А ще мобільний світильник з старого акума компютерного безперебійника, світлодіодних лент і 2л пляшки живчика
Чи можна цей запитать від авто акум? https://hik.ua/index.php?route=prod...ZBsydak3WRlprmjsVKayAPbAkZWmJBYAaApaqEALw_wcB
подібний безперебійник і в мене...воно то можна...от тільки питання в тому що гелевий проживе довше бо він розрахований на такий режим роботи а стартерний помре швидше...стартерний не допускає таких розрядів як гелевий...хіба контролювати розряд автомобільного АКБ і не допускати зниження напруги менше 12в.. http://www.sv-systems.com.ua/products.php?id=700&code=712 тут і безперебійник і акум 18аг до нього є.. я там брав
Всі ненавидять совок, але (навіть зараз) час від часу чую/читаю виправдання окремих речей, типу, талановитої скульптури, ялинкових прикрас, олів'єшкі, розкішних станцій метро, людини-амфібії і усієї цієї параші на чолі з їбучім пломбіром. Оскільки я не здатна під кожним постом про видатне совєтське мистецтво, чи про олів'єшку з ковбасою, чи куркою, чи хвостами міфічних раків, урочисто іменованих шийками, чи про охуєнну наукову фантастику, платівки фірми Мелодія або будь-що інше, ну, не здатна я гасати фейсбуком та під кожним постом писати "ні, це хуйня", "і це хуйня", "і все хуйня", то напишу окремий пост, і може здійсниться диво і мене попустить. Нічого в совєтському союзі хорошого не було. От нічогісенько. Це було хоррор-шоу, в якому я прожила здоровезну частину мого життя, яку я ненавиджу до нестями. Тупо вкрадені дитинство та юність, які мали б бути найкращим часом в житті, але не судилося. Совєтьский союз – це один здоровезний, циклопічний, монументальний піздьож. І я не про політбюро та партійних діячів, не про програму Врємя чи Піонєрскую зорьку, я не про цю гидоту, не тільки про неї. Піздьож був скрізь. Повітря було просякнуте піздєжом. На пиздежі трималося все – це був такий універсальний цемент для будь-чого совєтського. Пиздіти не було впадлу. Пизділи усі. Вчителі, учні, батьки і діти, пизділи продавчині і покупці, пизділи журнали Крокодил та Перець, Вєсьолиє картінкі та Барвінок, пизділи врачі пацієнтам, пацієнти врачам, пизділи вдома, на роботі, на побаченнях, пизділи в ліжку і так надалі, цей список нескінченний. Навіть в сортирі, совєтська людина не була позбавлена піздежу, бо за відсутності туалетного паперу витирала сраку газетою з надрукованим піздєжом і пизділа сама собі, що це нормально і все гаразд. Крім того, шо всі пизділи, усі ще й пи́здили. Пи́здити було теж не впадло, а навпаки – почесно. В совєтському союзі нічого свого не було – геть усе було спизжено. Спизженими були території, історія, ідеї, дизайни, технології, тощо. Краще за всіх жилося тим, хто мав доступ до грошей і пи́здив саме гроші, хто не мав такої можливості – пи́здили речі, продукти, інструменти, болти і гайки, речові докази, а всрата інтелігенція пи́здила олівці та папір, бо більше нічого не було, а щось на виробництві спи́здити необхідно, ну, а як інакше? Пропаганда була скрізь, з перших дитячих книжок, де був вічно живий дєдушка ленін, до похорон, де зачитували досягнення покійного в соціалістичному змаганні. Уникнути пропаганди було неможливо – вона була в дитячих садках, школах, лікарнях, на будь-яких виробництвах, на вулицях і в кожному будинку. Святкувалися виключно ідеологічно правильні свята – жовтнева революція, день совєтської армії та флоту, жіночий день на честь якоїсь Клари, перше травня, та день совєтської конституції, який я любила більш за все, бо це був вихідний на день мого народження. Навіть здавалося б нейтральний Новий рік був суто пропагандистським святом. Жахливим було все – привітання генерального секретаря кпсс, куранти, лицемірний голубий вогник, навіть ялинка у кожному, сука, домі була ідеологічно правильною – блискучі червоноармійці і менти, ракета з написом ссср, підводні човни і танки, супутник і – червона зірка вінчає цю красу. Щодо олів'єшкі. В мене немає питань до фантазійного француза-винахідника, інгредієнтів, маянезику та смаку в цілому. Хєр би й з ним. Але тільки совєтська ідеологічна машина спромоглася примітивний картопляний салат зробити головною стравою року, центральною їжею совєтської гастрономічної культури, і взагалі – культовою стравою на всі часи аж до сьогодення. Зубожіння було страшне. Навіть партійні функціонери мали небагато – окрему квартиру, службову машину та державну дачу, ну і мали можливість терти сраки совєтським туалетним папером, який був тим ще наждаком, та обирати з усіх п'яти видів ковбаси. Аргентинську яловичину чи свіжого тунця навіть вони не куштували за все їхнє їбучє життя. Краще могли б жити ті, хто розкрадав соціалістичну власність, але вони сцялися, і не дозволяли собі справжньої розкоші, нащо пиздили тії мільйони – не зрозуміло. Ще туди-сюди жили валютчики та фарцовщики, але можливостей в них було набагато менше і ризикували вони бувай здоровий. Решта жили жахливо, а найжахливіше ті, хто крім паперу і олівців нічого не міг спиздити. На літературі та мистецтві не хочеться навіть зупинятися настільки воно огидне. Все, що я писала вище притаманне совєтському мистецтву в першу чергу, бо воно було головним рупором ідеології, і часто більш совєтським ніж політбюро itself. Суцільна пропаганда, лицемірство, піздьож та плагіат. Ніхто не хотів малювати (чи знімати, чи писати – не має значення) леніна, сталеварів та класову боротьбу, але малювали (знімали, писали) усі без виключення. І нездари, і неймовірно талановиті люди однаково продавалися за ковбасу і хуярили пропаганду, лицемірство, піздьож та плагіат. Навіть ті, хто вважалися антисовєтчиками і були вигнані з країни, типу Солженіцина та Бродського, зрештою виявилися рафіновано-совєтськими гнідами з вологими мріями про імперію. Коротше кажучи, щоб припинити плюватися отрутою, усе хороше в моєму совковому дитинстві відбулося не завдяки, а всупереч оточуючому мене на кожному кроці пиздецю. Тож з падінням совка моє життя настільки разюче змінилося, що я вважаю цю подію найголовнішою в моєму житті. А в нашого сусіда совєтський союз не впав і тепер доводиться з ним воювати і викорчовувати цю пухлину в черговий раз. Ну йоб вашу матір, коли цей совок вже остаточно зникне з цієї планети, системи, галактики? (с)
ПП-67...взвести пружину "штурвалом" ще те задоволення...з твоєю рукою краще не хвататись то робити... ностальжі ... наче в РУ-10 сухих сніданків "Старта" побував
Ну от панове, на винограднику я та вовки )) Жодної живої дупи поруч )) Сьогодні вранці, коли вантажився, бачив декілька ланок наших гвинтокрилів, які парами ходили давати окупантам люлєй. Біля відділення нової пошти брава полісія складала папірці на військових. При чому це було не ДТП. Автівок була купа, докупи з військовою поліцією, але ніхто вгепаний не був. Біля виноградника побачив таке: щось реактивне, на великій висоті, малювало 8ки у небі, орієнтовно над фронтом. Судячи зі всього, воно прилетіло з окупованих територій, та поки я їхав нарізало 2 вісімки та почало третю. Щось здається, кацапідарський блохоліт караулив наше ППО. А може й ні. Перевдягаюсь, та йду працювати )))
о так у вас 6 кВ? не 10 кВ? ... на сєверах все 6 кВ бо там всі насоси газових станцій на 6 кВ...а у вас чого? а ось моє хозяйство: в порівнянні з твоїм дєтскій лєпєт
Колего! Всим присутьнім , як до речі й мені , с першого разу було (коли став інж.електр.) що 6 кВ що 10 кВ. лохонешся - "мінус". Наша ЗРУ була особливою 50 років тому , вона працює від транса внутрішніх потреб пс-330 кВ, а ще на моєї шиї котельна і місська водонасосна станція , а все зостанне звичайне молоко , яке потрібно прийняти , переробити , розфасувати , відправити на склад , зберегти та відправити в торгівлю . Все крім відсутності електрики Вам звісно ( камради ВАМ теж). Трішки втомилений , всім ночі...
То що 6 що 10 кВ по безпеці однаково то зрозуміло...було незрозуміло чому саме 6кВ а не 10 кВ...зазвичай 6 кВ зустрічається замість 10кВ там де стоять двигуни 6 кВ - як на сєвєрі і в нас там де стоять насоси 6кВ що качають воду.... В нас своя скважина, водонапірна башня, КНС, ГРП і газова котельня ну і плюс своя ТП... і це все щастя на 4 електрика + слюсар + сантехнік і я в придачу...ну і компресорна з 3 станціями : 2 середньотемпературні і 1 низькотемпературна..куди ж без них.. Тож скучної ночі а я ще полажу як примара..шось безсоння...всі хропуть, одна Миша вилізла на мене і сидитт
Не всі хропуть )) Напилявся вночі дерев, трохи гілкою не виколов око (( Цей тиждень спатиму у будиночку, бо до автівки примерзну... Зараз буду ліжко робити.
Та й такі да - не всі хропуть навіть зараз ))) Здоровенькі були газгени . Усіх з прийдешними святами ! Добре , що тема жевляє , особлива подяка Фантому - постійно тримає на пульсі руки , коли ті відпочивають від кайла та лопати . Багато чого , за цей час , бачив , багато чого було , але з міркувань безпеки зайвого писати не буду . В мене справи не те щоб дуже кепські , але й доброго нема - дихаєм потроху ..... Усім наснаги , віри та терпіння - все буде Україна ! .
Доброго раночку. Вкотре ни відправлене повідомлення с телефону. Мабуть то так треба. Так от (підстанцій 330/110/6 кВ: Лосево (введена в експлуатацію в 1956 році), «Харківський молочний комбінат»...введений в експлуатацію ще в 1973 році. Висновки що до 6кВ. робіть самостійно , як на мене ,то що совети напружили в Німєції , чим допомогли -маем те що маем.
Ми скромніше пітаємся....в нас пс 110/35/10 кВ Привіт всім газогенеруючим! Ром вдачі! Заскакуй! Все буде Україна! Вдалого дня парні! Бу чухать репицю як зробити сигналізацію появи напруги в мережі коли працює генератор...бігати кожні пів години до вікна і заглядувати в щит не варіант...колись стояла сирена від пожежної сигналізації але за декілька років здохла....нова 400-500 грн і не факт що проживе довше...в хаті вона занадто гучна а біля генератора не завжди чути...бу мастирить якийсь дзвінок в хату...
Радий бачити! Привітався )) Усю ніч йшов сніг, та йде навіть зараз. У місті вже потроху почав таяти, в нас тільки маскує ямки. Зранку вже двічі ледь не вбився, ввечері земля була геть замерзла в камінь, зараз під снігом багнюка. Фундуки викидають буруньки, під снігом сховались пила та сокира, ся скінчив теплий чай, розбираю деревину на гілки.... Усім гарного дня, Москалям - кулю Zeленоригопідарам - довічного в американській в'язниці, з чудовими нігерами )))
А що афроамериканці кращі за місцевих ? Мабуть PR замало, вміли вони розважатися на пірамідах , та ї баскет!
Навздогін до посту про совок. Перед новим роком були в Costco – це така мережа типу нашого Метро, де все "за недорого" але у великих кількостях – маянезику менш двохлитрового слоїку не знайдеш, коробки сухих сніданків на півтора кило, ну, ви зрозуміли. Здоровезний такий ангар де усього дохуя. Ну, і на вході буклетик валяється – що зараз найдешевше з дешевого і на що новорічні знижки. Форматом приблизно А4 на чотири аркуші. Дешевий папір, ніякого глянцю. І багато фоточок різноманітного барахла на кожній сторінці з приємними цінами – піжами в оленях, варені креветки, шампанське, вже прикрашені штучні ялинки, шкарпеткі, діаманти, сири, телевізори, труси, цукерки і ще багато усілякої хуйні. От я роздивляюся цю холєру, чи не дають щось по-дешевці але ж корисного мені. І тут мене накриває важкою хвилею спогадів тривожних та смердючих як столовка в піонертаборі. Я розумію, що в моєму дитинстві такий сраний папірець був коштовністю. Не сир чи піжама з оленями, що на ньому зображені – ні, про них ми навіть й не мріяли. А сам папірець. Який в будь-якому супермаркеті за межами соцтабору валявся горами і був викинутий одразу після прогортання. Який, якщо опинявся в поштовій скрині, вважався спамом і був викинутий миттєво, навіть не прогорнутий. І тільки окремі екземпляри загадковим чином потрапляли до совєтського союзу і перетворювались на диво. Це був доказ того, що десь там існує справжнє життя – кожен зображений об'єкт був свідоцтвом того. Це був портал в інший вимір, де вільно продаються привабливі речі, де люди можуть обирати колір трусів, де існують свіжі ананаси, а сир продається не в сірому папері, а в дерев'яній коробочці! Людина, яка володіла таким папірцем вважалася кимось типу архангела (бо богами були ті, хто мав аж цілого каталога будь-якого посилторга, але то окрема пісня). Такий папірець був іконою сам по собі, ніхто його не ховав в шухляду – він прикрашав собою румунську стінку або сервант: був виставлений під склом, перекриваючи собою кришталь чи сервіз "мадонна", бо кришталь був в кожному домі, а папірець – ні. А в дуже заможних родинах (в яких, можливо, були родичі за кордоном чи знайомі дипломати, інакше як?) таких папірців було чимало і вони прикрашали цілу стіну, як іконостас, і то була така неймовірна краса, що можна було часами дивитися і стільки ж заздрити. Хоча брешу, заздрити можна було набагато довше, що всі й робили. А ще я бачила помешкання, де вся кухня була обклеєна пустими пачками закордонних цигарок, але це окрема історія, іншим разом. Повернемося до папірця зі знижками. Я його довго не викидала, роздивлялася і обмацувала, віддаючись безрадісним спогадам. І всю дорогу додому розмірковувала в голос про те, наскільки совок пересрав моє і будь-чиє дитинство, що таке гівно, така всрата хуйня, як оцей папірець могло здаватися чимось фантастично прекрасним. Навіть щойно куплені дві пляшки шампанського, качиний паштет з трюфелем та брезаола, не виправили мого настрою того злощасного вечора. (с)
