Ситуація в Україні. Новини

Приняли очередную ДРГ в Одессе


▪️Вчера на въезде в город был остановлен автомобиль. У водителя обнаружили спутниковые телефоны с российскими номерами. А мужчины, которые находились в авто разыскиваются за уголовные преступления.

 

Тогда ведь вывод простой - НАМИ УПРАВЛЯЮТ СВИНЬИ. А к свиньям и отношение должно быть соответствующее, _ резать когда жир наберут....

 

Ппроблема в тому, що невідпрацьовано механізм відкликання голосу. ТОбто депутат добрий тільки під час виборів. А далі косить по чорному - має недоторканість, 5 років свободи....*уярить аж дим іде.
А мала б бути можливість відкликати свій голос з передачею іншому обранцю. За певних умов повноваження переходять іншому і крапка. Були б всі шовкові.

 

"Штирлиц порол чушь"

 

Все проще.. https://hojja-nusreddin.livejournal.com/341052.html

 

⚡️ Профессор Ужгородского национального университета Федор Шандор читает онлайн-лекции по туризмоведению своим студентам в перерывах между боевыми дежурствами на востоке Украины.

 

Самое неприятное во всем этом - две вещи:
1. Ничуть не удивили....
2. Нет инфы, что хоть кто-то сказал этому телу, что иэ чемпиона и гордости страны он превратился в чмо, гавно, посмешище!

 

Согласен.... но не стоит забывать кто этих подсвинков приводит к корыту и за свой счет выкармливает в жирных неблагодарных свиней....

 

Да неважно, --- когда резать начнут, не много желающих к корыту будет....

 

Тетяна Чорновол: "В тому знаменитому бою, де на відео розлітаються танки, насправді
працювали не байрактари, а наші дві "Стугни" і "Корсар"

Для колег-журналістів Таня Чорновол – це та людина, яка пролізе через шпарину, але зайде на територію цілі. Після Майдану вона стала депутатом і робила багато для лобіювання української зброї. А з 24 лютого вона воює на передовій з українською "Стугною", через що має провадження від теперішнього ДБР. Про те, як працюється з установкою, за яку сама боролась, як відбувались бої, як жінці на війні, і як
виросли українські командири, - вона розповіла Цензор.НЕТ

Spoiler: Стугна

Я БУЛА ВПЕВНЕНА, ЩО ВІЙНА БУДЕ 22 ЛЮТОГО І МЕНІ ТРЕБА ВСТИГНУТИ ЗАКІНЧИТИ НАВЧАННЯ

-Твій перший пост про участь у війні був з-під Броварів? Як ти опинилась там?

-Приїхала.

-В складі тероборони?

-Ні, це була 72 бригада. Я подзвонила заступнику комбрига і сказала, що є "Стугни" і що я готова з ними працювати. Він мене послав до 3-го батальйону і я опинилась в Скибині 5 березня.

Знаєш, дуже молоді командири, а бійці мені в діти годяться. Але дуже класні. Зі знанням, як має працювати "Стугна", бо до цього посилали туди, де і працювати не можна: "У нас для вас є позиція, перед передком, у лісосмузі".

-Зі "Стугною" ти довго тренувалась працювати?

-Я закінчила курс за тиждень до війни. Мало того, ще й перехворіла коронавірусом. Я була впевнена, що війна буде 22 лютого і мені треба встигнути. Я розуміла, що хвора, але одягала маску і йшла на курси. Але, цікаво, що приходжу туди, а там всі хворі.

-Це якась пошесть в армії була. В мене знайомий теж вчасно за своєю частиною не встиг, бо захворів у Києві, а тому потім ще кілька тижнів стояв з теробороною.

-Так от, зараз зі мною, практично з перших днів війни працює сержант. І він теж на ті курси ходив, то він потім мені зізнався, що теж хворів.

Цей сержант мені дуже сподобався на навчаннях - побачила, що він впевнений, на тренажерах класно стріляє, здібний – і коли ми прибули на точку збору, я йому запропонувала іти зі мною. І ми оце з ним з першої ночі війни разом воюємо.

-Це перший твій бойовий досвід?

-Ефективний? Так. Бо, розумієш, є ж купа всякого досвіду – коли бігаєш з автоматом і ніколи з нього не стріляєш. Такого досвіду в мене купа. Ще з 2014. А ефективний – перший. Я над цим дуже працювала. Я побігала в 2014 році з автоматом і зрозуміла, що так я неефективний боєць. Жінка з автоматом – це ніщо, бо тебе завжди відправлять в тил. Тому я чітко розуміла, що треба освоїти професію, без якої не обійдуться мужики. І я пішла на артилериста.

Але, коли була загроза цієї війни, я чітко розуміла, що буде танкова атака. І передусім треба освоїти щось протитанкове. Знову ж таки, я була лобістом КБ "Луч" вже бозна скільки років. Моя головна робота в комітеті була вибити гроші на ракети. Я чудово знала, що таке "Стугна" і що таке "Корсар". І кошти Януковича вибивались на цю зброю, на "Нептуни" ті ж. Тому я як в тій приказці – "сам п’ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю". Сама лобіювала цю зброю, сама популяризувала і сама нею воюю.

-Коли приїхала до Скибина, росіяни ще були далеко?

-Щоб ти зрозуміла правильно, я ж на війні з першого дня, просто спершу було багато поневірянь. Чому? Бо все було галопом – за тиждень закінчила навчання. Наша команда готувалась для того, якщо Путін розпочне війну 22 лютого. Всім людям повідомили, що буде точка збору в Нових Петрівцях, якщо що. З КБ "Луч" домовились, що воно дає ракети і "Стугни". На мене був підписаний договір відповідального зберігання. І я в першу ніч поїхала отримувати ракети. Але "Стугна" - це така зброя, яка потребує позиції. Я чекала на танки, які ідуть на Київ з Чорнобильської зони. І я шукала там позиції для "Стугни".

-Ти думала, що буде таке повномасштабне вторгнення, як показували на картах посли нашому керівництву?

-Так. Я не була впевнена в такому широкомасштабному наступі, який відбувся, але я була впевнена, що буде наступ на Київ. Я навіть передачу робила. І передбачала захід на Вишгород і Бучу.

Тому перші дні я витратила на те, що шукала позиції, бо "Стугні" потрібна дальність, в лісі вона не стріляє. Фактично в останні дні я нанесла позиції, в останній день я підписала контракт. І я була рада, що наступ не почався 22, бо я не встигала все зробити. І от в останню ніч я переїхала поближче до заводу, щоб забрати ракети. Я їх привезла в Петрівці на своєму електромобілі. І вже о 7 ранку ми готові були працювати. Але перші позиції не підходили. Перша моя стрільба була в Чернігові – я поїхала туди по досвід. А перше ефективне застосування "Стугн" було вже під Скибином, там я стала частиною фронту. І вперше ми відстріляли, коли був розгромлений 6-й танковий полк РФ.



ГОЛОВНУ РОЛЬ В ПЕРШОМУ БОЮ Я ВІДДАЛА Б "КОРСАРЩИКУ", БО ВІН ПРОСТО УНІКАЛЬНО ВІДПРАЦЮВАВ

-Це там де загинув їхній командир Захаров?

-Так, це той знаменитий бій з відео. Я відстріляла тоді з бокової позиції, Адвокат (це мій колега) стріляв з фронту – в нього був дуже хороший результат, бо бехи стали і він стріляв по стоячих цілях. Але головне не в цьому.

Чому відомий цей бій? Бо є те відео, де танчики горять, горять, горять і синхроном іде знята прослушка: "Шестой полк разбит, командир погиб, нам устроили засаду, по нам работали байрактары". А по них працювали дві "Стугни" і один "Корсар" і кілька розрахунків з РПГ, які були в засідці. Головну роль в цьому бою я віддала б "корсарщику", бо він просто унікально відпрацював. Оце все відео, де танчики розлітаються, це робота одного "Корсара". А "Корсар" - це оператор біля установки. Це "Стугна" на проводі, а я що називається "в домике", кудись зі своїм екранчиком втегла і відпочиваю. Корсарщик же стоїть біля установки. От уяви, як цій людині? Позиція то в нього була хороша, але дальність – кілометр вісімсот. І от на такій дальності на нього пруть три десятки танків. І він ці три десятки розстрілює, будучи у них на виду. Як він бачив їх, так вони бачили його.

-І не стріляли?

-У страху очі великі, вони думали, що їх шмаляють байрактарами, а на "Корсар" вони не реагували.

-Тобто вони не розуміли, що по них стріляє?

-Ні.

-Чому?

-Тому що вони думали, що ракетна програма в Україні давно згорнута і похована.

-Я ще знаю, що вони брали в мінометники просто з військових кафедр. Може, тому вони і не знали, що як стріляє?

-Ні, танкісти в них були дуже професійні. До речі, танкова атака мене порятувала. Чому? Бо "Стугну" треба ховати, її видно з дрону і будь-яке ДРГ запросто може зайти і вирізати тебе. Тому її треба ховати і ховати. Не дай бог якесь вогнище запалити або мотор увімкнути.

-Але ж тоді ще були страшні морози. Як ви грілись?

-А ніяк. Ми б там і замерзли насмерть, якби танкова атака не почалась через три доби. Що цікаво, що танкова атака почалась в перший сонячний день, почав танути сніг, ми вилізли погрітись, вже і розслабились, бо до обіду діло йшло, а москалі зранку наступали завжди. І тут в рацію передають "Можлива танкова атака". Я їх першими побачила в Заліссі.

-А потім був ще другий наступ на Скибин?

-Ми вже змінили позицію. "Стугні" не можна працювати на одному місці, хоча командування часто про це забуває і думає, що вона як гранатомет і з нею можна побігати від дерева до дерева. Іноді кажуть: "От працює танк, збий його". Але "Стугна", коли б’є танк, вже не може працювати. Це зброя засади. Вона працює першою, не другою. Це не Джавелін, який впіймав ціль і летить. Ракету треба вести, а як ти під обстрілом займеш позицію?

Другий наступ був, здається, 19 березня. Вони знову пішли в ту ж діру, де був розбитий 6-й полк. До речі, цей наступ був цікавий, бо "Стугна" не була готова і я бігала з проводом. Чому я бігала, бо попередні дні я лежала на асфальті. Тобто була дика ситуація, коли "Стугна" в мене стояла з видом на трасу, а провід діставав тільки так, щоб я лежала на асфальті. Тиждень лежати на асфальті, коли танки можуть піти тобі в лоб, звісно, не дуже приємно. Більш того, попереду мене були блоки, а ззаду нічого не було. І приліт будь-якого снаряду за нас, одразу б нас покришив на друзки. В ту ніч чергував мій оператор і їм прилетів снаряд, але перед блоком. Тому вранці я сказала, що більше так не буде і давайте щось робити. Були зірвані світлофори і "Стугну" перемістили вбік. І от я бігаю з проводом, аж раптом… добре, що я собі приготувала "ложе оператора" з матрасиком, таким полосатим, ще радянським і все було підключено. Я почула характерний гул – танки коли їдуть, то гудуть ще й як. І я біжу до свого місця, рація кричить: "Де Стугна?". Я тільки втикаю провід, а вони вже на рубежі стоять. Тобто вони вже стоять на рубежі мого пострілу.

-І що ти?

-А я що: стоять, та й стоять. Чекаю, коли флагман піде вперед, бо концепція така, що треба щось пропустити, бо тоді я їх більше розстріляю, а так тільки одного. А танк стоїть, і я не стріляю. Він стоїть, і я не рухаюсь. І тут до мене доходить: зараза, та вони ж виставляються, щоб нас обстрілювати. А танк то він далекобійний, він 8 кілометрів гаубичним вогнем накриває. І я розумію, що вже стояти просто не можна і випускаю ракету. Танк, очевидно, її бачив, бо почав розвертатись і тікати. Але я його таки влупила. І на тому атака завершилась. Після того як збитий був флагман, вони розвернулись і втекли. Правда, встигли зробити кілька залпів. Тобто мені треба було стріляти раніше, а не чекати. А так вони встигли прицілитись і мої змінщики ледь встигли замінити ракету, тому що поряд розірвався снаряд. Нам пощастило. Не пощастило героїчному корсарщику – був пошкоджений "Корсар" і він сам поранений, на щастя, легко.

Насправді ситуація була унікальна – "Корсара" вже немає, ракету ледь встигли перезарядити, і тут танки тікають. Звісно, крім нас ще були танки, РПГ, джавеліни. Але мені здається, що коли йде танкова колона, то найбільш ефективні "Стугна" і "Корсар". Бо Джавелін хороший проти одиничних танків, але не колон.





ПУТІН ПРОСТО ЦЬОГО НЕ ЗНАВ, ЩО В НАС Є ПРОШАРОК ВІЙСЬКОВИХ, ЯКІ НІЧОГО КРІМ ВІЙНИ НЕ ЗНАЮТЬ. І ВОНИ ДОРОСЛИ ДО КОМАНДИРІВ

-Як ти вписалась в колектив?

-Скажу тобі чесно, що мені дуже сподобалось працювати з 72-ю. Там дуже молодий склад, командири всі молоді, але професіоналізм дуже високий. Щоб ти розуміла, що ці хлопці в своєму житті нічого крім війни не знають. Вони закінчили військові училища і пішли на фронт у 2014. І з того часу виросли до командирів. Путін просто цього не знав, що в нас є прошарок військових, які нічого крім війни не знають. І що мене дуже вразило – для них дуже важливі мінімальні людські втрати. Бо радянським генералам було б похрін.

-Я тобі скажу, що я знаю цю рису командування з власного досвіду – бо вони відмовились накрити росіян у нас в селі, щоб не підставити місцевих. І це було дуже вражаюче.

-Так, у цих молодих військових таке розуміння бою і я це оцінила.

-Що було далі?

-Були просто чергування, очікування нових атак по цій дорозі. І найсмішніше, що вони так і ходили по цій дорозі. Була одна атака, друга, потім вони вже стали на рубежі, де не прострілювались, сховались у низині. І танки їхні стріляли дуже прицільно. Правда, вони знали де Корсар, але не знали де "Стугна". А ми до того часу зірвали ще одні світлофори, перетягнули її і я вже сховалась в каналізаційний люк. І це було офігенно, бо снаряди падають, а тобі взагалі хоч би що. Тільки боялась за провід.

Того разу росіяни дуже добре підготувались, але і наші мінометники - теж. І вони завалили російський танк, після чого росіяни розвернулись і втекли. Я просто це спостерігала на екрані.

-Звучить так, наче ти гралась в якусь гру, а не реальний бій.

-Знаєш, тут важливе психологічне налаштування. "Корсар" – чудова зброя, але навіть ті відчайдухи, які перший раз відстріляли дуже вдало, не всі можуть стати вдруге. Бо ти на лінії вогню, навпроти танків.

-Напевно, в перший раз ти ще не знаєш, що це, а далі вже є розуміння ризиків.

-Так. А "Стугна" дає психологічний ефект захищеності. Тому що можна залізти навіть в намет, і ти як в хатці. Наче дитина, яка збудувала собі халабудку, і тішиться, що вона захищена. Я дуже люблю стріляти з окопів, стоячи. Страху взагалі немає. Бо ти дивишся на екран, а не на реальність. Ти тільки чуєш, як працює "Стугна" і виходи ракет навіть надихають.

-Чому стоячи?

-Мені так зручно. Це як на мітингу виступати. Ти весь мобілізований. От сидячи не люблю – ні на ток-шоу, ні в окопі. Сидячи – це якийсь розслабон. Можна і лежачи, але мені не зручно. Хоча і лежачи на матрасику стріляла, і сидячи - з багатоповерхівки. Але от стоячи з окопу – люблю найбільше. Коли щось летить – можна присісти, і ти вже захищений. Це, звісно, не стосується інтенсивного обстрілу.

Зараз вже правда росіяни знають, що таке "Стугна" і вони не шкодують боєприпасів. Останній раз на нас була засідка і гатили понад сотню мін, стріляли два танки. І ще щось схоже на "Стугну" стріляло. Було випущено три ракети. І це все було полювання на одну "Стугну".

-Це ще на Київщині було чи вже на сході України?

-На сході. На щастя все минуло добре, бо в нас був добрий підвал. Але це треба мати на увазі на майбутнє. І тому не варто працювати з однієї позиції, хоча не завжди це виходить. Проблема "Стугни", що полювання велике іде, а позицій для нас мало. А ще командування хоче швидкого результату і часто посилає на пристріляну позицію.

ЗМІНИВСЯ ХАРАКТЕР ДІЙ РОСІЯН. ТУТ ВОНИ ХОДИЛИ КОЛОНАМИ, В ОДНІ ТІ САМІ ГОДИНИ, ПО ОДНІЙ ДОРОЗІ. ТЕПЕР МИ ПОЛЮЄМО НА ТАНК

-Чим ситуація на сході відрізняється від того, що було на Київщині?

-Змінився характер дій росіян. Тут вони ходили колонами, в одні ті самі години, по одній дорозі. Я була з цього щиро подивована. Зараз танки ховаються, танк вполювати важко, а командування хоче танк. Хоча я не розумію, чому, бо мені здається зараз важливішим навіть не вбивати, а ранити особовий склад, щоб більше поранених відсилалось в Росію. У танка малий екіпаж, а з БМП ти цілий взвод залишаєш без транспорту.

Характер дій змінився, останній танк, який на нас полював, був заритий у пісок – він по нас міг вцілити, а ми по ньому - ні. Фактично зараз ми займаємось полюванням. І це близька мені робота. Як я колись лазила по паркану в "Межигір’я", так і тут.

-Я пам’ятаю, як ми з тобою в Українському домі ледь не по трубах на закритий з’їзд пролазили.

-Так, тут те саме. Я працюю без розвідувальних груп і мене не привозять на готову позицію. Хоча інших привозять. Я роблю багато підготовчої роботи і мені це подобається. Я маю приїхати, подивитись, де копати окоп, оцінити шлях відступу. Тобто багато роботи, схожої на мою журналістську. Я кілометрів 10 пролажу перед "передком", щоб вийти на село, де вони стоять.

Але це моя робота. Не весь фронт такий. На Луганщині геть інакше. В мене там брат був в Золотому. 5 днів тому поранили. Жартує, що нігті підстригли. А насправді він потрапив в таку передрягу, що ого-го. Він пару пальців втратив на ногах і це найкраще, що з ним могло трапитись, бо до цього він тиждень відкопував трупи побратимів з піску, які були вбиті танком.

До речі, брата теж врятувала "Стугна", коли на їхню позицію полізли чотири танки. Брат у мене хоч на війні і з 2014, але тоді мав досвід лише блокпоста в Авдіївці. А тут він потрапляє в реальні жорсткі і криваві бої. І він командир, бо він офіцер, курси закінчив. Він був заступником командира, а став командиром після загибелі керівника. А досвіду то немає. Добре, що в нього був старший солдат, з досвідом боїв, який йому дуже допомагав.

І от сунуть ці танки на них і цей солдат не витримує і каже: "Все, брате, прощавай, я пішов на них". І тут наш танк і "Стугна". І тільки перший вистріл, і ворог тікати. Хоча навіть вистріл "Стугни" був не точним через технічні проблеми. Але вони втекли.

-Вони вже розуміють і бояться…

-Це просто дракон. Я знаю цю музику, коли ракета вилітає. Але коли вона летить в тебе, це геть інша музика – вона дуже страшна.

-Ти просто зріднилась зі "Стугною". Але як тобі психологічно на війні?

-Трохи заважає материнський інстинкт до солдатів, я весь час піклуюсь, не можу відпустити самих. Недавно говорили з Василем Бурбою, він питає: "А ти що не командуєш, а сама стріляєш?" Потім домовились зустрітись тут, а він в рейд пішов. То я йому і кажу: "А що ж ти не командуєш, а в рейд ходиш?" Він відповідає: "Якщо не піду, мене не поважатиме мій особовий склад". То я й кажу: "Так чого ти мене питаєш? Я жінка. Якщо я не буду стріляти, я не зможу командувати". Як жінці мені важко. Зустрічають завжди скептично – баба прийшла. Потім: "Стугна? Ну добре". Далі починаються підколки, тоді показуєш активну роботу і все - вже тобою затикають всі дірки.

Тетяна Ніколаєнко

 

Безкарність та безсовісність: міністр оборони, не купивший для армії жодного снаряда та ракетної установки, який зірвав виконання Держоборонзамовлення, призначений на посаду Надзвичайного та Повноважного посла України в Євросоюзі.

За часи свого правління в міноборони Андрій Таран не закупив жодного артилерийського снаряду.
Не закупив жодної пускової установки ПТРК Стугна.
Закуплена дуже мала кількість безпілотних розвідувальних апаратів.
Не закупив жодного пікапа та багато чого іншого.
Не створено ні доктрини ні плану якихось структурних змін.
У квітні 2021-го комітет по обороні ВР ухвалив рішення щодо звільнення заступника Тарана - замміністра оборони Халімона за провали у сфері харчування армії, ДБР порушила для перевірки діяльності Халімона кримінальну справу.
Таран ухвалив наказ №330, де прирівняв відкриття вогню по російським військам до адміністративного правопорушення, який було відмінено тільки після публічного скандалу.
Таран зірвав виконання Держоборонзамовлення 2020-го та 2021-го років. Так, у 2020-му році Міноборони не використало понад 10 мільярдів гривень державних гарантій на закупівлю озброєння, і ці гроші Мінфін у кінці року передав на Велике будівництво.
У 2020-му році з вини Тарана було зірвано та призупинено фінансування ракетної програми, цілий рік на програму Нептун не перераховували гроші.
Це легко перевірити, і це далеко не все.
У країні, де влада несе відповідальність за свої вчинки, пан Таран вже сидів би у тюрмі.
У країні, де у владі існує мораль, Тарану був би заборонений навіть підхід до владних кабінетів.
Але в Україні в той час як тисячі патріотів своєю кров'ю сплачують за нестачу боєприпасів та протитанкових засобів, пан Таран отримує спокійне та сите життя. Він буде жити в безпечному місці з родиною, мати усі пільги та дуже високу зарплату та додаткову пенсію у 67 років, за рахунок тих героїв, хто зараз з гранатометами йдуть на танки, за рахунок страждань тих мільйонів біженців, які втратили усе та змушені шукати собі притулок.
Цей указ - низькість та підлість, коли ти бачиш усю стрічку у загиблих обличчях друзів та знайомих, це наруга на ріках крові, це повна безкарність та безвідповідальність.
Я не знаю, коли у нас почне працювати справедливість. Я можу зараз тільки написати тут, щоб про це ніколи не було забуто.

Юрій Бутусов

 

⚡️В Украине вступили в силу нормы УПК, согласно которым разрешается задерживать граждан без объяснения на 9 суток вместо трех без решения следственного судьи, суда или постановления прокуратуры.

Кроме того, правоохранительные органы получили право проводить обыски ночью и без понятых во время военного положения.

 

Ну, якось треба подати посилання на норму або на публікацію. Звідки така інфа?

 

Прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що у Маріуполі внаслідок російської агресії знищено понад 95% всіх споруд.

Як інформує Цензор.НЕТ, із посиланням на Укрінформ, про це він сказав у інтерв’ю журналістам польського суспільного мовника TVP.
"У Маріуполі надзвичайно важка ситуація. Як казав мер Маріуполя: "Якщо десь є пекло на землі, воно сьогодні у Маріуполі". Там дійсно знищено понад 95% всіх споруд, у тому числі цивільних, житла людей. "Азовсталь" залишається оточеною, ідуть важкі бої. Вчора-сьогодні російські війська намагалися прорватися і заходили вже у периметр заводу", - заявив Шмигаль.
Він зауважив, що українські захисники гідно відбивають атаки росіян.

 

Ви гадаєте що він зрозуміє сказане?
Бивший водій-тілоохоронец, вже не пам'ятаю чий, тобто один суцільний м'яз. Через той м'яз став чемпіоном. Але став він розумним?

 

Насколько важно правильно формулировать мысли..... Спич этого деятеля должен был бы звучать так: в результате предательства, преступной халатности, безалаберности, беззубости, трусости и молчаливого согласия некоторых должностных лиц нашей страны, А ТАКЖЕ РАШИСТСКОЙ АГРЕССИИ, в Мариуполе уничтожено более 95% всех сооружений....

 

Сегодня ночью был уничтожен национальный музей им.Григория Сковороды в селе Сковородиновка Харьковской области прямым попаданием российской ракеты, — глава Золочевской общины Виктор Коваленко.
Снаряд влетел под крышу здания, вспыхнул пожар.
Огонь охватил все помещения музея. Охранявший здание сын директора музея травмирован и сейчас в больнице.

 

⚡️"Криворожским отделом СБУ задержан агент спецслужб России, который был "активирован" врагом в начале вторжения. Задокументированы факты сбора им данных по обороне Мариуполя и проведению фотофиксации оборонных рубежей наших войск на Криворожском направлении", - сказал начальник военной администрации Кривого Рога Александр Вилкул.

 

⚡️В Буче российские солдаты в одном из помещений оставили колбу с 400 граммами ртути.
Об этом сообщили в сообществе Добровольцы Бучи.
Мужчина вызвал саперов Добровольческого формирования Бучанского городского территориального общества №1.
Проведя исследование, оказалось, что это ядовитое вещество – ртуть. Радиоактивный фон колбы был повышен, поэтому предполагается, что она была вывезена из Чернобыльской АЭС.

 

В Україні дозволили затримувати громадян без пояснення на 9 діб замість трьох без рішення слідчого судді, суду чи ухвали прокуратури
Крім того, правоохоронні органи отримали право проводити обшуки вночі та без понятих під час воєнного стану.
Ці норми прописані у законі про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України, які були прийняті 14 квітня та набули чинності 1 травня.

 

Поліція Київщини викрила групу «мародерів», які обкрадали заміський комплекс у селі Пилиповичі на суму понад 500 тисяч гривень
П’ятеро місцевих жителів віком від 18 до 57 років протягом кількох днів обчищали готельно-ресторанного комплекс на Бучанщині. Зловмисники винесли меблі, столи, килими, посуд, забрали світильники, колонки, навіть посуд і каструлі.
«Загалом же на Київщині слідчими поліції розслідується 249 злочинів даної категорії. По 129 фактах особам вже оголошено про підозру» - зазначив очільник поліції Київщини Андрій Нєбитов.
Доброго вечора, ми з Києва.

 

Запроваджувати комендантську годину 8-9 травня в Києві поки не планують.
За словами Кличка, столиця жодних заходів проводити теж не планує. "Якщо хтось захоче піти покласти квіти, він може це зробити в приватному порядку", — додав мер.
Украина News.

 

Черговий приклад швидкого відновлення мобільного зв'язку за допомогою Starlink у селищі Бородянка, що на Київщині.
Поки відбувається відновлення оптичної мережі, компанія Vodafone підключила пошкоджену базову станцію до Starlink. Українські мобільні оператори швидко пристосовуються до нових обставин та технологій, щоб українці залишалися на зв'язку.
Киев Сегодня.

 

⚡️В сети появилось фото, где видно, что россияне начали демонтировать надпись "Украина" напротив Парка Славы в Херсоне.