Унікальний і рідкісний атрибут української мілітарної історії - відзнака ступеня старшин (пружка) з аукціону - https://newauction.com.ua/offersnapshot/100433138688410.html
ОДНОСТРІЙ ТА ЗНАКИ РОЗРІЗНЕННЯ ВІЙСЬКОВИКІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ ЗУНР (ЗОУНР) 1918-1919 рр. -http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/64675/11-Chmyr.pdf?sequence=1
Iван Вислоцький (24 липня 1893, с. Лелюхів, Лемківщина — 1969, м. Посадас, Аргентина) — хорунжий Армій УНР і чотар УГА, письменник, брат Олександра Вислоцького. Народився 24 липня 1893 року у родині священика в селі Лелюхові повіту Новий Санч на Лемківщині. У 1911 році добровольцем вступив до австрійського війська, згодом скінчив школу розвідників у Брегенi. Після чого займався виконанням окремих завдань при штабі корпусу, що базувався у фортеці Перемишль. Пiд час Першої світової війни потрапив у російський полон і був вивезений до Чити, а пізніше до Уфи. Восени 1917 року він разом з іншими українськими полоненими з Галичини з пригодами дістався Києва, де вступив до Корпусу Січових Стрільців у ранзі чотового, а згодом отримав звання хорунжого. Брав участь у Битві під Мотовилівкою та інших боях. У 1919 році зарахований до старшинського складу розвідчого відділу Української Галицької Армії, де він пробув до весни 1920 року. Після примусового злиття УГА з Червоною армією, відбулася й ліквідація розвідки галицького війська. При цьому більшість армійських старшин та стрільців, співробітників розвідки і контррозвідки переходять у підпілля, поповнюють лави повстансько-партизанських формувань та національно-визвольних рухів і продовжують боротьбу за самостійність і соборність Української держави. Така ж доля спіткала й Івана Вислоцького. З молодою дружиною Надією Олексіїв за підробленими паспортами він через Одесу, Варну та Білгород дістатися Відня. Потім перебрався до Закарпатської України, що того часу входила до складу Чехословацької Республіки. У 1936—1939 роках працював у львівському видавництві. Перед приходом Червоної Армії у вересні 1939 року з родиною дістався рідної Лемківщини, а восени 1941 року оселився поблизу Самбора, де займався виданням нових шкільних підручників, позбавлених комуністичних стереотипів. У 1944 році з родиною опинився в таборі для переселенців у Німеччині, звідки у 1948 році виїхав до Парагваю. За океаном у останні роки життя навчав дітей переселенців читати та писати українською мовою. Помер у 1969 році та похований на місцевому цвинтарі м. Посадас в Аргентинi.
Гарні світлини, дуже. Так це не УГА а драматичні гуртки ! До речі гарна група - https://www.facebook.com/groups/800197100355741/?ref=bookmarks
Не зовсім зрозумів про драмгуртки. Це про підпис на другому фото? Я до того, що тема про УГА. А на обох фото інтерновані старшини армії УНР
А є тема по Пикуличах чи Ланцуті окрема? Якщо є то перекинь туди, бо я щось не знав як це правильно подати. Там мішанка не всі УНР
Вояки Української Галицької Армії. Зліва направо: буланий стрілець Т.Підгайний, однорічний УСС Корчинський та підхорунжий Матвієць з телефонічної чоти під час постою в Пархачі повіту Сокаль в цвітни 1919р.
