В условиях закрытого социума и морали в том виде как ее видит партия могут найти себя лишь 3% людей. Выходит шестерки парт работников это не неудачники. Ну да, возить на Чайке или ЗИЛе шишку вершина карьеры. Уже было кого-то… P.S спасибо за информацию, но лайки не ставлю. Ибо такое априори не может нравиться.
Смотрю: гуманные у них "силовики".... Гребаные ссыкуны!!!! На БТРах и в доспехах пи...бить незащищенный мирняк.... Беларусь, гордись своими сынами в погонах!!!
Мігранти та криза на кордоні з Білоруссю. Експерти Варшавського форуму безпеки говорять про загрозу. Однією з тем поточної конференції Варшавського форуму безпеки цього року є дії Білорусі на кордоні з Польщею, Литвою та Латвією. "Ми стурбовані міграційним тиском, який робить Білорусь", - сказала міністр закордонних справ Фінляндії Пекка Хаавісто. Голова Бюро національної безпеки Павло Солох оцінив, що ситуацію на кордоні можна вважати загрозою для Альянсу. "НАТО тривалий час зазнавало гібридної атаки на різних рівнях", - сказав Роберт Пщель, колишній директор московського представництва НАТО. Учасники конференції бачать необхідність реагування Альянсу на дії режиму Олександра Лукашенка. Голова Бюро національної безпеки Павло Солох зізнався, що під час цьогорічного Варшавського форуму з безпеки тема оборони надзвичайно близька до Польщі через діяльність Білорусі на нашому кордоні. - Це справді одна з тем, як ілюстрація гібридної діяльності, та нових викликів, з якими ми маємо справу, про які ми не думали ще пів року тому, - додав він. Глава BBN визнав, що ситуацію на кордоні з Білоруссю можна розглядати як загрозу НАТО. - Це може призвести до того, що може статися певна ескалація. НАТО має усвідомлювати, як такі сценарії можуть призвести до того, що Альянс повинен відреагувати дуже організовано і рішуче, - сказав Павло Солох.
Білорусів звідси як вітром здуло, може деякі вже і сидять. Інтернетних демонстрантів посадити легше чим справжніх. Писанина - це документ, доказ.
Цікава стаття по Білорусії від польського економічного журналіста. Не тільки холодильники "Мінськ" та трактори "Білорусь" Коли ми згадуємо "Білорусь" відразу спливають дві асоціації: перша - Лукашенка, друга - Лукашенко. В кінці дві різні літери, та усе без різниці. Диктатор з вусами затьмарив усю країну, яка є досить великою, і в результаті ми знаємо про сусіда майже нічого. Це стосується і білоруської економіки. В економічному контексті ми асоціюємо Білорусь із… ні з чим. Хто прожив більше років пам’ятає міцні холодильники «Мінськ» та важкі трактори, відомі як «Білорусь». Деякі згадають основний сьогоднішній експортний товар і водночас єдину практично природну сировину – калійну сіль, яку використовують як добрива для сільського господарства. І це, мабуть, усе, що може сказати старий поляк. З цього можна прийти до висновку, що сусід повністю відсталий. Як можливо, що Білорусь, якою понад 27 років керує економічний та діловий дилетант, все ще на ногах? Люди там працьовиті і звикли бути охайними, вони прибирають безлад після демонстрацій, а коли трапляється на емоціях стати на лавку, то перед цим вони знімають своє взуття. Добросовісність і хороші манери допомагають, але в економічних питаннях їх недостатньо. Завдяки Варшавському інституту підприємств, який організував зустріч, була можливість дізнатися з хорошого джерела, що відбувається з білоруською економікою. Нафта за поцілунки Aleś Alechnowicz, економічний радник Світлани Тихановської, яка, ймовірно, виграла минулорічні президентські вибори, які анулював Лукашенко, говорить у цьому контексті про "нафту для поцілунків". Російська нафта, поцілунки Лукашенка. Завдяки нафтопроводу "Дружба", який 60 років тому вів з російських нафтових родовищ до Польщі та колишньої Німецької Демократичної Республіки, з південною гілкою також до інших т.зв. "Народних демократій", Білорусь має два великі нафтопереробні заводи: у Новополоцьку та Мазирі. Щодо внутрішніх потреб, то це забагато, тому значна частина палива та нафтопродуктів, які вони виробляють, продається за кордон. За нормальних умов прибуток від цієї торгівлі може бути не великим, оскільки націнка на переробку (надходження від отриманої продукції мінус витрати на її виробництво) зазвичай не висока. У Польщі зазвичай це кілька доларів за барель, звичайно буває, що воно вище, але також може бути і негативним протягом тривалого часу. Однак у білоруському нафтовому бізнесі протягом двох десятиліть з політичних та геополітичних причин умови були ненормальними, читайте: аномально сприятливими. Для того, щоб зберегти режим, а потім з метою фактичного поглинання або повної васалізації Білорусі, в контрактах на постачання сирої нафти та природного газу Росія (донедавна) надавала білоруським НПЗ та імпортерам газу великі знижки на ціни, в основному у формі не стягнення або зменшення експорту мита, що накладається російською податковою інспекцією з власних гірничодобувних компаній. У 2000-2008 роках щорічна економія завдяки російській допомозі у вигляді дешевої нафти та газу еквівалентна приблизно 15% білоруського ВВП щорічно. Такий масштаб підтверджується дослідженнями МВФ та західних економістів. Орієнтиром може бути чистий приплив коштів ЄС до Польщі (після вирахування внесків), який у перші роки членства в ЄС становив приблизно 2,5% ВВП Польщі. Тут буде натяк, що приплив грошей із Союзу був обумовлений умовами, щоб вони принесли найкращі та довготривалі наслідки, Росія дбає в основному про мир та виживання свого сусіда з року в рік. Оскільки Лукашенко лише оголосив і пообіцяв Москві повне задоволення, починаючи з 2008 року, Кремль почав про це згадувати. Субсидії на нафту поступово зменшувались до нуля у 2020 році - різниця між цінами на ринку нафти та цінами для Білорусі, розрахована у білоруському еквіваленті ВВП, минулого року знизилася до 1%. Економіка на межі катастрофи Коли повітря почало виходити з першої аварійної подушки для газу та нафти, Мінськ потягнувся за іншою у вигляді іноземних позик. До 2008 року борг країни не був проблемою, але з тих пір він зростав з кожним роком все більше і більше. Наразі зовнішній борг усього державного сектору (урядовий, місцевий, зобов’язання у місцевому еквіваленті ZUS) дорівнює половині ВВП і становить 30 млрд доларів США. Для ринкової економіки такий тягар не є величезним, але коли половина продукту створюється на підприємствах та у державних фермах, в умовах великої фінансової напруженості подальше зростання та розвиток стає неможливим. Тим більше, що понад 90% державний борг деномінований в іноземній валюті, переважно в доларах. Борг іноземний, тому ви не можете тримати його під контролем з інфляцією. Ви повинні повернути долари, і ви повинні заробити ці долари, і це не може вам дуже сподобатися. Існують також структурні проблеми. Як і інші європейські країни, білоруське суспільство старіє. Відсутність перспектив на батьківщині змушує емігрувати. Особливо це стосується молодих людей, які виїжджають за кордон, у тому числі після 2020 року, особливо в Україну (безвізовий режим) та Польщу. Вони виїжджають не тільки заради грошей, але все частіше для досягнення своїх цілей та життєвих амбіцій, на які у їхній країні немає шансів. Єдине маленьке щастя у великій біді Білорусі - це неповна націоналізація економіки. Держава належить великим компаніям з радянським походженням та місцевим радгоспам, тобто державним господарствам, які називаються там радгоспами. Малі та середні компанії належать приватному сектору. Оскільки білоруси талановиті, прагнуть вчитися, і особливо працьовиті люди, приватний сектор генерує половину ВВП. Три великі спади за 10 років Однак, якщо керівники не впораються, найкраща радянська державна група також не зможе цього зробити. Природно, що диктатура Лукашенка впливає на економіку країни та макроекономіку. Лише за останнє десятиліття Білорусь пережила три серйозні спади: валютну кризу у 2011 році та дві рецесії у 2015-2016 роках та у 2020 році. Короткий час, починаючи з 2014/2015 років, були певні надії змін що стане трохи краще. Лукашенко згадав команду, відповідальну за економіку, включаючи президента центрального банку. Нові люди на чолі почали проводити більш відповідальну фіскальну та монетарну політику. Був запроваджений плаваючий курс білоруського рубля, метою якого було стримування зовнішнього боргу. Минуло кілька років, а з цього нічого не вийшло. На початку 2020 року Лукашенка вдарили носом цінами на нафту з Москви - Путін показав, хто тут керує, і весь перший квартал нафта не надходила до Білорусі. Отже, наступна криза, незабаром потім до неї приєдналася пандемія, яка, на думку диктатора, мала бути вигадкою. За цих дуже поганих для диктатора обставин розпочалися чергові президентські вибори. Побоюючись неминучої поразки, Лукашенко почав силою знищувати своїх суперників: Віктора Бабарика - банкіра, заарештованого в середині червня 2020 року, Сергія Тихановського - підприємця та опозиційного блогера, ув’язненого через два дні після оголошення про намір балотуватися. Його давній, відносно близький і впливовий соратник Валерій Чепкала зумів утекти від Лукашенка, звільнившись з виборчої боротьби. На думку громадськості, а також експертів, які можуть зробити висновок із ставлення громадян, на виборах перемогла вимушена «підмінна» дружина Сергія Світлана Тихановська. Дочекавшись масових демонстрацій, що спалахнули після оголошення його нібито перемоги, Лукашенко розпочав репресії. Сьогодні країна переживає найгіршу соціальну кризу з часів сталінізму. Понад 40 000 людей пройшли крізь в’язниці або перебувають у них досі. Що може бути далі? З того часу, як Лукашенко розпочав правління у 1994 році, орієнтація на Москву була повною, але з точки зору Кремля це не приносить плодів. Алесь Алехнович підкреслює, що, всупереч стереотипним переконанням, панування Росії не на 100%. Дві різні половинки Допомога Росії дає можливість вижити , і нічого іншого. За останні десять років середнє реальне економічне зростання Білорусі становило 0,9% щорічно. Водночас його «західні» сусіди (Польща та країни Балтії) зростали у 3-4 рази швидше. Алесь Алехнович звертає увагу на поділ економіки своєї країни на дві рівні половини з абсолютно різними гранями. Перша - створюється через неефективний, неконкурентоспроможний, застійний, субсидований та підтримуваний державним сектором державний фонд. Друга - приватний сектор складається переважно з малих, середніх компаній, які використовують потенціал знань, особливо молодої частини суспільства, переважно в галузі інформаційних технологій та електронних комунікацій (ІКТ). Лише на мільйон людей більше населення, бідна Карибська Домініканська Республіка генерує ВВП близько 80 мільярдів доларів. Результат Білорусі - 60 мільярдів доларів. У рейтингу країн за абсолютним значенням ВВП Білорусь займає 78 місце https://nonews.co/directory/lists/countries/gdp. Якби не три втрачені десятиліття, він міг би бути хоча б на кілька десятків місць вище, і тому його прямими сусідами в цьому рейтингу є набагато менш густонаселені Коста -Ріка та Хорватія. На Хорватію, на початку 1990 -х додатково вплинула кривава війна. Білорусь може і заслуговує на набагато більше, у неї є хороша основа для швидкого розвитку. У своєму комп’ютерному та телекомунікаційному секторі створено 6-7 % валового продукту. У 1993 році Аркадій Добкін та Леонід Лознер, колеги з однієї школи у Мінську, зареєстрували EPAM у Нью -Джерсі. Сьогодні це один з найбільших у світі постачальників спеціального програмного забезпечення з ринковою капіталізацією понад 35 мільярдів доларів. З багатьох причин просте порівняння двох компаній було б зловживанням, але варто пам’ятати, що капіталізація компанії Asseco - польського ІТ -гіганта становить «лише» 7 мільярдів злотих, тобто менше 2 мільярдів доларів США. Ще один яскравий приклад успіху сусідів - комп’ютерна гра «Світ танків», створена білорусами. У приватному секторі працюють численні компанії, в тому числі автомобільний транспорт та будівництво. Існують також інші вироби, такі як рентгенівські апарати, які використовуються в більшості аеропортів світу, або дуже якісні військові телескопи. Державний сектор, на який припадає половина ВВП, - це переважно переробка нафти та видобуток калійних солей. Сенсу з цього в майбутньому не буде, але переробка сільськогосподарських продуктів, яка значною мірою субсидується державою та місцевими фермами, працює досить добре, та мебельні підприємства в свою чергу мають великі проблеми з боргами. Росія залишається основним торговим партнером Білорусі. Китайці хотіли увійти, але вони відклали цей крок. Мабуть, вони визнали, що флірт з Лукашенком ще більше псує і без того поганий (уйгури, Тибет, Гонконг...) імідж у Європі. Схоже, однак, що вони насамперед враховують можливість банкрутства Білорусі. Ми можемо дозволити собі більшу допомогу білорусам у Польщі Що буде, звичайно, невідомо, але нам є чим зайнятися тут, у Польщі, якщо не заради справи Білорусі, то принаймні у наших інтересах. За ці роки ми стали новим домом для десятків тисяч білорусів. Тепер молодь змушена покинути власну країну без попередніх зв’язків з Польщею. Відносна близькість культури, спільне мовне коріння, хороша освіта та підприємливість новоприбулих означають, що асиміляція іммігрантів з Білорусі, звичайно, має продовжуватися, але зазвичай це відбувається без труднощів. Вони потребують допомоги, так само, як сіяти добрива для отримання кращих врожаїв, тому що ми можемо собі це дозволити, і це дає шанс на хороший урожай колись у майбутньому. Багато білоруських бізнесменів приїхало до Польщі, які поспішно покинули свою країну, не маючи фінансових ресурсів та фізичних активів на місці, але з великим досвідом ведення бізнесу. Можливо, вам варто подумати про кредитні гарантії для них. Спілка підприємців та роботодавців відкрила контактний пункт для людей з Білорусі. PAIH (Польська інвестиційно -торгівельна палата) допомагає іммігрантам з Білорусі в кого є потенціал, в т.ч. у сфері ІТ та телекомунікацій. Безумовно, коли є можливість зробити ін’єкцію доброї крові з найближчого зарубіжжя, вам треба «підколоти». Дуже ймовірним сценарієм є те, що Білорусь залишиться в обіймах російського ведмедя ще довгі роки, але не можна виключати, що наш сусід незабаром приєднається до Європи, де їй і належне місце. Тоді переможцями стануть, насамперед, громадяни Білорусі, і ми, як сусіди, які пережили погані часи разом. Jan Cipiur, dziennikarz ekonomiczny, publicysta Studia Opinii
В Беларусии вводят уголовую ответственность за активность в соцсетях Постановление Совета министров против "экстремизма" Сегодня, 20:50 / Автор: Украинские новости 170 Белорусские силовики сообщили о механизме привлечения к уголовной ответственности людей за подписку на телеграмм-каналы и чаты, признаны "экстремистскими". Об этом 13 октября сообщило Главное управление министерства по борьбе с организованной преступностью и коррупцией, пишет "Радио Свобода". Значительная часть каналов, признанных судами в стране экстремистскими, принадлежит оппозиции. Постановление Совета министров №575 "О мерах противодействия экстремизму и реабилитации нацизма" приняли 12 октября. "В этой связи ГУБОП начинает работу по признанию незарегистрированных групп граждан, осуществляющих экстремистскую деятельность, в т.ч. в мессенджерах и социальных сетях, экстремистскими формированиями. Это означает, что подписчики экстремистских Телеграмм-каналов и чатов будут привлекаться к уголовной ответственности по статье 361-1 Уголовного кодекса (до 7 лет лишения свободы), как участники экстремистского формирования", - заявило ведомство в своем Телеграмм-канале.
