підтвердження сказаного: в районах траншей та й в середині них не так давно виявлялось безліч військових гудзиків з австрійською символікою -
піхота, кавалерія, артилерія... тільки ще авіації не хватало.
Ременні бляхи та всілякі пряжки, залишки від різної амуніції, монети... та саме головне - це безліч латунних та залізних австрійських солдацьких смертників.
В деякій частині знахідок, особливо латунних, навіть збереглися паперові бланки, які були заповнені вручну в ті часи та ще непогано читалися в сьогодення.
Чим далі від Мригів на північ до Вети Литовської, тим частіше траплялися ці австрійські смертники.
Навколо, ну дуже старої та головної дороги з півдня, земля відригувала австрійські "смітники" - описувати не буду,
бо молоді делітанти слинами та фантазіями подавляться, там навіть були пляшки, кераміка та шкіра з тих часів.
Єдине скажу - "... все украдено до вас", тобто ці місця вибиті вже по десятки разів тими, хто там робив свої перші знахідки років 20 тому.
Бойових дій в 1918-му на теренах 14-го БРО не було, стріляних гільз дуже мало.
А от нарили траншеї австрійці кілометрами, завжди дивуєшся глибині їхніх 9 бліндажів в 1-й лінії - вони ще й досі глибиною в двоповерховий будинок.
До речі, в австрійських бліндажах 18-го року - австрійці з 95-ї ПД в 41-му залюбки розташовували свої міномети, коли драли тут сраку більшовикам.

 

Що цікаво, Макс Володарский, він же Ющенко, колись при зустрічах розповідав про "австрійський слід в 14-му БРО, якось у КОГОСЬ це проходило кріз вуха.
Та ось прийшов нині час, та його слова підтвердилися на всі 100%.

Пригадуються 80-ті, як в районі на схід від 107-ї, десь на глибині практично в людський зріст, пошуковим прутом був знайдений таємничий ПРЕДМЕТ.
Добряче гупнуло на глибині УРівської траншеї, вузьким зондувальним шурфом, спустили колегу в глибинну тишу пічаного грунту,
тримаючи та страхуючи його життя за кінчики ніг...
Щось він белькотить незрозуміле з глибини та почав конвульсійно сіпатися ногами, витягли назовні, він обтрусився від піску, встромили йому цигарку до рота,
він глибоко затягнувся клубком сизого нікотину... і ось тут він переможно показав свої руки перемазані густою рудою ржою.
"... (далі матюкики емоцій радості повернення до життєвого простору при стані раптового підйому водолаза з глибини морської безодні),
каже... "... щось кругле ТАМ, але не солдацький шолом... щось здоровенне... ТАМ... ВНИЗУ".
У всіх мурашки по шкірі він передчуття розмірів знахідки + з різними варіянтами фантазій можливого заволодіння загадковим предметом з глибини.
На перезмінку, однією саперною лопатою, десь за півгодини, дорилися до вершини цього РУДОГО предмету, а на ньому... незвичайно здоровенні бульки ржі
та він все більше зникає в глибині... та не має кінця та розміри весь час збільшуються.
Різні припущення миттєво відпадають, на кінець активний колега доривається, стоячи рачки в ямі, до кінця, затихає, досліджуючи та обмацуючи ПРЕДМЕТ рукою.
Каже: "... а я не знаю... що там... це, щось охіретітєльне... ми такого ще не знаходили, він в кінці, по краях, товстий та закруглений".
Роздуми та міркування.
Час йшов, прийшлось ще більше розширювати яму, бруствер відсипки грунту ріс на очах, благо, що місце розкопу на висотці, було куди землю скидати.
Обкопали ПРЕДМЕТ на дні ямища... та попадали на сраки від розпачі... це був... здоровенний ЧАВУННИЙ КОТЕЛ об'ємом більше 50-ти літрів.
Він був кинутий на дно закінчення траншеї, ДНОМ ДОГОРИ, на його вершині дві кільцеподібні провушини для підвіски на багатті або для переноски.

Чому його викинули? Одна з провушин разом з значною частиною боковини, була (колись!) мабуть при падінні вибита в трикутній формі від вершини.
А що далі? ПРЕДМЕТ, через дякий час, поїхав на збереження в таємничі засіки музею історії Києва... його подальша доля мені невідома.
Ось тепер все стало на свої місця, спочатку ми думали та були впевнені, що цей котел випадково розбили цивільні при будівництві польових укріплень КиУР в 1941 році.
А виходить, що нами був знайдений ПРЕДМЕТ з 1918 року, який використовували на той час австрійські солдати.

 

Щоб продовжувати, треба привести інформацію, яка надасть далі розумінню хаосу ситуації в обороні 14-му БРО в 41-му році.
Отже, до початку боїв в БРО залишалося ще 18 днів,...
з оперативного зведення № 004 штабу КиУР до 12.00 13 липня 1941 року:
«… Окрема рота 795-го СП (130 стрілків, 2 ручних кулемета та 9 вершників) прикривають вузол оборони:
висота 92.6, координати 77.26, висота 100.5, висота 89.5 (це конкретно про 14-й БРО КиУР в районі хутора Мриги – Примітка)».
Виходить, що всі польові укріплення БРО, по протяжністі по фронту до п"яти з половиною кілометрів,
були надані командуванням КиУР під контроль та оборону 141-го піхотинця та 9 коняк, які посилювалися двома "дігтярями".
Треба тут згадати, що були ще гарнізони 9-ти ДВС, які могли зайняти споруди на той час, але вони сиділи в своїх залізобетонних коробках окремо від польового заповнення.
Це ще десь до 50 чоловік, отже всього в БРО (без коней), виходить десь трохи більше 200 чоловік, біля 15 станкових та може до десятка ручних кулеметів.
По амбразурах всіх ДВС для 14-го БРО треба було б біля 25 станкових кулеметів, але їх в КиУР катастрофічно не хватало.
В ДВС № 106 та № 107 було лише по одному станкачу.

 

На початок війни 795-й СП входив до складу 228-ї стрілецької дивізії, то 5-ї, а згодом 6-ї армії Південно-Західного фронту.
На 13 липня полки дивізії вели бойові дії в районі Звягеля (бувший Новоград-Волинський) та повільно танули в особовому складі,
тому що її полки та батальони поступово розтягувалися по інших підрозділах та напрямках відступаючи військ в напрямку Києва.
В вересні 41-го залишки, декілька раз переформованої 228-ї СД, були передані в 37-му армію та танули в районі Окунинівського плацдарму, а згодом - знову в 5-ту армію.
Дивізія остаточно випарувалася в Києвському оточенні.
А от звідки та яким чином в 14-й БРО КиУР потрапила ОКРЕМА РОТА 295-го СП - історія замовчує, як і доступні офіційні архівні документи.
З бойового наказу № 002 штабу КиУР до16.30 14.7.41 р. стає відомо, а далі... що відомо з офіціальщини (мовою орігіналу).

Из докладной записки штаба КыУР от 13.7.41 г. в оперативный отдел штаба Юго-Западного фронта о положении частей укрепрайона:
«… – 28-й ОПБ и приданный на усиление 1-й пульбат (без пулеметов) занимают рубеж: хутор Петривськый – Вета Поштова – хутор Мрыгы.
… – отдельная рота 795-го СП (130 стрелков, 2 ручных пулемета, 9 всадников) прикрывают опорный пункт:
высота 92.6 – коорд. 77.26 – высота 100.5 – высота 89.5 (речь идет о 14-м БРО КыУР в районе хутора Мрыгы – Примечание)».

Из боевого приказа № 002 штаба КыУР к 16.30 14.7.41 г. о разграничительных линиях в укрепрайоне и наличии частей заполнения:
«… 3. ЮЖНЫЙ СЕКТОР – комендант сектора майор Лучников.
Состав войск: 1-й и 28-й ОПБ УР, 147-я СД, 1-е Кыевське артиллерийское учи-лище, 538-й и 555-й ПТД, 344-й ГАП, 1/219-й МД.
Оборонять район УР: справа – Корытыще, слева – хутор Мрыгы.
а). 28-й ОПБ УР оборонять район ДОТ: справа – хутор Шевченко, слева – хутор Мрыгы;
б). 600-й СП 147-й СД оборонять сектор УР в районе: хутор Корытыще, (искл.) Юривка, свх. Бильшовык.
Граница слева: Малютянка, (искл.) Юривка, Крюкивщына, пос. Чоколивка;
в). 640-й СП 147-й СД оборонять сектор УР в районе: Юривка, Кременыще, Лисныкы, хутор Чабаны;
г). отдельной стрелковой роте 795-го СП 228-й СД усилить оборону района ДОТ хутор Мрыгы.
д). 1-й отдельный пулеметный батальон УР коменданту сектора иметь в резерве для контратак по деблокировке ДОТ.
е). 1-е Кыевське артиллерийское училище, 538-й и 555-й ПТД, 344-й ГАП, 1/219-й МД оставаться на занимаемых ими огневых позициях.
Части полевого заполнения и артиллерия подчиняются непосредственно командиру 147-й СД».

Из боевого приказа № 004 штаба КыУР к 10.50 15.7.41 г.:
«… 2. Части Кыевського УР с частями усиления (147-я и 206-я СД, 2-я и 3-я ВДБ и др.) обороняют укрепления на фронте: Биркы, р. Днипро (урочище Княже).
… 5. Участок фортсооружений УР: (искл.) Билогородка – р. Днипро (урочиже Княже) оборонять 28-й ОПБ;
ответственность за оборону несет командир 147-й СД, в подчинение ему входят:
1-е Кыевське артучилище, 538-й ОПТД, 45-й ПТД, 344-й ГАП, 555-й ПТД.
Боевое охранение от 147-й СД на линии: западная окраина Тарасивка, высота, что южнее Юривка, южная окраина Вета Поштова,
на шоссе Кыев – Била Церква в 1 км южнее озера Вета, Ходосивка – в каждый пункт силою до отделения.
9. Командирам 3-й ВДБ и 147-й СД подчиненную ПТ артиллерию оставить на занимаемых позициях, остальную артиллерию свести в батареи,
дивизионы и полки, поставив их на закрытые огневые позиции.
… Командование южным сектором от Билогородка до р. Днипро возлагаю на майора Лучникова. Штаб его – хутор Чабаны (военный городок).
11. Командирам соединений вести непрерывную разведку в своих полосах, производя ночные поиски в составе групп по 20-30 человек,
вооруженных гранатами, бутылками с зажигательной жидкостью для истребления мелких групп противника».

Из оперативной сводки № 012 штаба КыУР к 21.00 16.7.41 г.:
«… 3. Приказом коменданта КыУР к 24.00 16.7.41 г. ликвидируются управления секторов обороны, их личный состав переходит на усиление штабов участков.
Командование северным участком возложено на командира 3-й ВДБ, командование южным участком возложено на командира 147-й СД».

Из оперативного сообщения штаба Кыевського укрепрайона от 17.7.41 г.:
«… 555-й отдельный артиллерийский противотанковый дивизион рассредоточен:
на восток от с. Круглык – 4 орудия; юго-западнее с. Лисныкы – 3 орудия; восточнее с. Лисныкы – 2 орудия;
западнее хутора Мрыгы – 3 орудия (странно, но западнее хутора, в основном, болота и густой лиственный лес, но есть и грунтовая дорога через болото в район 106-го ДОТа – Примечание)».

Из боевого приказа № 007 коменданта КыУР к 17.00 20.7.41 г. на перегруппировку войск укрепрайона:
«… 5. 147-я СД с частями УР (28-й ОПБ, 1-й ПБ) и частями заполнения (1-я рота 795-го СП, 409-й саперный батальон)
– командир 147-й СД полковник Потехин – оборонять полосу, обратив особое внимание центру полосы.
Граница слева – Вышенькы, (искл.) урочище Княже, Велыки Дмытровычи.
Штаб – в овраге на южной окраине Новоселыця.
Артиллерия – артчасти усиления 147-й СД по приказу нач. артиллерии КыУР».

Из оперативной сводки № 0015 штаба КыУР к 06.00 22.7.41 г. о действиях и положении войск укрепрайона:
«… 4. 147-я СД с частями УР (отдельная 1-я рота 795-го СП, 409-й саперный батальон) обороняет рубеж: хутор Корытыще, Юривка, хутор Мрыгы.
Штаб дивизии – Новосилкы».

Из оперативной сводки № 017 штаба КыУР к 04.00 23.7.41 г.:
«… 4. 147-я СД с частями УР (28-й ОПБ, 1-й ПБ) и частями полевого заполнения (1-я рота 795-го СП, 409-й СП) занимают рубеж обороны:
хутор Корытыще, Юривка, хутор Мрыгы.
Штаб дивизии – Новоселыци».

До кінця прочитаного можна зрозуміти, що фронт в районі Мригів тримала окрема стрілецька рота 795-го СП 228-ї СД, та ще... що це була 1-а рота.
Протитанкову оборона забезпечували 45-мм грамати 555-го ОПТД в кількості - 3 штуки.
До початку бойових дій залишалося 8 (вісім) днів.

 

На мій погляд, далі буде дуже цікавий документ, що стосується північного сектора оборони КиУР, але що було тоді там - те саме було і скрізь в КиУРі .
До речі, начебто як в північному секторі вже кілька днів почалась по-тихеньку "войнушка" "... с внезапно прорвавшимися" полчищами "автоматників" з танками.
Але... в цей час, більша частина німецької техніки стояла під Києвом по сільських садочках з порожніми баками, бо... ніхт петроліум,
а сталінські соколи це скопище знерухомленого заліза гордо... непомічали з височини. Ой як же тоді більшовикам пощастило! (далі мовою орігіналу).



Боевой приказ № 003 штаба КыУР к 18.30 14.7.41 г. об устранении выявленных недостатков в частях заполнения укрепрайона:
« В течение дня 12, 13 и утра 14.7 на всем фронте, особенно на центральном направлении в расположении 193-го ОПБ, наблюдалась не организованная,
бессмысленная, беспорядочная стрельба со стороны артиллерийских и пулеметных частей УР, расположенных на переднем крае, а также и отдельных бойцов,
не имея на то никакого распоряжения или указаний, подчас по инициативе отдельных командиров и бойцов.
Этим самым дается возможность противнику выявить передний край обороны и засечь огневые позиции артиллерии.

Старшие командиры и начальники своевременных решительных мер к устранению подобных безобразий не принимают и не стремятся навести в своих районах
должной железной дисциплины, в результате чего имеются случаи ненужных жертв.

Вопрос управления связи по прежнему остается в неудовлетворительным состоянии, хотя мы имеем достаточно времени привести всю связь в порядок.
Особенно возмутительным является то, что командиры пульбатов не стремятся узнать своих соседей справа и слева.
Личное общение не практикуется, не говоря уже о кабельной связи.

Царит полная беспечность, а там где и есть кабельная связь, то проложена преступно неграмотно, связь не охраняется, бирки на проводах не повешены,
через дороги не закопана, там, где нужно не подвешена, линия ежеминутно рвется и затрачивается много времени на восстановление и розыски своего провода,
в результате чего части на долгое время остаются без связи.
Помимо кабельной связи другие виды связи не используются, как-то: посыльные и др.

Полевые войска, расположенные в системе обороны УР, до сих пор не приняли боевого порядка, не окопались, боеприпасами не обеспечены,
конкретные задачи отсутствуют, а там где и окопались, то без всякой системы обороны, не говоря уже о системе огня.
Отрыты окопы без ходов сообщения, отдельными ячейками, не имеющими общей связи с отделениями, взводами и ротами
(ось саме це конкретно стосується і 14-го БРО - Примітка).
Старшие командиры не руководят. Все это происходит бессистемно, стихийно.

Маскировка окопов и всей системы обороны полностью отсутствует, хотя и имеется весь подручный материал.
Можно видеть отдельных бойцов и командиров, бродящих по переднему краю и в тылу без определенной контрольной задачи.
Отдельные бойцы и командиры, не входящие в состав того или иного подразделения не объединены.
В результате подобной беспечности и неорганизованности за 13.7.41 г. имеются убитые и раненые в 132-м ТП.

Имеющиеся площадки в системе обороны УР, где противник может высадить десант и посадку самолетов,
мер борьбы и охраны со стороны начальников секторов и командиров пульбатов не организовано.
Тыльные рубежи обороны не разведаны и не организована борьба с авиадесантами.
Дороги, подъездные пути не разведаны и никаких мер не принимается.

До сих пор не приняты меры к очищению тылов от войск, не входящих в состав подразделений.
По всему фронту можно встретить отдельных бойцов, автомашины, разбросанные боеприпасы и снаряды.

П Р И К А З Ы В А Ю:
1. Начальнику артиллерии УР и начальникам артиллерии секторов категорически запретить всякого рода стрельбу с артиллерии,
не вызывающей на то никакой необходимости по борьбе с отдельными группами противника.
Организовать борьбу с мелкими частями противника путем выделения отдельно кочующих орудий,
для чего составить план и схему действий кочующих орудий.
2. В течение 14 и 15.7.41 г. привести в полный порядок связь начальнику связи УР и организовать проверку всей системы связи УР.
3. Всю систему полевой фортификации привести в полный порядок и тщательно замаскировать.
4. Принять меры к очищению тылов.
5. Штабу УР проверить выполнение настоящего приказа.

Пом. командующего войсками ЮЗФ генерал-майор Советников
Начальник 1-го отдела КыУР майор Жало».

 

А далі виходить якийсь документальний ступор... в пізнанні митарського "бойового шляху" та фантомного зникнення ОКРЕМОЇ РОТИ 795-го СП 228-ї СД.
(далі мовою орігіналу).

Телефонограмма сообщения оперотдела штаба Юго-Западного фронта к 14.30 30.7.41 г. в оперотдел штаба КыУР:
« = СЛУЖЕБНАЯ ЗАПИСКА ГЕНЕРАЛ-МАЙОРУ ВЛАСОВУ. ПРОШУ ОТВЕТИТЬ. =
= 26.7.41 Г. К ВАМ БЫЛ НАПРАВЛЕН КОМАНДИР 795-ГО СП, КОТОРЫЙ ДОЛЖЕН БЫЛ ЗАБРАТЬ СВОИХ ЛЮДЕЙ - 73 ЧЕЛОВЕКА, НАХОДИВШИЕСЯ В 147-Й СД И УБЫТЬ С НИМИ В ФЕНЕВЫЧИ. =
= ВАШ ШТАБ НЕ ЗНАЕТ БЫЛ ЛИ ЭТОТ КОМАНДИР ПОЛКА И ВЗЯЛ ЛИ ОН СВОИХ ЛЮДЕЙ. =
= НЕОБХОДИМО НАМ СРОЧНО ОТВЕТИТЬ ПО ЭТОМУ ВОПРОСУ, ТАК КАК ЭТОГО КОМАНДИРА ПОЛКА НЕ МОГУТ НАЙТИ И В 5-Й АРМИИ, КУДА ОН ДОЛЖЕН ЯВИТЬСЯ. =
= ВРУЧИТЬ НЕМЕДЛЕННО ТОВ. ВЛАСОВУ. = = КАПИТАН ЦВЕТКОВ. = »

Телефонограмма сообщения коменданта КыУР к 15.00 30.7.41 г. в оперотдел штаба Юго-Западного фронта:
« = КАПИТАНУ ЦВЕТКОВУ. =
= КОМАНДИР 795-ГО СП ЗАБРАЛ У 147-Й СД СВОЙ НАЧСОСТАВ И ОБОЗ. =
= УБЫЛ 27.7.41 Г. ПО НАЗНАЧЕНИЮ, О ЕГО ДАЛЬНЕЙШИХ ДЕЙСТВИЯХ НЕИЗВЕСТНО. =
= ГЕНЕРАЛ-МАЙОР ВЛАСОВ. = »

Виникають одні запитання: чому за окремою ротою приїхав комполка795 особисто (а в цей час полк веде бойові дії без командира!)?
(від району Малина до 14-го БРО більше 100 км! – Примітка).
чому наголошено в зверненні тільки про 73-х чоловіках (півмісяця тому їх було біля 150-ти + 9 коняк!)?
чому в штабі КиУР нічого не знали про факт прибуття комполку795 за підрозділом, який був задіяний в "обороні" 14-го БРО?
чому комполка795 забрав тільки начсостав та обоз (а в роті 2 порокінні підводи), а що ж стало з рештою особового складу окремої роти?
Ось тут повний ступор в питаннях без відповідей... а що далі?

Из донесения штаба 228-й СД командиру 22-го мехкорпуса ЮЗФ о ходе боевых действий дивизии за период с 16.6 по 1.8.41г.:
«... 795-й СП занял оборону на северо-восточном берегу р. Ризня в районе с. Лумля (це 6 км на північ від Малина на період 31.7 – Примітка).
... К исходу дня 31.7.41г. в 795-м СП в строю осталось до одного батальона».

Отже зі складу 228-ї дивізії 5-ї армії на 31.7 випарувалося два стрілецькі батальони по 778 чоловік в кожному.
Чисельний склад окремої роти стрілецького батальону по штату на 41-й рік: командири - 6, молодші командири - 22, рядові - 150. Всього в роті - 178 чоловік.
Виходить, що до початку боїв в 14-му БРО займав оборону якийсь таємничий підрозділ 147-ї СД, а може, всеж таки, рядовий склад окремої роти і залишився...

 

З 795 сп дійсно все трохи заплутано. 228 сд фактично втратила з ним зв'язок 2 липня 1941 року, коли здійснювала відхід для зайняття оборони в Новоград-Волинському УР. Більшість частин 228 сд 3 липня відійшла на Новоград (зараз - Звягель), а 795 сп відійшов на Мархалівськ (зараз - Довбиш), і весь липень в складі 228 не перебував. Як склався шлях 795 сп далі на схід від Довбиша я достеменно не знаю, але одна його рота засвітилась у УиУРі, а полк згодом опинився у Феневичах, де приводив себе у порядок, і звідки прибув у склад своєї 228 сд в ніч з 30 на 31 липня 1941 року, маючи чисельність трохи більше батальйонна. Скоріше за все, весь свій о/с, особливо рядових, полк так і не зібрав.

 

На даний час вийшла ось така фотогалерея, але дивлячись на вертикальне фото справа виникає маленький нюанс... невідповідності.
Центральний (загальний) хрест на нижньому горизонтальному фото був замінений - це початок будівництва, верхне фото - цвинтар після закінчиння робіт.

 

Траншеї російські, "Киевский тыловой оборонительный рубеж", осінь 1915-літо 1916 року. Один з тилових польових укріпрайонів РІА перед Дніпром, якими прикривали переправи: Київ, Трипілля, Канів, Черкаси.
Австрійські гудзики і т.п. - імовірно на роботи задіяли полонених з Дарницького табору.
В РГВИА трапляються фрагментарні дані по цьому польовому укріпрайону. Наприклад, оця карта весни 1916 року (червоне - побудовані позиції, синє - запроектовані, але роботи не розпочато). Біля Трипілля залишки траншей 1915-16 рр. на супутнику досі проглядаються на схилах байраків:

 

Що сказати... а треба щось казати.
Після обґрунтованого уточнення від знаного спеціаліста того періоду історії Києва, як пан Volodarsky, треба йому з вдячністю подякувати.
Особисто дуже мало цікавився періодом світової історії початку 20-го століття - поверхнево, а коли не компетентен... "висновки" відригуєш спотворені,
але завдяки таким компетентним людям, як пан Максим, цю помилку вдалося своєчасно виправити.
Виходить, як завжди це було, болотяни чужими руками укорінювалися на давно захоплених територіях.
Тепер зрозуміло, чому саме австрійські смертники масово знаходили навколо основної (старої) дороги в 14-му БРО - це десь до 50 метрів на захід.
В той час, саме з цієї сторони дороги, росли старі листяно-соснові дерева під якими австрійці відпочивали коли їх всякчас конвоювали на місця земляних робіт.
Гудзики, пряжки, ременні бляхи та інше... - все це поступово наслоювалося обабіч дороги за рік (?) австрійських митарств в цьому районі.
Пану Максиму... "акі окі отворящему от мрака темені незнанія і бесовскіх заблужденій в познаніях міра сяго",... ЩИРА ПОДЯКА!
До речі, і на цій... "імпер"яторській" мапі вказана назва населенного пункту - село КОЗИНЕ (рос. - кОзино).
Особисто для мене, траншеї та бліндажі 1915-16 років в 14-му БРО так і залишаться в подальшому мовному використанні, як "АВСТРІЙСЬКІ",
бо вони були створені тяжкою працею саме військовополонених австрійців... в пам"ять про тих людей.

 

Пане Максим, питання до Вас, як до людини, яка своїми ногами пройшла по майже усіх «КиУРських» польових укріпленнях в 14-му БРО, що ж виходить,
що траншеї передпілля південніше протитанкового рову (рос. - ПРЕДПОЛЬЕ), теж були викопані полоненими австрійцями?
Траншеї передпілля дуже схожі по манері будівництва, на траншеї які збереглися південніше та на сході від ПК № 106, також схожі на сітку траншей північніше від ДВС № 107.
Чи бачили Ви в свій час шматок, можливо, протитанкового рову довжиною 200-300 метрів, який і досі зберігся по північному краю озера Шапарня, що на захід від ДВС № 107.
Досі не розумію, який сенс було його там рити - це не танконебезпечне місце та ще з природніми перешкодами на фронтальному підході до земляної загороди.
Давно було замічено, що на теренах 14-го БРО, за неділю боїв на початку серпня 41-го, німецька піхота 278-го ПП 95-ї ПД накопала різноманітних піхотних осередків
в декілька разів більше, за ті осередки та окопи, які нарили стрілецькі та артилерійські підрозділи обороняючихся більшовиків.
Тут навіть були знайдені кістяки 3 коняк з 9, на яких в свій час, можливо, гамселили «ліхіє» вершники з 795-ї окремої роти + повний набір від залишків шабельних піхов.
А от деж ділася сама «сєльодка» - невідомо, але у декого тоді з пащеки слина не капала, а струмкотіла потоками... в передчуттях заволодіння ржавим рарітетом. А... дзуськи!

 

По фрагменту ПТ рову західніше 107-го, то візуально не пригадую, але на карті позначка є.
Після того, як неодноразово бачив ПТ рови та ескарпи на берегах боліт, що і зараз нездоланні для техніки, не те що в 41, я вже нічому не дивуюсь.

Стосовно траншей південніше ПТ рову - проходив ними, і не пригадую, щоб там були поперечні траверси, як в траншеях 1915-16 рр.
Крім опорника по висоті вздовж краю лісу південніше Мриг і західніше ПТ рову та перед ним, траншея тягнеться через ліс на південний схід до Козина. Здається, десь в район ресторану виходила до Старообухівської дороги.
Оскільки згадок про неї нема ні в радянських, ні німецьких донесеннях, ні на німецькій схемі укріплень від А.Швачко, яка досить точна, то я вважаю, що ця передова траншея з"явилась там наприкінці 1943-навесні 1944 року. Справа в тому, що в період активних боїв зими 1943-44 рр. КИУР заново відновлювали для оборони. І якщо доти використали як є, то систему польових укріплень суттєво дорозвинули. Причому таке враження, що старі траншеї 41 року навіть не всюди прочистили, судячи по повоєнних знахідках в них і бійців, і заліза різного. Достовірно відомо по аерофотозйомці, що нові траншеї 43-44 років були місцями винесені перед позиціями 41 року. Наприклад, за північною околицею Боярки був потужний вузол оборони, винесений перед дотами. В 41 там взагалі не було траншей.

КИУР по факту представляє собою мішанину траншей 1915-16 рр., 1919-21, 1941, 1943-44 рр. Ну і тепер ще 2022-23...
Але якщо траншеї 1915-21 від траншей 1941 візуально відрізнити легко по наявності траверсів, то траншеї 41 від 43-44 вже не відрізняються.

 

Західний берег річки Конча (раніше - озеро), світлина зліва - 1927 р., світлина справа - 1926 р..
Це одні з красивіших місць берегової смуги КонЗАСу, за останні 100 років, та навіть за - 50, прямовисні урвища та пісчані спуски поступово обсипалися та оплили,
старі щоглові сосни повсихали, потім їх спиляли, поступово всихають старі дубові гаї на східному березі водойми.
Вода в річці стала сірою, риба хвора, але і таку її безжалісно знищують бракон"єри, рідких качок та лебедів відстрелюють арбалетами з оптикою,
про різноманітність сотень видів птахів на бувших луках до Дніпра...
все засипано намивним піском для розбудови маєтків всеукраїської підорасні та депутатні з прокурорщиною всіх мастей.

 

По світлині 1926-го року, що зліва, - через якіхось наступних 5 років, в районі, де на схилі урвища до р. Конча сфотографовані дослідники заповітника,
більшовики збудують киурівську ДВС під номером 109 - типова споруда М2 для 14-го БРО.
Ракурс зйомки з півдня на північ по руслу річки в сторону с. Вета Литовська.
Добре продивляються обидва береги річки, де проростають і донині ці різні види дерев, з заходу (зліва) переважно - сосни, зі сходу (справа) - дубняки.

На сучасній світлині 2023-го року, що справа - на мій погляд, можливо, це саме те місце зйомки 100-річної давнини, що на фото 1926 року.
Нині, десь за метрів 400 на північ, на західному березі річки розташований санаторій для відпочинку бувшої верхівки "ізбранних",
який збудували на початку 50-років німецькі військовополонені.
На місці повороту русла водойми, який можна побачити на обох світлинах, збудований пішоходний міст, який і до сьогодня поєднує обидва береги річки.

 

На сучасній світлині зліва - ракурс зйомки з півночі на південь по течії річки Конча.
Добре видно, що лише взимку без "зеленки", на якій відстані від бувшого прибережного урвища був збудований ДВС № 109...
сектора обстрілу на схід у неї не було - суцільна стіна дубів по протилежному берегу, як видно і донині.
На світлині 1927-го року, що справа - на мій погляд, можливо, це ділянка русла річки та західного прибережного урвища десь в районі ДВС № 101.

 

Унікальний та рарететний вид німецького озброєння... який більшовики поряд з ДВС № 102, як тогочасний бойовий трофей,
закопали та передали через простір часу в наші часи.
«Flammenwerfer 34» - пекельна зброя у вправних руках вогнеметника, але цьому розрахунку не поталанило в бою.



Скоріш за все цей "фоярцойг" міг бути втратою в бою саперів 51-го штурмового батальйону,
які прогризали більшовицьку оборону в 14-му БРО в перші дні боїв - до 5 серпня 41-го.

 

Питання до пана Максима (Volodarsky), всі 9 бліндажів на першій лінії 14-го БРО мають і досі шаленну глибину дна в порівнянні з 2-х поверховим будинком.
Так от таке питання - при такій глибині, по задуму в ті часи, бліндажі мали бути по рівнях двоповерховими, чи як?
Навіщо було копати на таку глибину, яку і нині дивлячись з дна вирви нагору... просто по об"єму переміщенного грунту... це неймовірна глибина.
До залізниці на захід від Тарасівки такі приклади фортифікації особисто не зустрічалися, а на північну частину УР - не компетентен.

 

14-й БРО - ДВС № 102... більшовицький трофей від підрозділу 2-ї роти 51-го окремого саперного батальйона... елітного... штурмбалйьону.

 

Про факт цієї знахідки... всім відома (киурологам) товста книга... чомусь тихо промовчала... мабуть, не до цього було навіть в приведених... фотоматеріалах.

 

Це той, що зараз в Музеї ДСВ?

 

Так, ця річ була знайдена... ще 80-ті роки ... вона ніколи не продавалась, а була передана по акту на державне зберігання,
де і досі всі можуть її побачити на власні очі.
В часи знахідки цього рарітету, якого нема навіть в болотних музеях, комусь пропонували значну суму, яка перевищує деякі продажі на райберті в багато зелених разів.
"Запальничку" вже декілька раз раніше намагалися хатньомузейні самозберегачі, через одну з замдиректеринь, викупити...
але ця залізяка знаходиться по акту на тимчасовому зберіганні.

 

На багатьох деталях - голова "дракона" з вилітаючим помум"ям.... красота.
Кран-перехідник від балона з запалювальною сумішшю до шланга цівки виводу заряду суміші.