Муки выбора бюджетной AR-системы

"Розумних" вояків не так вже і багато. Вміння стріляти одиночними, як в автоматичному режимі, залежить виключно від роботи мозоку. За певних обставин, коли є потужний викід адреналіну, може відбутися "клинення" мозоку. Тобто стрілок від стресу не натискає на тригер. У мене було пару випадків на полюванні до війни, коли повернувшись назад в 10 метрах випригнув, зупинився і повернув до мене олень. Я просто був у ступорі декілька секунд. Для того, щоби цього не було треба багато тренуватися і відпрацьовувати на рівні рефлексу. Як правило, це мінімум 6-7 місяців щоденної стрільби в різних екстремальних ситуаціях. Але все одно, це не всім дано. На Сході, судячи з відеороликів і спілкування, у наших бійців майже не має автоматичної М4, загалом AR-ки з мисливським режимом.

 

Як правило, це мінімум 6-7 місяців щоденної стрільби в різних екстремальних ситуаціях. - Сколько у наших ребят что на передке времени было??? Потому думаю единицы может кто после 2014 года там умеют нормально стрелять....

 

Учение в бою это русская рулетка. Может и до 1-го боя, особенно в окопах и в лесу.

 

Я про это и пытаюсь сказать, хотя в этом ничего не понимаю так как Ак в руках держал в последних классах средней школы в начале 90-х годов.... Но возраст помогает мыслить логически - и тут понятно что людей на передке реально способных вести стрелковые дуэли - единицы..

 

Согласен. И лучшие результаты по выживаемости и стрельбе показывают те, кто служил в Советской Армии.

 

У меня есть товарищь, который 25 лет работает в личной охране очень высокопоставленного человека, за
эти годы в него вложено миллионы гривен - но это все в практику городской среды и защиты.... А когда он попал в реальные условия лесов и полей в развед подразделение - то ему выжить помогли селяне которые воевали вместе с ним, так как учили его науке стрельбы и всякой практики в условиях отдаленных от городских..

 

Є якась статистика? Виходить, що краще виживання показують люди 50+? Це коли та як вимірювали? І цікаво в якій армії і в які часи 6-7 місяців кожен день відпрацьовують вогневу підготовку з норм настрілом в екстремальних умовах.

Поки що багато питань, але дуже цікаво розібратися.

 

Якщо боєць щось не бачить, то це не значить, що цього нема - боєць бачить з рівня свого окопу (така в нього посада). У нас цілі бригади, бати і окремі роти воюють з М4, С7, Гротами та з іншими видами 556.

Клинення мозку - це не стрільба, це інший вид підготовки і стріляти при цьому не обовязково.

Судячи з написаного, то Ви особисто ніколи в житті не займались вогневою підготовкою ввіреного підрозділу.
Тому не варто писати те, про що маєте дуже віддаленну уяву, бо дуже схоже на отого тамаду весільного, про якого Щур передачу зробив.

Стрільця по 100му ВОС можна зробити за 2-3 тижні роботи, і стрільби всього по магазину на 1 день - просто треба вміти вчити.

 

типовий тамада, не читайте маячню - шансів вціліти більше)))

 

ну тоді саме час розказати свої думки з цього приводу. Бажано підкріплені власним досвідом. А то тут досить дивний діалог - типу всі такі "да...треба вміти...не всі вміють...". Ну то є тут хто вміє чи ні? Полюбому є якісь поради, приклади, життєві ситуації. Ну накрайняк киньте посилання на відео чи статтю. яке вважаєте інформативним в цьому плані

 

Та я розумію, але мені було цікаво, що буде далі)

 

Не поймите не правильно... Я не практикующий военный или стрелок с опытом... Как и многие в тему оружия стал погружаться только с началом войны....

Но почитавши немного теории, обратил внимание на исследование Министерства обороны США ... Возможно это полный бред конечно, возможно наши бесстрашные Войны - и правда лучшие в мире солдаты..

Способность человека убивать человека https://forum.pravda.com.ua/index.php?topic=926955.5
В 1947 году американский генерал Маршалл организовал опрос ветеранов Второй мировой войны из БОЕВЫХ пехотных частей с целью определить поведение солдата и офицера в реальных боевых действиях. Результаты оказались неожиданными. Менее 25% солдат и офицеров боевых пехотных частей армии США во время боя стреляли в сторону противника. И только 2% сознательно целились во врага.
Аналогичная картина была и в ВВС: более 50% сбитых американскими летчиками самолетов противника приходилось на 1% летчиков.
Выяснилось, что в тех видах боев, где противник воспринимается как человек и личность (это пехотные бои, авиационные дуэли истребителей и пр.), — армия неэффективна, и практически весь урон, причиняемый противнику, создается только 2% личного состава, а 98% не способны убивать.
Совсем иная картина там, где военные не видят противника в лицо. Эффективность танков и артиллерии тут на порядок выше, а максимум эффективности у бомбардировочной авиации. Что касается боевых схваток пехоты «лицо в лицо», то их эффективность — самая низкая среди других родов войск. Причина — солдаты не могут убивать.
Поскольку это — серьезнейший вопрос эффективности вооруженных сил, Пентагон подключил к исследованиям группу военных психологов. Выяснились поразительные вещи.
Оказалось, что 25% солдат и офицеров перед каждым боем мочатся или испражняются от страха. В качестве примера в документальном фильме «The Truth About Killing» приводятся воспоминания ветерана Второй мировой войны. Солдат-ветеран рассказывает, что перед первым боем в Германии обмочился, но его командир показал на себя, тоже обмоченного, и сказал, что это нормальное явление перед каждым боем: «Как только обмочусь, страх пропадает, и могу себя контролировать». Опросы показали, что это — массовое явление в армии, и даже в войне с Ираком около 25% солдат и офицеров США перед каждым боем мочились или испражнялись от страха.
Примерно у 25% солдат и офицеров наступал временный паралич или руки, или указательного пальца. Причем, если он левша и должен стрелять левой рукой — то паралич касался левой руки. То есть, именно той руки и того пальца, которые нужны для стрельбы. После поражения фашистской Германии архивы Рейха показали, что эта же напасть преследовала и немецких солдат. На восточном фронте там была постоянная эпидемия «обморожения» руки или пальца, которыми надо было стрелять. Тоже около 25% состава.
Американские психологи Свенг и Маршан, работавшие по заказу Пентагона, выяснили, что если боевое подразделение ведет непрерывно боевые действия в течение 60 дней, то 98% личного состава сходят с ума. Кем же являются оставшиеся 2%, которые в ходе боевых столкновений и есть главная боевая сила подразделения, ее герои? Психологи четко и аргументированно показывают, что эти 2% — психопаты. У этих 2% и до призыва в армию были серьезные проблемы с психикой.
Суть американских исследований человека в том, что сама биология, сами инстинкты запрещают человеку убивать человека. И это было, вообще-то, известно давно. Например, в Речи Посполитой в XVII веке проводили подобные исследования. Полк солдат на стрельбище поразил в ходе проверки 500 мишеней. А потом в бою через несколько дней вся стрельба сего полка поразила только трех солдат противника.
Человек биологически не может убивать человека. А психопаты, которые в войне составляют 2%, но являются 100% всей ударной силы армии в тесных боях, как сообщают психологи США, в гражданской жизни являются убийцами и, как правило, сидят в тюрьмах.
Ветераны США Второй мировой и Вьетнама, Ирака, и российские ветераны войн в Афганистане и Чечне — все сходятся в одном мнении: если во взводе или в роте оказывался хоть один такой психопат — значит подразделение выживало. Если его не было — подразделение погибало. Такой психопат решал почти всегда боевую задачу всего подразделения. Например, один из ветеранов американской высадки во Франции рассказал, что один-единственный солдат решил весь успех боя: пока все прятались в укрытии на побережье, он забрался к доту фашистов, выпустил в его амбразуру рожок автомата, а потом забросал его гранатами, убив там всех. Затем перебежал ко второму доту, где, боясь смерти, ему — ОДНОМУ! — сдались все тридцать немецких солдат дота. Потом взял в одиночку третий дот…
Ветеран вспоминает: «С виду это нормальный человек, и в общении он кажется вполне нормальным, но те, кто с ним тесно жил, в том числе — я, знают, что это психически больной человек, полный псих».

 

Так, вони найкращі! Наші воїни. Бо захищають свій нарід, свою землю. І вбивають вони не людей, а нелюдів, загарбників, мародерів, ґвалтівників і вбивць, які вдерлися в Україну з єдиною метою знищення української нації!
Коли ти бачиш знищені українські міста, довжелезні ряди свіжих могил українців на цвинтарях, жахливі картини злочинів геноциду у Ірпіні, Бучі, Маріуполі, Дніпрі, Запоріжжі, то які можуть бути роздуми щодо того, чи натискати на гачок автомата, чи ні?!!! Так, так, так! Натискати, натискати і ще раз натискати! І нищити, нищити, нищити всю цю роzzійську наволоч! Бо вони, як сарана, їх втричі більше за нас. Якщо не ми їх, то вони нас. Третього не дано! Це момент істини для України і українців!

 

Бредятина полная. Может, у американцев такая проблема и была - слишком дохуя думают и переживают, воевали не на своей земле всегда.
В нашей армии у пехоты есть 3 проблемы при стрельбе -

1) многие не умеют нормально прицельно стрелять. Разговаривал с солдатом, тот говорит, мне обязательно нужна оптика на АК, а то дальше 70 м никак не могу попасть во врага. При этом тот воевал на Донбассе, много раз отбивал штурмы противника из окопа. Как многие знают, АК74 с открытых и на 300 м неплохо попадает по грудной и даже дальще, просто в условиях стресса тяжело тщательно целиться, адреналин.

2) страшно, что в тебя попадут, поэтому или забьются в норку и не отсвечивают, или стреляют вверх, не высовываясь из окопа. Насколько я знаю, убивать врага никто не боится, боятся что в них попадут. Ну и ни разу не слышал, чтобы кто-то обоссался, хотя не исключаю, что изредка такое бывает.

3) не погут понять, где противник, плохо отслеживают ситуацию вокруг.

А так да, нормальных штурмовиков единицы, остальные боятся и не умеют идти штурмовать, но эти единицы делают 90% успеха.

 

Насправді є психологічні феномени, які дозволяють драматично змінювати ті співвідношення.
Тобто коли війна загарбницька, або не пов'язана напряму з інтересами конкретних бійців, їх здатність вбивати одна. А коли людина захищає те, що їй дорого, від нападника - геть інша.
І навіть ступінь PTSD після цього інша.

 

Друзі, підкажіть будь ласка розглядаю варіант з покупкою POF-USA Minuteman 16.5’’ кал .223 Rem. можливо хтось мав вже досвід з нею? розглядаю арку щоб базово в ній нічого не міняти, можливо ви порадете аналог (вона зараз в ібіс 114к - знижка)

 

POFки в цілому мають хорошу якість збірки, але маючи ціну в 114к можна докинути трохи більше і взяти щось типу Кольта М5 чи ДДшки за 150 та 180 відповідно.
Нічого базово в арці не міняти не вийде, арка за своєю природою це офігенний конструктор і рано чи пізно захочеться підганяти під себе.
Конкретно в мінутмені, на мою думку, жахливий приклад і пістолетне руків‘я, плюс доведеться докупити прицільні, ремінь і магази як мінімум.

 

Так, але Кольт чи ДДшки за 150 та 180 це ж не 114 порівняно з POF...
По Кольт М5 в чаті вище писали що є по ньому моменти
Просто якщо рахувати то Minuteman за 114к + прицільні, ремінь і магази вийде в районі 150к (а ще буде знижка 10-15%)

 

Якщо розглядати суто бюджетні зразки до 150к в сумі з прицільними і розхідниками, я би мабуть рекомендував сіг м400 тред, колись були в стволі.
Її основний недолік це вага за рахунок ствола з нержавійки, але вона має чудову збірку, надійність і повний амбідекс з коробки. Дешевша за пофки і приємна у використанні, шкодую що не взяв собі таку за нагоди.

 

Цікаво, гляну і почитаю за неї

 

Вітаю, а в чому недолік? Вага - 3.2 кг. На вагу скоріш впливає не сплав з якого зроблено ствол, а контур. У M400 він стандартний. Питання до власників SIG M400, який баланс у карабіна? Чи зручний при переносах та вскидуванні/прицілюванні?
Бо той же IWI Zion цікавий варіант, але за рахунок трохи збільшеної товщини ствола за газблоком та важкого ців'я клює вперед. Savage MSR 15 - взагалі відчувається ломом. Можливо до цього можна пристосуватися з часом, але у мене склалося таке враження після відстрілу магазину з кожного в більш-менш практичному стилі.

 

Недолік, бо вища за вагу арки з класичним контуром та іншим матеріалом ствола. Мій 14.5 аерік важить біля 2.8 неспоряджений.
На мій досвід користування сігом товариша, менш зручний за класичний контур/матеріал ствола, але амбідекс і якість виготовлення за його ціну такі речі перекривають

 

Що таке класичний контур? Матеріал - взагалі немає сенсу обговорювати, якщо це не якийсь карбон. Що нержа, що чорний метал мають приблизно одну й ту ж щільність.
Ось сайт аеро https://www.aeroprecisionusa.com/m4e1-complete-rifle-16in-223-wylde-mid 14.5" у них немає, 16" важить - 3.12 кг.

 

Мабуть на увазі говермент профайл.
А з нержі, доречі, дуже часто виробник робить товсті контури. Одна з причин того є бажання покупців на нєржі мати купні стволи, а інша, як не дивно, безпека. Бо нержавіючі ствольні сталі схильні до охрупчування при низьких температурах.
І бувають, що лускають при пострілі на морозі.

 

Берить POF-USA це арка преміум лігі.

Кольт це ніжня лига арок.
ДД арка гарна, але почти всі на ней міняють обвіс.