Додам трохи ліричних спогадів. Вибачайте що вступ кацапською На Туполева лавры отнюдь не претендуя, Забив на предстоящий по алгебре зачёт, Из листика в полоску, чёрт весть какого х@я, Я смастерил для Таньки любовный самолёт. Он славным получился, с сердечками на брюхе, Фломастером – «От Саши» на остреньком хвосте... Я, улучив минуту, пустил его Танюхе, О, как он взрезал воздух в надклассной высоте! Вознёсся над рядами орлом ширококрылым, Притихшее пространство торжественно рассёк, И пролетел неспешно над Генкой тупорылым, И сделал круг над партой, где булку ел Васёк. Слегка задел Наташку, махнул крылом Смирновой, Косичку Светляковой красиво обогнул, И прямо между сисек училке нашей новой В большую складку жира свой корпус запихнул... Ругалась, возмущалась, от злости верещала- Возможно, был он первым, кто в грудь её клюёт... Вчера я встретил Таньку... Спилась и обнищала... Благодарю за промах, бумажный самолёт. Spoiler Сьогодні треба було прогулятись на залізячча на місцевому ринку. На підході до ринку є ряд ларьків де лікуються усі стражденні. Розрахунок здебільшого йде "на олівець". Тож йду собі , думаю про своє , аж чую жіночій голос кличе мене на прізвище. Озирнувся. Стоїть жінка з важко визначаємим віком , але з залишками колишньої краси на обличчі. Щось знайоме , але згадати не можу. -Що , навіть не привітаєшся? Розумію , я вже не та Нігерія... -Нігерія?!!! Інка??? Таке прізвисько було в моєї однокласниці. Колись вона прийшла на фізкультуру у яскравій майці із написом "Nigeria". Так за нею і прикипіло це поганяло. Отже "Нігерія". Її мати працювала якоюсь шишкою в об'єднанні "Харківриба" , по радянським міркам це далеко не остання людина. Ким був її батько ніхто з нас не знав , дорослі передавали пошепки один одному що батько кинув їх коли Інка не мала ще і року. Коли вона впеше з'явилась у нашому класі , то усі одностайно визначили - якесь незрозуміле мишатко. І дійсно - маленьке , худорляве з блідим обличчам на якому виразно блищали лише очі. І ще копиця чорного волосся на голові. На неї ніхто особливо не звертав уваги , та і вона не шукала нічиєї дружби. Так було десь класу до шостого. Після чергових канікул Інка несподівано розквітла. До класу зайшла вродлива дівчина , жагуча брюнетка з модною зачіскою. Весь клас відкрив рота. Потім був урок фізкультури , саме після нього вона стала "Нігерією"... За рік Інка затьмарила красою майже усіх своїх однолітків. Далі літня поїздка до колгоспу, купання на річці , нічні посиденьки, бійки за право прогулятись з нею. Коротше "Нігерія" стала дівчиною з якою було круто дужити. Потім був випускний і ми більше не бачились. В середені 90х на зустрічі однокласників розповідали що Інка вишла заміж за іноземця і виїхала до Іспаніі. _ Ти що тут робиш? Ти ж переїхала до Іспаніі? "Нігерія" сумно посміхнулась. - Не до Іспаніі , а до Доменікану. Це було давно... Як виявилось , з її стислої розповіді, в неї народилась дочка. В 19 років дочка загинула в автокатастрофі із своїм хлопцем. З того часу Інка не знала чим вгамувати свою втрату і вдалась заливати горе оковитою. Чоловік терпів доволі довго , ала врешті решт терпець урвався і вони розлучились. Кілька років вона намагалась втриматись на плаву самостійно , але пристрасть до оковитої завадила. З Домінікану переїхала до Мароко , звідти до Угорщини і нарешті чотири роки тому повернулась до України. - Може заскочиш якось до мене? Я мешкаю , там же де і раніше ,у маминій квартирі. Не забув? Я звісно не забув. Пообіцяв заскочити... Але не знаю чи наважусь це зробити... Ось така несподівана зустріч через тридцять з гаком Вибачайте за багато букв. Оповідач з мене не дуже
Так вже є таке, на великому крадівництві доріг, турки прорабами а вкраїнчики з лопатами спину гнуть..
В інституті в одній групі зі мною навчалась цікава дівчина, але геть без мозку, чоловіка собі обрала також з нашої групи, щоб далеко не ходити, але геть йобнутого. Народила дитину, але академку не брала, я вже забув що та як там було. Стосунки в них були чудові - її хлоп не соромлячись нікого міг плюнути їй просто рота, коли вона щось йому говорила. Зразу після захисту диплома він її кинув, та виїхав з міста. Я з нею намагався зустрічатись, але слава Богам ніц не вийшло з цього. Пройшло 20 років. Був в епіцентрі, щось терміново потрібно було вхопити, коди кличе мене товста страшна жінка, яку я пізнав, та був геть вжаханий її виглядом. Страшенно товста, с товстими ногами. За 5 хвилин розповіла, що мешкає там же, була 2 раз одружена, вже давно сама, і було б дуже не погано зустрітись..... Звісно, в єдну воду 2 рази не зайдеш, та ще й я така сука, що досі пам'ятаю, як вона знущалась з мене. Тож мій корабель в ту гавань більше не заходить.
Ну в моєму випадку все було значно прозаїчніше. З "Нігерією" в нас ніяких особливих стосунків не було. Просто прийняли її до своєї компаніі , або вона згуртувала нашу компанію навколо себе , тут вже складно визначити)) Гуляти з нею це вважалось круто , але особливої переваги вона нікому не надавала. Можливо як би не випускний і нові знайомства ,дружба і переросла б у щось більше , але сталось як сталось. Більше тридцяти років минуло з останньої зустрічи. Тож прийму її запрошення чи ні навіть не знаю. Ясно що не про які високі почуття мова не йде , та ще беручі до уваги на що вона перетворилась зараз, але я ж пам'ятаю що ми колись дружили і зробити хоч маленьку приємність своєму другу юності я можу хоча б цим візитом. Коротше не знаю. Складно це все...
87 чи 88 рік... Пхаємось в шістьох на сусідній район до літнього кінотеатру. З нами "Нігерія". Місцеві звісно нам не раді , гарчать , але поводяться більш менш чемно бо серед нас дівчина. По закінчені сеансу бійка. В той вечір на сеансі зійшлись три ворожі райони. Потрапляємо під заміс звичайно і ми. Наслідок - усі опиняємось в неї вдома. Мати її була у відрядженні на щастя. В мене розбита бров , в товаришів теж втрати на обличчі. "Нігерія" накладає пов'язки , робить примочки , змазує подряпини. Ранком по тихому усіх нас виставляють за двері... Ніхто з батьків не дізнавсь що саме трапилось , хоча суворий допит влаштували усім. Ніхто нікого не здав і що "Нігерія" була разом з нами ніхто навіть не здогадався.
В гости сходить можно. Но без цветов и портвейна. Не правильно может дама понять такое гусарство. Просто пироженки к чаю. Не более. Как-то оказался в подобной ситуации с подругой юности бурной. Взял бутылку и цветы. Был ею понят превратно. Случился конфуз ... А она тоже из дюймовочки превратилась в некое подобие колобка. И стала абсолютно не в моем вкусе. Я же на тот момент был еще ого-го! И к тому же женат. Ну и... пришлось бежать с объятий страстных. Больше не встречались. Иногда переписывались в фейсе.
Игорь , пока не определился окончательно. Как в старом фильме "В поисках капитана Гранта" : Я раздвоился. Одна моя половина верит, вторая нет. В смысле что одна половина за то чтобы сходить, а другая возражает -на Еловую Бабушку оно тебе нужно. Блин всегда думал , что я уже видел всё и удивить меня чем то трудно. А тут не знаю как поступить ))
Привітався )) Вночі кацапідари вгепали С300 поруч з жилим будинком, діти та люди у лікарні. Друга ракета щось підпалила, по місту зникло каб тв, ефірка, стільниковий зв'язок місцями. Місцеві більш переймались за т2 звісно, бо як тепер дивитись на їбало паравознюка та zeленоригопідарського zалупоїда.
...зустрiчатись потрiбно...нiхто не знае ,скiлько нам залишилось........................................
Знайомий особисто...жие на сусднiй вулицi(офiс)(не пишаюсь)...звернувся до нього з приводу профiнансувати декiлька дронiв...вiдповiв,що в нього лiмiт...сука...iншi надали кошти. п.с.по танку,який нiбито вiн передав на фронт...Його змусили СБУшнiки(за його пiар) придбати за своi кошти... Комбат Сцукккоо
того виблядка потрібно було повісити ще тоді зі всім кодлом...ну або мінімум переломати руки, ноги і морду стовкти на гімно...
