А мы от завода Арсенала ездили выступать с ансамблем кудато под Припять. Помню таблички указатели еще - хозяйство Семенова. Вояки там стояли. Мы с Пугачевой вместе выступали . мы первые , а она за нами. На Арсенале потом грамоты еще дали как участникам ликвидации. И значки такие , капля крови а сквозь неё излучение...альфа, бетта,гамма ... Пили водку помню... кто то сказал что она выводит все... глушили как не в себя Всей серьёзности ситуации, по молодости лет , не понимали...
В напів моїй компанії працювала неймовірної краси молода жіночка, яка мешкала у селі під Прип'яттю. У такому селі, що згодом знищили та зарили вщент. Писала самьім лучшим ескулапам урср розписку, що ніколи не матиме дітей ((( Дитина в неї була, з 4 тої чи 5тої спроби... Але це було дуже важко. Стільки надій та сподівань та викидиш раз за разом...
Я в тому році першій раз одружився, та получив погони лейтенанта. Сьогодні три чі чотири рази виходили з ПС , бо повітряні тривоги, прокинули метрів 200 допоміжних кабелів , для обліку та потреб КПРЗ. Трішки зае...лозились , хатинку на ніжки завтра з ранку ставити. Ну оттак
Тогда еще запомнилось как по нашему селу сплошным потоком шли колонны с стройматериалами на киевскую трассу.
Офіційно про евакуацію дітей мови не було - ходили тільки слухи що шикується евакуація дітей, але потім як люди дізналися що з антонівського аеродрому партийні та совєцькі бонзи почали вивозити свої родини зробилася велика хрия. Так що офіційної, організованої евакуації дятей не було - люди самі вивозили дітей з Києва до своїх знайомих ти рідних в інші містаю я зі своєю донькою поїхав (взяв повну відпустку) до друга мого тати у Миколаїв. Пам'ятаю що Київ був мертвий - вечорами на Хрещатику майже не було людей, а як вертався до дому коли вже було темно, то по Артема їхали цистерни та змивали асфальт водою з якоюсь піною - було якось ніяково - Київ робив враження мертвого міста.
Да улицы были практически пустые.Еще помню что отец деду сказал что радиоактивное излучение нормально не изучено и он не уверен что армейские приборы правильно все измеряют.Так его обучали радиационной защите в что было говорить про простых солдат и офицеров.
Неважливо, як називається вулиця, якщо вона заасфальтована і на ній знаходиться вʼязниця, в якій сидить земленський.
Я тоді служив в рвсн,в псковській обл.Підняли по тривозі радіаційна небезпека,типу щось з боєголовками,пів години потримали,сигналізацію вимкнули.Пішли спати,аж в обід сказали про АЕС.
* * * Просвистівши вгорі репризу, Нас метал вибиває з гри. Але десь в телефонній книзі Залишаються номери. Той із Києва, той із Хуста, Той у скроню схопив ніштяк, В безстрокову утік відпустку, Дезертирував із життя. Ти гортаєш свої контакти. Трупи цифер - давно не ті. Та не можеш людей поховати В електронному забутті. Як їх видалиш? За екраном Відчуваєш німу печаль... Але гірше від кулі ранять Номери, що живі й мовчать. Доки був - пам'ятали ніби, А поїхав на рік - і пох. Ти нікому вже не потрібен, Хоч ти вижив, а хоч і здох. Ти їх любиш. Крізь сотні звужень, Що у графік вплете війна, Набираєш - мовчать байдужі Епітафії-імена. І в самотньому цьому акті Затискаєш сльозу в руці, Перегортуючи контакти, Ніби книгу живих мерців. © Дмитро Луняка #хороші_вірші
Приїхав додому, попасти не можу до квартири. Квартиранти дуже старанно зачинили двері. Блискавку ім у дупу ((((
Доброго вечора, шановне ЗА... паньство ! Спогади... Того ранку зателефонував однокурсник - аспірант кафедри ядерної фізики і сказав, щоб доньку ( 1,5 місяці на той час ) на двір не вивозили. А потім робили в КБ дистанційне керування до бульдозерів. Начальник ЦЗЛ заборонив пені їхати з цими комплектами ДК у відрядження на ліквідацію... Поїхав інженер, старший за мене років на 15, до півроку його не стало. Для мене це було потрясінням. Колеги повелителі фази і нуля, на фото частинка мого господарства.
Така кількість будматеріалів ... Тепличка чимала буде , справжній господар, міцний та сучасний , он який огородний візок в куточка причаївся. З нетерпінням очікуємо на врожай. Наснаги та гарного дня.
...моїй доньці ще й місяця не було - 2 травня ми гуляли у лісі... (вечором - на поїзд, у Трускавець...) ...хром з коляски зліз лушпайками на 3-й день... 3-го ... тоді все і почалося... "здрАстуй прИп"ять"... спогади невеселі - нас десь трое-четверо з тодІшнього складу "86....
оце то клуня! тут тобі і ТМки і кобельки і дротики і опори різної масті...клондайк! не крадуть кобельки? ПС: в мене на заводі біля депо лежав величезний барабан ААБЛ...лежав від будівництва заводу 1984р...лежав так що неможливо було під'їхати забрати щоб перевезти сховати...кінець кабеля вмокали в розплавлену смолу в консервній банці - щоб не натягнув вологи...декілька разів на рік хтось відрубував по метру-другому кабеля (свинець, люміній)
На следующий день после аварии нас с факультета отправили ремонтировать базу нашего института в Алтагире. На все про все было три дня. Расконсервировать, отремонтировать, перестеклить, проложить 200 м. нового кабеля, покрасить, подключить, запустить. И собак кормить. На четвертый день мы выехали обратно. Через восемь км уже шла навстречу нам колонна автобусов с детьми. Все успели. Даже убрать вновь проложенный кабель и засыпать канаву. Просто не тот рубильник включили и не те концы мерили.
Привіт пісятники! коптим? щойно посиділи покалякали з товаришем - був у нас ст зміни охорони...зараз воює в ВСУ...був під Бахмутом-відмітив 2й день народження...зараз відновлюються під Харковом...знімають дім...під Бахмутом теж знімали дім...за проживання і за все платили...хазяйка все записували: скільки разів помились, скільки разів прали одяг...за кожний раз 50 грн...сусід казав хозяйці: чєво так мало бєрєш с хахлов? їздять його особистою машиною...на ремонт скидаються...розповів ще багато всього, про що і писати не хочеться... з позитиву: - коли вони замінили ТРО- кацапи з протилежного боку обісцялись: правосєкі зашлі... - парні дуже злі...недайбоже зелопідари вирішать заморозити все на тих місцях де хто зараз стоїть - жити зелопідарам залишаться считані дні-години...все те блядство вже в горлі стоїть пацанам... якось так...
Заварив чаю. Домашній чай це кайф.))) Однієї чашки щось ся стало замало. Заварив другу))) Придбав вермишелку, сьогодні згадаю, як це - готувати вдома їжу))))
Профі , вечірніми шкарпетками ні кидати. Звичайно ни база , де повно електричних смаколиків , але щось таки познача ( нагадаю на гениках з 10 лютого )
