Діти зробили вигляд, що я їм не батько, а мій батько зараз лежить там, де ТРО вирили окопи та регулярно прилітають кабан за кабаном..
Чим далі,тим більше я розумію,що більш ми друзям потрібні,чим дітям...за бж мовчу зовсім...Батька нема вже 11 років...
Вітаю, шановні володарі піску та каміння! Кажуть що наши просунулись на 10 км ближче до Мелітополя! Це з якого напрямку?
Як я розумію, то від Оріхіва на південь. Бо зі сторони Весселянкі безкінечні арт дуелі та КББ на тих же позиціях. У п'ятницю пдць що прилетіло по Весселянкі, згодом щось лупило з району кладовища, все це літало з виєм над головою. Коли виїхав від гріха подалі на гору, то бачів що дими йдуть десь аж з Кам'янського, хлопці кажуть наша арта дала люлів аж у Василівкі. Там щось палало. Але є сумніви, що орки так просто відійдуть від Кам'янського до Василівки. Тож вірогідно движ йде на схід від нас, у районі Оріхіва Пс. Каміня то натяк на стелу на кладовищі, де вже прогули пишуть ? Чи то є єдина зброя, кої повні закрома наші завдяки Zеленому зраднику?
Должен был тете памятник поставить весной,там все мои дед с бабушкой и родители лежат а теперь опасаюсь,два раза транзитом там Калибры пролетали,лучше пока до осени подожду да и земля пусть усядется,а то общий родительский памятник немного просел.
- Гоги, ты чего это делаешь, тебе же врач запретил пить и курить? - А я ему сто лари дал и он разрешил...
так сталось що бувши в кільці орків перечитав купу класиків, більше нема чого було робити, сидячи під літаючими болванками, і як раз того Оруела всього також нагадав собі. Маю всесвітню бібліотеку в планшеті. Чергове підтвердження, люди не міняються, особливо отеє бидло що керує.
Я летом в 2014-ом у тещи перебирал книги наткнулся на Швейка Гашека которого в юности любил перечитывать,открыл прочитал начало,закрыл книгу и понял что за сто лет ничего не поменялось с войной.
Для тих хто забув як читати, нагадую, коли шось перечитуєш через 20 і більше років, знаходиш багато нового, іноді так і з фільмами. А ще можна в автора знайти те, що раніше не попадалось, для себе наприклад у Конан Дойля багато знайшов. І не тільки.
Свирид Опанасович 17 June, 17:30 · Вітаю сердечно, друзі! Дідуся довгенько вже не було в ефірі, але не тому, що дід розлінувався. Був трохи зайнятий. І займався здебільшого тим, щоб із офіційних зведень українці щодня довідувалися, що атаки ворога на такому-то напрямку захлинулися. Захлинаються ті атаки не лише у ворожій крові. Але й, на жаль, у нашій. Цими днями наш підрозділ вкотре відбив усі атаки на одній із гарячих ділянок в районі Бахмуту. Після чого з 12 бійців дідового взводу у строю залишилося 4, решта отримала поранення. Бо яким би ти не був воякою, коли тобі на голову сиплються снаряди й міни, то то вже не бій. То лотерея.... Spoiler Дідусь видно витягнув щасливий лотерейний квиток, бо мені вибухом міни лише ноги посікло. Про всі деталі бою писати не буду, хто воює і так знає, а хто ні, тим і знати не варто. Зауважу лише, що вміти самостійно накласти на себе турнікети - дуже корисна штука. Принаймні не відволікаєш побратимів від бойової роботи. Словом, дідусь тимчасово повернувся з війни у мирне життя, правда воно в мене поки обмежене стінами шпиталю. Ніг нижче колін іще не відчуваю, перебиті нерви, але вчора зробили операцію і прогнози лікарів оптимістичні. Правда, на моє запитання коли зможу пробігти марафон, вони здивовано підняли окуляри: «Ви, діду, спершу ходити навчіться». Загалом у поранених дуже насичене життя. Спочатку треба усіх рідних та знайомих втішити. Далі відповісти на стереотипні запитання «Як ти?» і «Чим допомогти?». Відповіді теж стереотипні «Все добре, нічого не треба». Подібне спілкування забирає у діда кілька годин щодня, але ж мушу - адже родичі, куми та друзі хвилюються. А зайві хвилювання, та ще й під час війни, шкодять. Та й не лише рідних і близьких доводиться втішати. Вчора як очуняв після операції бачу коло мого ліжка сидять дві незнайомі пані з печальними обличчями. Виявилося то волонтерки з якоїсь організації психологічної розради. Ну що ж, війна є війна, усім важко, тож питаю: «Чим вас, дівчата розрадити»? Пані глянули на діда дещо здивовано, але за кілька хвилин вже посміхалися. А пішли весело регочучи. Сміялися й хлопці з дідової палати. Які й пояснили, що насправді ті жіночки мене, як новоприбулого з поля бою, психологічно підтримувати приходили. Тю. Знайшли кого втішати На цьому, друзі, буду завершувати, бо вже гукають на процедури. Просто знайте - дід живий, майже здоровий і як завжди бадьорий. Допомоги будь ласка ніякої не пропонуйте, все в мене є, а зайвого не потрібно. .
. Суддя запитав вбивцю колишнього президента Єгипту - Анвара Садата: «Навіщо ви вбили Садата?» Він сказав йому: «Бо він був світським!" Суддя запитав: «Що означає світський?» Вбивця сказав: «Я не знаю!» У справі про замах на вбивство покійного єгипетського письменника Нагуїба Махфуза суддя запитав людину, яка позбавила життя Нагуїба: «Навіщо ви його вбили?» Терорист сказав: «Через його роман - Діти нашого району» Суддя запитав його: «Ви читали цей роман?» Злочинець сказав: «Ні!» Інший суддя спитав терориста, який убив єгипетського письменника Фарадж Фуду: «Навіщо ви вбили Фараджа Фуду?» Терорист відповів: «Бо він невірний!» Суддя спитав його: «Звідки ви дізнались, що він невірний?» Терорист відповів: «За книгами, які він написав» Суддя сказав: «Яка з його книг змусила вас повірити, що він є невірним?» Терорист: «Я не читав його книг!» Суддя: «Як?» Терорист відповів: «Я не вмію ані читати, ані писати!» Ненависть ніколи не розповсюджується через знання. Вона поширюється від невігластва. Знання робить тебе терпимим. Більшість твоїх ненависників нічого не знає про тебе. Александр Соколовский
В мене радість неабияка - тирнет аж літа ... швидкість ажж 1,6 Мб/с ... та вирви замалі та недовгі ... .
