Українська дивізія Військ СС / 14. Waffen-Grenadier-Division der SS (ukrainische Nr. 1)

Це можно такі штампи робити по дивізії на конверти? тільки - DER SS NR. 14
Чи це саме - Waffen-Gren.Rgt. d. SS 31 (gal. Nr. 3) ?

 

Чи щось відомо про дивізійний дім в Закопане? Чи будівля зберіглася?

 

Мала назву "Монтана"
Я виставляв якось фото де було доволі інфо . як тре то перевиставлю.

 

Українські СС, джаз і Мікі-Мауси. Українська джазова оркеста ОНО в таборі полонених Ріміні. Всі члени оркестри одягнуті в своєрідну уніформу - чорні куртки танкістів з білими краватками. В другому ряді, по середині - мій вуйко Стефан Ждан.

 

З книжки "Breaking the Chains"

 

З книжки Романа Висоцького...
Кость Кікта загинув в Бродівському котлі

 

Ігор Городиський
1. 1942
2. 1945
3. 1947

 

Дмитро Белмега
Він і на фото
Після війни мешкав в Британії

 

Щось давненько ніц не було...

 

Не злу гельму в Голяндії продають.... ціна звичайно трошки "страшна" але, гляньте, ім'я і прізвище власника навіть є

 

Слава Україні, шановне панство хто може поділитись інформацію про підрозділ фельджандармерії дивізії,чесельність,озброєння, техніка,чи зразки житонів,дякую з повагою!

 

чисельність була 120

 

А точніше якщо можна,або силку на джерело,дякую з повагою!

 

Осип Благий

 

Вітаю, переглянув тему від початку та відповіді не знайшов.
Чи є достовірна інформація щодо застосування неофіційних декалей на шоломах?
З пов.

 

Осообисто жодного такого фото я не бачив...

 

Також цікаво , чи були у використанні дивізії зимові шапкі ?

 

Ви про конкретний тип запитуєте?

 

Зі справи

 

Цікаво б було знайти тих хто його судив
Додаю ще 2 доки зі справи

 

Так , ось:

 

Такі типи більше використовуввли у Heer,хоча траплялись і у W/SS
Є світли ось в таких, зараз прикріплю файл

 

Не поділитись фото ?

 

Здається вже постив це фото,гляну в себе в папці і викладу

 

Цікаво б було дізнатись про їхній час служби в дивізії.

....
Серед них найбільш колоритним агентом був Володимир Ковальський ("Шелест", "Болеслав", "Маріюш", "Волинський"), який народився 1922 року на Тернопільщині, служив у Червоній армії, закінчив курси радистів, у період німецької окупації деякий час служив в українській поліції, 1943 року перебував у лавах Українського Легіону Самооборони, а пізніше в дивізії "Галичина", після війни пройшов курс радиста в американській розвідці.

1947 року під іменем Володимир Ковальський разом з Б. Феником був перекинутий до Польщі, мав займатися організацією мережі ОУН(м) і розвідувальною справою. Для зв’язку використовував радіостанцію та засоби тайнопису. Його зв’язковим у Мюнхені був Степан Сулятицький ("Доктор"), член проводу цієї організації.

30 квітня 1950 року був схоплений у Кракові, не витримав тортур, тиску і шантажу долею родини й погодився на співпрацю. Під наглядом і диктатом польської служби безпеки передавав до Мюнхена спрепаровану органами безпеки дезінформацію про ОУН(м) в Польщі та розвідувальні матеріали. Влітку 1953 року, не підозрюючи, що Ковальский завербований, Провід ОУН(м) призначив його тереновим керівником цієї організації у Польщі. Маючи запевнення, що він не розконспірований, польські й совєтські органи безпеки вирішили перекинути його до Мюнхена.

26 жовтня 1955 року в супроводі польського майора Мазурка і совєтського полковника Настюкова його доставлено до кордону, який для нього був відкритий, і він "втік" до Західної Німеччини. Там сконтактувався з С. Сулятицьким, його невдовзі легалізували, і він увійшов у коло довірених осіб ОУН(м). Інформував польські й совєтські спецслужби про діяльність цієї організації, членів проводу, їхні особисті пробле-ми, збирав інформацію про інші політичні та громадські організації.

1964 року брав участь у V Ввеликому Зборі Українських Націоналістів (ВЗУН) у Люксембурзі, де був обраний членом Військової та Краєвої референтур. Зібрав тексти доповідей, виголошених на з᾽їзді, прізвища і псевдоніми обраних членів проводу і передав польським органам безпеки.

На VІІ ВЗУН у1970 році в Лондоні автор цієї статті познайомився з В. Ковальським, пізніше зустрічався з ним декілька разів у Мюнхені й навіть зупинявся у нього. Ані своїм виглядом, ані поведінкою, ані способом розмови він не викликав жодної підозри.

На ІХ ВЗУН у 1979 році й на Х у 1984-му був обраний членом ПУН, а на ХІ у 1988 році – радним Голови Проводу. 1984 року після смерті батька В. Ковальський призупинив зв’язок з польською контррозвідкою, хоч не відомо, чи зупинив цей зв’язок також із совєтськими органами безпеки.

Польські і совєтські спецслужби вважали понад 30-річну агентурну діяльність В. Ковальського своїм найбільшим успіхом. Це, мабуть, унікальний випадок, коли людина була протягом стількох років агентом чужих спецслужб і не була розкрита.

Другим важливим агентом спецслужб був Володимир Феник ("Карий", "Адам"), який походить з-під Перемишля. 1941 року брав участь у похідній групі ОУН(м) під проводом Т. Бак-Бойчука, згодом був старшиною дивізії "Галичина", перебував у полоні у Ріміні, де керував мережею цієї організації.

Співпрацівник американської розвідки. Перекинутий до Польщі для розвідувальної діяльності й розбудови підпілля ОУН(м). Заарештований у червні 1949 року, підданий нечуваним тортурам (опис яких зберігається в архіві IPN), під тиском погроз засудити на кару смерті його брата Богдана і батька, після цілковитого виснаження 4 липня підписав заяву про співпрацю і став агентом "Адамом".

Стежачи за провідними членами проводу ОУН(м), спецслужби отримали інформацію, що краєвий референт цієї організації Сулятицький незадоволений зі співпраці з американцями, і вирішили його завербувати, використавши для цього В. Феника, його знайомого з воєнних часів.

Наприкінці травня 1955 року під наглядом польських і радянських офіцерів "Адам" нібито "нелегально" перебрався до Західної Німеччини. Після кількаразових зустрічей з Сулятицьким зізнався, що він представник КДБ УРСР (а не Польщі), і запропонував йому співпрацю з радянською спецслужбою.

Сулятицький одразу ж на це "погодився", про що невдовзі повідомив полковника Андрія Мельника і німецьку розвідувальну агенцію Гелена. Також він зразу повідомив тайнописом В. Ковальському, керівникові ОУН(м) у Польщі, не знаючи, що той уже п’ять років є агентом польських спецлужб, що В. Феник ("Адам") є агентом КДБ.

Ковальський негайно доповів про це польським спецслужбам, ті, зрозумівши, що він не розконспірований, вирішили вислати його до Німеччини для агентурної діяльності.

Польським і совєтським спецслужбам вдалося створити три фіктивні організації ОУН(б): дві у Польщі та одну дещо пізніше в Україні.