Це треба з одного села їх набирати, бажано навіть з однієї вулиці, бо я не певен що з сусідніх сіл зрозуміють
Сидить москаль на прилавку, Прищурює очі… Так і знати: москалина Вареників хоче. Хоче бідний вареників, То й ніщо питати! Та тільки їх по-нашому Не вміє назвати. «Хазяюшка, галубушка! — Став він говорити. — Свари-ка мне вот энтаво!..» «Та чого зварити?..» «Да энтаво… как, бишь, ево У вас называют?.. Вот, что, знаешь… берут тесто, Сыром накладают…» «Та бог його святий знає, Що вам, служба, гоже!.. Тісто сиром накладають… То галушки, може?..» «Не галушки, не галушки, Я галушки знаю… Свари-ка мне, галубушка… Все, бишь, забываю… Уж с глаз долой, так с памяти!.. Вот энтакой бес-то!.. Да знаешь ли, энтак сыр-то, А на сыре тесто!..» «Та бог його святий знає І добрії люди!.. Сир у тісті?.. Хіба, може, Чи не пиріг буде?» «Да не пирог, голубушка… Экая досада!.. Да знаешь ли, туда масла Да сметаны надо!..» А вона-то добре знає, Чого москаль хоче… Та чекає барабана, Заким затуркоче. Як почула барабана… Слава тобі, боже! Та й говорить москалеві: «Вареників, може?..» Аж підскочив москалина… Та ніколи ждати. «Вареники-вареники!» Та й пішов із хати. До речі, в Галичині "вареники" називають як у давні козацькі часи ПИРОГАМИ !!! Як у пісні про пироги із сиром ... пам'ятаєте ... ...
Поїхали два Галичанина на заробітки у Францію. Пішли в кафе обідати. Один другому каже: – Куме, як ми будемо замовляти?.. Мови не знаємо… – Ти не переживай, я вже тут раз був. Французька мова дуже легка, додаємо до кожного нашого слова часточку “Ля -“, і усе виходить по французьки. Замовили вони два ля-борща, два ля-салати, дві ля-картоплі фрі. Їм все принесли, вони наїлися. І йдуть до офіціанта розраховуватися. І знову один другому каже: – Ну ти, куме, молодець, якби не ти, лишилися би ми голодні. Я б в житті не додумався… А офіціант дивиться на них і каже: – Їли би ви ля-гімно, хлопці, якби я не зі Львова був. ...
де Полтава а де Львівська обл . у нас так само старі люди говорили. А в дитинстві як я бігав з автоматом моя прабаба казала поклади той машингвер бо впадеш і зуби об нього вибєш
Все крім Саж і Машингвер чув в миколаївській. Боїв в нашому селі не було то можлливо тому назва не прижилась. В сусідньому румуни стояли гарнізоном.
Згадав Була кумедна історія в війну. Сильно там один захотів підлеститись до румунського поліцая, ну а в нас багатенько молдаван, мова подібна.то і навчили матюків, типу то "доброго дня" і всяке таке. Підходе, знімає шапку, як вкрив румуна матом, той його з коня нагайкою, був би прибив та пояснили що дурачок, мовляв значення слів не знає.
До речі, щось типу приказки прижилось , якщо щось не так робиш, "нема на тебе румуна з нагайкою" , але це не стосовно цього випадку, а взагалі. Чув таке від старих людей
''Та що ти товчешся як кіт на глині!'' ''Ша!'' - означає ''замовкніть'' Підвалини - горизонтальні колоди, які вкладались на велике каміння на землю, на яких потім будувалась хата. Пакіл - кілок, наприклад, щоб припнути худобу, або вставити тимчасово замість замка в клямку. Дриветня - колода рубати дрова. Східчини - схід людей на свято, або для вирішення різних питань. Правити вхідчини - влаштовувати свято з приводу вселення в нову хату або коли потрапляєш в новий колектив працювати. Правити Храм - влаштовувати свято та запрошувати гостей в день християнського святого. В різних селах Храм в різні дні. М'яка ''Л'' як в слові льон, але недостатньо просто пом'якшувати - виглядає фальшиво. Із почутого на Полтавщині та Черкащині.
Нема мені як спати, коли таке на сайті робиться. Воду ловив і прання в шабат, були перебої з водопостачанням то назбиралось. Жарко, нічого робити не хочеться то через силу..
Колись чув гумореску про цей випадок. Усе не пам'ятаю, але закінчення було таке: їв би ти тут дулю з маком, якби моя бабця не була з Одеси.
Лампач - глина, іноді чорнозем з соломою, така собі степова цегла, з якої будували хати, він же саман, але в нас кажуть саме лампач.В кого ще?