Ситуація в Україні. Новини

*⚡️Оборонне відомство України вже уклало 16 контрактів з українськими виробниками БПЛА , повідомили у Міноборони.*

"Враховуючи потреби і запити української армії, у 2023 році на цей сегмент має бути спрямовано близько 20 млрд гривень", - йдеться в повідомленні.

 

Непридумана історія про те, як на початку повномасштабного вторгнення група відчайдушних чоловіків вивезла з військового заводу ракети "Стугни", "Вільхи", "Нептуни" для фронту.

Військовий завод, що розміщений неподалік Малина на Житомирщині, вщерть заповнений ракетами, у перші дні російської агресії проти України виявився нічийним. Кілька добровольців, ризикуючи життями та своїми дорогими автомобілями, взялися й за шість ходок, під бомбуваннями та обстрілами, у прямій видимості ворожих ДРГ, вивезли ракети. У тому числі «Нептуни», які, можливо, й уразили крейсер «Москва».
Неформальним лідером цієї групи був Віктор Олійник. До війни — голова громадської організації та затятий мисливець, а тепер — командир взводу снайперів ЗСУ. Він і став основним оповідачем цієї історії.

Спойлер

«На початку четвертої ранку 24 лютого мені зателефонували з мого мисливського господарства, яке міститься поблизу білоруського кордону, і повідомили, що в наш бік рухається велика колона завдовжки близько 30 кілометрів. А потім ракети полетіли на Житомир, — згадує Віктор. — Мені телефонували звідусіль — повідомляли про рух ворога. Я телефонував знайомим у СБУ, передавав отриману інформацію. Ввечері прийшов у міськраду поділитися наявною інформацією. Там були мер міста Сергій Сухомлин, Геннадій Зубко, Павло Клімкін, Сергій Пашинський. Як я потім дізнався, вони приїхали вирішувати логістичні питання.

Пашинський повідомив, що на військовому заводі за Малином знаходиться велика кількість українських ракет. Туди заходили наші спецслужби, щоб вивезти частину озброєння, був бій із російською ДРГ. Потім усі вийшли звідти — утворилася сіра зона. Ракети залишилися на місці.
Оскільки я знаю всі ті місця — ми там полюємо, сказав, що можу організувати вивезення зброї. Мер Житомира Сергій Сухомлин додав, що зможе виділити одну вантажівку. А я організував хуру, — мій товариш Сергій Шевченко живе за 15 кілометрів від заводу, і в нього дві власні хури. Телефоную, кажу: «Потрібна твоя допомога». Отримав відповідь: «Машини на ходу».
Я поговорив із друзями, сказав, що треба вивезти ракети. Відповіли: «Ми готові». Зброя в нас своя — мисливська, але нарізна. Озброюємося. Висуваємося. Зателефонував одному з керівників обласної СБУ, попросив допомогти заїхати в сіру зону й на територію військового заводу. Нам дали на допомогу офіцера СБУ, — він знав усі паролі.
Ми доїхали до заводу, обійшли все навколо, — було тихо й страшно. У нас військового досвіду жодного, хоча стріляти вміємо — все-таки мисливці, але це не полювання, а війна! Зайшли на територію — нікого. Гробова тиша. Всі двері нарозтіж. Зателефонували водіям: «Можете заїжджати — чисто».
Приїхала комірниця заводу (її попередили), з нею ще двоє місцевих вантажників. Завантажилися «Стугнами» й «Корсарами» — понад тисячу штук, і тут розпочалося бомбування. Ми — по машинах і даємо газу…
Друга ходка пройшла рівно, якщо не зважати, що на блокпостах нас категорично не хотіли пропускати.
Попросили зробити ще одну, третю ходку, щоб усі ПТРК забрати. А в нашій групі лише п'ятеро чоловіків залишилося: хтось сім'ї вивозить, хтось не може з інших причин… Зголосився колишній міністр закордонних справ Павло Клімкін. Він каже: «Давайте я поїду». Я кажу: «Поїхали!» І підколов: «Не злякаєшся?».
Приїжджаємо на завод. Нікого. Вантажимося. І коли залишалося довантажити два останніх піддони (штук 60 ракет), знову розпочалося бомбування. А ми продовжуємо вантажити, — страху вже немає. Завантажили хуру, бус і джип, поїхали.
…Ми на джипі йшли другими в колоні. Виїхали на трасу. Чекаємо хуру — немає її. І тут у бік підірваного мосту біля «Варшавки» проїжджає бус — банківський броньовик. А це ж сіра зона, до нашого блокпоста — 12 кілометрів. Я запитую по рації у Валери Маковєєва, який ішов на моєму бусі перед нами: «Вам траплявся назустріч зелений бус?». Він каже, що не траплявся. Я зрозумів — не наші люди. Кажу, треба розвертатися і з'ясовувати, де наша хура. Напарник спокійно так каже: «Давай я сяду за кермо, а ти візьми зброю. Ти краще стріляєш, я кращий водій, — хай кожен робить свою справу».
Їдемо у бік заводу. Чую: «З лівого боку рух». Обертаюся, біжить група людей із білими пов'язками на рукавах і намагається нас оточити. Я даю команду: «На завод!». Під'їжджаємо, а там Сергій свою хуру кантує, намагається виїхати. Я йому: «Серьожо, бігом звідси!». Їдемо лісом і на перехресті лісових доріг ледь розминулися з цим зеленим бусом. Бачу в ньому двох чуваків. Кладу карабін на плече Клімкіну й веду їх на прицілі. Кричу: «Газу!». Серьожі по рації: «Газу!». Сергій прижимає цей бус до узбіччя, і ми виїжджаємо на трасу.
Далі було ще три поїздки на завод, але вже в іншому складі. Вивозили великі ракети: «Вільха» і напівзібрані «Нептуни». А напарник мій у тій поїздці справжнім мужиком виявився. Спостережливий. Питання наших життя і смерті тоді вирішували секунди!
«Вільху», 56 штук, сказали везти прямо ракетникам, — ті залишилися без боєприпасів. Було багато радості, коли привезли. А ввечері на ТБ можна було побачити результати роботи по «кадировцях» ракет, які нам пощастило вивезти з-під носа у ворога, — купу ворожих танків, перетворених на брухт. Здається, кожен пам'ятає ці кадри», — резюмує Віктор.
Віктор також згадав ще один епізод: коли вантажили чергову партію ракет, примчав якийсь генерал і став кричати, що тут зона його відповідальності. Тут прилетіли дві ворожі ракети й вибухнули — одна праворуч, друга ліворуч від цеху. Генерала як вітром здуло. Двоє поліцейських, які супроводжували його, залишилися допомагати вантажити ракети і забезпечувати охорону, — молодці хлопці!

Наводимо поіменний перелік справжніх героїв, які вивозили ракети з Малинського військового заводу «Луч»:
Дмитро Біленький, економіст, киянин;
Павло Клімкін, ексміністр закордонних справ України, киянин;
Сергій Кулмалієв, підприємець зі Звягеля;
Валерій Маковєєв, підприємець із Житомира;
Сергій Мороз, військовослужбовець;
Дмитро Мосійчук, житомирянин, безробітний;
Володимир Нікітчин, тоді — начальник караулу в пожежно-рятувальній частині (м.Андрушівка, Житомирська область);
Валерій Нікітчин, тоді — співробітник комерційної структури, тепер — розвідник-стрілок-снайпер 1-ї окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна;
Віктор Олійник, житомирянин, тоді — голова громадської організації «Об’єднання в нове життя», тепер — сержант ЗСУ, снайпер;
Сергій Шевченко, житель Малина, водій-дальнобійник, на чиїх хурах перевозилися ракети.

Необхідно також нагадати імена водіїв «Житомирського водоканалу», які погодилися їхати в пекло по зброю для українських захисників:
Віктор Сокирка, Анатолій Голомаха, Антон Сорочинський.

Усі хлопці одностайно заявляють, що двоє поліцейських, які приїхали з генералом і залишилися допомагати вантажити ракети, — справжні чоловіки і справжні українці. Ось тільки забули запитати їхні імена… Сподіваємося, що відгукнуться. І не називаємо імені співробітника СБУ, який супроводжував цю багато в чому дивну спецоперацію, — начальство не дозволило.
Ці люди — справжні герої. Вони із власної ініціативи зробили те, чого не зробили ті, кому за штатом належало вивезти завод і озброєння.

 

Об отставке Кирилла Тимошенко написано уже множество различного бреда, поэтому позволим себе высказаться и мы. Дело в том, что теперь в стране остался только один центр принятия решений и это глава Офиса президента Андрей Ермак. Все было так. Мы писали как еще в начале января заместитель госсекретаря США Виктория Нуланд и посол США Бриджит Бринк, по факту, вручили главе офиса президента Украины черную метку. Естественно обе американские чиновницы не угрожали Ермаку открыто. Они просто с восторженными лицами поделились с Ермаком своими планами…

Спойлер

И кошмарно испортили Ермаку настроение. Речь шла о многих планах Госдепа. Группа аудиторов для проверки расходования американской помощи, была одним из них. Этот рассказ вместе с проблемами которые возникли у Тимошенко и Татарова с контролируемыми американцами НАБУ и НАПК, четко продемонстрировали, американцы желают крови “грязного коррупционера”. С этим нужно было что-то делать. Попытка отвлечь внимание общественности и Запада оживлением на фронте, с треском провалилась. Бездарно проигранная генералом Сырским оборона Бахмута и Соледара, чуть было не сорвала поставки танков для Украины. Германия не зря начала капризничать. Офису президента стало очевидно, нужна жертва для западных партнеров. Рассматривали две кандидатуры, Тимошенко и Татаров. Ермака устраивали обе, их обеих он рассматривал как конкурентов. Сошлись на Татарове. Кириллу Тимошенко удалось убедить Зеленского в том, что опасно, мол, ему оставаться один на один с Ермаком. Отставку Татарова уже начали готовить. Но тут загадочным образом погибло все руководство МВД, во главе с министром Монастырским. Ценность Татарова для Офиса президента сразу же взлетела до небес. Дело в том, что МВД во времена Авакова стало настоящим монстром и оставлять его под контролем полицейских генералов было слишком опасно. Контроль за МВД возложили на Татарова. И тут новый сюрприз. Издание “Зеркало недели” опубликовало материал Юрия Николова о воровстве в Министерстве обороны на поставках продовольствия. Под удар попадал министр Резников. А Резников, это креатура самого Ермака. Удар по Резникову Ермака встревожил не на шутку.

То, что источником скандала стало “Зеркало недели”, прямо говорило об английском следе, а это означало что после Залужного в главкомах, англичане пытаются взять под контроль еще и Министерство обороны. Удар был крайне болезненный. Тема “солдат обворовывают на провианте” всколыхнула общество. Украинцы и так уже ропщут из-за кошмарного падения уровня жизни и из-за мобилизации. А тут еще и такое. Чтобы сбить накал, Офис президента привычно попытался во всем обвинить Петра Порошенко, мол это он снова воду мутит. Однако случилось неслыханное. Бывший советник Порошенко Юрий Бирюков в ответ огрызнулся постом на Фейсбуке, где четко сообщил, что расследование Николова манипулятивное, главная проблема не озвучена, и что является главной проблемой у Порошенко знают. Но не скажут. Пока. Тему “это все Порошенко” пришлось свернуть, в ОП правильно поняли тонкий намек бывшего президента. И решили не рисковать. Снова потребовалась жертва, теперь не только для Запада, но и для своих сограждан. Взвесив все за и против, в отставку отправили заместителя Резникова и… Кирилла Тимошенко. Что теперь? С одной стороны, Ермак может радоваться, наконец он избавился от последнего серьёзного конкурента в Офисе президента. Человек Коломойского, Тимошенко действительно мог стать альтернативой Ермаку. Отставка ряда глав областных администраций вместе с Тимошенко, выглядит вполне логичной. Ермак теперь получает монопольное и безраздельное влияние на президента. В этом же кроется и опасность не только для Ермака, но и для всей “Слуги народа”. Теперь, чтобы обвалить всю коррупционную вертикаль власти достаточно убрать одного лишь Ермака. За этим дело не станет, в Киев уже приехали американские аудиторы. И не зря “Слуга народа” стала воровать как в последний раз.Как я уже писал.инсайді данного господина.вещь очень серьезная.хотя в сроках иногда ошибается.Ну а так.одно знакомство с председателем
Комитета разведки Конгресса США.правда неделю назад уже сняли.что то стоит

Источник: https://www.ponomaroleg.com/pochemu-ze-slugi-voruyut-vo-vremya-vojny-kak-ne-v-sebya/

 

Депутат від ОПЗЖ Олег Волошин вирішив скласти депутатський мандат. Видно боїться втратити громадянство… Після 24 лютого 2022 за нашою інформацією він мешкає в Швейцарії і жодного разу не відвідував парламент!

 

Виявилося, що окрім 33 млн грн на шоу своєї подружки Кравець виділено ще 32 млн грн на якесь друге шоу. Обидві фірми, на яки пішли гроши, зареєстровані нещодавно та мають статутний капітал рівно по 1000 грн. Це сказав Вахтанг Кіпіані.

 

Приліт по Херсону. Звук.

 

У виробника Байрактарів «попросили» хабар $10 млн. Десять мільйонів доларів та 2 роки – такий термін та кошти вимагали в Україні за отримання дозволу на приєднання майбутнього підприємства з виробництва всім відомих «Байрактарів» до електричної мережі.

 

Уряд може підняти тарифи на комунальні послуги після завершення опалювального сезону. Підвищення тарифів дасть змогу збільшити зарплати енергетикам та іншим працівникам критичної інфраструктури.

 

Колян Тищенко насправді відвисає не в Тайланді, а на Балі і не сам а з дружиною, її подругою Алісою та двома молодими людьми призовного віку.. На фото: дружина Тищенко з подругою Алісою

 

У Херсоні колаборанти спробували повернутися на свої робочі місця на центральному ринку міста, проте місцеві мешканці прогнали їх. - начальник пресслужби Сил оборони Херсона Дмитро Плетенчук у Facebook "Бегали с триколорами, наших сдавали- а теперь тихонечко вернулись"

 

Заборона на виїзд стосується і чиновників, які непридатні до військової служби.
Заборона на виїзд держслужбовцям окрім як у відрядження вже діє, вона стосується і осіб, які непридатні до військової служби, або мали інші підстави для виїзду.
Таку заяву зробив речник Державної прикордонної служби Андрій Демченко в ефірі національного телемарафону і в коментарі УП.
Демченко наголосив, що постанова № 69 про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України набула чинності і вже діє.
Урядовці, народні депутати, низка інших посадовців, прокурори, судді, представники місцевого самоврядування можуть перетинати кордон виключно з метою службового відрядження.
Окремо речник ДПСУ зазначив, що нинішні норми стосуються і осіб, визнаних непридатними до військової служби, які перебувають на держслужбі.
— Треба розуміти, що це стосується чіткого переліку посадових осіб, зокрема керівної ланки, народних депутатів, суддів, прокурорів тощо, а також працівників, заброньованих за органами держвлади на період мобілізації, – наголосив Андрій Демченко.
Крім того, уряд визначив, що міністерства, центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, кого це стосується, повинні в триденний термін надати до Адміністрації ДПСУ список зазначених у постанові осіб. Надалі вони зобов'язані направляти зміни до цього списку. Адміністрація ДПСУ забезпечить наявність цих списків у своїх інспекторів на кордоні.
Демченко наголосив, що ухвалені нововведення не мають гендерного забарвлення і стосуються як чоловіків, так і жінок.
Особи, не придатні до військової служби, не можуть залишати Україну, якщо є в списках, наданих ДПСУ органами, означеними вище, окрім винятків, визначених для держслужбовців.

 

В Україні стартувала програма безкоштовного обміну старих ламп на енергоощадні

Кожен українець, який досяг віку 18 років, має можливість прийти до "Укрпошти" або залишити заяву в "Дії" і зробити обмін старих лампочок розжарювання на нові лампочки абсолютно безкоштовно, тим самим зробивши свій внесок у те, щоб допомогти енергетикам збалансовувати дефіцит в енергетичній системі, спричинений масованими ударами росіян.

Проєкт триватиме кілька місяців, його метою є надання українцям 50 млн ламп безкоштовно. Наразі 30 млн лампочок надав Євросоюз, ще 5 млн – уряд Франції.

Посол ЄС в Україні Матті Маасікас зазначив, що замінивши 50 млн ламп, можна заощадити до 1 гігавата електроенергії, що дасть змогу розвантажити один ядерний реактор.

 

Мрази терроризируют Мариуполь, взвинчивая цены на продукты.

 

Еще одна сбитая в Винницкой области 26 января российская крылатая ракета Х-101

 

Ну шо, «перемогли» зелені медреформу «бариг»? Купа повідомлень про те, як наші бійці на милицях стоять часами в чергах до лікарів. Таксист, комісований після поранення розповідав про «на лапу» «лікарям» для отримання документів про інвалідність. Суми в тисячу і більше$.

 

Ми впевнені в перемозі, бо ми на своїй землі.

Юрій Луценко – український політик, колишній генеральний прокурор України та колишній міністр внутрішніх справ. Але зараз він є боєць тероборони ЗСУ, служить в аеророзвідці в районі Бахмута. Наші підрозділи вже понад два місяці перебувають у Бахмуті. Ми не тільки ведемо розвідку, а й можемо діяти наступно: скидаємо гранати, б'ємо камінадзонами, які освоїли. Досить ефективно наносимо удари, розповідає Луценко.
Жахливі кадри з напівзруйнованими будинками на околицях Бахмута, де лишилися лише собаки, які досі захищають домівки своїх хазяїв. Наші Воїни підгодовують цих тварин, коли є така змога.
Ситуація з людьми, які тут лишилися дуже "чорно-біла", або тебе зустрічають зі словами "синочни рідненькі",
обнімають та щиро радіють ЗСУ, або здоровкаються та тут же біжать дзвонити щоб навести ворожу арту.
Найважче на війні, коли ти бачиш смерть товариша, з яким воював, ділив тяготи війни, але секунда і він гине.


Як воюють наші захисники у Бахмуті, чому ми переможемо та завдяки чому ми переможемо, про це розмова з бійцем ТРО ЗСУ Юрієм Луценко.

 

ТАЧКИ ДЕПУТАТІВ: що купують слуги народу під час війни

Новенькі мерси і "геліки": депутати продовжують балувати себе дорогими подарунками навіть під час війни. Приховують справжню вартість своїх "покупок" і навіть називають їх "бляхами". Як ні війна, ні блекаути не заважають нашим обранцям жити "по-багатому" - у випуску Вадима Коршенка. 00:00 - Халімон – єдиний “Слуга народу”, до статків якого виникають питання?
02:00 - як Ірина Аллахвердієва витрачає багатомільйонний “подарунок від батька”?
03:30 - обновки Ольги Василевської-Смаглюк 04:40 - Микола Галушко та його новий транспорт
07:20 - як “друг” возить Олександра Горобця на новому мерсі
10:22 - “справжнє” розлучення Маргарити Шол
15:10 - “Бляха” Євгена Брагара
16:23 - Євген Шевченко і новенький Mercedes-Benz G63 AMG
18:15 - різдвяне “привітання” Артема Дмитрука
20:06 - обновки депутатів колишньої “ОПЗЖ”