Ситуація в Україні. Новини

Дмитро Стоян

Оце фото з Гостомеля найкраще показує, що першим намагається змінити окупант, коли приходить на нашу землю.
МОВА МАЄ ЗНАЧЕННЯ!
ПЕРЕХОДЬТЕ НА УКРАЇНСЬКУ!

 

Гончаренко

10 апреля я помню со школы. День освобождения Одессы. Этот день был одним из основополагающих мифов нашего города и нашего общества. Проводились уроки в школах, было шествие к памятнику неизвестному матросу, возложение цветов, воспоминания ветеранов. И вот сейчас Одесса находится под таким же ударом. Под ударом фашистов, которые хотят захватить нашу страну, наш народ, которые хотят поработить его, которые хотят уничтожить его. Я помню с самого детства речи, которые говорили политики, чиновники, общественные деятели о том, что вот наши деды добились большой победы. Не предали. Не сдались. А ценой тысячи жизней освободили Одессу, освободили страну, освободили всю Европу. И не секрет, что в Одессе длительное время выигрывали на выборах такие партии, как опзж и им подобные. И я помню их речи у того же памятника. Помню, как они кричали о наших дедах и нашей победе. Помню, как они кричали о бандеровцах, которые стреляли в спины. Да че тут скрывать, мне было 20 и я тоже так думал… И вот наступила Отечественная война. Война, в которой Украине противостоит очень сильный и коварный враг. Война, в которой весь народ проснулся в 4 утра 24 февраля и еще не ложился спать. В которой, миллионы беженцев, тысячи убитых, десятки тысяч раненных. Война, в которой мы стоим до конца и ни шагу назад. И вот в этот период я смотрю на всех этих людей из всех этих партий, которые кричали про дедов и про стрелять в спины и вижу, как большинство из них становятся коллаборантами, убегают из страны, работают шпионами на русских. А все те, про кого они кричали идут с оружием в руках и защищают наше Отечество, находятся в окружении, но не сдаются, сражаются, сражаются и побеждают. И думаю о том, что было оно так же и тогда, когда освобождали Одессу. Просто потом, все эти коллаборанты решили захватить нашу память и нашу историю и переписать ее. И как тогда, Одесса помогла прогнать фашистов с нашей земли, так и сейчас. Мы победим! У нас есть настоящее прошлое и настоящее будущее. А у них? У них только предательство, злоба и трусость. Не верите? Спросите у медведчука. Он как крыса сейчас убегает по всей стране и пытается скрыться от наших спецслужб. Только в прошлый раз, его отец, будучи коллаборантом сумел выкрутиться. В этот раз у медведчука ничего не выйдет. Мы его найдем. И всех найдем. Слава Украине!

 

Одно не понятно, почему до сих пор не сделали рокировку между погранцами с западных и восточных областей. Хотя что тут не понятного, денежный чтоб ручей не иссяк.
Еще интересный факт. В Харькове сигареты контрабасные до сих пор на каждом углу, откуда они?

 

Віктор Муженко

«Загроза у нас існує постійно, і для реагування на неї не повинні бути якісь ситуативні заходи. Потрібна планова система підготовки держави до оборони. Тільки наявність сильної армії та організованої потужної оборони є фактором стримування для будь-якого агресора. Так має бути» (інтерв’ю «Фактам» 06.12.21).
Щоб досягнути успіху на війні, іноді треба ризикувати, сприймати та втілювати в рішення радикальні пропозиції. Якщо боятися брати на себе відповідальність або перекладати її на нижчі ланки управління, то на стратегічному рівні когось завжди чекатиме поразка і в рази більша відповідальність за наслідки.

 

У Мукачеві зняли радянський танк

 

Роман Доник

В соцмережі хоч не заходь. Так їздиш неділю навколо міста та по суміжним областям, а потім заходиш в мережу і дізнаєшся, що "Харків майже оточений", що колона техніки "стопіцоткілометрів помічена під Харковом, що збираються "штурмувати та оточувати Харків" от прямо тут і зараз.
Давайте просто освіжимо пам'ять.

Спойлер

З початку вторгнення, плани окупантів на Харків були зрозумілі та очевидні. Відрізати місто з сумського напрямку від "материка". Відрізати місто з напрямку Чугуєва, перерізавши постачання угрупованням на Донбасі. Охопити Харків, відрізати сполучення з Дніпром. І почати "асвабаждать" перетворюючи (як зараз вже зрозуміло) на руїни. Як доведено Маріуполем. Щось в перші дні в них частково вийшло, щось зразу пішло не так. Але за півтора місяці, навіть те що вийшло, ЗСУ більш-менш повернули в контрольований формат. Наскільки це можливо в даній ситуації.
Ворог в місто не лізе, спроби обійти не робить. Обстрілює артилерією, ракетами, періодично залучаючи авіацію. Засилає диверсантів, активізував мережу агентури, та вербує коригувальників. Бо не вистачає поки ресурсу на більш активні дії.
Задача ЗСУ навколо Харкова, в перші дні, була встояти, не дати відсікти місто та скувати сили ворога. Вимотуючи та знекровлювати його. Кожен день був важливий. Бо кожен день йшла підготовка до оборони самого Харкова, Києва та областей в які не вдерлися російські окупанти. Харків велике місто зі складною з військової точки зору інфраструктурою. Штурмувати Харків буде важко. І так, як по суті Харків прикривав Київ та центр Україні, так Харків саме зараз прикривають Маріуполь, Рубіжне, Ізюм і всі інші населені пункти за які ведуться запеклі бої. Вони взяли на себе ресурси, які мали б підійти під Харків. Якби вони не встояли в перші дні. Так само, як сили, які були кинуті на Харків після "оточення", повинні були далі просуватися на Дніпро та Полтаву. Аж до Києва.
Це все було півтора місяці тому. І ці плани на оточення та "асвабаждєніє" у росіян не змінилися. Вони в принципі відтерміновані, але все ще актуальні. Відтерміновані бо не вистачає ресурсу. Спроба проковтнути всю (або більшість) Україну провалилася, тепер російські окупанти після перегрупування будуть втілювати ці плани по етапам. І Харків досі в цих планах. Як і був на самому початку. Це просто треба розуміти. Розуміти і пам'ятати.
І колони, якими нас зараз так лякають в мережі, на початку вторгнення були в рази більші. І їх успішно розмотали.
Я не кажу, що місто в небезпеці. Кожного дня Харків руйнується важкою артилерією та ракетами. Кожного дня гинуть люди. Цивільні. Бо росіяни обстрілюють житлові райони, тероризуючи мирне населення.
І дійсно, можуть бути (і скоріше за все будуть) в якійсь перспективі спроби знову відсікти місто, та спробувати його атакувати. Можливо не для того щоб захопити з маршу, як планувалося раніше. Бо міста, які півтора місяці героїчно оборонять на сході, довели, що швидкої перемоги та легких штурмів, не буде. Але зв'язати угруповання військ, та тримати її в постійній напрузі, дуже може бути. А якщо вийде, то звісно спробувати зайти в житлові райони та закріпитися. Бо для внутрішнього споживача, росіянам потрібні якісь перемоги. І вони не рахують втрати.
З планами окупантів, ми визначились. Вони не змінились в оперативному плані. Із категорії військових планів перейшли в категорію "хотєлок". Тепер що стосується наших спроможностей. По перше, весь цей час велась підготовка та формування нових підрозділів. Отримувалась зброя від союзників. Отримувався досвід по знищенню окупантів. Це теж важливо, бо різниця між ООС та прямим повномасштабним вторгненням дуже суттєва. А саме головне, ми зрозуміли що нас чекає у випадку приходу "руського міра". Маріуполь, Рубіжне, Буча і десятки менш відомих населених пунктів. Це те що асвабадітелі хочуть принести в Харків. А ми цього не хочемо. Ми просто хочемо їх всіх вбити, вибити з України, та почати відновлювати те, що здичалі нам тут зруйнували.

А ще, я просто хотів би нагадати, що в Харкові, з перших годин вторгнення, була організована ефективна оборона міста та області. З наявними, відносно обмеженими, ресурсами. Це було організовано дуже і дуже ефективно.
Люди, які несли відповідальність за оборону міста та прийняття рішень, не втікли, не виїхали в евакуацію під виглядом "поїду проконтролюю, як там евакуація проходить". А залишись на свої місцях під обстрілами та загрозою оточення. І керували захистом міста. Ну, є звісно і такі що зїєбалися в перші дні, але навіть вони вже повернулися.
Сил та ресурсів в Харкові достатньо щоб втримати спроби захвату міста. Керівники силових блоків мають досвід. Ці люди і зараз тут. Вони готуються до любих варіантів. Кожного дня, завдячуючи людям, які героїчно б'ються за кожну будівлю на сході, ми маємо час, щоб тут готуватися. І ми всі використовуємо цей час. Ворогу не буде простіше та легше ніж в перші дні вторгнення. Буде складніше. Але і ворог вчиться та робить висновки. Тому просто треба розуміти, що Харків фронтове місто. Місто, захват якого для російських окупантів все ще є пріоритетним. Але це місто готове до оборони. Місто контрольоване на 100%. Якщо ви звернете увагу на дороги в місті, то кількість патрульних машин вас здивує.
Але, знову повернусь, Харків, це все ще місто, яке російські окупанти мають в планах звільнити від нас. Місто, яке кожного дня масовано розстрілюється артилерією.
Просто треба для себе це зафіксувати і не панікувати від фото та відео колон в інтернеті. Ми це все вже бачили.
Ми це все вже палили. Ми це все вже розбивали. І будемо робити це знову і знову. Поки не переможемо.
Тому, допомагайте ЗСУ, довіряйте ЗСУ, та зберігайте спокій. Дякуємо всім, хто допомагає.
PayPal donikroman@ukr.net

 

Михайло Жирохов

Сьогодні вночі ще одна залізнична станція на сході країни потрапила під обстріл російських військ.
Вони продовжують прицільно бити по залізничній інфраструктурі.
Ані серед громадян, ані серед залізничників постраждалих немає. Пошкоджено 5 локомотивів, колії та контактна мережа.