Бродівський котел: мої знахідки!

Дуже гарна тема і файні знахідки!Щасти Вам у пошуку

 

А мене в суботу котел потішив. Лиш вийшов на поле і на тобі - не часта половинка роти постачання. А потім як завжди «по накатаній» жодного сигналу нормального)))

 

Знаю, знаю, я ж Вас і привітав зі знахідкою у «Фейсбук» та ще поділився своїм першим хибним враженням, що це друга половинка з моєї колекції на світ Божий вилізла; на цій світлині ілюзія була направду реалістична, якщо не приглядатися:

 

Так. Дякую. Половинка і дійсно виглядає як ваша) якщо не секрет, в районі якого населеного пункту була знайдена?

 

Я її купив; як сказав брат продавця (також копач), з яким я випадково пересікся на полі поблизу траси перед Ясенівцями, познайомився і довго вів бесіду про спільне хобі, була знайдена кілька років тому у Бонишинському лісі…

 

Цікаво. Моя в районі білого каменя)

 

А як Ви думаєте, де я підняв сьогоднішні дві половинки?
На жаль, на відміну від Вашої, моя ставка не зіграла…

 

Та знаю цей край. Підлисся)

 

Доброго здоров‘я, камради! Натхненний інформацією знайомого камрада, який в приваті поділився світлиною знайденого жетона дивізійників, вирішив знову поїхати у «котел» і спробувати свій талан на полях, де вже пройшли жнива. З цією метою вибрав два поля поблизу Почап і розпочав пошук…
Спочатку процес проходив не надто жваво, колись цікаві і перспективні місця уже заледве дарували несуттєвий дріб‘язок. Водночас, оптимізму не додавали представники «конкуруючих фірм», які з впертою послідовністю групами чітко по три камради тричі змінювали одна одну!
Розуміючи, що з одним детектором проти такої облави «бандформувань» у мене будуть лише примарні шанси на успіх, використав свій «джокер» (тобто тата з лопатою) і налаштувався на глибинні сигнали. Кілька невдалих спроб і один з не вельми переконливих сигналів вилився у два не зовсім безнадійних касончика…
А під саму завісу копу, коли конкуренти група за групою залишили нас у гордій самотності з приємним відчуттям виконаного обов‘язку, з землі з‘являється….половинка жетону 3-ої штабної батареї СС «Галичина»! Ще не встиг відійти від перших емоцій, які на мене накотили (ви ж знаєте, що це мій основний напрямок колекціонування), як у тій ж купі землі візуально помітив ще й другу половинку! На радощах мало не отримав передінфарктний стан:

 

Гарні знахідки. Каски для мене поки що мрія.
Я в Бродівському котлі не копаю. Але в середу знайшов хрестик подібний до вашого

 

Навіть дуже схожий - відверто той самий дизайн (квітка, вставки з заклепками, яких у мого, на жаль, вже немає…) Сьогодні на роботі, а завтра закину світлини вже помитого хрестика…
Часом на обговорення не висталяли?

 

Схоже на стандартний жовнірський хрестик австрійської армії - попадались і в мене, і час від часу спливають в знахідках з різних місцевостей Галичини.

 

Мій також ще можна підчистити. Матеріал латунь посріблена з дерев'яною вставкою.

Дякую за визначення. Справді рядом був австрійський номерний гудзик з цифрою 5.
Я в своій темі на днях закину свої знахідки (поки що супербонусного нема)

 

Дякую за ідентифікацію! Знайшов цілу тему, де обговорюються капеланські австро-угорські хрести і натільні хрести саме такого типу: https://reibert.info/threads/krest-avstro-vengerskogo-kapellana-nuzhna-pomosch.936811/

 

Як завжди круто.

 

Вітаю панове. Не дивлячись, що погода сьогодні була геть «не льотна», але нарешті мені знову посміхнулась удача, після довгих виїздів в глуху у «Бродівський котел».

 

Мої вітання, товариство! У мене є хороша новина і погана; почну з хорошої, оскільки та погана є настільки паскудною, що після її оголошення вже повністю відпаде потреба оголошувати іншу: одна з касок таки має відношення до СС! На це вказують ледь помітні на світлинах обриси білого щитка з правої сторони каски, в чому не виникає жодних сумнівів, коли тримаєш її в руках:


Тепер погана новина: команда у складі іржі, часу та агресивного глинистого ґрунту, вдруге змогли знищити елітний СС Третього Рейху!

Парадокс усієї цієї ситуації полягає в тому, що у цьому році я вже підняв шість касок, які на 90% відносились до СС і всі шість навіть не заслуговують честі бути зачепленими для антуражу на дерев‘яній огорожі якогось не байдужого до нашого захоплення господаря:


Язик не повернеться назвати себе нефартовим і безталанним, але, можливо, настав час сходити до ворожки?
P.S. Якби не жетон 3-ої штабної батареї 14-го артилерійського полку дивізійників, настрій був би кепський…

 

Штабна батарея ІІІ дивізіону 14 артполку.

 

Доброго здоров‘я, камради! Вчора знову був у «котлі», але звіт подаю тільки сьогодні. І на це була дуже поважна причина……
Розпочався коп з констатації неприємного факту, що поля, на яких зібрали пшеницю, здебільшого вже повторно зорали і засіяли. Автоматично змінилися плани, а тому, як би я не любив ті ліси, а довелося укласти з ними тимчасове «перемир‘я»
Отже, заходжу я у Почапівський ліс, який вже давно ще бувалими камрадами був виходжений вздовж і впоперек і в цілому вибитий мало не під нуль, та починаю лазити хащами; не повірите (слово камрада!), але не пройшло і 30-ти хвилин, як я зловив чи не перший адекватний кольоровий сигнал поблизу лісової дороги та атрибуту сучасної цивілізації - пачки з-під сигарет. Великих сподівань, звісно, не було, а тому зрозумійте мої емоції, коли я з неглибокої ямки з піщаним ґрунтом витягнув хрест воєнних заслуг 2-го ступеня у бомбезному, як для копу, стані!!!
А далі було дуже сумно, а тому стало зрозуміло, що знахідка була радше банальним випадком, аніж закономірністю: як навколо цієї нагороди, так далі по периметру не трапилось жодного достойного сигналу, який би вказував на присутність військовиків Вермахту чи наших дивізійників
У другій половині дня остаточно розчарувався у тих лісах, розірвав з ними нещодавно укладене «перемир‘я» та вирішив відвести душу на якомусь не засадженому полі. За свою «зраду» я був жорстоко покараний: наскільки коп гарно розпочався, настільки погано він завершився……
Отже, по порядку: з метою пошуку цікавого поля пішов на авантюру та поїхав сумнівною та мало вживаною польовою дорогою; спочатку все йшло добре і з тими незначними випробуваннями «Каддік» справлявся на ура; аж ось трапилась підступна ямка-калабанька, яку я з першого разу не взяв, але заднім ходом таки викарабкався з багнюки; так ні, щоб дати заднього та повернутись або загубити час і з гілок зробити загату, я вирішив проявити впертість….на копі ця впертість дає бажаний результат, а в даному випадку вона зіграла зі мною злий жарт - праве переднє колесо передньопривідної автівки добряче загрузло і, як наслідок, створило крен для лівої частини автомобіля!; ані каміння з залізничного полотна, ані палки та гілляччя, ані підкопування не дали жодного результату - автівка навіть не рухалася!; довелося не менше трьох км чимчикувати до найближчого села і просити допомогу; знайшли толкового чоловіка Степана, який на тракторці за фаркоп витягнув «Каддіка»; я заледве розвернув автівку і…за кілька метрів затемна знову попав у болотяну колію, які, як на зло, були з двох сторін; тут з‘ясувалося, що спереду у моєї автівки з якихось причин не чіпляється траспортувальний гак, довелося на межі фолу об‘їжджати «Каддіка» збоку (там йшов обрив і стирчали високі зарості з камишами; перша спроба не вдалася (я взагалі дивувався, як той тракторець не «видохся» від перенавантаження) і тямущий Степан вкоротив довжину буксирувального тросу….нарешті!!!….ще три кілометри страхувального супроводу у пітьмі і ми на «суші»! Степан запросив за свої послуги 400 грн., я на радощах і не задумуючись дав 500-т (вже були підозри, що доведеться там і заночувати)
Реноме таке: день був винятково насичений на події з різким перепадом від позитивних до негативних емоцій з надзвичайно високим всплеском адреналіну і запам‘ятається на все життя; по грошах під завісу дня я обнулився (нагорода мінус 500 грн. та пальне = нуль), але цю знахідку цінуватиму чи не найбільше і точно її не продаватиму…

 

Помив і трішки почистив хрест, стан, як для копаного - бімба!) Був у подарунковому конверті зі стрічкою, які з обидвох сторін створили для нього захисне покриття; як наслідок, у найгіршому стані збереження нічим не прикрите кільце. Є клеймо «6», яке вказує на виробника - «Fritz Zimmermann”, Stuttgart…
До слова, це вже мій четвертий такий «трофей» за чотири роки пошуків з детектором у «котлі»:

 

Як говориться в таких випадках: -"секс на копе таки был" )))

 

Та був, ще й який: неприроднім способом з елементами БДСМ
Як з‘ясувалося, трохи перехвалив я того тракториста Степана, бо, перейнявшись проблемою кріплення транспортувального гаку у передній частині автомобіля, сьогодні спробував самостійно і…..навіть мені криворукому та й то з першого разу безпроблемно вдалося його закрутити!
А ще дізнався, що треба було домкратом скористатися
В цілому, набрався багато досвіду, як діяти в таких естремальних умовах, а такий досвід, як кажуть, безцінний

 

Купуйте Ніву 2121 і проблеми відпадуть. Вже 15 років, і нема проблем з болотом.

 

Так,треба їхать копати в Львівську область

 

Не сумніваюся, що «Нива» би там пролетіла і тієї калабані навіть не помітила, але пересідати з комфортного і доглянутого «Каддіка» на автівки сімейства ВАЗ, якось не комільфо…
Тим більше, що в основному паркуюся десь на узбіччях нормальних доріг і нівелюю ризики пішкарусом, а цього разу не інакше, як біс попутав