Троха поезії в хату ... Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші — не мина жодної крамниці. Попросив він: — Покажіть кухлик той, що з краю. — Продавщиця: — Что? Чево? Я нє понімаю. — Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка. — Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. — Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: — На Вкраїні живете й не знаєте мови. — Продавщиця теж була гостра та бідова. — У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. — І сказав їй мудрий дід: — Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда в моєї корови: Має, бідна, язика і не знає мови. Павло Глазовий. „Сміхологія” — Київ, „Дніпро”, 1989.
Грудину на шкварки то гріх. Сама перша страва з заколотої свині то свіжак. Саме грудина та хрящі обрізані з краю ребер йдуть на чудову юшку.
ще згадав кУбік- кружка. дзюравий кубік- дірява кружка. але то полонізми мабуть. і ще. чомусь казали отак, не церква- царква цегла-цагла цебрик (відро)- цабрик стежка- стажка. це дуже специфічна особливість, тих місць, звідки я.
Гріх то змушувати чекати забійників на закусь під горілку. Тому саме перше що вирізалось -на шкварки + ще що встигла господиня вхопити і побігла. А тих змушує запивати горілку юшкою, в нас можуть і побити Шкварка інше діло, ухопив і маєш річ! Хто хоче юшки, то вівцю треба різати на сюрпу чи шурпу, хто як каже.
Цікаво. Колись навіть у нас так жартували Барагом,барагом Стажкою,стажкою Там де ваприк цабрик гризе )))) Може й дійсно Волинь,бабця моя звідти.
Заміна звуку "е" на "а", дуже цікаво яка природа такого явища. В сотий раз жалкую, що в Україні дуже мало приділяється уваги дослідженню і збереженню регіональних говірок та діалектів. Як писав тут вище один пан, це таки дійсно унікальні перлини нашої мови.
теж таке щось чув, але там закінчення якесь є дуже місцеве, ніби так кудись дійдеш, не скажу вже точно.
Якось від нудьги лазив по ютюбу, ну і наліз на канал француженки що вивчила російську мову. Відбувалось це поступово, вона прогресувала і тд. Так от вона стверджує що російська складна і багата синонімами, чого мало в французькій. Гостювала в Києві , є подруги , ну а російська з розумілих підстав , вивчалась як більш поширена.От спало на думку, як би вона вилупила очі щодо кількості синонімів в українській мові і її складності? А ще краще підсунути їй закарпатський діалект )))
До слова, в мене якась така повага до степовиків, ну ніби вони тримаються того українського коріння, бо живуть на рівні землі. Хатки з глини та інше. Не знаю як ще пояснити. У нас тут народ прийшлий, мішанка, плюс осовєчували нас заклято. Отаке.
В степу теж мішанина, просто можливо не так виражено. Миколаївська, Одеська, є і молдавани, і болгари, і чехи. Заселений південний степ не так вже й давно по історичним міркам. Татари кочували, дике поле..Ну історія заселення і період не складає таємниці. Переселенці були з різних регіонів України, і німці були навіть, тому є і деякі відмінності в будівництві наприклад і деякі звичаї.
тут то взагалі, поляки, німці, жиди та українці жили пліч о пліч до початку другої. купа є місцевих назв та особливостей. але помітно, що рівненщина та полісся більш осовєтились. от є на приклад вулиця, яка має народну назву бздюхувка, себто бздюх по польськи боягуз.
Ну навряд чи рівненщина більш осовєтилась ніж південь Колгоспи були, приїжали на заробітки, будівельники і польова ланка. У нас не було поширено, наші не їздили майже. В мене 2 вчительки були з рівненщини, приїхали замолоду по направленню, тут вийшли заміж. Бойківка одна є. Інші не знаю. Ще людей зо п'ять точно західняків.
