По селах стоять різні пам'ятники, "41-45", усім загиблим мешканцям внаслідок війни, розв'язаній червоно-руськими докупи з німаками. Загиблим за весь час війни, у Німеччині, у московії, в Україні, на виробництві, від хвороб, голоду та бойових дій. Мають бути таки пам'ятники, але до чого тут червоні зірки та людожерські символи совка. Інші пам'ятники "1943" - з призвищами загиблих червоно-руських окупантів. Мають бути пам'ятники загиблим українцям, а стоять пам'ятники савецкому народу. Наскільки це важливо? Дуже важливо. Кацапідари на окуповані території негайно повертають усі символи окупації - леніна, сталіна, пушкіна, руський язьік и "брацтво народів". Чому? Тому що це важливо. Просто не усі розуміють наскільки. От яскравий приклад - кровава катерина дупу в морі полоскала, тепер одесити кажуть, що вона їх символ. А чому вони так вважають? Тому що кровава катерина прислала московитів, які розбудовували місто. Чиє місто заняли ци московіти? Та куди ділись українці, які повинні були розбудовувати Одесу замість московитських намесників?
с кацапского форума. пишут люди, у которых мозгов немного больше, чем у остального стада. пишут росияне, не руские. Любопытные новости. Тут наши на днях многоэтажку разнесли в Запорожье, так хохлы на говно изошли рыдать. Из заслуживающих доверия источников стало известно, что в этом доме проживали семьи трёх офицеров артдивизиона 95 бр ВСУ. И есть мнение, что это не карма, как было в Днепропетровске (там случайно распылили на атомы семью украинского ракетчика), а прям уже новый подход. Итак, запомните. Соседство с украинскими военными смертельно опасно, мы не спрашиваем квартиру и подъезд, мы сносим дом.
Похизуюсь )) Отримав трошки пляшок ПСВ ))) З під шнапсу 0,5л. Ні на що не натякаю, все трохи спереду, якщо не розпиздохають. Отримав "Рейнську флейту", моя улюблена форма )) Отримав класику 0,7л, частково з залишками етикеток ))) На цей раз нова пошта вщент не розбила жодної пляшки ))) Тільки но потріскала пару штук ))
На початку вторгнення, без голова сука, що мешкає у Запоріжжї в моєму будинку піднимала вий, що ТРО, яке набудувало у місті, у тому числі під домом барикад, тут не мешкає. Тож не підпадає під можливі бойові дії, визвані наявністю барикади під домом. Кацапські наративи кладуться на родючий грунт.
я до того що росіянин і руський - зараз це одне і теж (відносно населення росії). є винятки, але вони практично дорівнюють нулю.
Ось про це ми залюбки обговоримо після капітуляції кацапів,бо ваша правда ряичтки про окупацію повинні лишитися,правда з іншими табличками
Ранку хлопці )) Вчора вдень кацапня дронами/ракетами розпиздохала ППО у сусідньому селі ((( Вночі били Запоріжжя що скажені. Ракетами та дронами. Червоно-руські освободитєлі, мать їх..
Так а шо цікавого? Приїхав у цех, де хлопи варять, придбав те, що зможу спустити у підвал самотужки. Внутрішня сталюка 3мм з елементами чавунію. Ось і все. Грошей 5500 грн, звісно я б сам міг зварити, метал та сварка є. Але батьки іноді не мають віри у дітей, тож сам ти не звариш, треба придбати зварене. Ну ок. Треба ще пробити стіну та вивести трубу до штатного димоходу.
В селі на передовій, де знаходилися наші позиції, жили місцеві. Під щоденними обстрілами практично не лишилося цілих дворів, але 3-5% населення тут стабільно було. Солдати, котрі прожогом їздили подзьобаними артою вулицями, споглядали на аборигенів з подивом, місцеві ж ходили гордо. Скільки я не спілкувався з подібними персонажами, то не зустрічав серед них ні молодих, ні освічених, ні людей хоча б середнього достатку. Але все ж один виняток я зустрів. Років по 35, чоловік і жінка, хата оздоблена сучасними матеріалами, що робило їх, за дуже локальними стандартами, кандидатами у середній клас. Я б ніколи про них отак докладно не дізнався, якби не їх свиня. Свиня не поділяла глибокого патріотизму своїх хазяїв, котрий, мабуть, не давав їм залишити палаюче війною село. І в певний момент вирішила піти у мирне життя самостійно, себто - втекла. Втекла вона серед білого дня, і, якби не такий час доби, то, можливо, досягла успіху, прожила вільне життя й доклалася б до розмноження свинячого племені десь у лісах північніше. Але в цей день сильно не стріляли, і по вулицях ганяли собаки, структуровані у голодні зграї. І собаки вступили в конфлікт зі свинею. Вереск стояв на все село. Верещала свиня, верещали і гавкали пси. Джерело шуму зміщалося то на сто метрів вправо, то вліво. Не знаю, хто кого ображав більше: свиня псів, чи навпаки. Але періодично собаки кричали, майже як ніби їх ріжуть. Такий шум порушив нашу - у той день майже мирну - солдатську роботу. Я навіть з цікавості виліз з нори подивитися, що сталося. Десь годину хазяї не реагували, собачо-свинний бій ішов своїм власним шляхом на тлі російсько-української війни. Потім у нього втрутилася хазяйка, вона кілька разів бігала небезпечною під час артвогню вулицею від своєї хати до епіцентру кувікання, і назад. За другим разом вона покликала свого чоловіка, за третім вони спрямувалися в бік шуму з тачкою. Свиня, мабуть, не здавалася без бою, але через деякий зв'язану втікачку повезли назад у місце постійної дислокації. Власне, на такій ноті я і привітався з цими селянами. Вони, зазвичай не надто раді до військових, широко мені посміхалися, на крилах перемоги над худобою. Хазяйка чомусь майже виправдовувалася переді мною - мовляв, взяли тачку, бо саму свиню важко тягнути, тому - от так! (с)
Вулицею по селу проповзло 2 таратайки, інтервалом пару хвилин, в однієї свистів ремінь, у другої гарчав вихлоп. Мав би зрк - шмальнув би на звук. Нерви ані в дупу zeлупи...
Тоже бесят любители ездить без глушаков,хоть и было постановление что нельзя.Сказал своему менту он и не почухался.
Поки zeлений підар збирається вкрасти знову бабла на шляхах, кацапня замовила в Ірані нові бпла камікадзе, завдовшки 4,5 метри, з потужністю бч декілька сот кг, з можливістю наведення на рлс та інше випромінююче обладнання, працюючі до 2000 км.
