Фрайкор, вперед! Страна в огне, И в этот скорбный час Исполнить нужно будет мне Всего один приказ. Небезразлична нам судьба Своей родной страны! Фрайкор, вперед! Горит она, А вместе с ней и мы. Фрайкор, вперед! Горит страна, А в Мюнхене бедлам. Я сам не знал еще тогда, Как трудно будет нам! Силезию незваный гость Оттяпать был бы рад. Фрайкор, вперед! Нам удалось Отбросить их назад. Ты видишь пламя у границ, Прибалтику и Рейн? Мы не падем позорно ниц, Но станем лишь сильней! Не за награду, не за власть Мы бьемся, так и знай! Мы не дадим тебе пропасть, Потерянный наш рай! Страна в огне! Вина тому - Версальский договор. Несправедливому врагу Клянусь я дать отпор. Мы не хотели воевать, Но смерть нам дышит вслед. Пусть мы одни в своей борьбе, Пути другого нет... (Перевод Соколовой Е.Д.)
АНЕКДОТ ДНЯ. Умирает Путин (УЖЕ ХОРОШЕЕ НАЧАЛО!!!)... попадает в иной мир. Там всё спокойно и тихо. Через год ему становится скучно, и просит отпустить его на землю проведать, как его страна поживает. Его отпускают на час. Заходит Путин в бар,заказывает пиво и спрашивает бармена, как страна поживает, может какие проблемы есть.. Бармен удивлённо: - Какие проблемы могут быть? Мы же Империя,.. ВСЁ КРУГОМ НАШЕ !!!!. Путин: - Как наше? А Ирак, а Афганистан. Бармен: - Это уже всё наше!!!... - А Европа, Африка??? Бармен достаёт из под прилавка глобус и гордо крутит его: - Я же говорю - мы ИМПЕРИЯ, весь мир принадлежит нам!!!! ..Путин радостный, гордый и довольный допивает пиво и говорит: - Ну спасибо друг!!!!.. Сколько с меня? Бармен: -15 ГРИВЕНЬ!!!
Дозвольте вечірню казочку розповісти. Отже: В одному царстві - недалекому государстві, жив собі та був дурник Іван. Життя його не жалувало, але якось вибився він у люди и став царевичем. І закортіло йому женитися так що аж-аж-аж... Отже взяв він свій лук, натягнув його і пустив стрілу... Полетіла вона і впала у сусіднє болото, у самісіньку твань. Пішов Іван за стрілою, бачить, на купинці жабка сидить і його стрілу у лапках тримає. "Єто моя стрєла! Тєпєрь ти моя суженная!" - закричав Іван і кинувся до жабки. Аж тут вилізла друга жабка і сказала до першої: "Навіщо тобі, доню, Іван-дурень, він навіть кумкати по нашому не вміє!" От і вся казочка. А хто її зрозумів - тому бубликів в"язочка...
Переслано від Красовицький щоденно Коли ми переможемо, треба обов'язково зняти комедію про цю війну. Так, саме комедію. Повний метр, який побачить увесь світ. І про бандераавтомобіль, якому позаздрив би Бетмен. І про гопніків, які захопили голіруч ворожий БТР. І про циган, які вкрали танк у росіян. І про бомжів, які збирали пляшки для коктейлів молотова. І про бабуль, які шукали ворожі мітки і заодно замалювали по мікрорайону всі контакти закладчиків. І про обісраних російських військових, яких гостинно прийняла добра українська бабця чаєм з пургеном, а тоді спалила одного прямо в уборній. І про простого українського дядька, який голіруч з цигаркою в зубах переніс міну з дороги в лісопосадку. І про те, як рашисти злякалися пам'ятника афганцям і обстріляли його. І про те, як дівчина якомусь любителю слати дікпіки в месенджер дала номер рахунку для допомоги ЗСУ, а той переказав на нього гроші. Як українські залізничники на Сумщині заманили ворожий бронетранспортер в тупик, і коли москвота "приїхала" - двох "туристів" пов'язали і здали теробороні. І як голодні кцпскі солдатики крали продукти в супермаркетах. І як ті дебіли прийшли прямо до відділення української поліції в Харківській області, щоб випросити трохи соляри, бо у них скінчилася. І як русскій десант по старим картам спустився туди, де мав бути ліс, а опинився в голім полі і був тут же зразу пов'язаний. І як одноразову десантуру скинули просто недалеко берега в Чорне море, а вода - 0 градусів, тероборона чекала на березі, щоб перестріляти, а непрохані гості самі передали власні м'ясо й кості рибам. І як ворожий танк збив свій же гелікоптер. І як у Миколаєві люди зловили і прив'язали мародера без штанів до стовпа, а поліцейський автомобіль, що приїхав на виклик, фарами підсвічував сраку. І як власниця турагенції з організації сафарі в Занзібарі переказала передплату від російських клієнтів на допомогу українським військовим і скинула їм квитанції. І про сафарі в Гадячі, коли їхала колона в Полтаву і заблукала, повернули на Гадяч, а там натрапили на наших мисливців, покидали танки й чухнули в ліс. А мужики відстрілювали їх по тому лісу. Ще є баба Надя, як голос народу. Якась добра жіночка, котра поміняла їжу на танк расіянській. Дід Толя, який угнав БМП, причепивши його до свого трактора. І як під Золотоношею впав ворожий літак, а люди усім селом ловили пілота, поки не спіймали. І не забудьте про чела з Дніпра, який насрав на мітку. І про капітана Тараса Остапчука, який утопив яхту віцепрезидента концерну з виробництва зброї “Ростех” – російського олігарха Олександра Міхеєва, щоб помститися за обстріляний у Києві будинок, а іспанський суд його виправдав. І про кіберугрупування Anonymous, хакери якого яке поклали державні сайти РФ, запустили в ефір гарну українську музику і в загальний доступ злили базу даних, яка містила телефони, пошту та імена співробітників міноборони росії. І як грузини відмовилися заправити російський корабель і запропонували використати весла. І про те, як цілий світ повторював: "Русский военный корабль, ИДИ НАХУЙ!" Ні, Україна більше не сумна й пригнічена. Ніколи більше. Ніяких страждань. Честь, Гордість, Пам'ять для наших Героїв. А ворогу - зневага цілого світу. Смішні й бридкі посіпаки хворого карлика. Слава Україні! P.S.; А в саундрек пустити лиш одне слово "паляниця", як його вимовляють перелякані
