Вас влаштує тільки вилитий у заводській формі двійник,а у древнього коваля двох ідентичних виробів не було... І версія правильна напевно лише ваша?..Всього доброго.
Доброго дня.На копі попалась така сокира,підскажіть по періоду,є щось похоже на клеймо майстра,легка чистка,вага-675 гр.Дякую за увагу до теми.З повагою.
На мою думку-це універсал з розвинутим носком і п"яткою,для роботи з деревом: паз вирубати,щоку деталі підтесати.XVII-XIXcт. Давно у тему не заглядав знавець топорів-камрад KVP...Він би точно визначив.
Вітаю.Мені знахідка нагадує відновлений інструмент післа відламування частини леза або до передсмертя сточений... Схожий на цей,без більшої частини леза,що їх робив Закарпатський арматурний завод:
Добрый вечер! Подскажите пожалуйста, кто производитель этих топоров. На одном топоре клейма, как мне кажется, с двух сторон. Были подняты из одной ямы.
Схоже клеймо идентифікуть як виріб Володимрської чи Обнінської ВТК.https://popgun.ru/viewtopic.php?t=635683
Первый топор по геометрии и пропорциям очень напоминает Труд Вача Б4, но может быть также и Завод им. Кирова, что был в городе Токмак Запорожской обл., типоразмер Б4. По вопросу клейма ИТК - категорически согласен с камрадом mays2012.
Коллекционной ценности они не имеют, но топоры эти были когда-то очень хорошими сами по себе ... если не звенят, то нужно перекаливать. Изделия завода им. Кирова (Токмак) встречаются в наших краях нередко, пока завод тот был жив, много их выпустили и отменного качества. Если же первый из топоров с завода Труд Вача, они у нас реже встречаются, но не могу сказать, что редко. Что касается топора, рождённого в ИТК, как точно определили камрады, то они у нас куда реже проскакивают чем ЗiК или Труд Вача. Если сделаете фото сверху и снизу первого топора - попробую определить точнее кто он из двух вариантов... но может быть, конечно, и кто-то иной, мне не ведомый ...
Посмотрел я получше и увидел, что первый топор перекаливать нет смысла... если и пытаться его воскресить, то нужно перековывать ... вот только не знаю - нужно ли ...
В моїх краях така сокирка називалася "Фірманка" і була незамінним інструментом при кінному трелюванні деревини. Використовували або вже поламані сокири, або ж спеціально до мінімуму обрізували лезо, щоб мінімізувати травми людей і коней. Обух використовувався для забивання в деревину металевих клинів (цуфлинок), а короткого леза вистачало, щоб інколи підрубати корінь чи гілку, які заважали. Чого я пишу в минулому часі, хоча такі сокирки зрідка використовуються і тепер? Та тому, що нове покоління рідко дбає й про власну безпеку, а що вже говорити про коней...
