От 50ти и выше )))

Мені особисто подобається вживати оковиту,і навіть салат з хрусталя смачніший!

 

Контроллер не відпрацювує сухий хід.

Південь Дніпровської, напрямок на Херсонщіну.

 

...наснилося, що видали Кольт 1911 - досить понОшений майже без вороніння, руків"я вигорівше, брудно-руде, потерте...
кажу (до майора, що вИдав пістолет):
" - а що, ліпшого немає ??"
а він - мені :
"Ти спочатку у ствол зазирни..."
...а там -
...до чого би тО ??

З.Ы. ...7-50 - знов тривога...

 

там якогось біса не спрацьовує "сухий хід" ...насос маслає на суху, вимикається моргає "аварія" і знову вмикається

 

В автоматицi гiдрофорiв захист вiд ,, сухого ,, ходу виконуеться через пару геркон-шар з магнiтом . Дуже часто той геркон ,,пiдлипаэ,, . Особливо через два - три роки експлуатацii. Лiкуеться замiною копiйчаного геркона .

 

Встановив добу тому, контролер новий.

 

У Оріхові кацапідари розбили хату родича. У нього у підвалі 3 ліжка, ночують там вже пів року. Вранці встав, запалив газ під чайником, пішов до вітру.
Чую каже, летить кабан, за секунду влетів у підвал - вибухнуло.
У підвалі миттєво згасло світло, ляда влетіла вже як дуршляк, клуби пилу... Виходить, бачить таке - даху нема, у стелі отвір 2 метри, усі стіни як дуршляк. Уламками потрощене все. Навіть чашки, ложки, виделки...
Шукає квартиру у Запоріжжї, почав пити... Був зашитий років з 20, ні краплини до рота.. А тут таке...

 

от суча нація...добре що самі живі і цілі...

 

до ленд лізу

 

...скоріше б вже той "Lend-Lease"...

 

Я навіть трохи подрочів на світлину, вибач Господи ))

 

Мечта поэта!

 

Телефонував тільки що. Ніц не виїхав. Каже хати нема, а свині, кури, город - є.
Живу у підвалі, працюю на городі, їжу готовимо на пічці, що самотужки виклали з 2х десятків цеглин.

О життя настало, капець ((

 

Что это?

 

Ленд ліз.
Голка, на кінчику якої кацапська смерть.

 

Если есть желание, могу заворонить.

 

Мне лично нравится цвет паленого железа как есть.

 

ну так вороніння не тільки зовнішній вигляд а ще й захист від корозії

 

Пістолет такого классу або як є в колекцію, або ніяк. Ну і у банд щоб одну роботу зробити і викинути. Це вороніння для любителів ММГ як на мене.

 

колекції будуть після перемоги...а зараз по прямому призначенню...тому вороніння більше необхідність ніж краса

 

Старий вже, яке вороніня, краще відпочити в цей час ,а не воронити. Він максимум на пару сотень пострілів ,а далі вже не ясно враховуючи вік.

 

судячи з стану ствола - він малостріляний, просто ношений багато...раковин нема, тож нічого йому не буде...ну і він не для стрільби тисячами патронів.

 

1911-ті з часів ДСВ були фосфатовані.

 

– Я був “двохсотим”, а потім, коли вже сортували, став “трьохсотим”. Лікарі сказали — якби не втратив свідомість, міг би й не вижити. 30 градусів, сонце, 2 дні пролежав на полі, а оскільки я відключився, це мене врятувало.
... Перше, що він побачив, прийшовши до тями — чорні літери на білому халаті: «Гордійчук». Своє прізвище прочитав уголос, тихо та чітко. Чого воно написано на бейджі чужої жінки і хто це така?
– Так, я — Гордійчук, — озвалася незнайомка.
– Ні, Гордійчук — то я. — Зібрався з останніми силами.
Хто цей чоловік із синім обличчям і купою трубок, які стирчать із понівеченої голови, в Дніпропетровській лікарні імені Мечникова не знали. Кілька годин тому пацієнту, над ліжком котрого висів аркуш із написом “Мужчина, около 40 лет. Черепно-мозговое ранение”, нейрохірурги зробили надскладну операцію.
– У перший день мені було дуже погано. - розповідає Тетяна Гордійчук - Я впала. Мене кололи. Лікар Сірко каже: подивіться, скільки в нас поранених. А вони отак лежать всюди, один біля одного, як у фільмах про війну. І в файлі напис: “Мужчина около 40 лет, черепно-мозговое ранение.” Тобто він — ніхто й ніщо. Він – номер. Він – не Гордійчук Ігор...
Він мене впізнав. Я питаю: “Що з тобою трапилося?” Я ж нічого не знала. А він мені перше, що сказав: “Я хочу знать головне”. Я кажу: “Що?” А він: “Війна йде чи ні?”.
За чотири місяці людина, яка не бачила найрідніших, мала б задавати інші питання”...
Скоро на Локальна історія найсильніша історія всього мого журналістського року. Після неї я багато плакала і багато переосмислила. Багато думала про «збіги» і долю.
Уявіть собі пораненого, який приходить до тями після операції, не пам‘ятає, хто він, а тут бачить в медсестри бейдж зі знайомим прізвищем: своїм прізвищем. І це допомагає йому згадати, хто він. Збіг, що в медсестри виявилось таке ж прізвище як і в нього? Чи доля?
Кожен побачить у цій історії своє: силу, мужність, відданість, надзвичайну працю і жагу повернутися до життя.
Джерело Соборна Україна. (с)

 

Я взяв набір інструментів та пішов освоювати фіата ))

Відкрив капота, перше що побачів - трохи криво стирчала нижня частина кришки реле та запобіжників, розкрив та поправив на місце. Бо вода затікатиме як у роззявлену пащу ))

Зняв фіксатори та роз'єм з росходоміра повітря, сняв патрубки та кришку фільтра. Фільтр брудний у гівно. Хлопи кажуть, що кожні 2к треба продувати його а кожні 10 - міняти. Тож так мабуть і буду робити.

Витер бруд з середини парубків та продув, закривши жерло турбіни, щоб не насосала пилу. Жерло Доречі трохи у мастилі.

Зібрав докупи повітряний тракт. Подивився на паливний фільтр, щось він хитрий дуже.

Доречі, хлоп казав, що там можуть бути якісь хитрощі з цим, бо після встановлення нового фільтра, бортовий почав валити помилки по двигуну, і щось довго возились з цим.
Як я розумію після заміни фільтра, треба декілька разів ввімкнути/вимкнути запалення, щоб насос прокачав соляру крізь фільтр.
А може щось ще.

Мастильного фільтра не побачів, мабуть треба буде знімати колесо.

Доречі, хто в курсі, як бортовому повідомити про зроблене ТО?