Ситуація в Україні. Новини

І нехай хто небудь скаже, що кацапи не знали, куди стріляти...( Точно хтось з місцевих дав наводку... Надіюсь, всі записи мобільних дзвінків там будуть вивчені...((
Таких випадковостей просто не може бути...
Дуже хочу, щоб це було випадково, але ...

 

"От кляті москалі!" (Макарів, Київська обл)

 

Не один рік йшло повзуче умиротворення агресора, який на "ніколи знову" відповідав – "можем повторить", – президент Порошенко.

 

Мы все преодолеем.
Мы это знаем точно, потому что наши военные и весь наш народ – потомки тех, кто победил нацизм.
Значит, мы снова победим. И снова будет мир. Наконец-то снова!

 

Багатьох жителів Запоріжжя здивувало, як дуже швидко на початку війни пересувалися російські військові і захоплювали міста південних регіонів: Бердянськ (без спротиву окуповано вже 27.02.22.), Херсон (окуповано 01.03.22.), Мелітополь (окуповано 01.03.22.), Енергодар (окуповано 07.03.22.). Місцеві жителі запорізької та інших південних областей України, днями стояли на блопостах, не давали техніці ворога проїхати. Але все ж, на жаль, це сталося. Чи можна пояснити, чому так сталося, з військової точки зору? З цього приводу думка військового експерта Олега Жданова.

 

Ми не перемогали націзм! Ми 70 років жили внутрі нацизма! Були різні нациї в срср: українці, белоруси,.таджикі, узбекі, грузіни, тощо. Але як заходила мова про великий руський дух, велич руського характеру, широту руської души та героїзм руського народу то усі нації одразу зникали і залишався тільки руський народ (якого не було ніколи). Це і є нацизм. І ми тільки зараз почали його перемогати.

 

Українці воювали за свою країну, і коли сконав націонал-соціалізм, українці продовжили боротьбу з радянським нацизмом. Перший час нацизм прикривався словосполученням "радянський народ", де не було ні українців, ні грузин, ні інших. Потім поступово стали замінювати на "руський народ".

 

Скандал в ДСНС - Патрон заснув на брифінгу

 

Байденша и Зеленская встретились сегодня в Ужгороде

 

Премьер-министр Канады Джастин Трюдо побывал в Ирпене Киевской области.

https://www.pravda.com.ua/rus/news/2022/05/8/7344893/

 

У МВС заявили, що знищення Кримського мосту – це лише питання часу.
Кримський міст, який з'єднує країну-агресорку з тимчасово окупованим нею півостровом, обов'язково буде зруйнований – це тільки питання часу.

Таку думку висловив радник глави МВС Віктор Андрусів в інтерв'ю "24 каналу".
Він підкреслив, що поки в України немає можливості, щоб завдати удару по російському мосту через Керченську протоку. Для цього необхідно набагато ближче просунутися до узбережжя Азовського моря.

"Можу сказати одне: Кримський міст точно буде зруйнований. Питання тільки в тому, коли це станеться", – заявив Віктор Андрусов.

 

"Ми наближаємось до тієї позначки історії, коли історикам, науковцям та й просто людям вільного світу потрібно буде чітко ідентифікувати кожен із цих агрегатних станів схибленої масової свідомості.

Власне, деякі науковці вже починають працювати над точним визначенням. Зокрема, історик, науковець та політик з Івано-Франківщини Олександр Сич. Він стверджує, що «рашизм» неправомірно порівнювати із вже відомими явищами фашизму чи нацизму.

— Московський народ має понести тягар злочинного тавра, так само як свого часу його понесли німецька нація за нацизм та італійська за фашизм. І це має зафіксувати історія для майбутніх поколінь. Фашизм і нацизм — ідентифіковані всім світом за їхньою ж самоназвою. А тому і московський злочинний режим слід означувати саме так, як він себе називає. Цей режим проголосив концепцію «русскава міра» і відповідно до неї розпочав руйнування української державності та заявляє неприховані плани такого ж руйнування і щодо держав, які свого часу були завойовані Московією, а після розпаду Совєтського Союзу відновили незалежне існування. А тому цілком логічно вживати щодо нього англізоване означення «рашизм», — вважає історик."

https://uk.wikipedia.org/wiki/Рашизм

 

Посольства США, Канади та Хорватії розпочали свою роботу в Україні

 

Командир "Азова" Денис Прокопенко (Редіс): Ми зробили все можливе та неможливе, аби відтягнути
на себе переважаючі сили противника.

"Справа в тому, що противника потрібно було знищувати ще на перешийку при виході з Криму під Генічеськом.
В тому районі противник був вкрай обмежений в маневрі та мав лише єдиний маршрут висування. Враховуючи
рельєф місцевості, противник був каналізований.
З тактичної точки зору, це було саме сприятливе місце для нанесення вогневого ураження з метою знищення
та подальшого блокування ворожого угруповання. Противника потрібно було знищувати там, під час висування
з Криму. І цього чомусь не було зроблено."

" Можна було просто не допустити ситуації, яка зараз склалася. Якщо би всі міста, починаючи з Генічеська,
Мелітополя та Бердянська, так само стійко тримали оборону й давали бій противнику, тоді би він точно не
дійшов за чотири дні з Криму до Маріуполя.
Так як цього не сталося, ми опинилися в оточенні. Тому що противник фактично без спротиву
подолав доволі великий кілометраж. Практично без боїв, маршем він пройшов з Криму та опинився
на західних околицях міста Маріуполь."

Spoiler: Ми зробили все можливе та неможливе ...

За два місяці повномасштабного вторгнення Росії в Україну Маріуполь став символом нескореності.

Незважаючи на постійні атаки, бої в місті та блокаду, бійці "Азова" та морської піхоти героїчно тримали оборону.

В останні кілька тижнів війни справжньою фортецею для українських військових та цивільних став меткомбінат "Азовсталь".

Весь цей час гарнізон "Маріуполь" звертався до президента та усіх світових лідерів із проханням застосувати процедуру "екстракшн" щодо поранених бійців та військових.

Перемовини щодо такої можливості тривають і зараз. Але тим сильнішими стають обстріли ворога з усіх видів озброєння.

У цій короткій розмові, записаній під час чергової спроби штурму, командир полку "Азов" Денис Прокопенко, позивний "Редіс", розповів УП про ситуацію на заводі та про те, чому блокада Маріуполя сталася.



фото: вікіпедія
– Яка зараз ситуація на "Азовсталі"?

– Ситуація вкрай важка. Ми з 25-го квітня тримаємо кругову оборону заводу. Йдуть дуже важкі кровопролитні бої. Противник останні кілька днів намагається нас штурмувати. Він вже проник на завод. Бої фактично ведуться всередині заводу. Всередині будівель та ангарів, промислового комплексу.

Противник використовує абсолютно всі види озброєнь. І корабельну артилерію, і авіацію, і танки, і РСЗВ. Він намагається використовувати тактику "вижженої землі" і просто-напросто руйнує все, що знаходиться навкруги.

– Чи є зараз координація з владою та Генштабом? Що вони вам кажуть?

– Так, звісно є. Ми сподівалися деякий час на деблокаду, яка на даний момент не відбулася. Зараз ми маємо допомогти самі собі, щоб перемогти в цій битві. Влада намагається вирішити питання дипломатичним шляхом та перемовинами.

Але на даний момент – нехай це грубо звучить – ми віддані самі собі.

– Як ви вважаєте, чи достатньо було зроблено за весь час, аби врятувати Маріуполь?

– Я можу сказати, що ми зробили все можливе та неможливе, аби відтягнути на себе переважаючі сили противника.

Ми абсолютно свідомо пішли в цей котел. Розуміючи, що згідно з планом оборони потрібно буде вести кругову оборону в місті, і воно, власне, так і сталося.

Вважаю, що ми зробили вагомий внесок для перелому ситуації в цілому в Україні та відтягнули на себе велике угрупування сил противника, щоб послабити тиск на інших напрямках. Це дало змогу отримати Україні озброєння від західних партнерів, перегрупуватися й діяти більш ефективно.

– До якого моменту можлива була деблокада Маріуполя?

– Можна було просто не допустити ситуації, яка зараз склалася.

Якщо би всі міста, починаючи з Генічеська, Мелітополя та Бердянська, так само стійко тримали оборону й давали бій противнику, тоді би він точно не дійшов за чотири дні з Криму до Маріуполя.

Так як цього не сталося, ми опинилися в оточенні. Тому що противник фактично без спротиву подолав доволі великий кілометраж. Практично без боїв, маршем він пройшов з Криму та опинився на західних околицях міста Маріуполь.



скріншот з відео
– У вас є пояснення, чому так сталося?

– У мене є власне бачення цієї ситуації. Якщо би війська, які там знаходилися, стійко тримали оборону, вгризалися би в землю та билися з противником, не давали би йому просто так заходити у міста, була би зовсім інша картина.

Справа в тому, що противника потрібно було знищувати ще на перешийку при виході з Криму під Генічеськом. В тому районі противник був вкрай обмежений в маневрі та мав лише єдиний маршрут висування. Враховуючи рельєф місцевості, противник був каналізований.

З тактичної точки зору, це було саме сприятливе місце для нанесення вогневого ураження з метою знищення та подальшого блокування ворожого угруповання. Противника потрібно було знищувати там, під час висування з Криму. І цього чомусь не було зроблено.

36-а бригада морської піхоти, дії якої не піддаються ніякому логічному поясненню… Спочатку один батальйон раптово здався в полон, це було ще 4-го квітня. В результаті чого ми втратили на той час єдиний шлях сполучення між "Азовом" та 36-ою бригадою. Потім несподівано командир 36-ої бригади прийняв рішення, нікого не попередивши, просто піти на прорив у невідомому напрямку і тим самим втратив багато людей. Так само багато людей було кинуто напризволяще, і вони просто потрапили в полон.

Якби цього не сталося, з цією бригадою ми би ще довго могли тримати оборону на правому березі, але фланг було оголено й після завершення зачистки заводу Ілліча противник кинув всі свої сили на наш напрямок – це дало йому змогу наступати на нас з флангу та тилу.

Один із батальйонів "Азову" опинився в подвійному кільці оточення. Було прийнято рішення прориватися з боєм на завод "Азовсталь".

Ці нескоординовані дії, які раптово відбулися з боку 36-ої бригади, призвели до катастрофічних наслідків, які вже не в змозі було повернути назад.

Це було рішення командира 36-ої бригади полковника Баранюка, або його на це хтось підштовхнув з керівництва – мені не відомо. Але в будь-якому разі воно було абсолютно нелогічним – на заводі Ілліча ще достатньо довго можна було тримати оборону, але чому таке рішення було прийнято – мені невідомо.

У них було абсолютно достатньо бойової техніки та боєприпасів, щоб утримувати оборону.

– Наскільки я розумію, там була доволі велика кількість людей. Десь 1500 військових?

– Так, десь так, навіть трішки більше.




– Більшість з них потрапили в полон, наскільки я розумію?

– Так, це приблизно 1000 наших морських піхотинців.

– Скільки людей зараз перебуває в укриттях "Азовсталі"? І чи ви вірите в перемовини?

– Станом на зараз (ранок 8-го травня) всіх цивільних із заводу евакуйовано.

Під час останньої евакуації противник не дотримувався режиму припинення вогню. Машина, яка їхала за цивільними, була обстріляна. Протитанкова ракета влучила в неї, загинуло троє бійців, шестеро отримали поранення.

Я хочу, щоб увесь світ знав, що ми в жодному разі не утримували на заводі цивільних осіб. Евакуація цивільного населення проходила в чотири етапи. Більшість людей просто боялися виходити з підвалів під важким авіабомбардуванням противника.

Вони не вірили, що автобуси доїдуть до Запоріжжя, боялися, що їх заберуть в РФ. Тому на перший етап евакуації пішли добровольці, виганяти людей насильно з укриття ми не мали права.

Після того, як автобуси доїхали до Запоріжжя, люди повірили, що це реально, і погодилися їхати вслід за ними.

Усі перемовини щодо нас мають вести політики, а ми – солдати, ми воюємо.

Все буде Україна!

Ми обов'язково переможемо.

Севгіль Мусаєва

 

⚡️Сегодня возле села Залесье местный житель во время прогулки в лесополосе подорвался на мине, оставленной военными РФ. От полученных повреждений мужчина погиб, – сообщил глава Киевской ОВА Александр Павлюк.

 

Чому цім хлопцам ніхто не допомагає? Невже їм немає чем та кім допомогти?
Шо за хрень така коїться?

 

Тому що вони ставлять питання, яки не хочуть чути.

 

Подоляк:
"Захисники "Азовсталі" — хлопці з "Азову", поліції, прикордонної служби, військові — стали живим символом України. Ми робимо все, аби їх врятувати.

На мій погляд, енергія суспільства сьогодні має бути скерована не на звернення до військово-політичного керівництва всередині країни, бо ми максимально зосередженні на пошуку рішень, а на суспільства західних країн, світових лідерів та міжнародних організацій. Аби вони також тисли на російську сторону. Особливо ті з них, хто роками мав з ними прекрасні бізнесові та лобістські стосунки. Ставайте поряд з нами. Ставайте посередниками. Доводьте росіянам, що репутація, гуманізм мають значення".

 

Я так зрозумів що Маріуполь зляли разом із нашимі хлопакамі ? Так ?

 

Південь від Херсона на схід.