От 50ти и выше )))

Я бачу що декотрі люди в Україні надаль є сліпі, глухі та й...

 

Да я могу и паспорт показать ))))
22.05.79. . С УВ

 

Я вкурсі
Є адресок в закромах

 

Заскочив кум на хвилю....пригтстив його його ж Джеком Денілом подареним мені на ДР до війни...нехай з хлопцями по каплі з кавою посмакують...кум практично не пьє як і я .....то ж я спокійний за ту пляшечку...
заодно підсуєтив йому трохи лєнт в маслі....прохи планок і переходнік для набивання магазинів...
несе службу де я знаю кожний сснтиметр....якби не робота був би з ним....

 

Ну хорошо - я ошибся , не 2 года , а 1 ... ))) .. но в любом случае - в 96 году Вам никак не могло быть 18

 

Карпюк как всегда - красавчик ...

Но , как ты видишь , многие и до сих пор страдают таким - я имею ввиду мировые политические силы ...

А ведь если вдаваться в более глубокие слои истории - мы найдём всё , примерно , тоже ... Вся эта гниль поползла по миру , ну основательно так, со времён петрушки I , с его "окна в эуропу" ...
Мерзкое , лживое и коварное , при своей трусости и подлости , раковое образование под названием расиянская империя ...

.

 

Вечір добрий.
День,як день,під вечір дощ пішов,але весняний,і не віриться що йде війна.Мабуть пропаду на кілька днів,бо вже всі задовбали,переживають за тих хто в оос ,в оточення може потрапити.

 

Блін,завтра треба з двух камазів один зліпити,моя проблема, зарядка,мінімум приборів мастило,температура і щоб від ключа стартер заводився,і щоб одна лампоча горіла

 

Киев, пост номер 3. Весь день шумно, жарко, дымно...это якобы орки отводят орду, хер, в реальности в 150 раз лезли на Город...не сложилось. Город стоит крепко.

 

З ранком панове пійсятники, все нормально ,працюємо.

Видно вони напрямок попутали,потомки сусаніна.

 

Доброе утро ! ))))
Извините меня но я отвечу .
28июня 1996 года когда я стоял на площади мне шёл 18 год .
А может я просто так тогда хотел , выглядеть немного старше ))))) с УВ

 

Доброго ранку хлопці ))

В нас знову дує завірюхуй, гуде та стогне.
Вчора обробив підщепу винограду від сірої гнилі.
Спакував пару замовлень, ото і всі пригоди за вчора.
Дзвонив приятель, каже хтів записатися у нашу бригаду - не взяли, вщент забиті усі місця, вакансій немає ніяких. Неможу, каже сідіти вдома один в 4х стінах. Буду працювати на перемогу ненормовано, у дві зміни, але усе одно не взяли.

Також відписалася давня подружка з Київа, що з родиною виїхала до Хмельниччини, каже що відношення - жах... Незважаючи на україномовність та відверту проукраїнскість.

"Приходила вчора поліція до нас. Місцеві ставляться, як до військовополонених або ворогів"
"Від початку тут вороже ставлення до нас. І навіть до родини сестри, хоча її чоловік тут народився і виріс!!!"
"Вчора приходив газовщик, то «мило» поцікавився: ну що, вас уже розбомбили? І не скажеш у відповідь нічого… суки"

Я трохи в шоці відверто кажучи.
Дай Боже ума тим, хто його не має ))

Всім гарного дня та вдачі, а москалям - щоб вам блядям сьогоднішній день був останнім.

Слава Україні!

 

Салют парні!
Ph@ntom це якась жесть...чесно я в шоці...
жінка тиждень тому, коли обявили евакуацію, відвезла моїх батьків на Тернопільщину...в свою хату де народилась мати...батько кожного року весною їхав туда і восени вертався...мати їздила в відпустку на місяць відпочити...так сусіди (про родичів в 3 поколінні вже мовчу) вже тиждень несуть і несуть яйця, молоко, кури..все все...мати каже вже сил нема "відбиватись"...
така сама картина на Хмельниччині (Славутський р-н) на батьківщині тещі...

 

Люди про яких я пишу - відносно заможні, ії чоловік дохтур 60+, син - студент 3 курсу, вони ще до вторгнення готували собі під Києвом схованку, але схованка виявилась поряд зі трасой, по якій пішла кацапська навала, тож вони чкурнули лісами на своєму джипі, та десь до родичив і пробилися. Але маємо що маємо, я ні в якому разі не кажу що таке ставлення до всіх, але здивований, що таке трапляється навіть в якості винятків..

 

Рад бы сделать острее, но зрение уже не то и нет более мелких камней.

 

Тільки що розмовляв з приятелем, що мешкає на межі Запорізької иа Херсонської областей, під окупацією.

Дуже подорожчали харчі, усі, хліб - 20..25 грн, цукор - 100 та ніде немає, мабуть кацапи вивезли, бенз 70 кацапський. Вже живуть напівголодні ((

Їзде на роботу на лісапеті. Водафон лежить наглухо, КС у селі також, працює де не де ближче до міста.
Інтернету нема, питає коли визволимо....

 

Приїхав на Київщину у село до батьків)
По дорозі бачив різне але судячи з настрою пацанів орки тут лайна ще повними ніздрями не нюхнули - я би бляха проти наших битися би не поліз, мораль на охуїнному рівні.
Пиво батьки зацінили - продаж відкриється тільки завтра, за місяць вже скучили)
Завтра до друзів у місто. Тримаємось!
Все буде Україна!

 

Доречі, як я і казав раніше у темі про війну - частина орків подалася на білорусь з радиаційними проблемами)))
Ми там облазили у ЧЗВ хуй зна скільки територій і не можемо вважатися спецами а тут хлопчики на техніці у Рудий ліс заїхати на ППД вирішили))) Ну, відбір працює))) Все менще довбойовіб))))

 

Доброї ночі, панове ))

Скінчив напрацювання 180 кг продукту, люди вже другий тиждень чекають, зранку біжу пакувати замовлення, бо нова пошта приїде об 11тій годині.

Усім гарної ночи, а москалям - лютої смерті.
Слава Україні!
Слава ЗСУ!

 

"Каблуки" сьгодні дістали...сьгодні що,повний місяць?

 

Киев, пост номер 3. На удивление тихий день, но народ на районе не расслабляется, все уверены, что переговоры как и отход орков полная херня...настраиваемся на второй заход тварей. Мои хлопцы умчались за речку на двое суток, тактика махновских тачанок работает, всем сохранять присутствие духа и веру в победу нашей Украины.

 

Доброго ранку хлопці ))

Підстрибнув сьогодні вранці, одне око розплющене, інше на відріз відмовляється ))

Сьорбнув пустого чаю, та пішов пакувати. Приблизно 50 відсотків спакував та вже й відправив. Зараз перепочину трохи, піду добивати другу частину ))
Усім гарного дня, а москалям кліщів єнцефалітних повну дупу )))
Слава Україні!

 

Свіженьке від Карпюка ))

Цікаво, як завжди ))

Спойлер

2016 року у видавництві «Темпора» з'явилися одразу дві книги про російських скоробагатьків: «Олігархи» Девіда Гоффмана, яку раніше вже оглядав, та «Лондонґрад» Марка Голінґсворта. Обидві праці пропонують типовий погляд на романтизовані «шалені дев'яності»: провальна приватизація корумпованих політиків призвела до феодальної форми хижого капіталізму і, зрештою, до путінської диктатури. «Лондонґрад» міг стати доповненням до об'ємнішої праці Девіда Гоффмана, однак вийшло кепсько, і провина тут не лише авторів.

Справа в тому, що життя російських олігархів на чужині являє собою одноманітну історію марнотратства — шаленого за сумами і вбогого уявою: ще більше нерухомості, ще дорожчі палаци, ще трохи яхт, картин, автівок та літаків. Ці люди погано інтегровані, нічого не петрають в культурі та історії країни, де проживають, навіть мову толком не знають. Вино Chateai Petrus 1996 року по ціні 1560 фунтів за пляшку в мішленівському ресторані росіяни розбавляють дієтичною колою. Серед дорогоцінного каміння полюють винятково за діамантами; ювелірні консультанти дивувалися неякісним прикрасам та бажанню росіян купувати коштовне каміння розміром із голубине яйце. В модних лондонських клубах вони заливалися водкою, слухали блатняк чи несамовитіли під російську попсу у виконанні фарбованих білявок. Як пригадував один учасник, «якби не краєвиди на Вестмінстерський міст, вам би здалося, що навколо Масква». Якщо сонце ніколи не заходить над Британської імперією, то у російській ніколи не перестає грати дешева попса та воровской шансон.

Світоглядним текстом під час війни для мене став крос-культурний аналіз російського територіального утворення та його жителів від професорки kmbs Марини Стародубської. Значною мірою завдяки цим матеріалам «Лондонґрад» викликав несамовите дежавю, а подекуди слово в слово повторював висновки пані Стародубської. Дослідження виявляють у росіян надзвичайно низькі показники орієнтації на майбутнє та уникання невизначеності; лондонці в книзі описували їх як одержимих та фаталістичних, для яких не існує завтрашнього дня, тож заощадження навіть засуджуються. Коли в лондонському коледжі провели тест з трьома колами, які представляли минуле, теперішнє і майбутнє, то росіяни в класі стали єдиними, хто не з'єднав усі кола — минуле і теперішнє перетиналися, тоді як коло майбутнього завжди залишалося окремо.

Русскіє гостро відчували свою чужорідність; не здатні до отримання бажаного у неагресивний спосіб (через асиміляцію), вони відмежовувалися від зовнішнього світу батальйонами охоронців та височезними парканами. Цілі кластери будинків у центрі Лондона — від 199 номера в Найтсбріджі до першого у Гайд-парку — перетворилися на суцільну фортецю замкненої спільноти з повною охороною і цілодобовими консьєржними послугами.

Навіть мистецтво не виправляло орків — арт-дилери скаржилися, що росіяни ходять купувати картини «наче в автосалон». Одна з експерток, що характерно — московитка, пафосно і возвишόнно пояснювала мистецький шопоголізм «поверненням імперії»: мовляв, «скуповування російського мистецтва компенсує втрату імперію, яку росіяни мали в крові від Петра І». Навала російських олігархів викликала нечуване явище — дворецьких у Лондоні стало більше, ніж за вікторіанських часів.

Недолугий імперський косплей змушує посміхнутися, проте «Лондонґрад» частіше навіює нудьгу нескінченними покупками палаців, автівок і предметів розкоші. За цим фестивалем марнотратства не проглядається ніякого наративу, а політичний аналіз діяльності скоробагатьків на лондонщині не витримує жодної критики, особливо якщо знати, чим усе скінчилося. Авторам наче було важливіше показати нє-всьо-так-однозначність ворогів путіна, ніж зосередитися на злочинній природі самого диктатора. Бєрєзовському приписали всі гріхи людства аж до фінансування Помаранчевої революції 2004-2005 років; причетність путіна до вбивства полонієм Літвінєнка заперечують на тій простодушній підставі, що «йому це не вигідно». Авжеж, десь ми це вже чули.

Путіна не лише не звинуватили у знищенні «ЮКОСа», навпаки: на горіхи дісталося Заходу, який зробив з Ходорковського жертву, позаяк путін «лише викривав найвикривленіші приватизації». Таке вибіркове правосуддя, мовляв, «краще, ніж ніяке»; видана 2009 року книга пророкувала, що «ми будемо озиратися і бачити в цій події фундамент російських прав власності». Бензоколонка якраз конфіскувала літаків на $20 мільярдів і планує націоналізацію іноземних компаній, які пішли з токсичного ринку, тож фундамент вийшов так собі, заливали його якісь п'янюги.

«Лондонґрад» написали 2009 року, видали українською в 2016, тож читач у 2022 році має нагоду перевірити результативність передбачень, сформованих логікою, «балансом думок» та «альтернативних позицій». Бєрєзовского вмерли за 4 роки після виходу книги, Ходорківскій знімає відосіки, заплямованих опозиціонерів в принципі не існує, зате путін розпочав війну. Стерильний західний підхід ніяк не наближав до істини, а «балансування думок» та жонглювання версіями «йому було не вигідно» зводило на манівці будь-які спроби розуміння. «Для більшості росіян демократія західного типу допутінської доби стала синонім корупції й збагачення кількох людей», кажуть корисні автори, і звучить це доволі серйозно, от тільки путінська автократія зрештою додасть до корупції фашизм і мілітаризм.

Така літературка не заслужила б огляд за звичайних умов, однак я взявся за росіяністику, тож залишу це для читачів та продовжу розвивати тему в наступних оглядах. В коментарях додам посилання на дійсно варті уваги роботи, тоді як «Лондонґрад» — лише ще один, вкрай посередній, приклад діяльності корисних західних ідіотів.

Автор — Олег Карпюк.

 

Свирид Опанасович
7 ч. ·

Вітаю сердечно, друзі! Поширені вчора деякими авторитетними панікерами чутки про запланований на цю ніч масований удар по Києву цілком справдилися. З тим щоправда уточненням, що не масований, а точковий, і не по Києву, а по російському Бєлгороду, де зараз гарненько догорає склад нафтопродуктів. Догорає напрочуд своєчасно і саме тоді, коли колони ворожої бронетехніки, яку спішно перекидають із Київщини та Чернігівщини на схід, потребують пального....

Спойлер

Дідусь, як ви знаєте, принципово не коментує оперативну обстановку на театрі воєнних дій і не постить ніяких фоток. Щоб навіть випадково не видати врагу ніяких таємниць. Щоправда, напередодні війни одну військову таємницю дід знічев’я видав. Це коли ми з цуциком гасали по лісах північної Київщини на предмет прохідності лісових доріг ворожою бронетехнікою. Я навіть поділився тоді з читачами експертною думкою свого цуцика, який вважав, що ніде окрім асфальтованих доріг ворожі танки пройти не зможуть – обов’язково загрузнуть у непрохідних болотах. Написав дід про це відкрито, вважаючи, що рухати свої колони в болота московські генерали не наважаться, бо не ідіоти ж вони!
Московські генерали виявилися ідіотами. Вони легковажно проігнорували думку не лише дідового цуцика, але й готського історика Йордана, який у своїй «Гетиці» ще півтори тисячі років тому застерігав усіх завойовників обходити ті гиблі місця десятою дорогою. Фотографії гостинних північноукраїнських боліт із втопленими російськими танками слугують наочним підтвердженням, що історію все-таки бажано знати.
На росії щоправда свято переконані, що історію вони й так знають прекрасно. Примером такого знання є ізвесний «історик» Медінський, який десь в стамбульському готелі сумно пов’язує перед дзеркалом краватку. І настрій у нього псується щоразу, коли мусить іти на переговори з українцями.
Медінський - один із найприкольніших і водночас найжалюгідніших персонажів цієї війни, який іще місяць тому радісно розштовхав решту путінських лизоблюдів та виборов право переговорів з українцями собі. Лише з однією метою - щоб потім колись на сторінках підручників історії було написано «Капитуляцию Украины принимал выдающийся государственный деятель России Владимир Мединский». Але шото пошло не так і тепер Медінський перед кожним раундом переговорів пов’язуючи краватку усе тугіше відчуває на шиї зашморг. Який йому недвусмислєнно, дон, пообіцяв затягнути Рамзанка Диров, дон.
Воінственна бравада Рамзанки теж цілком зрозуміла, він вочевидь мандражує. Бо передчуває, що Хуйло цю війну програє. І шо тагда? А тагда іти на фронт доведеться вже йому самому, що у творчі плани Кадирова аж ніяк не входить. Бо враховуючи «любов» до нього з боку ФСБ і ГРУ РФ, його нємедлєнно зіллють «бендєровцам», а українські шайтани – то страшні звірі. Вони давно мріють упіймати Рамзанку живцем і піддати нелюдським істязаніям – примусять, наприклад, писати шкільний диктант по русскому язику, щоб опублікувати каракулі академіка Кадирова в інстаграмі. Понятно, що Рамзанка всіляко уникатиме фронту, доказуючи Хуйлу, що він йому нужніший удома. Для борьби із п’ятою колоною, яка усе нахабніше піднімає голову.
Хуйло тєм временєм не стільки обеспокоєн п’ятою колоною, скільки увлєчон старинною ігрою московських сцарів – «Найді предатєля». А це дуже інтєресна ігра, в Хуйла до неї справжнє прістрастіє. Тим пача, що на диво точні дані про наміри Хуйла розпочати війну, які ще у грудні минулого року оприлюднив містер Байден, навряд чи були отримані американською розвідкою шляхом прослушок чи перехоплень. Найвірогідніше у найближчому окруженії Хуйла є зрадник. А може й не один. Ось пошуком предатєлів Хуйло азартно тепер і занімається, посилюючи у своєму оточенні атмосферу нєдоверія і взаімной подозрітєльності. А також колективне бажання хуйнуть Хуйла по черепу табакеркою.
В минуту досуга, втомившись шукати зрадників, Хуйло предається іншій улюбленій забаві – "Нагни Лукашенка". А це не така проста справа, як декому здається. Нагнути Лукашенка і поставити його в колінно-локтьову позу Хуйлу завжди вдається. Але як тільки Хуйло збирається приступити до діла, як Лукашенко неізвесним науці способом вислизає і вже сопе позаду Хуйла. Білоруська армія так нікуди з місця і не здвинулася, Хуйло знову винуждєн розслабить булки – противитися обаянію Лукашенки він совершенно неспособен.
Зате боротися з упирем Лукашенком зі зброєю в руках готові білоруські добровольці, підрозділи яких зараз формуються та проходять бойову виучку в лавах ЗСУ. То кістяк справжньої армії Білорусі, яка в належний час звільнить свою батьківщину. Але перед тим – і білоруські добровольці це чудово розуміють – вони допомагатимуть українцям відбитися від Москви. Як і чеченці, котрі уже доблесно воюють, наводячи вже своєю появою на орків містичний жах.
Меж тєм, у самій ерефії стадо баранів радісно бекає, всенародно поддержуючи курс руководства страни. Кажуть, що вокруг Хуйла згрудився вже 81% тамтешніх баранів, проте гадаю їх значно більше. Але ось заковика – барани чогось не сильно поспішають до воєнкоматів. Ну нічого, їх усе одно скоро почнуть насильно мобілізовувать - ось коли «нєпобедімая і лєгендарная» остаточно перетвориться у безумну юрбу переляканих копитних. Возможні бунти.
Кстаті про копитних. Лавров діда останнім часом радує. Уже очевидно, що той усе давно поняв і тепер виконує свої функції формально, спустя рукава, без билого задора і огня. Неприємні фунції він, коли є можливість, перекладає за своїх заступників, типу дурника Рябкова, а сам катається в увесєлітєльні поїздки по заграницям. З’їздив наприклад до Китаю та до Індії, де скороговоркою пробубонів усе, що Хуйло хотів почути, не турбуючись чи зрозуміють його китайські та індійські партнери. Ті, щоправда, все поняли правильно – ерефія ослабла і етім нада воспользуваться.
Щоправда, індійські партнери поняли не все... Те, що ерефія готова продавать нафту за безцінь ніби ясно. Неясно лише як ота нафта до Індії потрапить? Морським путьом з огляду на санкції затруднітєльно... Чи може Хуйло збирається будувати нафтогін Самотлор – Калькутта? Як? Через Гімалаї? – Ето вопроси тєхніческіє, етім займутся наші експерти – звично відбрехався Лавров і поспішив на офіційний обід. Правильно розсудивши, що скоро возможность смачно попоїсти йому може й не предоставиться.
Українська громадськість між тим дивиться на економічні процеси в ерефії з нетерплячим скепсисом, критично відгукуючись про недостатню на їхню думку санкційну політику Заходу. І це правильно. Тому що міжнародна спільнота піддала економіку росії не санкціям. Міжнародна спільнота здійснює паталогоанатомічний розтин живого ще трупа без анестезії. Брюшину ерефії розпанахано, її економічні тельбухи вивалили назовні і тепер методично рубають усе, що може підтримувати там життя.
Навколо паталогоанатомів стоять скептично налаштовані українці, діловито підказуючи – «ану рубаніть там», «ану переріжте оте», «чого оте не відрізали?». Здебільшого до українців дослухаються, але молодий німецький інтерн Шольц досі в нерішучості – газові кишки ерефії надто зрослися з німецькою пуповиною, шо дєлать? І схиляється до думки поки ту кишку не чіпати, а лікувати пацієнта гуманним шляхом його медлєнного удушенія.
Хуйло судячи з усього принципово проти медлєнного удушенія. Він за те, аби економічна смерть ерефії була мучітєльна і швидка. Тому продовжує бомбардування українських міст, що сказується і на настроях німецьких та решти європейських ескулапів. Які цілком можуть змінити свою думку і тоді рука Шольца не дрогне.
Україна тим часом героїчно воює, наша Армія України набула неабиякого бойового досвіду, можна навіть сказати – українці розвоювалися. Стійкість, неймовірна хоробрість і успіхи українців на полі бою присоромили не лише міжнародних військових експертів. Але й розвідки провідних держав світу.
Усі розвідки світу прогнозували ЗСУ скорий розгром, а далі перехід на партизанські методи війни. Так вони інформували і свої уряди, а ті приймали відповідні рішення. Про що свідчить навіть номенклатура видів зброї, які надавалися Україні перед війною – то зброя для невеликих мобільних загонів піхоти, тобто для партизан типу якихось арабських повстанців чи афганських талібів.
І ось на другому місяці війни американська та британська розвідки зробили два несподівані відкриття. Виявилося, що:
1. Армія України – то цілком сучасна регулярна армія, яка застосовувати технологічно складні види важкого озброєння вміє і любить.
2. У лавах ЗСУ та Тероборони аномально велика кількість воїнів із вищою освітою, а часто з двома. Зброю до рук узяли навіть кандидати й доктори наук.
Вивчивши й співставивши розвіддані, американські та британські розвідники зі здивуванням зробили логічний висновок: українці – не таліби. Армія України – то найбільш освічена діюча армія планети. Що на практиці означає - освіченим і високо вмотивованим українським воїнам для опанування нових видів зброї, на вивчення якої передбачено кілька місяців, достатньо кількох тижнів.
Цей висновок кардинально змінює усю концепцію військової допомоги Україні з боку західних країн. Але як саме змінює, дід не казатиме, бо є наказ про поставки зброї нікому нічого не розповідати. Нехай це стане для ворогів страшним сюрпризом. Дуже сподіваюся – скорим сюрпризом
Зберігаємо бадьорий бойовий дух, підтримуємо Армію і Тероборону та спокійно і впевнено, кожен на своєму місці, наближаємо нашу Перемогу!
P.S. Друзі, акаунт Свирида Опанасовича я завів у 2014-му, а коли заповнював анкету вписав днем народження 1 квітня. Від балди вписав, бо треба було поле з датою народження заповнити. І тепер у ваших стрічках з’являється ніби в діда сьогодні день народження, діда вітають, а я почуваюся ніяково. Особливо коли просять номер картки, щоб привітати фінансово. Ось цього точно не слід робити – дідусь принципово ніколи гроші не збирав і не збирає. Навпаки, ми витрачаємо надходження за дідові книги на те, що треба. Але і про це я зараз не розповідаю, аби ніхто не подумав, буцімто дід хизується чи на тлі війни свої книги рекламує. Зараз не час для марнославства, в нас є набагато важливіші завдання.
І одна на всіх спільна мета – Перемога.

.

 

Пирожковая лента
Александр Горожин · 11 ч. ·

Вадим Жук
«Добро должно быть с кулаками!».
И ты про это помнить должен.
С беспечными призывниками
В надёжной цинковой одёже.
Должно быть райвоенкоматом
По крышу залитым слезами,
Добро должно быть дипломатом,
С косящими от лжи глазами
Добро должно по всем каналам,
Иметь по кобре и гадюке,
Добро должно быть с генералом,
В военной ни бум-бум науке.
Добро должно быть в подземелье,
Где параноик обнулённый
Весь мир готовый сделать целью
Сидит ,безумьем раскалённый.
Добро должно лежать на брюхе,
Среди руин жилья чужого,
А не на Верке и Варюхе,
Которым без него херово.
Добро должно быть с Лужниками,
С орущей ненависти валом.
Добро должно быть с кулаками,
Покуда их не оторвало.


.