Ланцюг з бензопилки "Дружба" складений у двое з велосипедной грiпсой...ото де жесть...сам теж вiдхвачював...
В де в сссрі можна було ланцюг з дружби знайти? Я дружбу тільки ц кино бачив, про наших лісорубів, "дівчата" називались.
На початку 80х у нас iх було...а "Дiвчата"-то ще чорно-бiле кiно... про БАМ Саме пiсля БАМу iх вояки i навезли...прапори iх пачками продавали... П.С.До речi,у мене йдосi cтоiть(майже не юзана).може кому треба?
Якось в одні літні канікули почався бум на ось такі пугачи. Сірники, трубка з фольгою, гвіздок, резинка з камери лісапєта. Вернувся в місто з канікул, там понятне діло, ця епідемія пугачів швидко захопила надовго все місто. Хлопали цілодобово. Хто посмілівіше заряджав 4-5 сірників, бувало гвіздок вилітав с трубки та ранив пальця. Но то таке.
Я с дружбы не видил,а вот велосипедные с намотаной изолентой рукояткой встречал. Да и увечья старались не наносить.Но за нее можно было схлопотать не по детски от ментов. А штакет сломал,попользовался или нет,выбросил и опять правопослушный паренек
Це не канонічне виконання! До трубки забивається свінец та гріється на газовий плиті доки розплавиться.
халтура, порушення технології, безтолкове ускладнення. Береться цвях, з шляпкою трохи більше внутрішнього діаметру трубки, підганяється більш меньш точно, також трохи, не зовсім, спилюється сіточка, відкусується приблизно 10мм, забивається в вже зігнуту трубку. Інший цвях притуплюється на половину заточки, згинається на 90 град, ним же робиться розтирання ініціатора, щоб точно клацнуло. 2-3 сірничка, тренувальний один. Запас по діаметру бажано не меньше половини, тоді дуже рідко викидає цвях, бо таки небезпечно, резинка його пуляє куди хоче.
Я такими з синьою ізолентою люстру розбив, тут первий раз з переляку став електриком, бо доки повернулись батьки з роботи замінив на стару з горища.
Самая простая бабахкалка делалась просто с десяток спичек очищали от серы потом находили плоский камешек ложили его насеру и наступали ногой а второй ногой подбивали пятку первой или другой вариант выкладывали спички звездочкой с серой в центре ставили сверху роликовый подшипник и кидали на него камень.
ми робили не тільки стрілялки і не тільки стріляли з чогось, ще всякі головоломки з проволоки, монетниці перевертайки, катушки на мотузках, йо йо здається, потім довідались як називається, плели всякі фігурки з тільки з'явившихся крапельниць, робили свистки класичні, майже сопілки і щось схоже на сопілки, батоги звичайні, конику показувати щоб не сачкував і бічи як в цирку, довгі...
А еще у нас была игра, не помню как называлась, ( да и игрой её с натяжкой можно было назвать) , в общем становились в круг, одна нога вперед, носками до кучи и кто то один с кирпичем делал вид, что сейчас бросит на ноги. И в конечном итоге - бросал. Суть игры" - не убирать ногу при фальшивых бросаниях . Убирать можно было только когда кирпич реально летел по ногам . Кто убирал без броска кирпича, тот проигрывал. Уж не помню что с ним делали...или на желания или на пинки.. и синяки были, и сбитые ноги. И даже переломы . Вот такие вот игры) куда там Doom... )
такої дурі не було, найжорсткіша "штандер" де дуже сильно вибивали м'ячем з круга. Але щоб камінням чи цеглою. Це ж чим думати треба, в чому крутість?
Ну типа , кто самый трусливый, что ли... Да и многие игры" в детстве мало обьяснимы с точки зрения здравого смысла. Те же самые пугачи и прыжки в снег на стройке..
пощастило чи що. Скакали з різних висот, типу другого поверху в пісок або стогу сіна, хто пам'ятає ті стоги довжиною метрів 100 і висотою з триповерховий будинок, той зрозуміє про що йдеться. Спочатку перевіряли куди впадем. Травми були від карбідних забавок і скакання в воду де попало, без дослідження. Мені якось довелось спіймати "розочку", дно розбитої пляшки, шрам є на півступні.
